Завдання 3. Філософія в Києво-Могилянській академії.

На підставі даних цитат охарактеризуйте наступні положення:

а) яку філософську проблематику цінують та висувають на перший план професори Києво-Могилянської академії?

б) в чому можна побачити в їх міркуваннях збереження давніх традицій філософствування?

в) яке місце у філософських вченнях київських вчених займає проблема співвідношення віри та розуму, як вона позначилась на новій морально-етичній концепції?

Розкрийте зміст раціоналістичних вчень, обґрунтуйте значення таких категорій як "розум", "інтелект", "свобода волі".

"Нічого немає на землі великого, крім людини і нічого великого в людині, крім розуму".

(Йосиф Кононович-Горбацький)

"Всі достоїнства, що в природі розділені на частини, в ній одній (в людині) зосередились, і вона є ніби другою природою, якщо не величиною, то повною досконалостей, рівною цілій природі".

(Феофан Прокопович)

"Найвище людське щастя в цьому житті частково полягає в мудрості й доблесті, частково − у здоров'ї тіла й добрій долі".

(Георгій Кониський)

"Бог існував раніше буття світу... як найдосконаліший розум... Ціле визначення природи збігається з Богом, в якій він із необхідністю існує і якою він рухає...".

(Феофан Прокопович)

"... етика − наука практична, що стосується вчинків людини, спрямованих на моральне добро або узгоджених із здоровим глуздом".

(Георгій Кониський)

"Активне ж життя полягає в удосконаленні моральних доброчинностей, а саме − громадянських та військових ".

(Стефан Калиновський)

Завдання 4. Філософські ідеї Григорія Сковороди.

Зверніть увагу на те, що в зазначених оцінках Г.Сковорода подається як російський філософ (що зрозуміло з огляду на те, що Україна в той час була складовою частиною Російської імперії). Чи можна це вважати свідченням міжнародного визнання творчості філософа?

"...Онтологізмом пронизане напрочуд цілісне світосприйняття "російського Сократа" − Г.С.Сковороди... Він, сповнений священного вогню "теоман", значно перевершує як натура свої глибоко оригінальні та чудові філософські твори".

(В.Ерн)

"Філософськи найбільш цінним мислителем кінця XVIII ст. був Григорій Сковорода... Він був вродженим мислителем, що цілком підпорядкував свої філософські задуми релігійному прагненню злиття із Богом. Його можна назвати першим російським вільним православним мислителем".

(С.Левицький)

В якому сенсі можна вважати людину мірою усіх речей? В чому, за Г.Сковородою, полягає мета та сенс самопізнання? Із якими давніми філософами солідаризується Г.Сковорода у цих міркуваннях?

"Підведи ж від землі твої думки і зрозумій людину, народжену в тобі від Бога... Якщо хочемо виміряти небо, землю й моря, то ми повинні, по-перше, зміряти самих себе... нашою власною мірою. А якщо нашої, всередині нас, міри не знайдемо, то чим можемо все інше виміряти? А не вимірявши спершу себе, яку користь отримаємо із знання міри в усіх інших створіннях? Чи може той, хто є сліпим у своєму домі, бути прозорливим на ринку? Люби Бога і наближайся до нього завжди, серцем і пізнанням наближайся, а не ногами та вустами. А якщо не наблизишся і не поєднаєшся із тим, хто є головою твоїй голові, то залишишся мертвою тлінню і трупом".

(Г.Сковорода)

Які саме особливості та ракурси людини виділяє Г.Сковорода даними міркуваннями? В якому сенсі можна уподібнити людину насінню, колоску?

"Подивись тепер на людину і пізнай її. Ти бачив у колоску солому з половою? Що ж таке колосок? Колосок є сама сила, у котрій міститься стебло зі своїми гілками і остюк з половою. Чи не в зерні все це заховане? Чи побачив ти у колоску те, чого раніше не бачив? Тепер пізнавай у людині те, що для тебе не було видимим".

(Г. Сковорода)

Засвойте належною мірою онтологію Г.Сковороди, тобто його вчення про світобудову. Зверніть увагу на те, що саме світ символів опосередковує зв'язок тілесного та духовного. Чим, на вашу думку, думки Г.Сковороди очевидно відрізняються від поглядів Платона?

"Є три світи. Перший є всезагальний... Він складений із незліченних світ-світів і є великий світ. Інші два суть часткові і малі світи. Перший − мікрокосм, тобто світик, малий світ або людина. Другий − світ символічний, тобто Біблія... Біблія є символічним світом, тому що у ній зібрані небесних, земних і глибинних створінь фігури; вони є образами, що приводять нашу думку до поняття вічної природи, прихованої у тлінній так, як малюнок у фарбах... У всього є два єства: боже і речовинне: всі три світи складаються із двох сутностей, названих матерія і форма та складаючих одне ціле. Згадані форми у Платона називаються ідеї, тобто видіння, види, образи. Вони суть перші нерукотворні світи... У великому й малому світі речовинний вигляд дає знати про сховані під ним форми або вічні образи. Таке ж і в символічному або біблійному світі...".

(Г.Сковорода)

У наведених нижче рядках ви зможете доторкнутись до одного із моментів, що складає оригінальність Г.Сковороди і свідчить про його виходи за межі християнської богословської ортодоксії:

"Доки яблуня, доти з нею і тінь її. Божественне дерево вічності зеленіє завжди. І тінь же її ні місцем, ні часом не обмежена. Світ цей і всі світи − це тінь божа. Вона зникає частинами, є несталою і перетворюється на різні форми, проте не відлучаючись ніколи від свого живого дерева. І давно вже освічені люди сказали оцю річ: матерія вічна, тобто вона всі місця й часи наповнила".

(Г.Сковорода)

Отже, з'ясуйте, за Г.Сковородою, матерія створена Богом чи вічна? Як цей погляд Г.Сковороди впливає на його інші думки та уявлення? Скористайтесь для відповіді на ці питання наступними фрагментами із творів філософа.

Спробуйте дати відповіді на питання: а) чи існують світові природи (натури) окремо одна від одної, в "чистому вигляді"; б) чи може тілесна натура адекватно, правильно і точно виразити сутність духовної; в) яку роль у співвідношенні цих натур, у розумінні їх співвідношення належить людині?

"Світ наш є риза, а господній − тіло. Небо наше є тінь, а господнє − твердь... Вік наш − це брехня, мрія, суєта, пара, ніщо, а істина господня перебуває вічно. Вік наш − це різноманітність та різновид тіні, січення піску... Вік же господній є єдність, тотожність, діамант...

Стань, якщо хочеш, на рівному місці і звели поставити навколо тебе сотню дзеркал. Тоді побачиш, що один твій тілесний вигляд володіє сотнею видів, що залежать від твого одного. А як тільки забрати дзеркала, раптом всі копії ховаються у своїй основі, тобто в оригіналі. Проте і наш тілесний вигляд є лише тінь істинної людини..."

(Г.Сковорода)

Ознайомтесь із поглядами Г.Сковороди на властивості людини та її життєву долю. Як подає Г.Сковорода найважливіші умови досягнення людиною її життєвого щастя? У чому саме полягає це щастя? Що спонукає людську душу прагнути дістатись до вічного? Спираючись на наведені міркування філософа, спробуйте визначити, до якої філософської течії пізньої античності схожа вибудувана тут ієрархія людських якостей.

"Не можна знайти щастя поза собою; істинне щастя перебуває всередині нас. Безперервно думай, щоб пізнати себе. І оце-то є молитва, тобто розпалювання твоїх думок до цього. Це − крик твій, крик таємний... Оце ж і є бути щасливим − пізнати, знайти самого себе.

Голова всього в людині − людське серце. Воно є найточніша людина в людині, а все інше − околиця... А що таке серце, як не душа?Що таке душа, як не бездонна думок безодня? Що таке думка, як не корінь, насіння й зерно всієї нашої видимої натури і зовнішності? Тому-то, бачиш, людина, яка втратила сердечний спокій, загубила свою голову і свій корінь.

Думка є таємною пружиною в нашій тілесній машині, голова й початок всього її руху, а за цією головою йдуть усі зовнішні органи, наче на налигачі, але думка ніколи не спочиває, наче полум'я чи ріка. Її безперервне стремління − це бажання. Куди ж вона прагне? − Шукає своєї насолоди й спокою. Спокій же її не в тому, щоби зупинитись і простягнутись, як мертве тіло, а навпаки: вона, начебто перебуваючи у мандрах, шукає по мертвих стихіях свого спорідненого і, ще більше розпаливши свою спрагу, швидше піднімається від тлінної речовинної природи до свого рідного і безначального начала...".

(Г. Сковорода)