Дихальна недостатність новонароджених.

Дихальна недостатність новонароджених - клінічний синдром ряду захворювань, в патогенезі яких головна роль належить порушенням легеневого газообміну.

Причини респіраторної патології у новонароджених:

I. Патологія воздухоносних шляхів.

- Вади розвитку з обструкцією дихальних шляхів (атрезія, гіпополазія хоан, передні мозкові грижі, макроглосія, мікрогнатія, природжені стенози гортані, трахеї, бронхів та ін.).

- Придбані захворювання (набряки слизової оболонки носа, респіраторні інфекції, ларінгоспазм та ін.).

II. Патологія альвеол або паренхіми легенів з порушенням утилізації кисню в легенях.

- Респіраторний дистресс-синдром (СДР I типа).

- Транзиторне тахіпное.

- Синдром аспірації меконію.

- Респіраторний дистресс-синдром дорослого типа.

- Витоки повітря, вільне повітря в грудній клітці.

- Пневмонії.

- Ателектази.

- Крововиливи в легені.

III. Патологія легеневих судин.

- Вроджені вади розвитку серцево-судинної системи.

- Легенева гіпертензія (транзиторна або що персистирує).

IV. Пороки розвитку легенів.

V. Напади апное.

VI. Хронічні захворювання легенів.

- Бронхолегенева дисплазія.

- Хронічна легенева недостатність недоношених.

- Синдром Вільсона-Мікіті.

VII. Позалегеневі причини розладів дихання.

- Застійна сердцева недостатність різного генезу.

- Пошкодження головного і спинного мозку.

- Метаболічні порушення (ацидоз, гіпоглікемія, порушення електролітного обміну).

- Шок (після крововтрати, септичний).

- Міопатії.

- Синдром відміни ліків, що впливають на ЦНС дитини.

- Вроджений гіповентіляційний синдром.

Найбільш частою причиною дихальної недостатності в недоношених новонароджених є синдром дихальних розладів - захворювання, пов'язане з недостатньою продукцією або надлишковою інактивацією сурфактанту в легенях.

Лікування:

1. Підтримка нормальної температури тіла (>36,5°С):

- Дитину помістити в кувез (t - 34-36°С).

- Не допускати охолоджування при огляді дитини!

- Оптимально – використовувати сервоконтроль.

2.Підтримка прохідності дихальних шляхів:

- положення із злегка закиненою головою (“поза для чхання”), під верхню частину грудної клітки підкласти валик завтовшки 3-4 см.)

- кожні 2-3 години змінювати положення дитини (поворот злегка набік, на живіт та ін.)

- за показаннями - санація трахеї.

3. Ентеральне живлення, як правило, починають на 2-3 добу життя після стабілізації стану (зменшення задишки, відсутність тривалих апное, наполегливих відрижок).

4. Оксигенотерапія різними методами, залежно від тяжкості СДР:

- інгаляції кисню.

- метод спонтанного дихання з постійним позитивним тиском в дихальних шляхах (СДППТ).

5. Підтримка водно-електролітного балансу, потреби в рідині і електролітах повинні визначатися строго індивідуально.

Швидкість інфузії новонародженому - 4-5 кап/хв, не більше 5 мл/кг/год.

6. Новонародженим з средньотяжким і важким СДР показане проведення в пологовому будинку антибактеріальної терапії однієї з двох комбінацій антибіотиків:

- напівсинтетичні пеніциліни (ампіцилін 50-100 мг/кг/діб) + аміноглікозиди (гентамицин 5 мг/кг/добу)

- або цефалоспоріни 2 покоління (50 мг/кг/діб) + аміноглікозиди.

7. Посиндромна терапія - корекція гіповолемії, артеріальної гіпотонії, набряклого синдрому, підтримка кислотно-основного стану.

8. Замісна терапія екзогенним сурфактантом з профілактичною метою в перших 15-30 хвилин життя, з лікувальною - у віці 2-24 годин відповідно до інструкції до кожного препарату сурфактанту. Дитина потребує інтубації і находиться на апаратній ШВЛ.

9. Глюкокортикоїди в плановому порядку при респіраторному дистрес-синдромі не призначаються (показані лише при клініко-лабораторных даних за наднирковозалозну недостатність).