Здійснення суб єктивних цивільних прав і обов язків

Можливість здійснення суб'єктивного цивільного права полягає в реалізації тих правомірностей, які за своїм змістом закладені у правовідношенні.

Вирізняють два принципові способи реалізації — фактичні і юридичні.

Фактичні полягають у здійсненні таких дій, які викликають їх майнові і немайнові наслідки, що стосуються прав та інтересів окремих осіб, але наслідки ці не мають юридичного характеру.

Юридичні способи здійснення суб'єктивного права полягають у реалізації дій юридичного характеру: правочинів, укладенні авторських договорів та інших наслідків.

Суб'єкти цивільного правовідношення діють на власний розсуд, і їх поведінка має відповідати закону, договору і звичаям ділового обороту. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права (ст. 12 ЦК України).

 

Усі питання, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав, вирішуються фізичними та юридичними особами на власний розсуд, що зумовлено особливостями цивільно-правового регулювання, яке в основному є диспозитивним. Проте в цивільному праві можуть використовуватися і зобов'язуючі, і заборонні норми, а також норми, що встановлюють певні обмеження.

Загальні вимоги щодо здійснення особами суб'єктивних прав і обов'язків зосереджені в кількох правових принципах, яких дотримуються особи, здійснюючи права та обов'язки цивільного правовідношення.

Принцип законності — уповноважена особа має дотримуватися встановленого законом, договором, діловим звичаєм здійснення суб'єктивних цивільних прав і виконання цивільних обов'язків.

Інший принцип — це принцип солідарності і ділового співробітництва, який полягає в тому, що суб'єкти цивільних правовідносин не повинні порушувати права і охоронювані законом інтереси інших осіб, а також допомагати один одному у виконанні покладених на них обов'язків.

Нарешті, принцип використання цивільних прав і обов'язків відповідно до їх соціального призначення.

Зловживання правом. Цивільні права, що здійснюються всупереч їх призначенню, не мають правового захисту.

Зловживання правом визначається як цивільне правопорушення, що здійснюється уповноваженою особою при здійсненні свого права, пов'язаного з використанням недозволених засобів Його реалізації'. Корінною ознакою зловживання правом є те, що воно має на меті навмисне заподіяння шкоди іншій особі.

Цивільне правовідношення — це суспільне відношення, врегульоване нормами цивільного права.

Предметом цивільного права є майнові та особисті немайнові відносини.

У першу чергу, цивільне право регулює майнові відносини — це основа економічного розвитку будь-якої країни.

Цивільно-правові відносини регулюються специфічним, характерним лише для них методом рівності сторін.

Для цивільно-правових відносин характерна ініціатива сторін. Воля й ініціатива сторін необхідна як на етапі формування відносин, так і на етапі реалізації цивільно-правової відповідальності (лише від суб'єкта права залежить, застосовувати передбачені законом методи примусового впливу на контрагента чи ні).

Суб'єктивні права та суб'єктивні обов'язки учасників цивільно-правових відносин виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів.

Найпоширенішою підставою виникнення правовідносин для цивільного права є договір. Найсуттєвішою рисою цих правовідносин є те, що сторони рівні при реалізації своїх прав, незалежні одна від одної, жодна з них не має і не може мати переваг перед іншою або нав'язувати свої умови при укладенні або виконанні договору.

Елементами цивільного правовідношення вважають суб'єкти і об'єкти, а також суб'єктивне цивільне право і суб'єктивний цивільний обов'язок.

У цивільних правовідносинах беруть участь завжди дві і більше особи — учасники відносин, які називаються суб'єктами.

Суб'єктом цивільного правовідношення визнається особа, яка бере участь у врегульованому правовими нормами відношенні, поведінка якої трактується правом як юридично можлива або необхідна. До суб'єктів цивільних правовідносин закон відносить фізичних та юридичних осіб, державу, Автономну Республіку Крим, територіальні громади, іноземні держави та інших суб'єктів публічного права (ст. 2 ЦК України).

Цивільна правоздатність — це здатність мати цивільні права та обов'язки. Вона виникає у момент народження та припиняється у момент смерті громадянина. Обсяг цивільної правоздатності є однаковим для всіх фізичних осіб.

Дієздатність — це здатність своїми діями набувати для себе цивільні права і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та відповідати у разі їх невиконання.

Правосуб'єктність — здатність суб'єкта права бути учасником цивільних правовідносин. Вона характеризується наявністю правоздатності та дієздатності як складових частин правосуб'єктності. Дієздатність об'єднує поняття

Деліктоздатність — здатність нести самостійну юридичну відповідальність за наслідки своїх дій.

Юридичні особи у цивільно-правових відносинах є рівноправними як між собою, так і в стосунках з іншими суб'єктами цивільного права — фізичними особами, державою і територіальними громадянами.

Юридичні особи мають правоздатність та дієздатність. Право- та дієздатність юридичних осіб виникають одночасно, а саме в момент державної реєстрації, і припиняються також одночасно — в момент ліквідації юридичної особи та виключення її з державного реєстру.

Правоздатність юридичної особи може бути як універсальною, так і спеціальною. При універсальній правоздатності юридична особа не обмежується у своїх діях — вона може брати участь у будь-яких передбачених законом правовідносинах. Спеціальна правоздатність передбачає участь юридичної особи лише у певних правовідносинах, коло яких визначене статутом.

Новий ЦК України зробив значний крок вперед у цьому напрямку, оскільки надав юридичним особам можливість укладати будь-які угоди, не заборонені чинним законодавством, тобто універсальну правоздатність.

Держава як суб'єкт цивільних правовідносин визначається у вигляді органів державної влади.

Об'єкти цивільних правовідносин — це матеріальні та нематеріальні блага або предмет їх створення, що складає предмет діяльності суб'єктів цивільного права.

До числа матеріальних благ як об'єктів цивільних правовідносин можна віднести речі, а також результати роботи або послуг, що мають матеріальну, речову форму (наприклад, результати ремонту).

До нематеріальних благ належать результати творчої діяльності: твори науки, мистецтва, винаходи, товарний знак, фірмове найменування і т. ін., а також особисті немайнові права, що користуються цивільно-правовим захистом.

Отже, до об'єктів цивільних прав (правовідносин) належать:

• речі (в тому числі гроші й цінні папери);

• інше майно, в тому числі майнові права та обов'язки;

• результати робіт, послуги;

• результати інтелектуальної діяльності;

• інформація;

• інші матеріальні та нематеріальні блага (ст. 177 ЦК України). Речі — найбільш поширений об'єкт цивільних прав. Згідно із законом речі поділяються на:

• рухомі та нерухомі (залежно від можливості їх вільного переміщення) — ст. 181 ЦК України;

• подільні та неподільні (з огляду на можливість її повноцінного використання в розділеному вигляді) — ст. 183 ЦК України;

• індивідуально-визначені речі та речі, що визначаються родовими ознаками — ст. 184 ЦК України;

• речі споживні і неспоживні (залежно від того, чи зберігають вони свою первісну якість у процесі споживання) — ст. 185 ЦК України;

• головну річ та приналежність (з огляду на їх призначення одна до одної) — ст. 186 ЦК України;

• деякі інші різновиди.

Новелою ЦК України (ст. 180) є те, що до об'єктів цивільних прав віднесені тепер і тварини, на яких поширюється правовий режим речі.

Майно як особливий об'єкт — це окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ст. 190 ЦК України). Наприклад, згідно з новим ЦК України, підприємство є майновий комплекс.

Дії як об'єкт цивільних прав виникають із договорів. Своєю метою вони можуть мати досягнення певного нематеріального результату. Сюди належать договори на надання послуг та договори підряду.

Результати духовної та інтелектуальної творчості — створення творів мистецтва, телепередачі, винаходи, раціоналізаторські пропозиції (ст. 199 ЦК України).

Одним із нових видів об'єктів цивільних прав, що з'явилися в законі вперше, є інформація — публічно або документально оголошені відомості про події або явища (ст. 200 ЦК України).

Нематеріальні блага. До них належать особисті немайнові блага фізичної особи: життя і здоров'я, честь, гідність, ділова репутація, ім'я, свобода та особиста недоторканність, недоторканність житла, таємниця листування, телефонних розмов тощо.

Зміст цивільного правовідношення складають суб'єктивні права та обов'язки його учасників.

Суб'єктивне цивільне право — це міра дозволеної поведінки суб'єкта цивільного правовідношення.

Суб'єктивне цивільне право є поєднанням трьох правомірностей:

1. Правомірність на власні дії.

 

2. Првомірність вимагати — це можливість вимагати від зобов'язаного суб'єкта виконання ним певних обов'язків.

3. Правомірність на захист у випадках порушення суб'єктивного права.

Суб'єктивний обов'язок—це міра належної поведінки суб'єкта. У цивільних правовідносинах існує два види обов'язку — активний та пасивний.