Цивільна діездатність фізичної особи

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати

для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність

своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх

виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Цивільну

дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може

керувати ними (ч. 1 ст. 30 ЦК).

Дієздатність, як і правоздатність, за своєю юридичною природою є

суб'єктивним цивільним правом, яке перебуває в тісному зв'язку з особою

носія. Зміст цього суб'єктивного цивільного права фізичних осіб передбачає

такі повноваження:

1) здатність фізичної особи своїми діями набувати цивільних прав та

створювати для себе цивільні обов'язки;

2) здатність самостійно здійснювати цивільні права та виконувати обов'язки;

3) здатність нести відповідальність за невиконання цивільних обов'язків.

Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи передбачено ЦК України і може

бути обмежено лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

На відміну від правоздатності, яка рівною мірою визнається за всіма

фізичними особами, дієздатність не може бути однаковою. Закон визначає

кілька різновидів дієздатності:

• повна дієздатність;

• дієздатність фізичних осіб у віці від 14 до 18 років (неповнолітніх);

• дієздатність фізичних осіб у віці до 14 років (малолітніх).

Повна цивільна дієздатність — це здатність фізичної особи своїми діями

набувати та здійснювати весь спектр передбачених законом цивільних прав та

створювати для себе та виконувати будь-які цивільні обов'язки, тобто

реалізовувати належну їй правоздатність у повному обсязі. Повна

дієздатність може набуватись фізичною особою та надаватись їй.

Набуття має місце у разі, якщо повна дієздатність фізичної особи виникає в

неї незалежно від її волі. ЦК України до таких випадків відносить:

1) досягнення фізичною особою віку 18 років (повноліття) (ч. 1 ст. 34 ЦК);

2) реєстрація шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття. При цьому,

в разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття, а також

у разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною

поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність

зберігається (ч. 2 ст. 34 ЦК).

Надання має місце у разі, якщо виникнення повної дієздатності фізичної

особи залежить від її волі та проводиться у спеціальному порядку. Повна

дієздатність надається:

1) фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором;

2) неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини;

3) фізичній особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою

діяльністю. В цьому разі повна дієздатність надається з моменту реєстрації

неповнолітньої фізичної особи як підприємця.

Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки

та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків

(усиновлювачів) або піклувальника, а у разі, якщо такої згоди немає, повну

цивільну дієздатність може бути надано за рішенням суду. У разі припинення

трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності

надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.

Цивільну дієздатність фізичних осіб віком від 14 до 18 років

(неповнолітніх) визначено як неповну. Обсяг дієздатності неповнолітніх

визначається ст. 32 ЦК України та є достатньо широким, однак не таким, як

це за повної цивільної дієздатності. Неповнолітні особи можуть набувати

для себе цивільних прав або самостійно (у випадках, що передбачені

законом), або за згодою батьків (усиновителя, піклувальника).

Самостійно вони вправі:

• вчиняти дрібні побутові правочини. При цьому, правочин вважається

дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає

її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета,

який має невисоку вартість;

• здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що

охороняються законом;

• розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

• бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено

законом або установчими документами юридичної особи;

• укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися

вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Решту своїх прав фізичні особи у віці від 14 до 18 років вправі

здійснювати за згодою батьків (усиновителів) чи піклувальника. При цьому,

згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальника на вчинення неповнолітньою

особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна має бути

письмово нотаріально посвідчено.

Згоду на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержано від

будь-кого з батьків (усиновлювачів). У разі заперечення того з батьків

(усиновлювачів), з яким проживає неповнолітня особа, правочин може бути

здійснено з дозволу органу опіки та піклування.

Що ж до такої складової, як деліктоздатність, то, за загальним правилом,

неповнолітня особа самостійно несе відповідальність за невиконання

обов'язку. В окремих випадках, наприклад, за завдання неповнолітньою

особою шкоди або невиконання договору, укладеного неповнолітньою особою за

згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника, додатково відповідальність

несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник, якщо у неповнолітньої

особи недостатньо майна для відшкодування збитків (ст.ст. 33, 1179 ЦК

України).

Цивільну дієздатність фізичної особи до 14 років (малолітньої) називають

частковою. Переважну більшість її прав здійснюють її батьки (усиновлювачі)

чи опікун, які є її законними представниками та діють від її імені в її

інтересі. Однак у ст. 31 ЦК України визначено низку прав, які неповнолітня

особа може здійснювати самостійно:

• вчинення дрібних побутових правочинів;

• здійснення особистих немайнових прав на результати інтелектуальної,

творчої діяльності, що охороняються законом.

Що стосується деліктоздатності, то законодавець відносить малолітніх до

осіб, які визнаються неделіктоздатними, тобто такими, що не несуть

відповідальність за завдану ними шкоду. В цьому випадку відповідальність,

як правило, покладається на батьків (усиновлювачів) або опікуна чи іншу

фізичну особу, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої

особи, а також на інших осіб, що визначені чинним законодавством (ст. 1178

ЦК).

В окремих випадках законодавець визначає умови, за яких фізичну особу може

бути обмежено в цивільній дієздатності, тобто на яких підставах та в якому

порядку їй може бути зменшено обсяг здатності своїми діями набувати та

здійснювати цивільні права та створювати і виконувати цивільні обов'язки.

При чому можливе обмеження як неповної, так і повної дієздатності.

Обмеження неповної цивільної дієздатності неповнолітніх можливе лише за

наявності достатніх підстав, наприклад, учинення дій, що свідчать про

нездатність неповнолітнього самостійно й вільно розпоряджатись своїм

заробітком, стипендією чи іншими доходами. Строк такого обмеження

встановлюється судом і не може перевищувати моменту набуття неповнолітнім

повної дієздатності. Окрім цього, суд може достроково скасувати своє

рішення про обмеження неповної дієздатності, якщо обставини, які були

підставою для прийняття судом цього рішення, зникли (ч. 5 ст. 32 ЦК). У

цьому разі особа знову набуває неповної (часткової) дієздатності в тому

обсязі, що існував до цього обмеження.

Обмеження повної цивільної дієздатності допускається у разі, якщо фізична

особа, яка набула повної дієздатності:

1) страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність

усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

2) зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними

речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких

вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Оскільки обмеження повної дієздатності фізичної особи є істотним

втручанням в її правовий статус, то і здійснити це можна лише за рішенням

суду. Повна цивільна дієздатність фізичної особи вважається обмеженою з

моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ч. 4 ст. 36 ЦК).

Правовими наслідками обмеження повної дієздатності фізичної особи є

встановлення судом над нею піклування. Тобто всі правочини щодо

розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних

побутових, вчиняються особою, цивільну дієздатність якої обмежено, за

згодою піклувальника. Окрім цього, заробіток, пенсію, стипендію, інші

доходи особи, яку обмежено в цивільній дієздатності, одержує та

розпоряджається ними піклувальник. Однак обмеження цивільної дієздатності

фізичної особи не впливає на обмеження її деліктоздатності.

Якщо підстави для обмеження повної дієздатності фізичної особи зникли,

наприклад, особа припинила зловживати спиртними напоями, наркотичними

засобами, токсичними речовинами тощо, суд поновлює повну цивільну

дієздатність фізичної особи та припиняє піклування над нею.

Окрім обмеження в цивільній дієздатності фізичної особи, її може бути за

певних обставин визнано недієздатною. Недієздатність фізичної особи — це

нездатність фізичної особи власними діями набувати цивільних прав і

виконувати цивільні обов'язки.

Підставою визнання фізичної особи недієздатною є хронічний, стійкий

психічний розлад здоров'я, внаслідок якого вона не здатна усвідомлювати

значення своїх дій або керувати ними (ст. 39 ЦК). І лише за наявності цих

підстав суд може за заявою заінтересованих осіб винести рішення про

визнання особи недієздатною. За загальним правилом, фізична особа

визнається недієздатною з моменту набуття рішенням суду законної сили.

Однак у випадках, якщо від часу виникнення недієздатності залежить

визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, момент визнання

фізичної особи недієздатною суд може встановлювати з урахуванням висновку

судово-психіатричної експертизи та інших доказів про психічний стан особи

(ст. 40 ЦК).

Наслідками визнання фізичної особи недієздатною є встановлення над нею

опіки, тобто абсолютно весь спектр можливих цивільних прав (обов'язків)

фізичної особи здійснюються (виконують) опікуни, в тому числі й обов'язки

з відповідальності.

У разі, якщо підстави для визнання особи недієздатною зникли, наприклад,

особа видужала або значно поліпшився її психічний стан, внаслідок чого у

неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними,

суд, за позовом опікуна, органу опіки та піклування, поновлює цивільну

дієздатність особи та припиняє опіку над нею.