Зовнішньоекономічний контракт

 

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — це матеріально оформ­лена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їхніх іноземних контрагентів і спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Договір укладається відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших законів України з урахуванням міжна­родних договорів України. Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору мають право використовувати відомі міжна­родні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з дору­чення, статутних документів, договорів та інших підстав. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповно­важеним на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Договір може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів Ук­раїни.

До умов, які мають бути передбачені в контракті, належать:

1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.

2. Преамбула. У преамбулі зазначається повне найменування сторін — учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як кон­трагентів ("Продавець", "Покупець", "Замовник", "Постачальник"), осо­ба, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір, та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору та установчих документів.

3. Предмет договору (контракту). У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний постави­ти (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сор­ту або кінцевого результату роботи, що виконується. Якщо товар (робо­та, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це має бути невід'ємною ча­стиною договору, про що робиться відповідна відмітка в тексті договору.

4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання по­слуг). У цьому розділі визначається, залежно від номенклатури, одиниця

 

виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках), його загальна кількість та якісні характеристики. У тексті дого­вору про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні об­сяги робіт (послуг) і термін їх виконання.

5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг). У цьому розділі зазначається вид транспорту та ба­зисні умови поставки (відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів чинної редакції), які визначають обов'язки кон­трагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ри­зиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки то­вару (окремих партій товару). У випадку укладення договору про виконання робіт (надання послуг) у цьому розділі визначаються умови та строки виконаних робіт (послуг).

6. Ціна та загальна вартість договору (контракту). У цьому розділі визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором, та валюта контракту. Якщо згідно з договором поставля­ються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору зазначається його загальна вартість. У цьому разі цінові показники мо­жуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться поси­лання в тексті договору.

7. Умови платежів. Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків і гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань.

8. Умови приймання — здавання товару (робіт, послуг). У цьому розділі визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів. Приймання — здавання проводиться за кількістю згідно з товаросупровідними документами, за якістю — згідно з документами, що засвідчують якість товару.

9. Упаковка та маркування. Цей розділ містить відомості про упаков­ку товару (ящики, мішки, контейнери), нанесене на неї відповідне мар­кування (найменування продавця та покупця, номер договору, місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортуван­ня, а за необхідності також умови її повернення).

10. Форс-мажорні обставини. Цей розділ містить відомості про те, в
яких випадках умови договору можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та ін.). При цьому сторони звільняються від виконання зобов'язань на строк дії цих обставин або можуть відмовитися від виконання договору частково чи в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Отрок дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

11. Санкції та рекламації. Цей розділ встановлює порядок застосу­вання штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекла­мацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань. При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів — від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їхній граничний розмір), строки, протягом яких рекла­мації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін договору при цьо­му, способи врегулювання рекламацій.

12. Урегулювання спорів у судовому порядку. У цьому розділі визнача­ються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору з визна­ченням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою із сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сто­ронами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосову­ватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання.

13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін. У цьому пункті зазначаються місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та платіжні реквізити (№ рахунку, назва та місцезнаходження банку) контрагентів договору.

За домовленістю сторін у договорі можуть визначатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців до­говору, агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розванта­ження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір починає діяти, кількість підписаних примірників договору, можливість та порядок унесення змін до договору та ін.

Оцінка виконання договорів

 

Своєчасне і належне оформлення договору є необхідною передумо­вою для його виконання. Виконання договору полягає у здійсненні сто­ронами прав, виконанні ними обов'язків, що випливають договору. Відповідно до зобов'язання одна сторона (постачальник, продавець) по­винна вчинити на користь іншій особі (покупцю) певну дію: передати товар, виконати роботу, надати послугу, а покупець має право вимагати від контрагента виконання його обов'язку. Конкретний характер дій визначається видом і змістом договору.

Переважна більшість договорів, що їх застосовують при здійсненні комерційної діяльності, належать до двосторонніх, тому кожна із сторін наділена правами та обов'язками. Так, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати товар у власність або повне госпо­дарське відання, або оперативне управління покупця, а покупець пови­нен прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При реалізації зобов'язань слід дотримуватись таких принципів (див. рис. 2.8).

 

Рис. 2.8. Принципи виконання договірних зобов'язань

 

Принцип належного виконання договору полягає у вимозі точного додержання сторонами всіх його умов щодо суб'єктів, предмета, строків, способів, місця виконання зобов'язання. Зобов'язання мають виконува­тися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок за­кону, акта планування, договору. При виконанні зобов'язання слід за­стосувати звичаї ділового обороту, мають враховуватися засади добросовісності, здорового глузду, справедливості.

Зобов'язання мають виконуватися в натурі, тобто порядок вимагає реального виконання договору. При порушенні умови договору (напри­клад, строку) виконання визначається неналежним, проте при цьому зберігається обов'язок виконання в натурі. Сплата неустойки, штрафу за

неналежне виконання зобов'язання не звільняють контрагента (постачальника, продавця) від виконання зобов'язання в натурі.

Принцип взаємного сприяння полягає в тому, що кожна із сторін договору повинна всіляко сприяти другій стороні у виконанні нею своїх обов'язків. Умови такого взаємного сприяння мають юридичне значен­ня тоді, коли вони закріплені в договорі або передбачені нормативними актами.

Суть принципу економічності полягає у вимозі до кожної із сторін по­важати інтереси контрагента за договором, а також інтереси держави і суспільства в цілому, вживати необхідних заходів до відвернення або зменшення шкоди, яка може виникнути у зв'язку з неналежним виконан­ням зобов'язань, своєчасно інформувати другу сторону про ці заходи. При виконанні договорів усі вищевикладені принципи тісно взаємопов’язані.

У будь-якому договорі обумовлено терміни постачання. У ньому мо­же бути зафіксована вимога постачати товар однаковими партіями через однакові проміжки часу або визначена циклічність постачання. Невико­нання умов договору в частині термінів постачання надто негативно по­значається на економічних показниках торгово-посередницького підприємства, а саме:

• виникає нерівномірне навантаження на транспорт;

• нерівномірно завантажуються роботою продавці, вантажники, робітники та інший персонал;

• деякий час склади частково порожні, а потім не вміщують усі поставлені понад норми товари;

• утворюються понаднормативні товарні запаси;

• при недопоставці попит задовольняється не повністю, що може призвести до переходу частини споживачів до конкурентів.

Отже, нерівномірність постачання спричиняє прямі й непрямі збит­ки покупця. Він має право вимагати від постачальника компенсації своїх прямих і непрямих втрат. Для організації контролю за ходом виконання постачальниками своїх зобов'язань з поставки товарів використовують облікові картки на окремих постачальників або спеціальні розроблені комп'ютерні програми, які дають змогу в динаміці оцінювати ступінь ви­конання зобов'язань. Отримана інформація використовується для:

• оцінки (ранжування) окремих постачальників;

• обґрунтування рішень щодо доцільності продовження закупівлі товарів у окремого постачальника;

• прийняття управлінських рішень щодо звернення до господарсько­го суду та накладання штрафів на постачальників, що не викону­ють узяті на себе зобов'язання;

• прийняття управлінських рішень стосовно додаткової закупівлі товарів у інших постачальників при сталому ненадходженні необхідних товарів на торговельне підприємство.

У процесі аналізу відповідності фактичного обсягу надходження то­варів укладеним договорам (контрактам) на поставку товарів визнача­ють питому вагу у фактичному обсязі надходження товарів окремих груп постачальників-виробників та посередників, внутрішніх та зовнішніх, внутрісистемних та позасистемних, постійних та одноразо­вих, а також окремих видів договорів (поставки, купівлі-продажу, комісії, консигнації). Оскільки постачальники характеризуються різни­ми ступенями виконання договірних зобов'язань, то проведення їх структурного аналізу дозволяє зробити висновок про якість товарного забезпечення обороту підприємства. Для цього розраховується ко­ефіцієнт виконання договірних зобов'язань у цілому по підприємству та по окремих постачальниках. Розрахунок здійснюється за формулою:

К-П_ф/П_д, (2.3)

де

К — коефіцієнт виконання договірних зобов'язань;

Пф — фактична сума (або кількість) постачання товарів на підприємство;

П_д — сума (або кількість) постачання товарів на підприємство, що передбачено укладеними договорами.

Треба намагатись дотримуватись умови: К—>1. При значенні цього коефіцієнта, нижчому за 1, необхідно детально вивчити причини такого стану, зокрема: поточні проблеми з виробництвом та сировиною; недоб­росовісність постачальника; відмова торговельного підприємства від ча­стини закупівлі товарів, передбачених договорами; дії обставин зовнішнього середовища.

Результати аналізу договірних зобов'язань слугують для прийняття рішення про доцільність продовження договірних відносин з партнера­ми (контрагентами).

Успішне здійснення комерційної діяльності залежить від своєчасно­го виконання сторонами договору. Тому важливою частиною ко­мерційної роботи є організація повсякденного контролю виконання до­говорів і ходу поставки товарів. Це дозволяє забезпечити своєчасне і безперервне постачання товарів в узгодженому асортименті, належної якості і в передбаченій кількості. Виконання договорів поставки товарів контролюється за загальним обсягом, розгорнутим асортиментом, стро­кам поставки, якістю і комплектністю товарів, що надходять, дотриман­ням транспортних умов, розрахунковою дисципліною. Відстежуються також питання організації обороту тари і засобів пакетування, виконан­ня умов відвантаження, порядку узгодження ціни.

Виконання договорів поставки супроводжується підготовкою і оформленням документів. Так, обслуговування просування товарів здійснюють різні ланки: виробничі, транспортні, посередницькі і торго­вельні підприємства. Велике значення мають документи, що містять

 

 

відомості про асортимент, кількість і вартість товарів, їхні основні харак­терні ознаки (розміри, сорти та ін.).

Одним з основних документів є рахунок-фактура, який виписується продавцем на імені покупця при відвантаженні товарів і є вимогою про­давця до покупця сплатити зазначено в ньому суму. У рахунку-фактурі зазначають: найменування продавця і покупця, їхні адреси; номер і дату; дані, що характеризують товар (найменування, кількість, ціна, інші реквізити).

У специфікації, що додається до договору і є невід'ємною його частиною, зазначається в розгорнутому вигляді асортимент товарів, що підлягає постачанню, їхня кількість, ціна, сума і строки поставки. Відповідно до специфікації має здійснюватись відвантаження товарів.

Суттєву роль відіграють документи, що засвідчують якість товарів. Сторони, що уклали договір, повинні визначити вид документа, яким буде засвідчуватись якість товару. При поставки товарів, що підлягають обов'язковій сертифікації, обов'язково мають бути в наявності сер­тифікати відповідності, що є певною гарантією доброї якості товарів, їх безпеки для навколишнього середовища, життя і здоров'я.

Облік виконання договорів поставки може здійснюватися з допомо­гою спеціальних карток або журналів. У них, на підставі супровідних до­кументів, фіксуються відомості про фактичне відвантаження і постачан­ня товарів та виявляються випадки порушення постачальниками договорів. Отримана інформація про хід виконання договору поставки дозволяє отримувачу товарів прийняти своєчасні заходи впливу на по­стачальника, у тому числі й пред'явити претензію.

Прогресивним і оперативним є автоматизований облік виконання договорів поставки товарів з допомогою комп'ютерної техніки. При цьо­му надається можливість контролювати виконання договорів поставки у більш деталізованому виді, обробляти більші обсяги комерційної інфор­мації та оперативно використовувати її у комерційній діяльності. Робочі місця комерційних працівників потрібно оснащувати персональними комп'ютерами, створюючи так звані автоматизовані робочі місця (АРМ), що забезпечують безперервний щоденний контроль за ходом по­стачання товарів по кожній позиції асортименту і кожному постачальни­ку, усунення ручної праці комерційних працівників у сфері обліку і кон­тролю постачання. Успішному проведенню закупівельної роботи сприяє розробка комерційним апаратом оперативних планів закупівлі, що пе­редбачають обсяги товарів, які підлягають закупівлі, терміни укладення договорів, узгодження і уточнення специфікацій і відвантаження то­варів, відповідальних осіб за проведення закупівлі.

У процесі закупівельної роботи торговельні підприємства повинні впливати на промисловість у плані оновлення асортименту товарів, що випускається і закуповується, підвищення їх якості, можливості підвищення

 

оскільки оформляється тільки замовлення на всю поставку. обсягу закупівлі новинок. Велика роль належить оптовикам, що мають безпосередні комерційні зв'язки з численними постачальниками із складу промислових підприємств. Оптова торгівля покликана активно впливати на виробників товарів на підставі всебічного вивчення потреб ринку.

Форми (важелі) комерційного впливу торговельних підприємств на виробників товарів:

• замовлення на виробництво товарів;

• договори, що укладаються торговельними підприємствами з виробниками на поставку продукції;

• оптові ярмарки;

• виставки-огляди, кон'юнктурні наради, у яких беруть участь представники промисловості, оптової та роздрібної торгівлі;

• участь представників торгівлі у роботі художніх нарад підприємств-виготівників;

• контроль за дотриманням договірних зобов'язань, ретельна пе­ревірка якості поставлених товарів, припинення приймання і по­вернення виробникам продукції низької якості;

• застосування економічних санкцій за порушення умов постачання товарів та інших умов, передбачених у договорі;

• спільні заходи з питань просування продукції на ринок, реклами, мерчандайзингу.

Процес впливу торговельних підприємств на виробників можна поділити на два етапи. Перший етап — це вплив у період планування, розробки та узгодження договірних умов щодо постачання товарів. Дру­гий етап — це вплив під час виконання договорів. Вплив на цьому етапі здійснюється в основному вже за фактами порушень договірних умов, коли товар надійшов недоброякісним, не відповідає узгодженому асор­тименту, не користується попитом у населення.

Комерційні служби торговельних організацій виходячи з еко­номічної діяльності у першу чергу повинні застосувати форми впливу на першому етапі — етапі розробки і узгодження усіх пунктів договорів. До­говори на постачання товарів є найефективнішою комерційною формою впливу торгівлі на виробництво. Під час укладення договорів торго­вельні підприємства повинні домагатися від виробників включення в договори умови, що забезпечуватимуть постачання товарів у кращому асортименті, більш високої якості, передбачати рівномірність надход­ження товарів у найбільш зручній для покупця упаковці і розфасовці. Слід передбачати матеріальну відповідальність постачальника за пору­шення договірних зобов'язань.

Особливе значення при укладенні договорів поставки мас узгоджен­ня розгорнутого асортименту товарів, що фіксується у специфікаціях якскладової частини договорів. Домагатись узгодження розгорнутого

асортименту за товарними ознаками (моделями, фасонами, кольором, розмірами, повнотою та ін.) саме на стадії укладення договорів на по­ставку з тим, щоб сприяти вирішенню завдання повнішого задоволення потреб покупців. На жаль, на практиці нерідко до договорів додаються специфікації, у яких зазначено груповий асортимент. Договір поставки має стати дійовим засобом забезпечення рівномірності поставок. Тому в них слід встановлювати оптимальні строки завезення товарів (квар­тальні, місячні, декадні та ін.), які повинні забезпечувати постійну на­явність товарів для покупців за кількістю та асортиментом.

Слід зауважити, що договір тільки тоді має вагу, коли сторони здійснюють належний контроль за його виконанням. Однак на практиці доводиться стикатися з тим, що контроль за виконанням договорів ве­деться за загальною сумою або за груповим асортиментом. У результаті мають місце випадки порушення узгодженого раніше асортименту та інших умов договору. Тому слід своєчасно реагувати шляхом пред'яв­лення претензії щодо стягнення неустойок, штрафів до сторони, яка не виконала або не повністю виконала свої договірні зобов'язання. Своєчасне пред'явлення претензії, навіть якщо вона буде в загальній сумі незначною, слугує сигналом виробнику про неполадки, дозволяє вжити необхідних заходів. Але на практиці нерідко мають місце випадки, коли торговельні підприємства не пред'являють претензій за порушення умов договорів. Це пояснюється тим, що торговельні підприємства не бажають погіршувати стосунки з виробниками, розривати існуючі господарські зв'язки з тим чи іншим партнером. У зв'язку з цим у кожному торговельному підприємстві з допомогою сучасної техніки має бути роз­роблена чітка система обліку виконання договорів, встановлена особис­та відповідальність відповідальних осіб і керівників підприємств за своєчасне пред'явлення претензій, штрафів по всіх випадках порушення умов договорів.

Завдання полягає в тому, щоб удосконалювати договірну практику, суттєво підвищити роль договору як важливого важеля впливу на ви­робників. Особливо це стосується також ретельної перевірки якості то­варів, що надійшли від виробника до оптовика або роздрібного торговця. В оптову ланку надходять товари, як правило, у великих обсягах і від численних постачальників. Тому оптові підприємства мають бути надійним бар'єром, на шляху проникнення в роздрібну торговельну ме­режу неякісних товарів.

Контроль оптових підприємств за якістю товарів може здійснюва­тись шляхом часткової або повної перевірки продукції, яка надійшли на їхні склади. При виявленні браку товар слід повертати виробнику, а при завищенні сортності переводити у фактичний сорт з віднесенням уцінки за рахунок підприємства-виготівника.. Однак цеп спосіб кон­тролю якості товарів, що надійшли па склад оптового підприємства,

має недоліки. Неякісні товари вже надійшли від виробника і на їх відправку назад виготівнику потрібні додаткові витрати. Крім того, нераціонально використовується й транспорт.

Одним із способів боротьби за підвищення якості товарів, що надхо­дять у великих обсягах, є контрольна перевірка якості безпосередньо на підприємствах виробників. У цьому випадку представник оптової струк­тури приїжджає до постачальника, перевіряє товари, підготовлені до здавання або відвантаження на адресу цього оптовика. За таким варіан­том перевірки підвищується можливість торговельного підприємства успішно вирішувати питання стосовно якості товарів на місці розташу­вання виготівника як постачальника продукції в торговельну ланку.

ЧАСТИНА ІІ.

ОПТОВА ТОРГІВЛЯ