Ефективна комунікація і когнітивно-поведінкова стратегія як засоби, що допомагають змінити спосіб життя

Дружні та позитивні взаємовідносини з пацієнтом є потужним засобом, який сприяє підвищенню індивідуальних можливостей хворого впоратися з хворобою та дотримуватись рекомендацій щодо здорового способу життя та прийому лікарських препаратів. Соціальна підтримка та догляд мають важливе значення для допомоги пацієнтові у підтримці здорових звичок та дотримання рекомендацій лікаря. Дуже важливо враховувати індивідуальний досвід кожного пацієнта, його сумніви та турботи, попередній досвід та обставини повсякденного життя. Проведення індивідуальних консультацій є важливим засобом щодо підвищення мотивації та прихильності пацієнта. Рекомендується максимально залучати пацієнта та осіб, що піклуються про нього (дружину/чоловіка та членів родини), до прийняття рішення щодо тактики лікування, що є запорукою їх активної участі у проведенні заходів щодо модифікації способу життя та прихильності до лікування. Використання принципів ефективного спілкування (табл.7) сприятиме лікуванню та профілактиці ССЗ.

Таблиця 7. Принципи ефективного спілкування для оптимізації зміни способу життя

• Приділяйте достатньо часу кожному пацієнту для створення сприятливих взаємовідносин – іноді навіть декілька хвилин можуть змінити ситуацію.

• Визнайте, що людина має своє особисте ставлення до своєї хвороби та факторів, що призвели до її виникнення.

• Заохочуйте пацієнта до висловлення своїх сумнівів та побоювань та самоаналізу рівня мотивації до зміни моделі поведінки – з метою підвищення шансів на успіх.

• Розмовляйте з пацієнтом на зрозумілій йому мові та підтримуйте будь-які позитивні зміни моделі поведінки.

• Задавайте питання, щоб пересвідчитися, що пацієнт зрозумів рекомендації та має необхідні засоби підтримки для їх дотримання.

• Визнайте, що повна зміна способу життя може виявитися важким завданням і що поступові зміни моделі поведінки при їх дотриманні пацієнтом часто мають більш постійний характер, ніж швидкі зміни.

• Прийміть як факт, що пацієнти можуть потребувати підтримки протягом тривалого часу та що більшість людей потребує постійної підтримки щодо зміни способу життя та дотримання змін.

• Переконайтеся, що весь медичний персонал, що надає консультації щодо зміни моделі поведінки, надає узгоджену інформацію.

 

Крім того, особи, які піклуються про пацієнта, можуть використовувати когнітивно-поведінкову стратегію для оцінки сподівань, очікувань, ставлення пацієнта до своєї здатності змінити модель поведінки та факторів, які будуть впливати на готовність до змін та готовність до підтримки цих змін. Заходи, направлені на зміну моделі поведінки, наприклад, мотиваційне інтерв’ю [201], сприяють підвищенню мотивації пацієнта та ефективності змін [196]. Попередній негативний досвід щодо невдалих спроб змінити поведінку часто призводить до більш низької ефективності і чергових невдач. Вирішальним кроком у зміні негативного досвіду на позитивний є допомога пацієнтові у визначенні для себе реальних цілей; правильне визначення мети в поєднанні з самоконтролем дотримання змін – основні засоби досягнення позитивного результату [202]. Це, в свою чергу, збільшує ефективність заходів модифікації поведінки, після чого можуть бути встановлені нові цілі. Просування вперед невеликими послідовними кроками – ключова умова довгострокової зміни поведінки [202]. Спосіб надання відповідної інформації повинен бути індивідуально адаптований для кожного пацієнта. Це потребує проведення навчання медичного персоналу щодо навичок профілактичного консультування.

Представлені «Десять стратегічних кроків» направлені на підвищення ефективності консультацій з питань зміни поведінки (таблиця 8) [203].

 

Таблиця 8. "Десять стратегічних кроків", спрямованих на покращення консультацій зі зміни поведінки

1. Встановлення довірчих відносин з пацієнтом.

2. Консультування усіх осіб з ССЗ або високим ризиком їх розвитку.

3. Надання пацієнтові інформації щодо причинно-наслідкового зв’язку між способом життя та станом здоров’ям.

4. Допомога особам щодо оцінки перешкод при зміні способу життя.

5. Підвищення відповідальності пацієнтів щодо наслідків нездорової моделі поведінки.

6. Залучення людей до процесу визначення та вибору ФР, які потрібно змінити.

7. Використання комбінації стратегій, в т.ч., підтримки індивідуальної здатності до змін.

8. Розробка плану щодо модифікації способу життя.

9. За можливості, залучення інших медичних спеціалістів.

10. Моніторинг позитивних змін при постійному контакті.