ТОП 10:

Чи свідчать наведені уривки, що Сократ також сповідував принцип відносності (релятивності) знання?



Найвищим досягненням античної класичної філософії є філософські системи Платона та Арістотеля. Розуміння буття як надчуттєвої ідеї запропоновано Платоном. Розглядаючи наступні тексти, зверніть увагу на зміст поняття "ідея", взаємозалежність ідей між собою та зі світом речей.

"Парменід: Скажи ось що: як випливає з твоїх слів, ти вважаєш, що існують певні ідеї, назви яких отримують інші речі, які до них прилучаються; наприклад ті, що прилучаються до подібності, стають подібними, до великості − великими, до краси − красивими, до справедливості − справедливими?

− Саме так, − відповів Сократ.

Сократ: Мені здається, Парменіде, що справа швидше іде так: ідеї перебувають у природі так, ніби у вигляді зразків, інші ж речі подібні до них і є суттю їх подібності, сама ж причетність речей ідеям полягає ні в чому іншому, як лише в уподібненні їм".

(Платон)

"Сократ: Ти можеш уподібнити нашу людську природу у питанні освіченості та неосвіченості ось якому становищу подивись-но: адже люди ніби знаходяться у підземному помешканні, подібному до печери, де упродовж всієї її довжини тягнеться широкий отвір. З малих літ у них там па ногах і на шиї кайдани, так що їм не зрушити з місця, і бачать вони лише те, що в них прямо перед очима, бо повернути голову не можуть через ті кайдани. Люди повернуті спиною до світла, що йде від вогню, який горить далеко у височині, а між вогнем та в'язнями проходить верхня дорога, огороджена − поглянь-но − невисокою стіною на зразок тієї завіси, за якою фокусники ставлять своїх помічників, коли поверх завіси показують ляльок... Уяви ж собі і те, що за цією стіною люди несуть всяке начиння, тримаючи його так, що його видно над стіною; проносять вони і статуї, і всілякі зображення живих істот, зроблені з каменю та дерева. При цьому, як буває, деякі з них розмовляють інші ж мовчать.

Главкон: Дивний ти малюєш образ і дивних в’язнів!

Сократ: Подібних до нас. Перш за все, хіба ти вважаєш, що, знаходячись у такому становищі, люди що-небудь бачать, чи то своє, чи чуже, крім тіней, що відкидаються вогнем на стіну печери, що розташована поперед них?... Такі в'язні цілком і повністю приймали б за іспиту тіні тих предметів, що проносять повз них".

(Платон)

Ознайомившись з наведеним текстом, спробуйте відповісти на наступні питання: 1. З точки зору Платона, тіні, які в'язні бачать на стіні печери, є предметами чуттєвого спостережуваного світу чи їх ідеями? 2. Що іменував Платон кайданами, які тримають людей, не дозволяючи їм побачити світло істини та справжню картину дійсності?

Арістотель у своїй філософії іде шляхом врахування матеріальних і духовних початків буття. Кожна річ і Космос в ціломунерозривна єдність форми і матерії. Вчення про нерозривність форми і матерії зумовлює і особливості філософських побудов Арістотеля.

"...За загальною думкою, мудрість займається першими причинами та началами. Тому людина, що має досвід, вважається мудрішою, ніж та, що послуговується лише чуттєвим сприйняттям, та людина, що володіє певним мистецтвом, − мудрішою за досвідчену, наставник − мудрішим за митця, а науки про розумоосяжне − вищими від вміння творити. Таким чином, мудрість є наукою про певні причини та начала... Але із позначеного тут, знання про все із необхідністю має той, хто найбільшою мірою володіє знанням загального, бо він буде знати все, що підпадає під це загальне... Правильно також і те, що філософія називається знанням про істину".

(Арістотель)

Керуючись текстом, поясніть, яку послідовність знань та вмінь вибудовує Арістотель, наскільки таке бачення наук та вмінь є виправданим? Як трактує Арістотель предмет філософії? Як ви розумієте знання загального? Чи може науковець погодитись із таким визначенням справжнього знання?

Відомо, що Арістотель піддав критиці вчення Платона про ідеї; зверніться до тексту, в якому Арістотель радикально вирішує питання про ідею (тутєдине) в її відношенні до сущого (речей):

"...Отже, суще та єдине є те ж саме, і природа їх та ж сама... Дійсно, тим же самим є "одна людина" і просто "людина", "існуюча людина" і "людина"... Так що є очевидним, що єдине не є чимось іншим у порівнянні із сущим...".

(Арістотель)

Яка позиціяПлатона чи Арістотелявидається вам більш виправданою з огляду на перспективи та можливості людського пізнання? Яке принципове значення для людського відношення до дійсності може мати ототожнення єдиного та сущого?

Ознайомтесь із вихідними твердженнями Арістотеля щодо складових усякого реально існуючого буття:

"...Отже, є очевидним, що те, що позначається як форма (або сутність) не виникає, а виникає складне поєднання, яке від форми отримує своє іменування. Також: в усьому, що виникає, є матерія, так що одне в ньому є матерія, а інше − форма... Тому постає очевидним, що "форма як причина "не має ніякого значення, якщо існує сама по собі... Адже, говорячи про якусь річ, слід розуміти форму або річ, але ніколи не слід розуміти річ як дещо суто матеріальне, яким воно є саме по собі,... бо ж форма є сутність буття певного тіла... Матерія ж сама по собі не пізнається... Отже, із наших міркувань випливає, що мають місце... сутність буття та субстрат".

(Арістотель)

Знайдіть у даному уривку ті місця, які спрямовані проти поглядів Платона. Чому Арістотель стверджує, що матерія як така не пізнається (врахуйте, що "матерія як така"це те, що залишиться в бутті після відкидання будь-якої форми)? Як ви вважаєте, чим переважно займається логікаформами (сутністю) чи матерією (субстратом)? Яке значення в пізнанні має дослідження форм? Наведіть конкретні приклади того, яке значення надає пізнанню форм наука.

Спробуйте також дати відповідь на питання, що є ближчим до сутності розумуматерія чи форма? Обґрунтуйте свої твердження та ознайомтесь із судженнями Арістотеля з цього приводу:

"Розум, через причетність до предметів, мислить себе самого. Бо те, що здатне приймати в себе предмет думки та сутність, є розум. А діяльним він є тоді, коли володіє предметом думки... Якщо ж казати про вищий розум, то він постає найбільш божественним у відношенні до будь-чого. Але якщо він нічого не мислить, то в чому його цінність? Він в такому випадку буде подібним до сплячого. Очевидно, що вищий розум мислить найбільш божественне. Але оскільки предмет мислення вищого розуму та він сам не постають відмінними одне від одного в усіх випадках, коли є відсутньою матерія, то ми будемо мати тут тотожність, і думка буде складати одне ціле із предметом думки... І це буде існувати протягом вічності...".

(Арістотель)

Вищий розумце матерія чи форма? Дайте відповідь, посилаючись на положення даного фрагмента. Знайшовши відповідь на це питання, спробуйте збагнути, що ж за Арістотелем постає першою сутністю та першим началомматерія чи форма? Нарешті, в дусі всіх попередніх суджень Арістотеля оцініть його міркування щодо відмінностей між людьми:

"Природа влаштувала так, що фізична організація вільних людей відмінна від фізичної організації рабів: у останніх тіло є міцним, придатним для виконання фізичної праці, вільні ж тримаються прямо і для таких робіт непридатні. Проте вони придатні до політичного життя. …Рабом за самою природою буває той, хто... наділений таким розумом, що лише сприймає вказівки, сам же здатністю думати не володіє... В усякому випадку є очевидним, що одні люди за своєю природою є вільними, інші − рабами, і цим останнім бути рабами і корисно, і справедливо".

(Арістотель)

Проведіть порівняння даних поглядів Арістотеля із його вченням про начала світу: чому філософ віддає перевагуявищам чуттєво-матеріальним чи інтелектуальним?







Последнее изменение этой страницы: 2016-12-12; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.228.24.192 (0.004 с.)