Поняття і значення об'єкта злочину

Будь-яке злочинне діяння має свій об'єкт посягання, якому при його вчиненні заподіюється істотна шкода. Вчиняючи кримінальний делікт, винний впливає на охоронювані ЗУпКВ суспільно значущі відносини, що у своїй сукупності утворюють зміст об'єкта злочину.

Питання об'єкта злочину є дискусійними у науці кримінального
права. Вони були предметом розгляду в працях таких видатних вчених,
як Б. С. Гавриш, В. К. Глистин, М. І, Загородников, П. В. Замосковцев
М. І. Ковальов, І. Я. Козаченко, М. Й. Коржанський, Н. Ф. Кузнецова,
В. М. Кудрявцев, Б. С. Никифоров, А. А. Піонтковський,

В. С. Прохоров, В. Я. Тапій, А. Н. Трайнін, Є. В. Фесенко, Є. О. Фролов, С. С. Яценко та інші.

У теорії кримінального права панівною є думка, відповідно до якої об'єктом злочину визнаються суспільні відносини. Так, М. І. Загородников зазначав, що об'єктом злочину в кримінальному праві є суспільні відносини, що охороняються законом про кримінальну відповідальність. М. И. Коржанський вказував на те, що об'єктом злочину за кримінальним правом є існуючі суспільні відносини, що охороняються ЗУпКВ від злочинних посягань.

Водночас у юридичній літературі зустрічаються й інші погляди щодо цього питання. Так, існує думка, відповідно до якої об'єктом злочину є норма ЗУпКВ, що встановлює заборону на вчинення злочинного діяння, і порушується в результаті його вчиненн. Із зазначеною позицією не можна погодитися, тому що вчинення злочинного діяння не тільки не заподіює прямої шкоди нормам 04 КК, але навпаки, є юридичним фактом для початку їхньої реалізації. У цьому разі норма починає втілюватися в кримінально-правові відносини, спрямовані на покладення на винного засобів відповідальності.

А. А. Піонтковський стверджував, що об'єктом злочину є предмети, щодо яких здійснювалося посягання (наприклад, холодильник чи інше майно при вчиненні крадіжки). Будь-який злочин, на його думку, прямо або побічно є посяганням на суспільні

¹ Загородников Н. И. Объект преступления и проблема совершенствования
уголовного законодательства / Н. И. Загородников // Актуальные проблемы
уголовного права. - М., 1988. - С. 25.

² Коржанский М. И. Предмет і об'єкт злочину: монографія /
М. Й. Коржанский. - Д.: Юрид. акад. МВС; Ліра ЛТД, 2005. - С 24.

³ Див., наприклад: Тагащев Н. С. Русское уголовное право. Лекции. Часть
общая /Н. С. Таганцев. - С.-Пб., 1902. - Т. 1. - С. 47, 51.

⁴ Курс уголовного права / под ред. А. А. Пионтковского. - М., 1970. - С. 120.

відносини і що об'єктом злочину можуть бути будь-які сустльні відносини, що охороняються законом про кримінальну відповідальність, але інколи безпосереднім об'єктом злочину можуть бути не сустльні відносини, а майно, фізична особа (громадянин), продукти сільського господарства, інвентар, урожай на корінні. Однак нерідко внаслідок злочину речі не тільки не страждають, а навпаки, поліпшують свої властивості (викрадений холодильник ремонтується), у той час як об'єкт злочину завжди страждає при вчиненні злочину.

О. Костенко, А. Ландіна-Виговська вважають, що об'єктом злочину є охоронюваний ЗУпКВ порядок відносин між людьми, що виникають у суспільстві з приводу матеріальних і нематеріальних предметів. П. С Матишевський вказує, що в окремих випадках як об'єкт злочину слід розглядати не суспільні відносини, а ті блага (інтереси), на які посягає злочинне діяння. До таких, зокрема, відносяться життя, здоров'я людини. Є. В. Фесенко використовує для позначення об'єкта посягання термін «цінності». Хоча автор і називає об'єктом злочину суспільні відносини, проте, торкаючись їх класифікації, стверджує, що «цінності можуть бути нематеріалізованими тощо». Але ж суспільні відносини не можуть бути матеріальною цінністю. Нею може бути тільки предмет. Тому таке найменування об'єкта злочину неточне. Ціннісний підхід до проблеми злочину вимагає, перш за все, пильної уваги до об'єкта злочину з погляду його цінності. З'ясування цінності об'єктів кримінально-правової охорони має дійсно важливе значення. Однак для цього необхідно мати чітку уяву про те явище, цінність якого потрібно з'ясувати чи визначити.

Найкращою з розглянутих вище виглядає позиція, відповідно до якої об'єктом злочину є охоронюваш ЗУпКВ сустльні відносини. На будь-якому етапі розвитку суспільства існує коло певних інтересів, що представляють підвищену соціальну значущість. У цьому зв'язку в

Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. Курс советского уголовного права. Общая часть І А. А. Пионтковский - М.: Госюриздат, 1961. - С. 132; Курс советского уголовного права. Часть Общая. - М., 1970.-Т.2.-С. 111.

² Курс советского уголовного права. Часть Общая. - М.: Наука, 1970. - Т. 2. -
С. 116.

³ Курс советского уголовного права. Часть Особенная. - М.: Наука, 1970. -
Т. 4.-С. 318.

⁴ Костенко О. Поняття об'єкта злочину: дискусію варто продовжити /
О. Костенко, А. Ландіна-Виговська // Право України. - 2008. - № 4. - С. 101-105.

⁵ Див.: Матишевський П. С, Фесенко Є. В. Глава VII. «Об'єкт злочину» в
підручнику: Кримінальне право України. - К.: Юрінком Інтер, 1997. - С. 123-132.

⁶ Фесенко Є. В. Злочини проти здоров'я населений та системи заходів з його
охорони / Є. В. Фесенко. - К: Атіка, 2004. - С 49.

Коржанский М. Й. Предмет і об'єкт злочину: [монографія] / М. Й. Коржанский. - Д.: Юрид. акад. МВС; Ліра ЛТД, 2005. - С 23.

державі і суспільстві виникає система відносин, пов'язаних із забезпеченням їхньої охорони. Для захисту цих інтересів використовується сукупність всіляких засобів і методів, серед яких провідне місце займають правові. Одними з правових засобів виконання зазначеного завдання є кримінально-правові, що покликані забезпечувати недоторканність найзначущих суспільних відносин, посягання на які заподіює найбільшу шкоду інтересам особи, суспільства і держави. Відповідно до ст. 1 КК до них відносяться права і свободи людини і громадянина, відносини власності, громадський порядок та громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, а також мир і безпека людства.

Отже, об'єкт злочину - охоронювані законом про кримінальну відповідальність суспільні відносини, що представляють підвищену значущість для особи, суспільства і держави, яким унаслідок вчинення злочину заподіюється істотна шкода чи створюється загроза заподіяння такої шкоди.

Із запропонованого визначення можна дійти висновку, що об'єктом злочину є суспільні відносини, під якими у теорії криміналь­ного права розуміється певний взаємозв'язок між декількома суб'єктами, що виникає з приводу суспільно значущого предмета чи нематеріального інтересу. Суспільні відносини включають в себе чотири елементи:

1) предмет (суспільний інтерес), із приводу якого виникають соціальні зв'язки. Основу будь-яких відносин становлять певні соціально значущі предмети або блага, чия охорона набуває підвищеного значення для суспільства. Предметом є річ чи інше майно, що наділені матеріальними ознаками і соціально значущими властивостями. Так, об'єктом грабежу (ст. 186 КК) є економічні відносини власності. Зазначені суспільні відносини виникають із приводу майна, що має матеріальне вираження, економічну вартість та юридичну природу (належить комусь на праві власності). Також виділяються суспільні відносини, що виникають із приводу нематеріальних інтересів. Такі соціальні блага, як життя, здоров'я, честь і гідність особи, порядок управління, громадська безпека і громадський порядок не мають якого-небудь матеріального вираження. Утім це об'єктивно існуючі категорії, що мають підвищену значущість. Тому вказані інтереси, як і предмети, становлять основу багатьох суспільних відносин. Наприклад, конституційний устрій України є нематеріальним благом. Проте він захищається ЗУпКВ і посягання на нього утворюють склад злочину, передбачений ст. 110 КК. Слід зазначити, що суспільні відносини, основу яких становлять матеріально виражені предмети, називаються предметними, у той час як відносини, що виникають із ггоиволу нематеріальних благ чи інтересів, прийнято називати безпредметними;

2) суб'єкти відносин. Сторонами суспільних відносин є носії (власники) охоронюваного ЗУпКВ предмета чи соціально значущого інтересу. Наприклад, будь-яка людина має такі блага, як життя і здоров'я. З цієї причини вона є учасником суспільних відносин, що

виникають у зв'язку з забезпеченням зазначених інтересів. Іншими суб'єктами суспільних відносин визнаються особи, з якими носій блага та власник предмета вступає в урегульовані законом взаємовідносини. Необхідно вказати, що сторонами розглянутих суспільних відносин можуть бути як фізичні особи, так і зареєстровані у встановленому порядку колективні суб'єкти (юридичні особи). Як обов'язковий суб'єкт будь-яких охоронюваних ЗУпКВ суспільних відносин виступає держава, що є гарантом їх збереження. З цієї причини, у разі вчинення злочинного діяння і порушення суспільного інтересу, держава вживає заходів для припинення посягання і притягнення винного до кримінальної відповідальності;

3) права та обов'язки сторін. Учасники будь-яких суспільних
відносин мають урегульовані з нормативно-правовими актами взаємні
правомочності та обов'язки. Так, у відносинах власності всі оточуючі
не можуть порушувати права власника на його майно. У свою чергу,
власник майна не вправі використовувати його на шкоду навколишнім;

4) взаємна поведінка учасників суспільних відносин, що
виражається в реалізації ними своїх повноважень і зобов'язань. Цей
елемент слід визнати обов'язковим, оскільки будь-які суспільні
відносини існують лише в межах діяльності їх суб'єктів.

Відмітною властивістю будь-яких суспільних відносин, що виступають об'єктом злочину, є їх підвищена соціальна значущість. ЗУпКВ охороняє лише ті блага та інтереси, що є найціннішими для особи, суспільства і держави, у зв'язку з чим посягання на них має високий ступінь суспільної небезпеки, що потребує протидії ним кримінально-правовими засобами. Охорона менш істотних відносин забезпечується за допомогою інших засобів і методів.

Слід також враховувати, що об'єктом злочину є тільки ті суспільні відносини, що безпосередньо взяті під охорону ЗУпКВ. На цій підставі суспільні відносини стають об'єктом злочину з моменту прийняття норми, що встановлює покарання за її порушення.

Значення об'єкта злочину визначається тим, що він є:

- вирішальним для визначення матеріального поняття злочину, оскільки без указівки на ті суспільні відносини, що взяті під охорону ЗУпКВ, не може бути дана його дефініція. З точки зору на об'єкт посягання та соціальну спрямованість посягання злочин можна визначити як передбачена нормою КК України суспільно небезпечна зміна суспільних відносин;

- обов'язковим елементом складу злочину, а його відсутність усуває злочинність вчиненого і, як наслідок, можливість настання кримінальної відповідальності. Якщо вчинене діяння не заподіює шко­ди охоронюваним законом інтересам, - воно не може бути злочинним;

- підставою розподілу Особливої частини КК на розділи. Так, до системи 04 КК входять двадцять розділів (один - розділ VII -виключено), які поєднують групи злочинів, що посягають на схожі за змістом інтереси. Кожний розділ вміщує сукупність кримінальних деліктів, що можуть заподіяти або створити загрозу заподіяння шкоди однорідним суспільним відносинам;

- сприяє розмежуванню злочинів. Окремі склади злочинів мають низку тотожних ознак, завдяки чому розходження між ними можна провести тільки за об'єктом чи предметом посягання. Так, умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу чи вибуху іншим загальїто небезпечним способом (ч. 2 ст. 194 КК) за своїми об'єктивними ознаками має багато спільного із суміжним злочином -диверсією (ст. 113 КК), що вчиняється аналогічним способом. Однак якщо злочинне діяння, передбачене ч. 2 ст. 194 КК, посягає на від­носини власності, то основним об'єктом диверсії є економічна безпека та обороноздатність України. У свою чергу злочини, передбачені статтями 321 і 321 КК, різняться в основному за ознаками предмета: при вчиненні злочину, передбаченого ст. 321 КК України, ним є отруйні чи сильнодіючі речовини або отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби, у той час як при вчиненні злочину, передбаченого ст. 321 КК, винний виготовляє, придбаває, перевозить, пересилає, зберігає з метою збуту або збуває завідомо фальсифіковані лікарські засоби;

- підставою для проведення «межі» між злочинами та іншими правопорушеннями. Тільки кримінальні делікти посягають на такі суспільні відносини, як життя і здоров'я людини, статеву недоторканність і статеву свободу особи, зовнішню складову національної безпека України, мир і безпеку людства;

- істотним чинником, що впливає на характер і ступінь суспільної небезпеки злочину і, відповідно, враховується при виборі виду і розміру (строку) покарання. Суспільна небезпека злочину прямо залежить від змісту суспільних відносин, на які воно посягає. Так, суспільна небезпека умисного вбивства (ст. 115 КК), об'єктом якого є життя людини, багаторазово перевищує суспільну небезпеку побоїв і мордування (ст. 126 КК), що посягають на фізичну недоторканність особи. Крім того, іноді додатковий безпосередній об'єкт з'являється тільки в кваліфікованому складі злочину. Отже, класифікація об'єктів посягання уможливлює уточнення характеру і ступеня суспільної небезпеки злочину, його юридичну природу, а також допомагає правильно кваліфікувати вчинене кримінально каране діяння.

Види об'єктів злочинів

Суспільні відносини, взяті під охорону ЗУпКВ, за своєю суттю неоднорідні. Ця обставина дає підставу поділити об'єкти злочинів на різні види, а також можливість спочатку необхідним чином описати об'єкт посягання в нормі КК України як соціальний феномен, що має певні властивості і перебуває у певних зв'язках з іншими об'єктами злочинних посягань. А потім, у процесі застосування кримінально-правової норми і на підставі нормативної характеристики правильно кваліфікувати вчинений злочин.

У юридичній літературі «вертикальна» класифікація об'єктів включає три рівні: загальний об'єкт, родовий (іноді його називають груповим) та безпосередній. Загальним об'єктом є вся сукупність суспільних відносин, що охороняються ЗУпКВ (права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок та громадська безпека,

довкілля, конституційний устрій України, міф і безпека людства тощо). Але ця сукупність суспільних відносин не може бути об'єктом у складі злочину. У такому разі йдеться про об'єкт кримінально-правової охорони, який не збігається з поняттям об'єкта злочину. Однак виділення загального об'єкта має пізнавальне і практичне значення. Він показує суспільну небезпеку і спрямованість злочинного посягання на суспільні відносини. Відмова від загального об'єкта злочину призведе до недооцінки суспільної небезпеки злочину і може завдати шкоди науці кримінального права і практиці застосування ЗУпКВ¹. Так, Д. Н. Розенберг вказував на те, що не можна шукати спеціальний об'єкт, що властивий окремій групі злочинів не спираючись при цьому на правильне розуміння загального об'єкта.

Родовий об'єкт злочину - сукупність декількох однорідних груп суспільних відносин, об 'єднаних за загальною ознакою. Як правило, за ознаками родового об'єкта злочину згруповані у розділи Особливої частини Кримінального кодексу однорідні злочинні діяння, що посягають на близькі за змістом суспільні відносини. За таким принципом побудована, по суті, вся система Особливої частини, за винятком двох розділів: XVII - злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, і XIX - злочини проти встановленого порядку несення військової служби, конструкція яких враховує, насамперед, суб'єкт злочину.

Родовий об'єкт є своєрідним еталоном визначення ієрархії суспільних відносин і відповідних норм в Особливій частині КК України. У доктрині кримінального права такий підхід визнається аксіоматичним. Не менш аксіоматичним є й те, що розділи Особливої частини КК диференційовані залежно від цінності родового об'єкта. У КК України 1960 року ієрархія була представлена в такий спосіб: відносини, на які посягають особливо небезпечні злочини проти держави, інші державні злочини, злочини проти державної і колективної власності, злочини проти життя, здоров'я, волі і гідності особи, злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, злочини проти індивідуальної власності громадян, господарські злочини, посадові злочини, злочини проти правосуддя, злочини проти порядку управління, злочини проти громадської безпеки, громадського порядку і народного здоров'я, військові злочини. При цьому М. И. Коржанский вказував на те, що лад і система, що потребують захисту від свого народу кримінально-правовими засобами, заслуговує певної оцінки.

¹ Коржанский М. Й. Предмет і об'єкт злочину: [монографія] /
М. Й. Коржанский. - Д.: Юрид. акад. МВС; Ліра ЛТД, 2005. - С 64.

² Розенберг Д. Н. О понятии имущественных преступлений в советском
уголовном праве (объект и предмет посягательства) / Д. Н. Розенберг // Ученые
записки. - Изд-во Харьковского юридич. института, 1948. - Вып. 3. - С. 62.

³ Коржанский Н. И. Очерки теории уголовного права / Н. И. Коржанский. -
Волгоград: Изд-во Волгогр. СШ МВД СССР, 1992. - С. 8.

Значення родового об'єкта полягає і в тому, що його встановлення сприяє в окремих випадках точнішому з'ясуванню змісту ознак складу конкретного злочину і, насамкінець, правильній кваліфікації кримінально караного діяння. Так, у теорії кримінального права і судовій практиці не було єдиної думки щодо кваліфікації дій службових осіб, винних у порушенні правил техніки безпеки, що призвели до смерті потерпілих, які були сторонніми відносно підприємства, де стався такий випадок. Зокрема, деякі науковці і юристи-практики вважали, що такі дії можна кваліфікувати за ст. 271 КК. Але це не зовсім правильно, оскільки родовим об'єктом злочину, передбаченого цією статтею, є суспільні відносини у сфері безпеки виробництва, що є запорукою нормального здійснення трудових прав людиною та громадянином, гарантованих Конституцією України. Трудові права осіб, що постраждали внаслідок порушення на виробництві правил техніки безпеки, але не мали відношення до діяльності цієї організації (установи або підприємства), не порушуються. У цих випадках інший об'єкт посягання - суспільні відносини, що виникають з приводу забезпечення нормальної діяльності службових осіб установ, організацій або підприємств незалежно від форм власності. Тобто, злочинні дії таких осіб слід кваліфікувати як злочин у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, зокрема, за ст. 367 КК (службова недбалість), а потерпілим від злочину, передбаченого ст. 271 КК, можуть бути особи, діяльність яких постійно або хоча б тимчасово пов'язана з цим виробництвом.

Родовий об'єкт зазвичай зазначається в назві розділу особливої частини КК. Наприклад, розділ VIII має назву «Злочини проти довкілля». Родовим об'єктом цих злочинів слід визнати суспільні відносини, що забезпечують охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання його ресурсів та екологічну безпеку як особливий стан довкілля, який відповідає встановленим у законодавстві критеріям, стандартам, лімітам і нормативам, що визначають його чистоту, ресурсомісткість (невиснаженість), екологічну стійкість, видове різноманіття, здатність задовольняти інтереси людини. В деяких випадках родовий об'єкт злочину вказується у самій нормі ЗУпКВ. Так, у ч. 1 ст. 401 КК дається визначення військових злочинів. Тобто, у цій статті вказується родовий об'єкт усіх військових злочинів, що включені законодавцем до розділу XIX 04 КК України, яким є встановлений законодавством порядок несення або ггоохолження військової служби.

Безпосередній об'єкт - охоронювані законом про кримінальну відповідальність суспільні відносини, на які прямо (безпосередньо) посягає певне кримінально каране діяння.

¹ Див.: Митрофанов 1.1. Довкілля під охороною закону про кримінальну відповідальність: [монографія] / В. В. Локтіонова, 1.1. Митрофанов. - Кременчук: Видавець «ПП Щербатих О. В.», 2010. - С. 41.

Від об'єкта як елемента складу злочину безпосередній об'єкт відрізняється тим, що він складається лише з суб'єктів і благ (цінностей), які їм належать і з приводу чого виникають суспільні відносини. Предмет злочину не входить до складу безпосереднього об'єкта, тому завжди розглядається окремо.

Найчастіше безпосередній об'єкт співвідноситься із родовим як частка і ціле. Однак іноді вони збігаються за обсягом. Так, і родовим, і безпосереднім об'єктом зґвалтування є суспільні відносини, що виникають з приводу реалізації статевої свободи дорослою людиною і абсолютної заборони вступати у природні статеві контакти з особою, яка, завдяки певним обставинам, не є носієм статевої свободи, всупереч її справжньому волевиявленню. У певних випадках кілька злочинів мають однаковий безпосередній об'єкт, який повністю збігається з родовим, наприклад: крадіжка, шахрайство, грабіж, розбій, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем є економічні відносини власності. У деяких статтях КК безпосередній об'єкт зазначається у самому законі. Наприклад, у ст. 296 КК як безпосередній об'єкт хуліганства зазначено громадський порядок. Найчастіше безпосередній об'єкт того чи того злочину встановлюється шляхом тлумачення закону. Так, у ст. 227 КК йдеться про умисне введення в обіг (випуск на ринок України) небезпечної продукції,. Це дає підстави для висновку, що безпосереднім об'єктом цього злочину виступають суспільні відносини, які виникають з приводу реалізації прав та законних інтересів споживачів на отримання доброякісної (безпечної для життя та здоров'я) продукції, тобто такої продукції, що відповідає вимогам щодо безпечності продукції, встановленим нормативно-правовими актами.

Безпосереднім об'єктом злочину можуть бути різні види найважливіших соціальних цінностей, з приводу чого виникають суспільні відносини. Проте його слід відрізняти від інших суспільних відносин, що можуть бути порушені при вчиненні кримінально караного посягання. Так, при вчиненні діянь, що кваліфікуються як терористичний акт, разом із суспільними відносинами, що забезпечують громадську безпеки та нормальну діяльність органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, службових осіб цих органів, об'єднань громадян, юридичних осіб, порушуються і міжособистісні відносини, що забезпечують життя або здоров'я особи.

Безпосередній об'єкт злочину є конструктивною (обов'язковою) ознакою усіх складів злочинів, тому його точне встановлення при кваліфікації діяння є обов'язковим. Один самостійний злочин, як правило, посягає на один об'єкт. Однак у деяких випадках кримінально каране діяння шкідливо впливає відразу на кілька охоронюваних законом суспільних відносин. У такому разі безпосередній об'єкт злочину поділяється на основний і додатковий.

Основним об'єктом є суспільні відносини, на які прямо (безпосередньо) здійснюється посягання. Наприклад, для насильницького грабежу (ч. 2 ст. 186 КК), основним об'єктом є

економічні відносини власності, а додатковим об'єктом є фізична чи психічна недоторканність особи. Додатковому об'єкту також заподіюється певна шкода або створюється загроза її заподіянння, але при цьому він є похідним від основного об'єкта. Якщо ж реальної шкоди чи погрози заподіяння шкоди фізичній чи психічній недоторканності особи не має, то відсутній і склад насильницького грабежу за ч. 2 ст. 186 КК України як двооб'єктного злочину. У таких випадках вчинене діяння кваліфікується як відкрите викрадення чужого майна, що посягає тільки на економічні відносини власності.

Слід також враховувати, що додатковий об'єкт може бути обов'язковим і факультативним. Перший з них завжди страждає внаслідок учинення злочинного посягання. У свою чергу додатковий факультативний об'єкт не є обов'язковою ознакою злочину, але може бути порушений при його вчиненні. Так, при насильницькому грабежі фізичній чи психічній недоторканності потерпілого завжди заподіюється шкода. Отже, цей об'єкт є додатково-обов'язковим. Проте при вчиненні цього злочину можливим є також заподіяння шкоди честі і гідності потерпілого. Вказаний об'єкт не передбачається названим складом злочину і є факультативним. Завдяки цій обставині його наявність або відсутність не впливає на кваліфікацію грабежу.