Завдання 3. Особливості філософського мислення.

Як ви можете проінтерпретувати те, "що є вічним та тотожним самому собі"? Що це, на вашу думку? Де і як ви можете стикатись із подібним у своєму житті?

"Філософи це люди, які здатні осягнути те, що є вічним та тотожним самому собі, а інші цього не можуть, і застрягають на місці, розгублюючись серед нагромадження різноманітних речей".

(Платон)

Чи погоджуєтесь ви із тим, що філософ задає правила роботи людському розуму? Як та в якому сенсі можна пояснити це твердження? Аргументуйте свою відповідь на ці питання.

"Філософія є наука про відношення всякого знання до сутнісних цілей людського розуму". "Філософ − це не просто митець, що вдало оперує концепціями, а законодавець, що задає правила роботи людському розуму".

(І. Кант)

Порівняйте це положення Е.Гуссерля із попереднім твердженням І.Канта, виділіть в них спільне та відмінне.

"... Філософія продовжує... вирішувати своє власне безкінечне завдання − вільної та універсальної теоретичної рефлексії, що охоплює всі ідеали та всезагальний ідеал, тобто універсум усіх норм".

(Е.Гуссерль)

У чому вбачає Р.Декарт перевагу та істинне завдання філософії? Якою мірою ви можете із цим погодитись? Як ви розумієте заклик шукати перші причини та істинні начала? Чи можете ви навести приклад таких?

"Для людини, головною складовою якої є розум, на першому місті повинно стояти піклування про здобування... мудрості. Перший ступінь включає лише ті поняття, які завдяки власному природному світлу настільки є ясними, що можуть бути отримані і без роздумів. Другий ступінь охоплює все те, що дає нам чуттєвий досвід. Третій − те, чому нас вчить спілкування з іншими людьми... На четвертому місці читання книг..., що написані людьми, які є здатними наділити нас добрими настановами. Вся мудрість, якою зазвичай володіють, здобута, на мій погляд цими чотирма способами... Але в усі часи були великі люди, що намагалися приєднати п'ятий ступінь мудрості, більш високий та правильний..., бо шукали перші причини та істинні начала, із яких виводили пояснення всього доступного для пізнання. І ті, хто прагнув цього, отримали, переважно, ім'я філософів".

(Р.Декарт)

Завдання 4. Співвідношення філософії із наукою, мистецтвом та релігією.

Ознайомтеся із тим, як філософські авторитети окреслюють співвідношення філософії з іншими сферами духовної діяльності людини. Проаналізуйте кожне із наведених тверджень та спробуйте пояснити, що є спільного та відмінного між філософією та міфом, філософією та наукою, філософією та мистецтвом, філософією та релігією. Чи згідні ви із тим, що філософія та мистецтво шукають вихідну ідею світу?

А) "Справжнє філософське бачення світу, тобто те, яке вчить нас пізнавати його внутрішню сутність, виводить нас за межі явища, не питає звідки і куди? та навіщо?, а завжди і всюди цікавить його лише що? світу..., те, що складає завжди рівну собі сутність світу, його ідею. Із такого пізнання виходить як мистецтво, так і філософія, виходить також... і той настрій духу, який один веде до істинної святості та вивільнення від світу".

(А.Шопенгауер)

У чому полягає практицизм міфу та непрактична установка філософії? Чи може філософія бути практичною?

Б) "Від універсальної, але міфо-практичної установки різко відрізняються... непрактична "теоретична" установка".

(Е. Гуссерль)

Як ви можете пояснити це твердження? Чи згідні ви із ним? Аргументуйте свою позицію.

В) "...Філософія та поезія стоять на протилежних вершинах, але говорять одне й те саме".

(М. Хайдеггер)

Як ви можете пояснити це твердження? Чи згідні ви із ним? Аргументуйте свою позицію.

Г) "Тому і той, хто любить міфи, є в певному смислі філософом, бо міф створюється на основі здивування".

(Арістотель)