Що Нового додає дане міркування до наведених вище – відносно негативних сторін високорозвинених суспільств. Якою мірою ви погоджуєтесь із наведеним міркуванням.

"Той, хто, володіючи великою державою, служить малій державі, той робить це через любов до Неба. Хто, володіючи малою державою, служить великій державі, той робить це через страх перед Небом. Той, хто любить Небо, оберігає усю Піднебесну. Той, хто боїться Неба, оберігає свою державу".

(Мен-Цзи, ІІІ−ІV ст. до н.е.)

Як ви вважаєте, яка думка постає провідною у даному уривку? Спробуйте передати його зміст своїми словами, а також сформулюйте своє ставлення до нього.

"Пропоновану мною модель зв'язку "суспільство-особистість" можна підсумувати так: люди не творять суспільства. Бо воно завжди передує їм як необхідна умова їх діяльності. Скоріше на суспільство слід дивитись як на сукупність структур, звичайних практичних процедур та умовностей, які індивіди відтворюють та перетворюють, але які реально не існували би, якби вони того не робили. Суспільство не існує незалежно від людської діяльності... Проте воно і не є її продуктом... Процесам, через посередництво яких підтримуються накопичені вміння, навички, майстерність, властиві даним соціальним явищам,... можна надати загальної назви "соціалізація". Важливо підкреслити, що ці відтворення та перетворення суспільства, хоча воно й відбувається найчастіше несвідомо, тим не.менше постає ще й деяким досягненням, результатом майстерності активних суб'єктів, а не механічним наслідком, попередніх умов".

(Р.Бхаскар)

Спробуйте уважно перечитати наведений фрагмент та з'ясувати, які саме відносини, на думку автора, існують між суспільством та окремою людиною? Якщо людина не творить суспільство, то що саме залежить в суспільстві від людини? Як би ви визначили, що здобуває людина у процесі соціалізації, а що в суспільстві тримається тільки на її зусиллі?

"Суспільне життя значною мірою допомагає людині подолати своє відчуття неповноцінності, але воно й визначає людське індивідуальне життя... Суперечність між власними інтересами та благополуччям суспільства дає можливість перевірити ступінь її (особи) ворожості до людського роду".

(А.Адлер)

Як ви думаєте, кому − людині чи суспільству − віддає перевагу автор даного уривка у своєму міркуванні? Аргументуйте свою думку.

Уважно проаналізуйте наведений великий уривок відомого філософа. Чи згідні ви із тим, що саме проблема самотності постає вихідною для вирішення тих проблем, які окреслює автор? В чому ви вбачаєте зміст даної проблеми? Спробуйте аргументовано пояснити, яку суперечність автор уривка подає як провідну щодо взаємин людини і суспільства? Чи можна було би розширити дану класифікацію? Якщо так, то як саме? Чи можна дане міркування брати як засаду для достовірного вирішення питання про співвідношення людини і суспільства?

"Можна виділити чотири типи відносин між самотністю "я" та соціальністю. 1) Людина не самотня та соціальна. Це є найбільш елементарний та поширений тип. В ньому "я" цілком пристосоване до соціального середовища. Але переважають у цьому типі люди імітативні, не творчі. 2) Людина не самотня і не соціальна. В цьому випадку "я" також: пристосоване до соціального середовища, але "я" немає соціальних інтересів, не проявляє соціальної активності... Це є розповсюджений побутовий тип. 3) Людина самотня і не соціальна. Цей тип не пристосований або мало пристосований до соціального середовища, переживає конфлікти, не гармонійний... Він просто усамітнюється від соціального середовища, тікає від нього... Такі люди, як правило, не мають в соціальній сфері вірувань та переконань... 4) Нарешті, людина може бути самотня і соціальна... Це є профетичний тип; такими бувають творчі ініціатори, реформатори, революціонери духу... Проблема самотності видається мені основною філософською проблемою; із нею пов'язані проблеми "я", особистості, суспільства, спілкування, пізнання... ".

(М.О.Бердяєв)

 

Список літератури

1. Філософія: Підруч. / Г. А. Заїченко, В. М. Сагатовський, І. І. Каль­ний та ін. / За ред. Г. А. Заїченка та ін. − К.: Вища шк., 1995. − Розд. 13−17.

2. Філософія. Курс лекцій: Навч. посіб. / За ред. І. В. Бичка,
В. Г. Табачковського, Г. І. Горак та ін. − К.: Либідь, 1994. − Лекції 23−29.

3. Социальная философия: Учеб. пособие для вузов / В. Н. Лаври­ненко, В. П. Ратников, В. Ю. Дорошенко и др.; Под ред. проф. В. Н. Ла­вриненко. − М.: Культура й спорт ЮНИТИ, 1995.