Норми та інститути кримінального права

Характеризуючи кримінальну відповідальність, слід зазначити, що вона не може встановлюватися інакше, ніж шляхом конструювання

¹ Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів / за заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В. В. Дубічинського. - X.: Вид-во «Школа», 2006. - С. 320.

кримінально-правової норми, оскільки межі і засоби такої відповідальності передбачені нормою кримінального права, що й слугує законодавчою підставою для початку її реалізації. Система кримінально-правових норм є первинною ланкою в механізмі реалізації кримінальної відповідальності. Саме за наявності норми, що встановлює заборону на вчинення певного суспільно небезпечного діяння, та наступне її порушення буде стартовою площадкою для втілення у конкретну поведінку суб'єктів кримінальних правовідносин засобів кримінальної відповідальності з метою виконання завдань закону України про кримінальну відповідальність.

У загальній теорії права невипадково норму права визначають як «вихідний елемент», «первинну клітинку права». Однак при цьому право розглядається як нероздільне системне утворення. Норма права є частиною цілого, але в той же час кожна з норм не може визначатися як право малого розміру, повно та вичерпно відображаючи всі його властивості і характеристики.

З'ясування різних точок зору на поняття «норма права», «норма кримінального права» дозволило нам визначити кримінально-правову норму як загальнообов'язкове правило поведінки та органічно пов'язане з ним веління, дотримання якого забезпечується примусовою силою засобів кримінально-правового впливу. Вона фіксує межі свободи і відповідальності учасників суспільного життя, визначає їм варіанти дозволеної та забороненої поведінки в інтеракціях один з одним. Виконання нормативної вимоги упорядковує вчинки людей у найрізноманітніших сферах життєдіяльності суспільства і тим самим забезпечує вирішення завдань закону про кримінальну відповідальність: правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам, (ч. 1 ст. 1 КК України).

Беручи до уваги вищевикладене, уявляється можливим стверджувати, що під нормою кримінального права розуміється система встановлених (санкціонованих) Верховною Радою України і

¹ Байтин М. И. Сущность права: современное нормативное правопонимание на
грани двух веков І М. И. Байтин. - 2-е изд., доп. - М.: Право и государство, 2005. -
С. 184.

² Алексеев С. С. Общая теория права: [курс в 2-х томах] / С. С. Алексеев. - М.:
Юрид. литература, 1982. - Т. 2. - С. 34.

³ Митрофанов И. И. Механизм реализации уголовной ответственности:
[монография] / И. И. Митрофанов. - Кременчуг: Изд. ЧП Щербатых А. В., 2011. —
С. 89-106.

⁴ 3 теоретичної точки зору слід визнати можливим прийняття норм закону про
кримшальну відповідальність всеукраїнським референдумом (Див.: Закон України
«Про всеукраїнський референдум» від 06.11.2012 № 5475-VI // Відомості
Верховної Ради. - 2013. - № 44^15. - Ст. 634). Однак на сучасному етапі розвитку

юридично забезпечених загальнообов'язкових правил поведінки та органічно пов'язаних з ними велінь, покликаних у своїй єдності регулювати окремі суспільні відносини відповідно до волі і соціальної мети народних депутатів України. У формулюванні норми кримінального права під окремими суспільними відносинами маються на увазі безпосередньо організовувані (основні) і забезпечувальні (додаткові) відносини, що упорядковуються відповідно диспозицією і санкцією кримінально-правової норми, а під загальними веліннями -можливі, а в деяких випадках навіть необхідні вказівки самої норми на її мету, суб'єктний склад і на життєві ситуації (юридичні факти), втілюючись в ті чи інші кримінальні правовідносини.

Таке визначення норми кримінального права (норми, що встановлює покарання за вчинення кримінального правопорушення,), на наш погляд, дозволяє виокремити всі її складові і виявити роль кожної з них у реалізації кримінальної відповідальності. Також запропонований підхід до поняття «норма кримінального права» унеможливлює змішання розглядуваної норми з іншими системними юридичними утвореннями (наприклад, з інститутами кримінального права). Це розуміння норми кримінального права здатне вирішити такі питання кримінально-правової науки: 1) створюється науковий фундамент для виявлення всіх складових частин норми кримінального права у їх системній єдності; 2) чіткіше фіксуються всі кримінально-правові категорії: юридична воля, суб'єктивне право, юридичний обов'язок, кримінально-правовий засіб захисту, відновлення, відповідальності чи заохочення та їхні ідеальні зв'язки; 3) уточнюється предмет впливу кримінально-правової норми на тому чи іншому шарі її дії; 4) конкретизується характер зв'язку норми з усіма видами правовідносин, що беруть участь у механізмі кримінально-правового регулювання; 5) уможливлюється спостереження та узагальнення процесу реалізації кримінально-правової норми через усі актуальні відносини, врегульовані такою нормою, а також її роль у механізмі кримінально-правового регулювання.

Поділ кримінально-правових норм на види можна здійснювати залежно від різних ознак (факторів), що відіграють роль критеріїв класифікації. Він можливий за основними сферами регулювання суспільних відносин, за їхнім місцем в механізмі кримінально-правового регулювання, за юридичною чинністю, за структурними особливостями, за межами дії, за предметом правового регулювання тощо. Класифікація за кожною з таких підстав виправдана певними науковими і практичними завданнями.

Виділяючи види норм права за тим чи іншим класифікаційним критерієм, варто спершу підкреслити невдалість тільки одного їхнього угрупування, що зустрічається в юридичній літературі, а саме: поділу правових норм на регулятивні і правоохоронні, запропонованого

України прикладів такого способу прийняття норм ще немає і як це буде виглядати на практиці, не зовсім зрозуміло.

С. С. Алексеевим. Більш розгорнуту класифікацію подає 0. Ф. Скакун. Так, вона пропонує поділяти норми права за функціями права на: регулятивні, охоронні, захисні. При цьому регулятивними нормами права є правила поведінки, призначені для упорядкування суспільних відносин шляхом надання їх учасникам прав і покладання на них обов'язків (первинні норми). Охоронні норми права - правила поведінки, що визначають умови застосування до суб'єкта права засобів державного впливу в конфліктних ситуаціях, а також характер і зміст цих засобів у разі відсутності правопорушення - при створенні спірних обставин, що загрожують реалізації регулятивних норм, при проведенні контролю за процесом здійснення права з боку компетентних органів тощо (передбачають або психічний примус, або примус фізичний і психічний (вторинні норми щодо регулятивних норм). Захисні норми права - правила поведінки, що визначають державне реагування на порушення закріплених у нормах права суспільних відносин; відновлення правового стану в разі заподіяння шкоди суб'єктам права, суспільству, правопорядку; визначають умови застосування до суб'єкта права, що вчинив правопорушення, засобів державно-примусового впливу, характер і зміст цих засобів.

Такий поділ спотворює суть і функції права, оскільки право в цілому, в тому числі будь-яка його норма, є засобом регулювання суспільних відносин. І серед правових норм немає таких, які б не мали регулятивної складової. У той же час кожна норма права виконує охоронну функцію системою правил поведінки і велінь, закріплених у її диспозиції, гіпотезі, у вказівці на суб'єктний склад чи на мету. Виділення як однієї з головних груп охоронних норм права вказує на відрив санкції правової норми від інших її структурних частин, невиправдано розмежовує два взаємозалежні різновиди (запобіжні і відновлювальні) правовідносини, що впорядковуються органічно поєднаними елементами цілісної кримінально-правової норми.

Норми права можна класифікувати ще й за іншими підставами. Так, за методом правового регулювання виділяються імперативні, диспозитивні, заохочувальні, рекомендаційні, зобов'язуючі, уповноважуючі, заборонні і обмежувальні правові норми. Розріз­няють також правові норми постійної дії і тимчасові норми, норми прямої дії і допоміжні норми, спеціалізовані, дефінітивні і колізійні норми, визначальні, обумовлені, декларативні та оперативні норми.

¹ Скакун О. Ф. Теорія права і держави: підручник / О. Ф. Скакун. - К.: Алерта;
КНТ; ПУЛ, 2009. - С 283-284.

² Теория государства и права: [курс лекций] / под редакцией А. В. Малько и
Н. И. Матузова. -М.: Юристь, 1997. - С. 326-327.

³ Общая теория права: [учебник для юридических вузов] / Ю. А. Дмитриев,
И. Ф. Казьмин, В. В. Лазарев [и др.]; под общей ред. А. С. Пиголкина. - 2-е изд.,
испр. и доп. - М.: Издательство МГТУ им. Баумана. 1996. - С. 162.

⁴ Черданцев А. Ф. Теория государства и права: [учебник] / А. Ф. Черданцев. -
М.:Юрайт, 1999.-С. 211.

Слід зазначити, що в юридичній літературі разом з тим зустрічається згадування і про оцінний характер змісту деяких норм права з формулюваннями на кшталт: «сумлінне ставлення до праці», «стати на шлях виправлення», «з урахуванням особи винного», «покарання, необхідне і достатнє...» і т.д.

Отже, усі наведені класифікації, якщо тільки вони здійснені з дотриманням правил формальної логіки, повинні враховуватися при вирішенні багатьох питань кримінально-правової науки і практики. При цьому розмаїття поглядів науковців на види правових норм, у тому числі норм кримінального права, залежить від розуміння ними як поняття «кримінально-правова норма», так і обрання ними критеріїв (підстав) для їх класифікації. При цьому, на наш погляд, необхідно брати до уваги виконувані правовими нормами функції, оскільки «визначення змісту функцій будь-якого феномена є передумовою розуміння головного і визначального у цьому феномені, виявлення його соціального значення». Виходячи із цього, функції кримінально-правових норм є, зазвичай, дуже важливою підставою їхньої класифікації.

Серед кримінально-правових норм за призначенням виокремлюються такі групи: норми, що визначають дефініції, керівні ідеї і завдання кримінального права; норми, що встановлюють покарання за вчинення конкретних злочинів; норми, що регулюють покладення засобів кримінальної відповідальності.

Норми, що встановлюють покарання за вчинення конкретних злочинів - основа законодавчої бази механізму кримінально-правового регулювання. Ці норми на підставі закріплення в них ознак складів конкретних злочинів, а також указівок про вид і розмір (строк) покарання (та інших засобів кримінально-правового впливу за рахунок положень Загальної частини ЗУпКВ) за їхнє вчинення, сформульованих у статтях Загальної та Особливої частин ЗУпКВ, передбачають заборону на вчинення певних суспільно небезпечних діянь. Тим самим вони спрямовані на загальне запобігання конкретним видам кримінально караної поведінки. Одночасно вони передбачають можливість застосування покарання за таку поведінку, і таким чином, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України сприяють досягненню мети покарання -кари, виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Отже, кримінально-правові норми повинні виконувати, по-перше, функцію запобігання кримінальним правопорушенням, по-друге,

¹ Теория права и государства: [курс лекций] / под ред. Н. А. Катаева и
В. В. Лазарева. - Уфа: Уфимская высшая школа МВД РФ, 1994. - С. 324-325.

² Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву: из истории
цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории
«хозяйственного права» / О. С. Иоффе. - М.: «Статут», 2000. - С. 11.

³ Про кримінальні правопорушення ми говоримо у зв'язку з визначенням
розвитку кримінального права у бік збільшення кримінально караних діянь за

функцію відновлення соціальної справедливості, порушеною внаслідок
вчинення кримінального правопорушення. Цим функціям відповідає
зміст зазначених норм: з одного боку, вони, загрожуючи покаранням,
установлюють заборону на вчинення передбачених у них суспільно
небезпечних діянь, а з іншого, - зобов'язуючи застосовувати
покарання до тих, хто порушив цю заборону і вчинив кримінальне
правопорушення, мають передбачати відновлення соціальної
справедливості, порушеної вчиненими кримінальними

правопорушеннями, кару, виправлення осіб, винних у їхньому вчиненні, і запобігання з боку цих та інших осіб нових кримінальних правопорушень. Функції і зміст норм, що встановлюють покарання за вчинення кримінальних правопорушень, втілюються в регульовані суспільні відносини через відповідні кримінально-правові відносини.

Правовий інститут - це відособлений комплекс правових норм, що є специфічною частиною галузі права і регулює різновид певного виду суспільних відносин. На відміну від галузей права, правовий інститут поєднує норми, що регулюють лише частину відносин певного виду. Інститут права - це первинний самостійний структурний підрозділ галузі. Правові норми утворюють галузь права не самі, а через інститути. Якщо система права складається з галузей, то самі галузі - з правових інститутів. Так само і вітчизняне кримінальне право як система взаємозалежних юридичних норм складається з відповідних коимінально-ггоавових інститутів.

Інститути кримінального права України - це певним чином упорядковані сукупності однорідних юридичних норм, що регулюють подібні суспільні відносини з того або іншого боку чи з декількох сторін.

За своїм обсягом і змістом різні кримінально-правові інститути неоднакові. Найбільшими за обсягом інститутами вітчизняного кримінального права є інститути ЗУпКВ, кримінального правопорушення (злочину і кримінального проступку) і покарання. До менш об'ємних інститутів слід віднести: інститут обставин, що виключають злочинність діяння; інститути незакінченого злочину; співучасті; множинності злочинів; інститути звільнення від відбування покарання з випробуванням та умовно-дострокового звільнення від відбування покарання тощо. Кримінальне право як галузь українського права розвивається й удосконалюється насамперед шляхом уточнення, перегляду чи доповнення окремих його інститутів. До того ж слід зауважити, деякі інститути кримінального права радянського періоду сприйняті й успішно використовуються в зарубіжних країнах. Тому варто погодитися з закликами виявляти обачність при перегляді і відновленні інститутів законодавства про кримінальну відповідальність, створених за цей період, зберігаючи все, що

рахунок кримінальних проступків (ЗУпКВ буде складати закон про кримінальні проступки та КК України), що разом із злочинами і будуть визнані як кримінальні правопорушення.

витримало перевірку часом і є, власне кажучи, загальнолюдськими цінностями.

Деякі інститути кримінального права настільки тісно пов'язані з відповідними інститутами кримінально-виконавчого і кримінально-процесуального права, що набувають характеру міжгалузевих правових інститутів. До таких, наприклад, слід віднести інститут звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Положення, що регламентують підстави і порядок застосування такого звільнення від відбування покарання, містяться в КК, КВК і КПК України. У подібних випадках при вдосконалюванні того чи того інституту кримінального права його нові правила необхідно погоджувати з положеннями КВК і КПК, що відносяться до того ж питання. Зміст норм і інститутів кримінального права визначається домінуючими економічними відносинами суспільства, його соціальною структурою і моральними поглядами, а також політичним устроєм держави. Необхідність повного відновлення законодавства про кримінальну відповідальність у зв'язку з фундаментальними перетвореннями економічних, політичних і соціальних відносин спонукала до прийняття в 2001 р. Кримінального кодексу України, що набув чинності з 1 вересня 2001 року.