Завдання 1. Соціальна філософія про сутність суспільства та його провідні функції.

Спробуйте пояснити, в чому полягає відмінність між поняттями суспільства та суспільної реальності. Яке із цих понять є більш загальним? Яка реальність стоїть за кожним із цих понять?

"Соціальна філософія є спробою побачити окреслення суспільної реальності в її справжній всеоохоплюючій повноті та конкретності".

(С.Л.Франк)

Який важливий момент суспільної організації життя підкреслений у даному вислові? Чи могли би ви визначити, чим саме відрізняється власне суспільна діяльність від звичайної людської поведінки? Чи випливає із даного міркування те, що далеко не всяка співдія може бути кваліфікована як соціальна?

"Специфічним об'єктом соціології ми вважаємо не будь-який внутрішній стан або зовнішні відносини, а дію... Не всі типи взаємовідносин між людьми мають соціальний характер; соціальним є лише така дія, яка за своїм смислом орієнтована на поведінку інших. Проста імітація поведінки інших не стає соціальною поведінкою, якщо вона є лише реакцією і не орієнтується па поведінку іншої особи. Соціальним ми називаємо таку дію, яка за передбаченим дійовою особою смислом співвідноситься із діями інших людей та орієнтується на них".

(М.Вебер)

Подумайте над даним поясненням сутності суспільства; чи згідні ви із ним? Як ви розумієте неповноцінність людини? Чи справді вона неповноцінна? Що штовхає одну людину до союзу з іншими людьми?

"Саме тому, що окрема людина неповноцінна й слабка, людські істоти існують разом".

(А.Адлер)

Поясніть, чим відрізняється дане пояснення причин об'єднання людей в суспільство від попереднього. Яке із них має негативну орієнтацію, а яке ним не обмежується? Що саме візантійський мислитель вважає тою силою, яка перетворює співдію живих істот у суспільство? Якою мірою його пояснення можуть бути прийнятними?

"Людина має потребу в їжі та питті; одягу вона потребує внаслідок відсутності надійного природного покриття; житла − через клімат і для захисту від тварин; лікування − через зміну якостей та почуттів, вроджених тілу. Справді, якби ми не мали чуття, то не страждали би і не відчували потреб у лікуванні, та й загинули б, не лікуючись. Завдяки ж наукам та мистецтвам, та надбанням, що ними породжені, ми потребуємо один одного, а через це збираємось у великих кількостях разом. У взаємних відносинах співвідносимо свої різні життєві потреби задля того, щоби користуватись взаємними послугами. Людина ж за природою − тварина стадна та суспільна. Ніхто наодинці не є самодостатнім. Отже, постає очевидним, що держави (спільності) й міста утворились завдяки взаєминам і наукам".

(Немезій Емеський)

Чи вважаєте ви прийнятним такий хід філософського міркування, прийнятним для пояснення суспільства? Наскільки виправдано подавати генезис суспільства, відштовхуючись від різновидів живих організмів? Чи згідні ви із усіма основними засновками та напрямами думки даного фрагмента? Або що для вас тут постає неприйнятним? Що, навпаки, приваблює?

"Суспільство в найширшому смислі цього слова є сукупністю організмів... Але серед всіх організмів нас найбільше цікавить вид "Гомо сапієнс" − людина як організм, що досягнув, наскільки нам відомо, найвищого органічного розвитку та являє совою... достатньо і глибоко своєрідний вид серед живих організмів. Тому ми можемо поділити всі тваринні організми на два основні класи: тварини у точному смислі слова і людина. Відповідно, поділяться на дві групи й товариства живих організмів: тваринні спільності та людські − або суспільство... Початковим та кінцевим елементом суспільства є людина. Людина є перш за все продуктом космічного та органічного розвитку. Проте людина є продуктом не лише природи, але й культури. Отже, ми бачимо, що життя суспільства являє собою масовий, стихійний потік зв'язків та взаємодій людей на основі їх дій чи-то поведінки. Безпосередні зв'язки при співробітництві необхідно включають у себе матеріальний, психічний та ідеальний моменти".

(М. Д. Кондратьєв)