Поняття і значення складу злочину

У попередній темі нами були розглянуті питання поняття та ознак злочину, що визначають загальні властивості злочинної діяльності. Однак для того, щоб покласти на особу кримінальну відповідальність, недостатньо встановити у вчиненому загальні властивості злочинного діяння. Поняття злочину відображає загальні риси кримінального делікту, але не розкриває особливостей конкретного виду злочинного посягання. У свою чергу, для покладення на суб'єкта засобів кримінальної відповідальності за вчинене суспільно небезпечне діяння, необхідно вказати, яке саме злочинне діяння відбулося і якою конкретною нормою Особливої частини КК воно передбачено.

Тому в теорії кримінального права поряд з поняттям злочину традиційно розглядається така кримінально-правова конструкція як склад злочину, що визначає ознаки окремого кримінально делікту.

Проблеми, пов'язані складом злочину, досліджували такі вчені, як:
М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Я. М. Брайнін, Ф. Г. Бурчак,
Ю. А. Валова, П. А. Воробей, С. В. Гончаренко, В. П. Ємельянов,
М. П. Карпушин, М. И. Коржанський, В. І. Курляндський,

П.С. Матишевський, В. О. Навропький, А. О. Пінаєв, В. В. Сташис, С. А. Тарарухін, В. Я. Тапій, А. Н. Трайнін, М. I. Хавронюк, С. С. Яценко та інші відомі вчені.

Усі без винятку стадії кваліфікації злочинів нерозривно пов'язані зі складом злочину, при визначенні якого більшість учених дотримуються нормативістського підходу як законодавчої моделі злочину. Так, І. Я. Гонтарь вказує, що склад злочину міститься в законі про кримінальну відповідальність у вигляді опису ознак суспільно небезпечного діяння, як не сукупність ознак, установлених у законі, а як опис цієї сукупності ознак. Оскільки ж норма не може бути підставою кримінальної відповідальності, то можна зробити категоричний висновок про те, що питання про склад злочину як підставу кримінальної відповідальності взагалі має бути зняте.

Поняттям складу злочину юристи користуються як для позначення сукупності ознак, що характеризують певний злочин за законодавством про кримінальну відповідальність, так і для позначення конкретного діяння, що відповідає цим ознакам. У зв'язку з цим стає зрозумілим,

¹ Гонтарь И. Я. Преступление и состав преступления как явления и понятия в
уголовном праве: вопросы теории и правотворчества / И. Я. Гонтарь. -
Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1997. - С. 10.

² Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному
праву /А. А. Пионтковский. -М.: Госюриздат, 1961. - С. 120.

що за останні п'ятдесят років вченим-криміналістам не вдалося усунути розглянуту подвійність у визначенні поняття «склад злочину».

Якщо розглядати склад злочину як законодавчу абстракцію, інформаційну модель, то виникає питання, чому при з'ясуванні конкретних елементів (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони) та їх ознак складу ніхто не згадує про їхню інформаційну модельність і законодавчу абстрактність. З цього можна дійти висновку, що система - склад злочину є законодавчою абстракцією, а її складові (елементи та їх ознаки) - реальні категорії. Такий підхід до розв'язання проблеми складу злочину не узгоджується з теорією систем і гносеологією.

В. О. Навроцький вважає, що склад злочину є «юридичною конструкцією, виробленою теорією кримінального права». Він пропонує визнати неправильним використання формули «склад злочину передбачений законом». ЗУпКВ визначає злочин, а не склад злочину. Однак відповідно до ч. З ст. З КК України злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом. Тобто, закон чітко встановлює, що всі ознаки злочинного діяння мають бути передбачені КК. При цьому ні про яку абстракцію у законі не йдеться. Думку В. О. Навроцького підтримують й інші вітчизняні вчені.

На відміну від нормативістського підходу до визначення поняття «склад злочину» концепція реального складу злочину виходить із того, що ним є структуроване за чотирма підсистемами ядро (основа, сутність) злочину, що складається з обов'язкових елементів, які наповнюють конкретним змістом суспільну небезпечність діяння, ознаки яких сформульовані в диспозиціях кримінально-правових норм Загальної та Особливої частин КК. Склад злочину така ж реальність, як і злочин, ядром якого він є. На питання: склад чого? - ми відповідаємо: злочину, тобто ми говоримо про наявність або відсутність складу не закону про кримінальну відповідальність, а злочину.

Для обґрунтування цієї думки можна навести приклад, виходячи з положень Кримінального кодексу України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 17 КК особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до

¹ Навроцький В. О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації:
[монографія] / В.О. Навроцький. - К.: Атіка. - 1999. - С. 136.

² Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів: автореф. дис. на здобуття
наук. ступ. канд. юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право» / Т. М. Марітчак. - Л, 2003. -16 с; Созанський Т. І.
Кваліфікація сукупності злочинів: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд.
юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-
виконавче право» / Т. І. Созанський. - Л, 2009. - 20 с

³ Кузнецова Н. Ф. Проблемы квалификации преступлений: [лекции по
спецкурсу «Основы квалификации преступлений»] / Н. Ф. Кузнецова; науч. ред. и
предисл. академика В. Н. Кудрявцева. - М.: Издательский Дом «Городец», 2007. -
С. 11.

кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину. Отже, склад злочину міститься в діянні. Аналогічно слід тлумачити норми Особливої частини КК, в яких законодавець формулює підстави та умови спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності. Так, згідно з ч. 2 ст. 258 КК звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, особа, крім організатора і керівника терористичної групи чи терористичної організації, яка добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяла її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину. Тобто, не юридична абстракція, не інформаційна модель міститься в діянні особи.

Наприкінці XIX століття та в перші роки радянської доби науковці визначали склад злочину як сукупність ознак (елементів), що утворюють цей злочин. При цьому вчені не протиставляли склад злочину та злочин і використовували ці поняття як синоніми. Вже після 1950 р. почався процес розмежування складу як реального структурованого ядра злочину, з одного боку, і законодавчої абстракції, теоретичної конструкції, інформаційної моделі - з іншого.

Склад - ознака протиправності злочину, протиправність -протиріччя порядку в цілому. Діяння може містити склад злочину, навіть бути винним, але не визнаватися злочином, оскільки за оцінкою суду воно не суперечить правопорядку в цілому. Зведення складу злочину до протиправності з неминучістю призводить до роздвоєння підстав кримінальної відповідальності на юридичну (склад) і соціальну (суспільна небезпека). Ю. І. Ляпунов критикує таку точку зору. Разом з тим вона досить поширена серед сучасних теоретиків кримінального права, які підтримують нормативістську концепцію складу злочину всупереч назві та приписам ст. 2 КК, за якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України.

Отже, склад злочину - це структуроване за чотирма підсистемами ядро (основа, сутність) злочину, що складається з

¹ Герцензон А. А. Уголовное право. Часть общая: [учеб. пособ.] I
А. А. Герцензон. - М.: РИО ВЮА, 1948. - С 282; Кистяковский А. Ф.
Элементарный учебник общего уголовного права. Общая часть /
А. Ф. Кистяковский. - К.: Университетская типография, 1875. - Том 1. - С. 59;
Тагащев Н. С. Курс русского уголовного права [текст] / Н. С. Таганцев. - С.-Пб.:
[б. и.], 1874. - Книга 1-я, ч. общая: Учение о преступлении. - С. 5; Уголовное
право. Общая часть: [учебник] / А. А. Герцензон, Н. Д. Дурманов, М. М. Исаев [и
др.]; под ред. А. А. Герцензон, Б. С. Ошеровича, А. А. Пионтковского. - 2-е изд.,
перераб. и доп. - М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1939. -С. 41.

² Кузнецова Н. Ф. Уголовное право ФРГ / Л. Вельцель, Н. Ф. Кузнецова. - М.:
Изд-во Моск. ун-та, 1980.-214 с.

обов'язкових елементів, які наповнюють конкретним змістом суспільну небезпечність діяння (дії або бездіяльності), об'єктивні і суб'єктивні ознаки яких сформульовані в диспозиціях кримінально-правових норм Загальної та Особливої частин КК України.

У законі склад злочину знаходить своє відображення у статтях Особливої частини КК, вказуючи на основні ознаки складу злочину, що закріплюються нею, визначаючи його найзначущі юридичні властивості. Слід також враховувати, що склад злочину не може існувати поза нормами Особливої частини ЗУпКВ і передбачатися іншими правовими актами. Повністю закріпити всі елементи та ознаки окремого складу злочину в статтях Особливої частини неможливо, тому що вони є складною взаємозалежною системою. Норми 04 КК закріплюють основні конструктивні ознаки складу: спосіб учинення, характер і розмір наслідків, мотив і мету злочинного посягання, ознаки спеціального суб'єкта. Інші елементи складу регламентуються нормами Загальної частини КК, а також загальноприйнятими положеннями судової практики та науки кримінального права. Так, ознаки суб'єкта злочину закріплені в розділі VI Загальної частини КК України. Багато питань, пов'язаних з визначенням форми і виду вини, також містяться в нормах Загальної частини.

Крім того, при тлумаченні окремих елементів складу злочину використовуються положення теорії кримінального права і правозастосовної практики. Наприклад, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України передбачає таку кваліфікуючу ознаку як убивство, вчинене з особливою жорстокістю. Однак її поняття в законі не розкривається. На цій підставі в п. 8 Постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» від 7 лютого 2003 р. вказується, що умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК), якщо винний, позбавлявши потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також, якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.

Склад злочину утворює певна сукупність юридично значущих елементів і ознак, об'єднаних у єдину систему. Усього до складу злочину входить чотири основних елементи: об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину, суб'єктивна сторона злочину, суб'єкт

¹ Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суд України; за заг. ред. В. Т. Маляренка. - К.: Юрінком Інтер, 2005. -С 225.

злочину. Усі ці елементи є обов'язковими, відсутність якого-небудь з них виключає наявність у вчиненому складу злочину. Елементи складу злочину описуюють лише ті ознаки, що мають юридичне значення і впливають на кваліфікацію. Інші обставини (погода під час скоєння злочину, ріст злочинця, його одяг тощо) не мають правових властивостей, і відображення в складі злочину не знаходять. Склад злочину, на думку А. Н. Трайніна, вміщує всі ті ознаки (елементи), сукупність яких законодавець вважає необхідним для даної дії (без­діяльності) як суспільно небезпечної..., а тому кримінально караної.

Основні елементи складу злочину нерозривно пов'язані між собою. Кожний взаємодіє з іншими, доповнюючи їх. Так, об'єкт злочину знаходиться в тісному зв'язку із суб'єктивною стороною, і, у деяких випадках залежить від мети, яку переслідує винний. Наприклад, якщо особа підпалює будинок військового заводу з мотивів помсти за його необгрунтоване звільнення, то цей злочин кваліфікується як умисне знищення або пошкодження майна (ч. 2 ст. 194 КК), що посягає на економічні відносини власності. Ті ж дії, вчинені з метою ослаблення держави, кваліфікуються як диверсія (ст. 113 КК) і посягають на зовнішню складову національної безпеки України.

У зв'язку з розглядом поняття злочину виникає необхідність з'ясування питання про співвідношення цього поняття з поняттям «склад злочину, що уявляється необхідним для визначення їхнього місця і значення в системі кримінального права. Зазначені категорії тісно взаємозалежні між собою і мають безліч точок дотику, однак звідси не можна зробити висновок про те, що це тотожні правові явища.

Поняття злочину передбачене ст. 11 КК, в якій визначаються загальні, основні риси та ознаки діяння, що відповідно до закону є злочинним (передбачене КК суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину). Це поняття злочину розкриває соціально-політичну характеристику суспільно небезпечної поведінки, визначає чому вона є злочинною, дає можливість встановити загальні ознаки кримінально-правового делікту. У ньому також відображаються матеріальні властивості злочину, що полягають в суспільній небезпеці забороненої ЗУпКВ поведінки, тобто у шкоді, яку він заподіює, або у створенні загрози заподіяння шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

У свою чергу склад злочину - це сукупність ознак, закріплених в диспозиції певної статті 04 та нормах 34 КК, що наповнюють конкретним змістом елементи системи (складу злочину). Склад злочину закріплює певні особливості, що властиві конкретному злочинному посяганню, дозволяючи виділити його загальні ознаки. При цьому в ньому встановлюються основні структурні елементи окремих злочинів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона,

¹ Трайнин А. Н. Общее учение о составе преступления І А. Н. Трайнин. - М. Госюриздат, 1957. -С. 59.

суб'єкт. Завдяки цьому можна скласти уявлення про юридичну модель будь-якого злочину.

Тому, можна дійти висновку про те, що на відміну від загального поняття злочину, яке дає характеристику основним ознакам злочинного діяння, склад злочину визначає та індивідуалізує ознаки конкретного кримінального делікту, виступаючи теоретичним і практичним підґрунтям для правильної кваліфікації вчиненого. Отже, злочин і склад злочину співвідносяться між собою як філософські категорії загального та особливого: інститут злочину закріплює основні ознаки злочинної діяльності в цілому, а склад злочину закріплює особливості окремих кримінальних деліктів.

Значення складу злочину полягає в тому, що:

- його наявність вчиненому діяння є єдиною підставою настання
кримінальної відповідальності згідно зі ст. 2 КК. Отже, ніякі інші
обставини не можуть бути юридичною підставою для функціонування
механізму реалізації кримінальної відповідальності;

- аналіз його ознак дозволяє розмежувати близькі за змістом
злочинні діяння. Будь-які, у тому числі і суміжні злочини,
відмежовуються один від одного за елементами й ознаками, що
утворюють зміст складу злочину. Також ознаки складу злочину дають
змогу відрізняти злочинні діяння від незлочинних;

- він є кримінально-правовою гарантією конституційного
принципу особистої свободи і недоторканності громадян, тому що
містить чіткий опис ознак конкретного злочину, завдяки чому особа,
яка не вчинила такого діяння, не підлягає покаранню.