Кримінального права . Однак, погодитися з такою підставою, за якою зупкв втрачає чинність у разі «відпадіння особливих умов і обставин», на існування яких такий Закон був розрахований, неможливо.

У радянській літературі з кримінального права була поширеною думка про те, що окремі закони набувають чинності лише за настання певних обставин, а після їх зникнення втрачають чинність. Для пояснення цієї підстави втрати чинності ЗУпКВ наводилися закони воєнного часу. М. Д. Шаргородський, 1.1. Солодкій, Я. М. Брайнін і П. П. Михайленко змішують чинність ЗУпКВ та можливість учинення діяння, ознаки якого ним передбачені. Закон про кримінальну відповідальність діє безупинно з моменту набрання чинності та до скасування або визнання у встановленому порядку такими, що втратили чинність. Тому ЗУпКВ, що передбачають як ознаки складу злочину або як кваліфікуючі обставини вчинення діяння в умовах воєнного стану, або в бойовій обстановці, або в період збройного конфлікту, діють і в мирний час. Так, наприклад, якщо винний був засуджений за одним з таких законів у воєнний час, то в мирний час перегляд кримінального провадження або пом'якшення покарання здійснюються на підставі цього ж закону. Якби виникли умови воєнного стану, бойова обстановка або настав період збройного конфлікту, це не означало б, що названі закони знову набули би чинності, як уважають деякі автори. Закони стали б застосовуватися, оскільки могли бути вчинені діяння, що містять склади злочинів, у

¹ Див., наприклад: Ветров Н. И. Уголовное право. Общая часть: [учеб. для
вузов] / Н. И. Ветров. - М.: ЮНИТИ-ДАНА; Закон и право, 1999. - С. 33;
Коржанський М. И. Уголовне право України. Частина загальна: [курс лекцій] /
М. И. Коржанський. - К.: Наукова думка; Українська видавнича група, 1996. -
С. 52-53; Смирнова Н. Н. Уголовное право: [учебник] / Н. Н. Смирнова. - С.-Пб.:
Изд-во Михайлова В. А., 1998. - С. 32; Прохоров Л. А. Уголовное право: [учеб.] /
Л. А. Прохоров, М. Л. Прохорова. - М.: Юристь, 1999. - С. 25 та ін.

² Див., наприклад: Герцензон А. А. Уголовное право. Часть общая: [учеб.
пособ.] / А. А. Герцензон. - М.: РИО ВЮА, 1948. - С. 213; Тилле А. А. Время,
пространство, закон: действие советских законов во времени и пространстве /
А. А. Тилле. - М.: Юрид. лит., 1965. - С. 29; Утевский Б. С. Уголовное право /
Б. С. Утевский. - М.: Юрид. лит., 1949. - Кн. 2. - С. 20.

³ Шаргородский М. Д. Уголовный закон / М. Д. Шаргородский. - М.:
Профиздат, 1948. - С. 232.

⁴ Советское уголовное право. Часть общая: [учеб. пос. для юрид. ин-тов и
юрид. фак-тов гос. ун-тов] / ред. коллегия: М. Д. Шаргородский [и др.]. - Л.: Изд-
во ЛГУ, 1960. - 586 с.

⁵ Брайнин. Я. М. Советское уголовное право. Общая часть: [лекции, читанные в
КГУ им. Т. Г. Шевченко] / Я. М. Брайнин. - К.: Изд-во КГУ, 1955. - Вып. 1. -
С. 163.

⁶ Дурманов Н. Д. Советский уголовный закон / Н. Д. Дурманов. - М.: Изд-во
Моск. ун-та, 1967. - С. 269.

яких як ознаки об'єктивної сторони злочину зазначені умови воєнного стану, бойова обстановка або період збройного конфлікту.

Отже, попередня норма може втратити чинність, якщо: а) був установлений строк її дії і він закінчився; б) вона скасована новим законом з визначеної дати; в) вона змінена новим законом в частині; г) вона визнана Конституційним Судом України такою, що не відповідає Конституції України, а отже, є нечинною. У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України закон, який підлягає застосуванню в конкретному кримінальному провадженні, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається за мотивованою ухвалою до Верховного Суду України, який може порушити перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів.

Законодавець, прийнявши нову кримінально-правову норму, може встановлювати покарання, обтяжувати, пом'якшувати або скасовувати його. Нормою, що пом'якшує покарання, визнається норма, яка зменшує санкцію чинної правової норми шляхом: 1) виключення з альтернативної санкції більш суворого покарання (наприклад, арешту, позбавлення волі на певний строк); 2) зниження розміру всіх або одного з названих санкцією покарань; 3) виключення додаткового покарання; 4) скасування складу із кваліфікуючими ознаками; 5) зміни стану судимості. Пом'якшуючими покарання можуть бути як нові норми Особливої частини КК, так і норми Загальної частини Кодексу при зменшенні максимального розміру (строку) покарання.

Норма, яка пом'якшує покарання, як і норма, яка його скасовує, поширюється на всі незакінчені провадження у цій категорії справ, у тому числі й на ті справи, по яких виконання вироку, ухвали не закінчено, а також: 1) перешкоджає внесення відомостей до ЄРДР про нові злочини, вчинені до набрання ними чинності, якщо подібне діяння перестало розглядатися як злочин; 2) впливає на вид і розмір покарання, якщо вирок, ухвала у справі про діяння, вчинене до набрання нормою чинності, виноситься після набрання нею чинності; 3) впливає на розмір покарання, якщо акт індивідуального правового регулювання у провадженні винесений до набрання нормою чинності, але його виконання не закінчено.

Якщо нормою закону посилена або вперше встановлена відпо­відальність за певні злочини, то вона поширюється на ті діяння, які вчинені або продовжилися після набрання нею чинності. Уявляється, що й у цьому випадку винний повинен нести відповідальність тільки за ту частину триваючого діяння, яка мала місце після набрання законом чинності.

¹ Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова
Пленуму Верховного Суду від 1.11.1996 № 9. - К.: Вид. дім «Ін Юре». - С. 7-12.

² Бахрах Д. Н. Действие норм права во времени: теория, законодательство,
судебная практика / Д. Н. Бахрах. - М.: Норма, 2004. - С. 125.

Законом, що встановлює або посилює відповідальність, визнається закон, що містить норму, яка: 1) передбачає відповідальність за діяння, за які раніше вона не встановлювалася; 2) збільшує розмір санкції за діяння шляхом уведення більш суворого покарання, збільшення його розміру (наприклад, штрафу), введення в санкцію додаткових покарань; 3) розширює ознаки складу злочину; 4) скасовує заборону на застосування певних покарань до певних суб'єктів; 5) установлює більш сувору санкцію; 6) передбачає новий склад злочину, який містить кваліфікуючі ознаки, що обтяжують покарання (наприклад, більш суворе покарання за повторне вчинення злочину, за вчинення діяння, що заподіяло шкоду у значному (великому, особливо великому) розмірі тощо).

У Конституції України і в КК України, хоча й різними словами, виділено два види правових норм з погляду їх дії в часі: ті, що мають зворотну дію, а також ті, що не мають такої. Третій вид норм за цим критерієм називає ч. 1 ст. 5 КПК України: «Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення». Аналогічна норма закріплена ч. 2 ст. З КВК України. Так, відповідно до вказаної норми порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування покарання. Таку дію норми в часі в загальній теорії права прийнято називати негайною.

Отже, Конституція України, Кримінальний, Кримінальний процесуальний та Кримінально-виконавчий кодекси закріплюють три варіанти дії норм у часі: 1) норма, що пом'якшує покарання або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію; 2) норма, що встановлює або обтяжує покарання, зворотної дії не має, діє перспективно (поширюється тільки на майбутні діяння, тобто діяння, які будуть вчинені після набрання нею чинності); 3) процесуальні норми, в тому числі ті, що регламентують кримінально-виконавчий процес, є нормами негайної дії. З моменту набрання ними чинності вони мають застосовуватися й у справах про злочини, провадження по яких були розпочаті раніше.