Вади розвитку сечівника та сечового міхура.

Частість вад розвитку сечостатевої системи та ускладнення, які виникають внаслідок цієї патології, визначають необхідність своєчасного виявлення та лікування цієї патології.

Аномалії розвитку сечового міхура призводять до порушення уродинаміки та навіть обструкції. За класифікацією А. Є. Соловйова:

1. Аномалії кількості:

а) агенезія сечового міхура;

б) подвоєння сечового міхура.

 

2. Аномалії структури:

а) гіпоплазія сечового міхура;

б) дивертикул сечового міхура;

в) екстрофія сечового міхура.

 

 

3. Аномалії із норицями:

а) повна пупково-сечова нориця;

б) міхурово-прямокишечна нориця;

в) міхурово-піхвова нориця.

 

Аномалії будови сечівника, його часткова або повна відсутність стінки сечівника, викривлення статевого члену, меатостеноз спочатку викликають порушення акту сечовипускання, в послідуючому призводять до порушень уродинаміки. Частість таких вад розвитку, як клапан задньої уретри, епіспадія, гіпоспадія, фімоз, парафімоз дуже різноманітна, але своєчасна його діагностика та визначення тактики лікування – важлива діагностична та відповідальна проблема.

Допоміжні методи діагностики (екскреторна урографія, цистографія, уретероцистоскопія) допомагають в постановці діагнозу. При обстеженні дітей із розладом акта сечовипускання дуже важливо провести цистометрію, уретеротонометрію, урофлометрію та дати їм оцінку.

Ускладнення:

1. Інфравезикальна обструкція призводить до підвищення внутрішньомискового тиску та порушенню роботи нирки; венозного та лімфатичного обігу, загибелі паренхіми нирки.

2. Розлади акту сечовипускання призводять до інфікування сечі, яка висхідним шляхом надходить до миски нирки, викликає її запалення, а в подальшому рубцювання ниркової тканини.

3. Визначення показань до консервативного чи оперативного лікування проводиться на основі загальних принципів лікування дітей із вадами розвитку сечо-статевої системи. Метод оперативного втручання обґрунтовується вадою розвитку, віком дитини та змінами, які наступили внаслідок захворювання.

При розладах сечовиділення, затримці сечі - неможливість самостійного спорожнювання сечового міхура, сильні і марні позиви до сечовипускання, переповнення, розтягання сечового міхура, сильні болі внизу живота, рефлекторне загальмування діяльності кишечнику необхідно провести диференціальну діагностику затримки сечі та анурії. Зміст і ціль першої допомоги при затримці сечі складається в спорожнюванні сечового міхура шляхом катетеризації, яку потрібно завжди починати з застосування м'якого гумового катетера. Калібр уретральних катетерів характеризується особливими номерами (шкала Шарьера). Номер катетера - це довжина його окружності (у міліметрах 2 Пг). Види катетерів: катетер Нелатона, катетер Тімана, катетер Фолея, металевий катетер.

Техніка катетеризації. Якщо ввести металевий катетер неможливо, безпечніше відмовитися від подальших старань і зробити надлонну пункцію сечового міхура ("капілярна пункція"). Виконують її в положенні хворого на спині. Після обробки надлобкової ділянки стерильною голкою в строго перпендикулярному чи напрямку під кутом 450⁰, відкритим донизу, проколюють передню черевну стінку по середній лінії на 2 см вище лобка.

Екстрофія сечового міхура характеризується наявністю дефекту передньої черевної стінки, відсутністю передньої стінки сечового міхура та його порожнини, тотальною гіпоспадією, незрощенням лонних кісток. Частість цієї патології у дітей 1 із 40000-50000 новонароджених. У хлопчиків ця патологія зустрічається в 3 рази частіше, ніж у дівчаток. Дана вада розвитку часто сполучається із незарощенням та недорозвиненням статевих губ та піхви у дівчаток, недорозвиненим статевим членом, крипторхізмом чи пахвинною грижею, випадінням прямої кишки - у хлопчиків.

Клінічна картина специфічна: в нижній частині живота над лобком через округлий дефект передньої черевної стінки вибухає слизова оболонка сечового міхура, його задня стінка, яка збільшується під час крику та при натужуванні. Пупок відсутній або розташовується над верхнім краєм дефекту. Слизова оболонка болісна і кровоточить. Розміри сечоміхурної пластинки 3-7 см в діаметрі, на ній знаходиться трикутник л’єто та вустя сечоводів. Сеча витікає постійно, викликає мацерацію шкіри стегон та промежини.

Наявність контакту сечоводів із зовнішньою середою призводить до розвитку висхідного пієлонефриту.

Лікування хворих із екстрофією сечового міхура дуже проблематичне, пов'язане із великими труднощами. Оптимальний термін для оперативного втручання вік після 1 року.

Епіспадія - це вроджена вада розвитку, яка характеризується частковою чи повною відсутністю передньої стінки сечовипускного каналу. Часткість цієї патології - 1 із 50000 новонароджених, у хлопчиків в 5 разів частіше. При епіспадії статевий член недорозвинений, деформований, голівка його сплющена та роздвоєна. Крайня плоть його розвинена надмірно і розташована тільки на вентральній поверхні.

В залежності від ступеня розщеплення уретри виділяють три форми епіспадії у хлопчиків:

а) епіспадію голівки; б) епіспадію статевого члену, в) повну (тотальну) епіспадію. У дівчаток виділяють кліторну субсімфізну та повну (тотальну) епіспадію. Тотальна епіспадія зустрічається в 3 рази частіше, чим інші форми.

Епіспадія голівки характеризується сплющенням голівки, розщепленням крайньої плоті зверху, зміщенням отвору уретри до рівня вінуевої борозди.

При епіспадії статевого члена спостерігається викривлення статевого члена, голівка розщеплена, від неї по спинці члена тягнеться полоска смугової оболонки до дистопованого отвору уретри. Отвір уретри має форму лійки. Сфінктер сечового міхура, як правило, слабкий та частково розщеплений, тому при кашлю, сміхові та фізичному навантаженні відмічається неутримання сечі. Акт сечовипускання порушений. Хворий може помочитися сидячи, відтягуючи крайню плоть статевого члена дозаду, сеча розбризкується. Статевий член скорочений та підтягнутий до живота внаслідок розходження ніжок прямих м'язів живота, які кріпляться до лонних кісток. Лонні кістки незрощені.

Повна епіспадія характеризується недорозвиненим статевим членом, який має вигляд крючка, підтягнутий доверху. Кавернозні тіла розщеплені, вхід в сечовий міхур має форму лійки. Сфінктерне кільце розщеплене, тому відмічається повне неутримування сечі. Великий діастаз між лонними кістками призводить до "качиної ходи". При цій ваді розвитку можуть спостерігатися вади розвитку нирок та сечоводів, крипторхізм, ектопія яєчок та передміхурової залози.

Епіспадія у дівчаток. Ця вада розвитку характеризується меншими анатомічними порушеннями, тому її тяжче діагностувати. При тотальній епіспадії верхня стінка уретри відсутня на всьому протязі і сечовипускний канал має вигляд жолоба. Шийка сечового міхура та симфіз розщеплені. Сеча витікає постійно назовні, викликаючи мацерацію.

При субсимфізарній епіспадії виявляється повне розщеплення клітора, зовнішній отвір уретри відкривається над ним в вигляді лійки. Для цієї патології характерне повне чи часткове нетримання сечі.

Кліторна форма характеризується розщепленням клітора, зміщенням зовнішнього отвору уретри допереду та доверху. Сечовипускання не порушене.

Лікування заключається в тому, щоб добитися утримання сечі та сформувати недостаючу частину уретри.

Головчата форма епіспадії та кліторна у дівчат лікування не потребує. Інші оперативні втручання проводяться не раніше 4-5 років.

Гіпоспадія - це вада розвитку передньої уретри, при якій відсутня її задня стінка, а зовнішній отвір уретри звужений та зміщений проксимально і відкривається на вентральній поверхні голівки статевого члена (голівчата гіпоспадія) чи промежини (промежинна форма гіпоспадії). Статевий член деформований, зігнутий донизу в вигляді "крючка". Часткість цієї вади розвитку один на 300-1200 новонароджених. Гіпоспадія частіше зустрічається у хлопчиків, чим у дівчаток. Зовнішній отвір уретри у дівчаток відкривається в піхву. Може спостерігатися неутримання сечі при розщепленні сфінктера сечового міхура.

Гіпоспадія у 40% випадків сполучується з другими аномаліями розвитку, серед яких перше місце посідає крипторхізм. Необхідно проводити повне клінічне обстеження таких дітей.

А.Є. Соловйов виділяє 3 форми гіпоспадії у дівчат: вестибулярна (часткова), вестибулопіхвинна (субтотальна), пахвинна (тотальна).

Оперативні втручання виконуються в один та більше етапів. При меатостенозі -меатопластика виконується незалежно від віку. Показанням має бути запобігання вторинних змін. Розтинання звуженого зовнішнього отвору уретри може бути виконане і амбулаторно. Лікування гіпоспадії залежить від форми і виконується в декілька етапів. Оптимальний термін виконання першого етапу 1,5-2 роки, уретропластику виконують в віці 6-7 років.

Фімоз. Звуження отвору крайньої плоті, при якому голівка статевого члена не виводиться у дітей зустрічається часто і називається фімозом. У немовлят та дітей раннього віку спостерігається злипання зовнішнього листка крайньої плоті та голівки статевого члена, що не дозволяє відкрити крайню плоть. На протязі перших 3-х років життя це явище називається "фізіологічним" і не потребує лікування.

Вродженим фімозом називають неможливість ретракції крайньої плоті та виведення голівки статевого члена в віці старше 3х років. Набутий фімоз розвивається внаслідок інфікування препуціального мішка та запалення по краям отвору (рубцевий фімоз).

При фімозі діти скаржаться на біль при сечовипусканні та зуд в ділянці статевого члена. При огляді отвір шкіри дуже вузький, через нього видний тільки зовнішній отвір сечовипускного каналу, відтягти крайню плоть доверху та відкрити голівку неможливо. При сечовипусканні відмічається роздування препуціального мішка. Ця патологія може призвести до розширення верхніх сечових шляхів, ускладнюватися парафімозом, баланітом. У дітей раннього віку при скаргах на зуд та біль при сечовипусканні назначається консервативне лікування: сидячи теплі ванни, змазування вазеліновим маслом крайньої плоті. При відсутності ефекту проводять роз'єднання синехій крайньої плоті пуговичним зондом, голівку змазують вазеліновим маслом, продовжують ванночки с калієм перманганатом.

В випадках природженого чи набутого фімозу у дітей старшого віку при наявності баланиту та затримці сечовипускання проводиться оперативне втручання - кругове обрізання крайньої плоті.

Баланит (баланопастит) - запалення крайньої плоті та голівки статевого члена. Це захворювання частіше всього виникає при вродженому фімозі. Скупчення розлагаючої смегми та сечі в препуціальному мішці, ссаднення та розчоси призводять до розвитку запального процесу.

Хворий скаржиться на зуд та різі при сечовипусканні. При об'єктивному огляді визначається локально подразнення слизової оболонки, легка гіперемія та набряк. Такі характерні симптоми катарального баланиту. При проведеному правильному лікуванні ці всі явища проходять, але можуть повторюватися.

При недостатньому догляді за дитиною та невиконанні правил особистої гігієни гнояка може попасти до препуціального мішка. Розвивається гнійна інфекція голівки статевого члену. Гній скупчується в препуціальному мішці, визиває сильне подразнення, біль, і навіть затримку сечовипускання.

При гнійному процесі розвивається набряк крайньої плоті та статевого члену, який стає булавовидно потовщеним. На шкірі можна побачити ділянки гіпереміїї, які чередувалися із нормальною окраскою (лімфангіт). Голівка покрита крайньою плоттю, визначається флюктуація.

Лікування. При катаральному баланиті проводяться сидячі ванни із антисептиками 2 рази на добу до стихання запалення. При гнійному запаленні необхідно провести хірургічне втручання. Отвір крайньої плоті необхідно розширити зажимом чи пінцетом, останню віддвинути доверху і відкрити голівку. За допомогою пуговчатого зонду спайки роз'єднуються. Виділяється гнійна маса, голівку очищають та змазують вазеліновим маслом, крайню плоть насувають. Проводяться ванни до повного стихання запального процесу. Якщо баланит повторюється, то необхідно провести кругове обрізання крайньої плоті в холодному періоді.

Парафімоз - це стан, коли виникає защемлення голівки статевого члена в отворі крайньої плоті. Це явище частіше зустрічається при фімозі, а також як результат опанування чи неправильної поведінки дитини, коли віддвинута крайня плоть не може опуститися із-за вузькості отвору. Кільце отвору попадає в венечну борозду і здавлює, защемляє голівку статевого члену. Венозний застій розвивається дуже швидко, вона набрякає та збільшується в розмірах. В подальшому набрякає весь статевий член.

Клінічна картина характеризується ярко вираженими локальними змінами. Дитина скаржиться на сильну біль, стоїть із розставленими ногами та накліном тулуба допереду. Статевий член збільшений та деформований, голівка синюшна. Над венечною бороздою розташована різко набрякла та гіперемована крайня плоть, яка має вигляд двох циркулярних валиків, розділених глибокою бороздою.

При пальпації - різка біль, можливе затруднене сечовипускання.

При несвоєчасному наданні допомоги через 3-4 доби із моменту защемлення можливий некроз шкіри в ділянці защемленого кільця, в тяжких випадках - омертвіння голівки.

Лікування. Необхідно провести одномоментне вправлення голівки через защемляюче кільце та переміщення крайньої плоті на звичайне місце. В дуже запущених випадках та в неспокійних дітей ця маніпуляція проводиться під наркозом.

 

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Ситуаційні завдання

Задача 1. У хлопчика 12 років протягом тижня – болі в животі, підвищення температури тіла до 38,5⁰С, в аналізі сечі – лейкоцитурія, протеїнурія. На УЗД – розширення чашечко-мискової системи лівої нирки.

1. Ваш діагноз?

2. Які додаткові методи обстеження потрібні для уточнення діагнозу?

3. Основні причини захворювання.

4. Клінічні прояви.

5. Тактика лікування та ведення хворого.

 

Задача 2. У дитини 5 років з 3-х річного віку періодично виникає переймоподібна біль в животі, блювота, прискорене сечовиділення, підвищення температури тіла до 38^оС і більше. Катаральних явищ немає, стілець в нормі. В клінічному аналізі сечі – лейкоцитурія, бактеріурія. При мікційній цистографії виповнився розширений сечовід.

1. Сформулюйте діагноз.

2. Які додаткові методи обстеження?

3. З якими захворюваннями слід проводити диференціальну діагностику.

4. Тактика лікування.

 

Задача 3. У хлопчика 6 років часто повторюються болі в животі зі змінами в аналізах сечі (лейкоцитурія). Проведена екскреторна урографія. Виявлено значне розширення ниркових чашок і миски зліва. Мікційна цистографія - без патології.

1. Сформулюйте діагноз.

2. Які додаткові методи обстеження?

3. З якими захворюваннями слід проводити диф.діагностику.

 

Задача 4. Дитина 6 років, хворіє енурезом, при сечовиділенні скаржиться на біль в лівій поперековій ділянці. Ритм сечовиділення прискорений з імперативними покликами. В аналізі сечі – періодично лейкоцитурія, бактеріурія. При УЗД – ліва нирка різко зменшена в розмірах, паренхіма витончена.

1. Сформулюйте діагноз.

2. Які додаткові методи обстеження?

3. З якими захворюваннями слід проводити диференціальну діагностику.

4. Тактика лікування.

 

Задача 5. Ухлопчика, 1 місяця життя визначається затримка сечовипускання, двухфазне сечовипускання. При обстеженні – в аналізах сечі – лейкоцитурія. Сонологічно – великих розмірів сечовий міхур, обидва розширені сечоводи та лоханки нирок.

1. Сформулюйте попередній діагноз.

2. Які необхідно провести методи обстеження?

3. З якими захворюваннями ви проведете диференційну діагностику?

 

Задача 6. У хлопчика 6 років, що страждає частими болями у животі, виявили зміни в аналізі сечі — лейкоцитурія, піурія. В умовах соматичного відділення проведена екскреторна урографія. На рентгенограмах виявлене значне розширення чашок і миски зліва.

1. Який найбільш імовірний діагноз?

2. Яке необхідно провести додаткове обстеження?

3. Назвіть методи лікування.

 

Задача 7. У дитини 3 років з періодичним болем у животі та піурією при УЗД виявлена збільшена ліва нирка та округлої форми порожнини, що сполучені з розширеною мискою. Права нирка не змінена.

1. Який діагноз буде правильним?

2. Перелікуйте необхідні методи дослідження.

3. З якими захворюваннями необхідно провести диференціальну діагностику?

 

Задача 8. До дитячого хірургічного відділення госпіталізовано хлопчика віком 1 місяць, якому пренатально встановлено діагноз лівосторонньої пієлоектазії. На основі аналізу даних інфузійно-краплинної урографії, цистографії, УЗД у дитини виявлено гідронефроз початкової стадії. Даних щодо вторинного пієлонефриту нема.

1. Яка тактика ведення доцільна щодо цього хворого?

2. Які методи допоможуть в визначенні тактики ведення хворого?

3. Перелікуйте методи лікування, які можуть застосовуватись в даному випадку.

 

Задача 9. Хвора 15 років скаржиться на тупий біль у правій нирці, лихоманку, проливний піт та температуру тіла до 39°С. Об'єктивно: пульс — 120 уд/хв., ар­теріальний тиск — 100/60 мм.рт.ст. Живіт м'який. Нирки не пальпуюється в 3 положеннях. Симптом Пастернацького позитивний справа. В сечі — білок 0,066г/л, лейкоцити 50—60 в полі зору, еритроцити 1—2 в полі зору. Ріст флори Е соlі 100 тис в 1 мл. УЗД — розмір правої нирки та товщина паренхіми збільшені, ехогенність підвищена.

1. Яка найбільш вірогідна патологія?

2. Які методи діагностики необхідно провести в динаміці?

3. Перелікуйте методи лікування.

4. Назвіть ускладнення, які можуть виникнути.

 

Задача 10. В урологічне відділення надійшла дівчинка 2-х місяців із скаргами на лихоманку, блювоту, відмову від їжі. При УЗД обстеженні нирок, екскреторній урографії виявлено мегауретер. В аналізах сечі – лейкоцитурія, протеїнурія; в крові - лейкоцитоз з нейтрофільним зсувом вліво.

1. Яка найчастіша причина виникнення мегауретера у дітей?

2. Яке обстеження необхідно провести для визначення тактики лікування?

3. Методи лікування мегауретер.

Задача 11. У хлопчика 6 років має місце збільшення розмірів правої половини калитки. Пальпується м’яко-еластичне утворення, безболісне. Перкусія дає тупий звук. Мати відмічає збільшення утворення при фізичному навантаженні.

1. Ваш діагноз.

2. Тактика лікування.

3. Який додатковий інструментальний метод допомагає в діагностиці?

4. До якого віку дітей з такою патологією не оперують?

5. Диференціальна діагностика.

 

Задача 12. У хлопчика 8 років скарга на звуження крайньої плоті, неможливість виведення голівки статевого члена.

В анамнезі – запалення в цій ділянці. Крайня плоть рубцево змінена, голівка не виводиться.

1. Ваш діагноз.

2. Ваша тактика?

3. План обстеження.

4. План лікування.

5. Чи можливе ефективне консервативне лікування, без операції?

 

Задача 13. У хлопчика 4 років - припухлість та гіперемія шкіри крайньої плоті, гноєвиділення. Голівка статевого члена не відкривається, крайня плоть звужена.

1. Ваш діагноз.

2. Вірогідна етіологія.

3. Ваша тактика?

4. Суть консервативної терапії.

5. Найчастіше ускладнення при виведенні голівки статевого члена у дитини з фімозом.

 

Задача 14. У хлопчика 2 років – атипове розташування зовнішнього отвору уретри, в ділянці стовбура статевого члена, викривлення статевого члену. Під час сечовипускання дитина напружується.

1. Ваш діагноз.

2. Ваша тактика.

3. Назвіть оптимальний термін меатотомії.

4. Що є основною визначною ознакою гіпоспадії?

5. Яка гіпоспадія не потребує оперативного втручання?

 

Тестові завдання

1. Дитина, 8 років надійшла до лікарні зі скаргами на біль в поперековій ділянці праворуч. Хворіє протягом одного року. Під час рентгенологічного обстеження виявлене значне розширення чашково-мискової системи, що характерно для гідронефрозу ІІІ ступеню. Контрастування сечоводу не простежується. Що в даному випадку є найбільш вірогідною причиною даних змін?

А. Стріктура сечоводу.

В. Клапан уретри

С. Піонефроз.

D. Травма нирок.

Е. Дивертикул сечового міхура.

 

2. В лікарню звернулись батьки дитини 1 місяця, у якої в перинатальному періоді при сонологічному обстеженні виявлено розширення чашково-мискової системи. З якого методу необхідно розпочати обстеження дитини?

А. Екскреторна урографія.

В. Цистографія.

С. Сонологічне обстеження, лабораторне обстеження.

D. Лабораторне обстеження.

Е. Цистоскопія.

 

3. У дитини 3-х років при УЗД нирок виявлене значне збільшення лівої нирки та розширення чашково-мискової системи, в аналізах сечі спостерігається лейкоцитурія, протеїнурія. Який метод необхідно провести для підтвердження діагнозу?

А. Цистографія.

В. Уретероцистоскопія.

С. Екскреторна урографія з навантаженням.

D. Магнітно-резонансна томографія.

Е. Доплерографія судин нирки.

 

4. До лікарні надійшла дівчинка 10-ти місяців з лихоманкою, інтоксикаційним синдромом. При обстеженні в аналізах крові – лейкоцитоз, лейкоцитарний зсув вліво, в аналізах сечі – лейкоцитурія, протеїнурія; сонологічно – збільшення лівої нирки, значне розширення лоханки та чашок. З якими захворюваннями ви будете проводити диф. діфагностику?

А. Полікістоз нирок, сечокам’яна хвороба.

В. Лівосторонні уретерогідронефроз.

С. Клапан задньої уретри.

D. Міхуро-сечовідний рефлюкс.

Е. Уретероцеле лівого сечоводу.

 

5. Дівчинка 5-місяців неоднарозово надходила до соматичного відділення із лихоманкою, інтоксикаційним синдромом, блювотою, діареєю. При обстеженні лабораторно - лейкоцитурія, протеїнурія а аналізах сечі; лейкоцитоз – в аналізах крові. При УЗД обстеженні виявлено пієлоектазію з обох боків, розширені сечоводи в передміхуровому просторі. Який метод діагностики допоможе в постановці діагнозу?

А. Цистоскопія.

В. Цистографія.

С. Сонологічне обстеження, доплерографія.

D. Уретероцистографія.

Е. Урофлометрія.

 

6. До уролога звернулись батьки новонародженої дитини із скаргами на затримку та двухфазність сечовипускання. В аналізах сечі - лейкоцитурія, протеїнурія. При УЗД нирок та сечовивідних шліхів – значне розширення лоханок обох нирок, розширення сечоводу в верхній та нижній третині, збільшені розміри сечового міхура. Який попередній діагноз можна запідозрити?

А. Двосторонній мегауретер.

В. Двосторонній рефлюксуючий уретерогідронефроз.

С. Міхуро-сечовідний рефлюкс.

D. Клапан задньої уретри.

Е. Дивертикул сечового міхура.

 

7. Дівчинка 1 року, надійшла до урологічного відділення із скаргами на підвищення температури до 39-40^оС, інтоксикаційний синдром, лейкоцитурію, протеїнурію. На УЗД – розширення чашечко-мискової системи обох нирок, розширенні сечоводів в нижній третині. Який діагноз можна запідозрити?

А. Двосторонній міхуро-сечовідний рефлюкс.

В. Двосторонній гідронефроз.

С. Мегауретер.

D. Двосторонній уретерогідронефроз.

Е. Дивертикул сечового міхура.

 

8. Хлопчик 10-місяців, надійшов із клінікою пієлонефриту. При сонологічному обстеженні розширення чашково-мискової системи лівої нирки, розширений сечовід в нижній третині. Запідозрено лівосторонній міхуро-сечовідний рефлюкс. Який метод діагностики підтвердить даний діагноз?

А. Цистографія.

В. Уретероцистографія.

С. Екстреторна урографія.

D. Цистоскопія.

Е. Урофлометрія.

 

9. Дитина 8 років хворіє енурезом, при обстеженні сонологічно – виявлено розширення чашково – мискової системи лівої нирки, зменшення лівої нирки, паренхіма витончена. Встановлений діагноз лівостороннього міхуро-сечовідного рефлюксу. Який метод необхідно провести для оцінки функції лівої нирки?

А. Лабораторне обстеження.

В. Екскреторна урографія, радіоізотопне обстеження.

С. Цистоскопія.

D. Уретероцистографія.

Е. Урофлометрія.

 

10. У новонародженої дитини при сонологічному обстеженні виявлено розширення чашково-лоханочної системи лівої нирки та лівого сечоводу, утворення 1,5х1,0 см в сечовому міхурі. Яке обстеження необхідно провести в першу чергу?

А. Екскреторна урографія.

В. Мікційна цистограма.

С. Ренографія.

D. Цистоскопія.

Е. Лабораторне обстеження.

 

11. При огляді новонародженого хлопчика акушерка звернула увагу на зміни статевого члена. Головка розплющена, підтягнута до мошонки. Мошонка розплющена. Шкіра препуціального мішка та тилі. Зовнішній отвір уретри знаходиться по середній лінії розплющеної мошонки. Який діагноз?

А. Мошонкова форма гіпоспадії.

В. Епіспадія.

С. Екстрофія сечового міхура.

D. Фістула урахуса.

Е. Промежинна форма гіпоспадії.

 

12. Батьки дитини, 4-х років, звернулись до хірурга із скаргами на часте запалення крайньої плоті та наявність болючого сечовипускання при цьому. При огляді – крайня плоть подовжена, гіпертрофована, виведення голівки статевого члена утруднене та болюче. Який метод лікування застосовуємо в даному випадку?

А. Операція Шлоффера.

В. Циркумцізіо.

С. Операція Розера.

D. Операція Соколова.

Е. Операція Роса.

 

13. У лікарню надійшов хлопчик, 7 років,із скаргами на гостру затримку сечі. У анамнезі часті баланопастити, затримка сечовипускань, млявий струмінь сечі. При огляді статевих органів відмічається різке звуження зовнішнього отвору мішка, головка статевого члена не виводиться за зовнішній отвір препуціального мішка, роздування препуціального мішка при сечовипусканні. Який метод лікування необхідно застосувати?

А. Циркумцізіо.

В. Операція Розера.

С. Операція Шлоффера.

D. Роз’єднання сінехій.

Е. Консервативне лікування.

 

14. Народився хлопчик вагою 3100 гр. При огляді дитини визначається недорозвинення мошонки праворуч, при пальпації та сонологічно– відсутність правого яєчка. Ліве яєчко пальпується в діляці зовнішнього отвору пахового каналу. До якого вигляду аномалій розвитку відноситься природжена відсутність яєчка?

А. Монорхізм.

В. Гіпоплазія яєчка.

С. Агенезія яєчка.

D. Анорхізм.

Е. Крипторхізм.

 

15. При огляді хірургом хлопчика 6 місяців виявлено асиметрію мошонки зліва, відсутність лівого яєчка, при пальпації – в паховій ділянці безболісне, еластичне пухлиноподібне утворення. Який оптимальний вік для лікування рекомендовано хірургом батькам дитини?

А. 2,5 – 3 роки.

В. До 1 року.

С. К 2-м рокам.

D. 5-7 років.

Е. Старше 10 років.

 

Перелік контрольних питань

1. Як визначити хворого на синдром ниркової коліки?

2. Назвіть усі види розладу сечовипускання.

3. Які якісні зміни сечі визначаються у хворого з вадами розвитку сечовидільної системи?

4. Який метод дослідження і проби на сховану піурію ви знаєте?

5. Показання до інструментальних методів дослідження.

6. Якими клінічними симптомами виявляються аномалії ниркових судин?

7. Якими клінічними симптомами виявляються аномалії нирок і чашково-лоханочної системи?

8. Які аномалії призводять до появи міхурово-сечовідного рефлюксу?

9. Назвіть аномалії, що призводять до порушення уродинаміки верхніх сечових шляхів.

10. Що необхідно враховувати при призначенні антибактеріальної терапії, як оцінити ступінь її ефективності?

Практичні завдання.

1. Вміти виявити синдром ниркової коліки, провести пальпацію поперекової ділянки та надати лікарську допомогу при гострому раптовому порушенні відтоку сечі з верхніх сечових шляхів.

2. Провести диференціальну діагностику затримки сечі й анурії, при необхідності випорожнення сечового міхура провести катетеризацію або зробити надлонну пункцію сечового міхура.

 

Рекомендована література

Основна література

1. Н.А. Лопаткин, А.В. Люлько. Аномалии мочеполовой системы. – К., «Здоровье». – 1987. – 416 с.

2. А.В.Люлько, Д.Д. Мурванидзе, А.Ф. Возианов. Основы практической урологии детского возраста. К., Вища школа, 1984. – 286 с.

3. «Хирургические болезни у детей» под ред. Ю.Ф. Исакова. – М. «Медицина». – 1998. – 243-334 с.

4. Хірургія дитячого віку (ред. В.І. Сушко). К. «Здоров’я». 2009. - 804 с.

5. Розлади акту сечовипускання. Навчально-методичний посібник. Під загальної ред.. В.І. Сушко, Дніпропетровськ. – 2005. – 125 С.

Додаткова література

1. Болезни почек и мочевыводящих путей (Детские болезни) Под ред. А.Ф. Тура, О.Ф. Тарасова, Н.П. Шабанова- М.: Медицина, 1985. - 406-472 с.

2. Органы мочеобразования и мочевыделения (Мазурин А.В., Воронцов И.М. Пропедевтика детских болезней. - М.: Медицина, 1983. - 221-238 с.

3. Державин В.М., Казанская И.В., Вишневский Е.Л., Гусев Б.С. Диагностика урологических заболеваний у детей. - М.: Медицина, 1984.

4. Исаков Ю.Ф., Долецкий С.Я. Детская хирургия. – М., 1976. - 384-427 с.

5. Терещенко А. В. Хирургические пороки развития мочеточника у детей. - К.: Здоровье, 1981. - 175 с.

6. Савченко И.Н., Усов В. А. Заболевания почек у детей М., 1982. - 240 с.