Поняття та значення кримінально-правової політики України

В останні роки в Україні був здійснений перехід до принципово нових суспільних відносин, що викликав необхідність кардинальних перетворень у кримінально-правовій сфері. Зміст їх полягає в застосуванні комплексу кримінально-правових засобів із забезпечення адекватності права демократичним суспільним відносинам, тобто проведенні нової правової, у тому числі кримінально-правової, політики.

Питання про поняття кримінально-правової політики, її сутність, зміст, обумовленість рівнем соціально-економічного розвитку країни досліджувалися у працях багатьох учених-юристів: М. О. Беляева, Є. В. Благова, В. І. Борисова, Л. Д. Гаухмана, О. А. Герцензона, П. С. Дагеля, I. Е. Звечаровського, І. А. Ісмаїлова, М. І. Ковальова, О. I. Коробеева, Ю. Г. Ляпунова, А. А. Митрофанова, О. С. Молодцова, М. І. Огороднікова, М. I. Панова, П. М. Панченка, В. В. Сташиса, Є. Л. Стрельцова, В. Я. Тація, П. Л. Фріса, Д. А. Шестакова, О. М. Яковлева та інших. Окремі проблеми загального вчення про кримінально-правову політику знайшли відображення в нормативних актах різних галузей права та правозастосовчій практиці.

Кримінально-правова політика є одним з різновидів політики як родового, інтеграційного поняття. Політика (гр. politike - мистецтво управління державою) - це одне з основних явищ у системі найважливіших сфер життя суспільства: економічної, ідеологічної, правової, культурної, релігійної тощо. Політика - система цілей та засобів їх досягнення тієї чи іншої держави у сфері внутрішнього і зовнішнього життя, тобто політика є реалізацією державою її внутрішніх та зовнішніх функцій.

Одним із напрямів внутрішньої політики будь-якої держави у будь-який історичний проміжок часу є забезпечення законності та правопорядку, у тому числі - й протидія кримінальній активності частини населення (окремих індивидів) країни (далі - кримінальна активність). Природно, що й у сучасній Україні протидія кримінальній активності є одним із напрямів внутрішньої політики держави.

¹ Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова
редкол.) [та ін.]. - К.: Укр. енцикл., 1998 -. - Т. 4: Н-П. - 2002.- С 629.

² Загальна теорія держави та права: [підручник] / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко,
Л. Л. Богачова [та ін.]; за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. -
Харків: Право, 2002. - С 78.

Правова політика у сфері протидії кримінальній активності - це вироблена Українською державою генеральна лінія, що визначає стратегію, основні концепції, напрями, мету і засоби впливу на кримінальну активність шляхом формування кримінального, кримінального процесуального та кримінально-виконавчого законодавства, регулювання практики їх застосування, а також розробку й реалізацію заходів, спрямованих на запобігання кримінально караним посяганням.

Завданнями правової політики у сфері протидії кримінальній активності на рівні «зовнішніх напрямів» є: 1) зниження рівня (коефіцієнта, динаміки) кримінальної активності окремих індивідів в державі; 2) зниження інтенсивності впливу соціально-політичного, соціально-економічного та соціально-біологічного факторів на кримінальну активність окремих індивідів в державі; 3) забезпечення соціальної справедливості; 4) мінімізація наслідків кримінальної активності окремих індивідів. На рівні «внутрішніх напрямів» завдання правової політики у сфері протидії кримінальній активності визначаються завданнями її складових.

Правова політика у сфері протидії кримінальній активності, будучи частиною внутрішньої політики держави, не утворює єдиної монолітної структури. Так, деякі юристи (М. І. Загородников, Ю. І. Ляпунов) виділяють у межах правової політики у сфері протидії кримінальній активності три її компоненти: кримінально-правовий, кримінальний процесуальний і кримінально-виконавчий. Інші вчені (наприклад, М. О. Бєляєв) вважають, що для поділу політики у сфері протидії кримінальній активності на три галузі немає достатніх підстав, оскільки не кожний напрям діяльності держави можна назвати політикою. Крім того, М. О. Бєляєв вказує, що ці три напрями мають загальну мету (зменшення рівня кримінальної активності окремих індивідів у країні), єдину сутність (протидію кримінальній активності засобами кримінально-правового впливу) і тісний взаємозв'язок.

Останнім часом обговорюється питання і про існування кримінологічної політики. Так, М. М. Бабаев, вважаючи її самостійним

¹ Фріс П. Л. Кримінально-правова політика України: автореф. дис. на здобуття
наукового ступеня д-ра юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та
кримінологія; кримінально-виконавче право» / П. Л. Фріс. - К, 2005. - С. 9.

² Див.: Фріс П. Л. Політика у сфері боротьби зі злочинністю і права людини:
[монографія] / П. Л. Фріс. - Надвірна: ЗАТ «Надвірнянська друкарня», 2009. -
С 14-24.

³ Фріс П. Л. Указ, праця. - С 24.

⁴ Загородников Н. И. Советская уголовная политика и деятельность органов
внутренних дел: [учебное пособие] / Н. И. Загородников. - М.: Изд-во МВШМ
МВД СССР, 1979. - С. 14; Уголовное право. Общая часть: [учебник] / под ред.
Н. И. Ветрова, Ю. И. Ляпунова. - М.: Новый Юрист, КноРус, 1997. - С. 10.

⁵ Беляев Н. А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации:
[монография] / Н. А. Беляев. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. - 176 с.

видом соціальної політики, зазначає, що вона не входить у політику у сфері протидії кримінальній активності окремих індивідів, Р. Р. Галіакбаров, Ю. Є. Пермяков визначають її як частину карної політики, Ю. І. Ляпунов, визнаючи значення діяльності із запобігання кримінально караним посяганням, стверджує, що вона є змістом кримінально-правової політики, функцією галузей права кримінально-правового циклу.

Під кримінально-правовою політикою слід розуміти: 1) державну політику (доктрину) протидії кримінальній активності, виражену у відповідних директивних актах (законах, указах Президента, постановах уряду); 2) особливий вид соціальної діяльності, спрямованої на енергійну наступальну протидію кримінальним та іншим правопорушенням; 3) наукову теорію і синтез відповідних політичних, соціологічних і правових знань. При визначенні свого предмета кримінально-правова політика спирається на інтегративні властивості соціальної політики держави, положення теорії управління, наук коимінально-ггоавового циклу, соціології і політології.

Змістом кримінально-правової політики є: а) розробка і реалізація мети і завдань держави у сфері протидії кримінальній активності; б) визначення засобів, форм і методів діяльності держави в цілому і державних (насамперед, правоохоронних) органів у названій сфері. Зміст кримінально-правової політики припускає необхідність постановки таких завдань і мети, визначення таких засобів, форм і методів протидії кримінальній активності, що були би: 1) правовими, спиралися на Конституцію України, систему законів України і відповідних ггідзаконних актів, прийнятих на основі цих законів; 2) ефективними, тобто відповідали витратам держави, спрямованим на протидію кримінальній активності; 3) надійним захистом прав людини і громапяна від кримінально караних посягань.

Отже, кримінально-правова політика це цілеспрямована активна діяльність держави із забезпечення надійного захисту суспільства від кримінальної активності частини населення у країні, розробка і реалізація оптимальної стратегії, покликаної забезпечити досягнення мети стабілізації й обмеження рівня кримінальної активності, створення передумов до зменшення рівня кримінальної активності.

¹ Бабаев М. М. О соотношении уголовной и криминологической политики /
М. М. Бабаев // Проблемы социологии уголовного права: сб. науч. тр. ВИЛ. МЮ
Лит. ССР. НИИСЭ. -М., 1982. -С. 12.

² Галиакбаров Р. Р. Уголовное право Российской Федерации. Общая часть:
конспекты лекций и иные материалы / Р. Р. Галиакбаров. - Краснодар: Изд-во
Кубанского гос. аграрн. ун-та, 1999. - С. 13; Пермяков Ю. Е. Введение в основы
уголовной политики: [учеб. пос] / Ю. Е. Пермяков. - Саратов: Саратовский гос.
ун-т., 1993.-С. 8.

³ Уголовное право. Общая часть: [учеб.] / под ред. Н. И. Ветрова,
Ю. И. Ляпунова. - М.: Новый Юрист, КноРус, 1997. - С. 10.