Місце господарських зв'язків у комерційному підприємництві

 

Господарські зв'язки між постачальниками і покупцями — важлива функція комерційної діяльності. Такі зв'язки відображають не тільки суто комерційні, й економічні, організаційні, адміністративно-правові, фінансові відносини, що складаються між учасниками торгових операцій.

Система господарських зв'язків торгівлі з промисловістю —невід’ємна частина господарського механізму України, що становить сукупність форм і важелів взаємодії підприємств, об'єднань, фірм, галузей економіки із споживачами продукції. Раціональні господарські зв’язки сприяють планомірному розвитку економіки, збалансованості пропозиції, своєчасному постачанню продукції виробничого призначення і товарів народного споживання покупцям. У систему господарських зв'язків включається комплекс складових (рис. 2.1).

		Система господарських зв’язків

 

 

• участь торгівлі у розробці промисловими

підприємствами планів виробництва товарів

шля­хом представлення замовлень;

• господарські договори;

• контроль за дотриманням договірних зобов'язань;

• застосування економічних санкцій;

• участь у роботі товарних бірж і оптових ярмарок;

• перевірка якості (експертиза) товарів, що постача­ються;

• встановлення оптимальних фінансових взаємо­відносин;

• застосування адміністративно-правових норм

Рис. 2.1. Комплекс системи господарських зв'язків

 

Договір є засобом, що регулює відносини партнерів у здійсненні господарської діяльності і визначається як згода сторін, спрямована на їй, зміну або припинення зобов'язань. Договір виконує такі функції:

 

• юридично закріплює відносини між партнерами, що надає характер зобов'язань, виконання яких захищено законом;

• визначає порядок, способи і послідовність здійснення дій партнерами;

• передбачає способи забезпечення зобов'язань і наслідки їх невиконання.

З економічної точки зору укладення договорів, зокрема договорів купівлі-продажу, поставки, має суттєвий вплив на товарооборот підприємства. Так, уклавши договір з покупцем, підприємство оптової торгівлі може планувати виконання своїх зобов'язань таким чином, щоб його транспортні витрати і витрати по зберіганню товару були мінімальними, що, у свою чергу, суттєво впливає на ціну товару.

Характерними рисами договору є:

1.Особливий суб'єктний склад договору. Як правило, представлено дві сторони. Суб'єктами договору можуть виступати не тільки юридичні особи, й індивідуальні підприємці, зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємництва.

2.Плановий характер договору зумовлений тим, що підставою (її укладення може бути планове завдання, яке обов'язкове для обох чи однієї із сторін. Договори з участю громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність, є переважно неплановими.

3.Договір спрямовується на безпосереднє обслуговування основної діяльності суб'єкта комерційного підприємництва. Зміст договору становлять умови, за якими передаються, приймаються і сплачуються товари, виконуються роботи, надаються послуги з метою здійснення комерційної діяльності, а не з метою особистого (сімейного, домашнього)споживання.

4.Для деяких видів договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, біржових угод, встановлюються окремий порядок їх укладення, обліку та реєстрації.

5.У будь-якому випадку сторони договору повинні бути незалежними. Виключається владне підпорядкування однієї сторони іншою. Йдеться про те, що дії за договором взаємно задовольняють учасників (контрагентів) і носять еквівалентний характер взаємовідносин.

Основною силою кожного договору є згода сторін, узгоджене волевиявлення, що реалізується через принцип свободи договору. Цей принцип передбачає право сторін, що домовляються, за спільною угодою вкладати в договір той чи інший зміст. Сторони є вільними у виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та підприємливості. Отже свобода договору характеризується такими моментами

• договір є вільним волевиявленням сторін;

• об'єктом договору повністю визначаються волею сторін;

 

• форма укладення договору повністю залежить від сторін;

• відповідальність за невиконання договору повинна бути цивільною;

• розірвання договору може відбутися на вимогу однієї із сторін;

• надання права погоджуватись або відмовлятись від укладення договору.

 

Юридичні та фізичні особи вільні в укладенні договору. Дана норма включає в собі такі елементи:

1. Право учасників комерційної діяльності самостійно вирішувати, чи слід укладати договір, чи ні. Вони вільні у визначенні своїх прав і обов’язків. У зв'язку з цим не допускається примус до укладення договору.

2. Юридичні та фізичні особи вільні у виборі контрагента майбутнього договору.

3. У процесі досягнення угоди сторони є юридично рівноправними.

4. У процесі укладення договору сторони самостійно визначають вид (різновид) договору. Це може бути договір поставки, купівлі-продажу, франчайзингу та ін.

5. Сторони мають право вести переговори з метою досягнення угоди будь-якими правомірними способами і без обмежень у часі, а також ма­ють право вирішувати, чи продовжувати їм ці переговори.

6. Сторони вільні у визначенні умов договору, які в сукупності становлять його зміст. Визначаючи зміст договору, сторони керуються нормами Цивільного кодексу, нормативними актами, що стосуються даного виду договору. При цьому сторони мають право використовувати у своїй практиці для визначення умов договору типові (зразкові) форми договорів, вироблені практикою комерційної діяльності стосовно даного виду договору.

7. Значно розширюється коло об'єктів, з приводу яких може бути укладений договір (майно, товари, послуги, інформація, немайнові права, цінні папери та ін.).

8. Отже, значення договірної свободи у кінцевому результаті зводиться до того, що учасникам комерційної діяльності надається можливість, чи буде між ними укладений договір, а якщо буде, то яким її зміст.

Договір повинен складатись з урахуванням чинного законодавства. Він сприяє чіткої та раціональної організації господарсько-договірних зв’язків. Нормативні акти створюють правовий режим, що забезпечує партнерів і захист їхніх інтересів. Правовими джерелами, що регламентують договірні відносини, є Цивільний та Господарський кодекси України, закони, відомчі нормативні акти, статути.

Важливими нормативними актами, що регулюють господарські взаємовідносини суб'єктів комерційної діяльності, є:

 

—Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення;

—Положення про поставки товарів народного споживання;

—Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів);

—Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.

—Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю.

Умови господарювання, пов'язані з розвитком ринкової економіки вимагають значного розширення самостійності і рівних прав партнерів по договору, усунення надмірної регламентації, підвищення ролі господарського договору, переходу від адміністративно-командних методів управління до економічних, а також до вільного продажу товарів, самостійного встановлення взаємовідносин між партнерами по договору на підставі чинного законодавства України.

Разом з тим слід відмітити, що сфера господарських взаємовідносин між постачальниками і покупцями товарів, включаючи комерції діяльність, потребує певного рівня державного регулювання, н числі шляхом прийняття і введення у дію законів, указів, поста і іон ласті ціноутворення, вимог до якості і послуг, усунення недобросовісної конкуренції або монополістичної діяльності, а також встановлення податкових пільг, тарифів, стимулювання вітчизняного виробника варів, захисту внутрішнього ринку від неякісної продукції іноземного виробництва.

Основні види договорів, що застосовуються в комерційній діяльності:

• договори на передачу товару у власність (купівля-продаж, поставка, контрактація, бартер);

• договори про передачу майна у тимчасове користування (оренда, лізинг, прокат);

• договори про надання послуг (транспортні договори, експедиційне обслуговування, доручення, комісія, консигнація, зберігання товарів на товарному складі, на участь у ярмарку, на рекламу продукції, кредитний договір, страхування комерційних ризиків);

• договори на передачу результатів інтелектуальної діяльності (франчайзинг, ліцензійний договір про передачу ноу-хау, ліцензійний договір на товарний знак).

Договір (контракт) — це комерційний документ, у якому встановлюються права та обов'язки сторін (контрагентів). Він узгоджується і підписується покупцем і продавцем або їхніми довіреними особами. Як-

 

 

що договором передбачена поставка товарів різного асортименту і характеристик, то як правило, вони вказуються у специфікації, що додається. Усі додатки до договору становлять його невід'ємну частину, робиться відповідне застереження. Перевагою у формуванні господарських зв'язків є те, що покупцю надається право вибору постачальника і форми доставки (безпосередньо виготівником або через оптове торгівельне підприємство) з урахуванням встановлених схем руху вантажопотоків, а також мінімальних норм відвантаження. Договір на поставку товарів у кількості нижче мінімальної норми відвантаження укладається виготівником з торговельним підприємством зі згоди виготівника.

Договори можуть укладатись на 5, 3, 2, 1 рік або інший період. Зокрема, можуть бути укладені короткотермінові, сезонні договори, а також договори на одноразові поставки (закупівля партії товарів як одноразова комерційна операція). Між виготівниками і покупцями можуть встановлюватись прямі тривалі та тривалі господарські зв'язки по поставках товарів. Пропозиція про встановлення прямих тривалих і тривалих господарських зв'язків може бути запропонована від будь-якої із сторін.

У договорі повинні обов'язково визначатись розгорнутий асортимент, кількість і якість товарів, строки поставки і ціна, а в довготривалому договорі за прямими і тривалими господарськими зв'язками — найменування, груповий асортимент та кількість товарів, порядок і строки узгодження і представлення специфікацій. За відсутністю цих умов у договорі він вважається неукладеним.

Якщо обидві сторони виконують свої зобов'язання за договором, то вони зацікавлені у збереженні і подальшому розвитку господарських зв’язків з надійним партнером. Довготривалі договори допомагають підприємствам планувати свою діяльність, визначають перспективи розвитку. Договір або його окремі умови, що суперечать чинному законодавству, є недійсними.

На практиці мають місце внутрісистемні договори. Прикладом є договори між торговельними організаціями і підприємствами системи споживчої кооперації на поставку товарів. Зокрема, ці договори між споживчими товариствами і районними споживчими спілками, оптовими базами і споживчими товариствами. Такі договори дають можливість забезпечити постачання необхідних товарів в кооперативні організації (підприємства) і товаропостачання роздрібної торговельної мережі.

 

2.2. Прямі договірні зв'язки

Від того, наскільки грамотно організовано закупівлі на підприємстві роздрібної торгівлі, залежить успіх комерційної діяльності. У ринкових умовах ускладнюються не тільки завдання закупівельників (менеджерів, маркетологів, товарознавців), а й методи роботи. Старі способи організації поставок не підходять до сучасних умов, тому доводиться впроваджувати прогресивні технології, які значно полегшують повсякденну працю. Правильно підібрані постачальники дозволяють не тільки створити оптимальний асортимент, що відповідає поточним споживчим перевагам, й досягнути конкурентоспроможних цін. А саме від цих мо­ментів залежить ефективність роботи будь-якого магазину.

Розглянемо два шляхи організації закупівельної політики.