Поняття та ознаки особистих немайнових прав фіз.особи

Особисті немайнові права (ст. 269 ЦК) - це юридично гарантовані можливості, які довічно належать особі за законом і характеризуються немайновістю та особистісністю.

Ознаки немайнових прав:

1) належить кожній особі. Усі особи рівні у можливості реалізації та охорони цих прав;

2) належить особі довічно - фізичній особі до моменту смерті, а юридичній особі до моменту припинення;

3) належить особі за законом - переважна більшість особистих немайнових прав виникає в особи з моменту народження (створення), наприклад, право на життя, здоров'я, ім'я (найменування) тощо. Окремі види прав можуть виникати в осіб з іншого моменту, передбаченого законом, наприклад, право на донорство особа має лише з моменту досягнення повноліття, а право на зміну свого імені має особа, яка досягла 16 років тощо;

4) дане право є немайновим - тобто фактично неможливо визначити вартість цього права у грошовому еквіваленті;

5) дане право є особистісним - воно не може бути відчужене (примусово чи добровільно) від особи-носія цих прав або передане іншим особам.

Основні особисті права закріплюються у Конституції України. Основні способи реалізації та охорони цих прав закріплюються на рівні галузевого цивільного законодавства, де особисті немай-нові права дістають свій подальший розвиток.

Види особистих немайнових прав:

- ті, що забезпечують природне існування фізичної особи (право на життя, на охорону здоров'я, право на особисту недоторканність, на сім'ю, на безпечне довкілля тощо);

- ті, що забезпечують соціальне буття фізичної особи (право на ім'я, на особисте життя та його таємницю, на індивідуальність, на свободу творчості, на місце проживання, на недоторканність житла, на пересування тощо).

До особистих немайнових прав належить право на честь, гідність, ділову репутацію, ім'я, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфних повідомлень, право на щоденники та іншу особисту документацію, на власне зображення, недоторканність зовнішнього вигляду, на таємницю особистого життя та деякі інші.

Виключне значення мають права на життя, здоров'я та особисту свободу.

Захист невід'ємних особистих прав людини здійснюється судом на підставі норм конституційного, цивільного, кримінального, адміністративного, екологічного та інших галузей права України.

Честь - це соціально значуща суспільна позитивна оцінка особистості.

Гідність - оцінка особою (самооцінка) своїх моральних, професійних та інших якостей.

Ділова репутація - суспільна думка щодо професійних якостей особи.

Згідно з цивільним законодавством громадяни мають право вимагати через суд спростування відомостей, які плямують його честь, гідність або ділову репутацію, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.

Заінтересована особа має право на судовий захист у разі, коли відомості, які ганьблять честь і гідність, поширені щодо померлого члена сім'ї чи іншого родича.

Обов'язок доведення того, що поширені відомості відповідають дійсності, покладається на відповідача. Позивач зобов'язаний лише довести сам факт поширення відповідачем відомостей, що його плямують. У деяких країнах обов'язок доказування того, що поширені відомості не відповідають дійсності, покладається на самого позивача.

Форма поширення відомостей може бути різною: усною (у публічних виступах), а також у вигляді публікацій у пресі, повідомлення по радіо, на телебаченні, в інших засобах масової інформації, викладеною в службових характеристиках тощо.

Якщо такі відомості поширені у засобах масової інформації, суд притягує як відповідачів автора та орган ЗМІ (видавництво, редакцію). Якщо поширені відомості, що містять критику дійсно існуючих в особи недоліків у поведінці, роботі, побуті, то вони не вважаються такими, що порочать честь і гідність особи.

Особа, стосовно якої поширено відомості, що плямують її честь і гідність, має право вимагати, поряд із спростуванням таких відомостей, відшкодування моральної шкоди.

Моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину порушенням його честі, гідності та ділової репутації, відшкодовується відповідачем, якщо він не доведе, що моральна шкода заподіяна не з його вини. Моральна шкода відшкодовується за рішенням суду з урахуванням різних чинників.

У наш час до засобів масової інформації подаються численні позови щодо виплати моральної компенсації на величезні суми грошей.