Поняття і види категорій злочинів 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття і види категорій злочинів



Спектр проявів і форм суспільно небезпечної діяльності людини дуже широкий. Тому, законодавство про кримінальну відповідальність передбачає достатньо великий перелік злочинних діянь, що відрізняються між собою за спрямованістю посягання, способом зовнішнього прояву, суб'єктивною стороною, моментом закінчення, характером і ступенем суспільної небезпечності тощо. Однак вирішення багатьох питань кримінально-правового характеру залежить від властивостей окремого злочину. На цій підставі особливого значення набуває питання категоризації злочинів, коли будь-який кримінальний делікт може бути віднесений до певного виду залежно від властивостей, що його характеризують.

Категорія взагалі означає певну групу явищ, відособлених від інших індивідуальними ознаками. У теорії кримінального права класифікація злочинів здійснюється за різними підставами. Основою поділу злочинів на види є: об'єкт посягання (злочини проти життя та здоров'я особи, власності, громадського порядку тощо), конструкція об'єктивної сторони (матеріальний, формальний і усічений склад), форма і вид вини (умисний чи необережний злочин), ознаки суб'єкта (службові, військові злочини). Названі критерії мають теоретичний характер, але, водночас, становлять особливий інтерес для правової статистики, правозастосовної практики, дозволяючи чітко класифікувати вчинене залежно від певної властивості.

Найважливіше значення має законодавча класифікація злочинів, тобто віднесення злочинів до тих чи інших груп, їх об'єднання у такі групи, яке здійснюється самим законодавцем. Така класифікація має практичне значення, тобто є основою застосування кримінально-ггоавових і кримінальних процесуальних норм. КК 2001 року вперше на законодавчому рівні закріпив класифікацію злочинів залежно від ступеня тяжкості. Стаття 12 КК виділяє злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

У КК 1960 року називалися окремі злочини залежно від ступеня і характеру суспільної небезпечності. Так, у ст. 7 КК давався вичерпний перелік злочинів, які законодавцем були віднесені до тяжких. Показником характеру і ступеня суспільної небезпечності, як правило, було покарання, що зазначалося у санкції відповідної кримінально-правової норми. Крім категорії тяжких, безпосередньо в КК називалися ще дві групи злочинів: особливо тяжкі злочини (статті 24 і 25 КК 1960


р.) та злочини, що не становлять великої суспільної небезпеки (статті 10, 51 КК 1960 p.).

Згідно зі ст. 12 КК 2001 року «злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі». При цьому ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин.

Виходячи із законодавчої класифікації, до злочинів невеликої тяжкості слід віднести такі, як: побої і мордування (ч. 1 ст. 126 КК); погроза вбивством (ч. 1 ст. 129 КК); зараження венеричною хворобою (ч. 1 ст. 133 КК); обман покупців та замовників (ст. 225 КК) та ін. Злочинами середньої тяжкості є, наприклад, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК); зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 130 КК); незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої (ч. 2 ст. 134 КК); знищення або пошкодження лісових масивів (ч. 1 ст. 245 КК) та ін. Тяжкі злочини - це, наприклад, умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК); захоплення заручників (ст. 147 КК); терористичний акт (ч. І ст. 258 КК) та ін. До особливо тяжких злочинів, відповідно до КК України, слід віднести: державну зраду (ст. 111 КК); умисне вбивство (ст. 115 КК); створення злочинної організації (ст. 255 КК); бандитизм (ст. 257 КК) та ін.

Ця класифікація відображає сучасне ставлення науки кримінального права до розглядуваного питання, вона виокремлює категорії злочинів залежно від ступеня тяжкості, що знаходить своє відображення в санкції статті КК. При цьому наука кримінального права виходить з того, що розмір покарання, передбачений санкцією посушеної коимінально-правової норми, у скороченій формі відбиває ступінь суспільної небезпеки злочину і дає можливість порівнювати ступінь суспільної небезпеки різних злочинів. У той же час чітко визначений розмір покарання у санкціях статей не залишає можливості для судового розсуду при віднесенні злочину до тієї чи іншої категорії.


Додатковим показником, що допомагає точніше класифікувати злочини, є форма вини. Так, злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості і тяжкі можуть бути як умисні, так і необережні. Особливо тяжкі злочини можуть вчинятися тільки умисно.

Значення розподілу злочинів на категорії залежно від ступеня тяжкості має не тільки теоретичний, але й практичний характер. Віднесення діяння, що вчинено особою, до тієї чи іншої категорії впливає на визначення виду установи відбування покарання у виді позбавлення волі (у статті 86 КВК зазначено, що вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається ДПтС України). Це питання регулюється Інструкцією про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі. Наприклад, підпунктом 2.2 цієї Інструкції встановлено, що до виправних колоній мінімального рівня з полегшеними умовами тримання із СІЗО направляються особи, засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості).

Ступінь тяжкості злочину впливає на визначення po3Minv покарання при призначенні покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) та за сукупністю вироків (ст. 71 КК), на правила умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК), звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК); звільнення віл кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК України); звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК України); звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК України); звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки (ст. 48 КК України); звільнення від покарання та його відбування (ст. 74 КК України); звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України); звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального випоку (ст. 80 КК України); погашення та зняття судимості (статті 89 і 91 КК).



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-22; просмотров: 171; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.198.180.108 (0.004 с.)