Поняття і значення об'єктивної сторони злочину

Будь-яке злочинне посягання, певним чином впливаючи на матеріальний світ, має свою зовнішню сторону. Як кримінальний делікт розглядається тільки діяння, що знаходить своє відображення в зовнішньому світі і заподіює шкоду або створює загрозу заподіяння шкоди суспільним відносинам. Із цієї причини обов'язковою ознакою складу злочину визнається об'єктивна сторона, що вміщує основні зовнішні ознаки злочину.

При кваліфікації будь-якого злочину об'єктивна сторона злочину відіграє важливу роль. Вона є складовою юридичного факту для початку реалізації кримінальної відповідальності, а також підставою розмежування складів злочинів. Проблемам об'єктивної сторони злочину в кримінально-правовій літературі присвятили праці такі вчені-юристи, як А. А. Тер-Акопов, Л. Д. Гаухман, М. І. Ковальов, В. М. Кудрявцев, Н. Ф. Кузнецова, А. В. Наумов, А. А. Піонтковський, Г. В. Тимейко, Т. В. Церетелі та інші.

Об'єктивна сторона є основним конструктивним елементом будь-якого складу злочину. Саме в зовнішніх ознаках діяння знаходять своє безпосереднє відображення негативні установки винного щодо охоронюваних законом суспільних відносин. Думки, ідеї, які навіть мають антигромадську спрямованість, не заподіюють шкоди інтересам особи, суспільству і державі, через що не можуть мати кримінально-правових наслідків. Тому, підстава для покладення на особу засобів кримінальної відповідальності з'являється лише у разі встановлення всіх необхідних ознак об'єктивної сторони: діяння, суспільно небезпечного наслідку, причинового зв'язку.

Об'єктивна сторона злочину - сукупність передбачених законом ознак, що характеризують зовнішню сторону злочинного діяння.

Вивчення будь-якого злочину починається, насамперед, з розгляду його об'єктивних властивостей: місця, часу, способу посягання, характеру і розміру заподіяних наслідків. Саме зовнішні ознаки злочину істотно впливають на кваліфікацію вчиненого. Важливість розглядуваного елемента складу злочину обумовлюється тим, що в диспозиціях статей 04 КК основна увага приділяється опису саме об'єктивних ознак: способу вчинення, характеру і розміру заподіяних наслідків, місця вчинення суспільно небезпечного діяння тощо.

Зміст об'єктивної сторони злочину становить набір обов'язкових і додаткових ознак. До обов'язкових, у першу чергу, належить суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на охоронювані ЗУпКВ суспільні відносини. Крім цього, до об'єктивної сторони злочину входять суспільно небезпечні наслідки і причиновий зв'язок

між учиненим діянням і суспільно небезпечними наслідками. Ці ознаки є обов'язковими для об'єктивної сторони, відсутність хоча б однієї з них виключає наявність складу злочину.

Проте до об'єктивної сторони злочину входить низка додаткових ознак, до яких відносяться: місце, час, спосіб, обстановка, знаряддя і засоби вчинення злочину. У тому разі, якщо вказані ознаки передбачені конкретною статтею Особливої частини КК, вони набувають «статусу» обов'язкових ознак об'єктивної сторони злочину. У всіх інших випадках їхня наявність не впливає на кваліфікацію, але може бути врахована при призначенні покарання.

Значення об'єктивної сторони злочину полягає в тому, що вона як елемент складу злочину:

- є обов'язковим для будь-якого складу злочину, його відсутність виключає злочинність і караність учиненого. Також слід враховувати, що наявність чи відсутність однієї або декількох ознак об'єктивної сторони може істотно вплинути на кваліфікацію діяння. Наприклад, у разі, якщо з незалежних від винного причин не настає наслідок при вчиненні складу з матеріальною конструкцією об'єктивної сторони, вчинене кваліфікується як незакінчений злочин;

- є головним критерієм розмежування суміжних складів злочинів. При цьому до уваги приймаються як обов'язкові, так і факультативні ознаки об'єктивної сторони складу злочину. Головним моментом при цьому є характеристика діяння і способу вчинення злочинного діяння. Наприклад, дві форми вчинення діяння, передбаченого ст. 146 КК -викрадення людини або незаконне позбавлення волі - відрізняється одна від одної способом вчинення. При викраденні людини потерпілий захоплюється і переміщається в інше місце, у той час як незаконне позбавлення волі, пов'язане з утриманням особи в місці звичайного для потерпілого перебування. Проводячи розмежування різних злочинів, слід враховувати й інші ознаки об'єктивної сторони: характер наслідків, місце, час, знаряддя вчинення посягання. Так, одна з відмінностей бандитизму (ст. 257 КК) від створення злочинної організації (ст. 255 КК), проявляється у знарядді вчинення злочину. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони бандитизму є наявність зброї, тоді як у злочині, передбаченому ст. 255 КК, ця ознака вважається факультативною;

- дає можливість розмежувати злочинне діяння від незлочинного. У цьому разі необхідно брати до уваги всю сукупність обставин справи, що характеризують зовнішню сторону протиправного діяння: спосіб посягання, розмір заподіяної шкоди, місце та обстановку його вчинення. Наприклад, кримінально каране хуліганство (ст. 296 КК) відрізняється від аналогічного адміністративного делікту - дрібного хуліганства, - за ступенем порушення громадського порядку. Кримінальний делікт на відміну від адміністративного, пов'язаний не просто з порушенням громадського порядку, а виражається у грубому порушенні правил поведінки в громадських місцях з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Крім того, кримінально каране хуліганство

має бути поєднане із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, або зі знищенням чи пошкодженням майна. У дрібному хуліганстві ця ознака відсутня;

- істотно впливає на ступінь суспільної небезпеки злочину і, як наслідок, на вид і розмір (строк) покарання. Наприклад, настання в результаті вчинення злочину тяжких наслідків значно підвищує ступінь його шкідливості. У багатьох випадках на розмір небезпеки злочину впливає спосіб його вчинення. Так, умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю чи способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 4 і п. 5 ч. 2 ст. 115 КК) становить найбільшу небезпеку порівняно з діянням, передбаченим ч. 1 ст. 115 КК. Водночас ознаки об'єктивної сторони можуть впливати на розмір суспільної небезпеки і в бік її зменшення. Так, ст. 118 КК передбачає відповідальність за умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. У цьому випадку обстановка вчинення цього діяння - стан необхідної оборони, викликаний злочинним посяганням, обумовлює зниження ступеня його небезпеки;

- в деяких випадках дає можливість визначити зміст суб'єктивної сторони вчиненого злочину, зокрема спрямованість умислу, мотив або мету, яку переслідував винний. Наприклад, злочини з формальним складом можуть бути вчинені виключно з прямим умислом, тому що саме діяння відбувається лише усвідомлено і цілеспрямовано. Наприклад, вчинення грубого порушення громадського порядку, яке не припиняється і виражає явну неповагу до суспільства, дозволяє говорити про наявність хуліганського мотиву.

На підставі аналізу ознак об'єктивної сторони можна визначити інші юридично значущі обставини справи (причини вчинення злочину, особу винного, кількість співучасників тощо).