Страховий захист власників товарів при перевезенні вантажів

Перевезення матеріальних активів транспортними засобами мо­же в окремих випадках призвести до збитків їхніх власників, що зу­мовлює необхідність страхування вантажів. Суб'єктами цього виду страхування можуть бути юридичні та фізичні особи, які є ванта­жовідправниками або вантажоодержувачами. Залежно від того, хто з них укладає договір страхування вантажів, визначаються умови переміщення їх, юридичні права й обов'язки сторін. Передбачається можливість страхування вантажів на умовах відповідальності стра­ховика «за всі ризики» і «без відповідальності за пошкодження».

Договір страхування «за всі ризики» означає відшкодування збитків від пошкодження чи повної загибелі всього або частини майна, що зумовлені будь-якими причинами (за винятком обумов-

Фінанси підприємств

лених окремо), а також витрати з рятування та збереження застра­хованих товарів, з попередження подальшого пошкодження їх.

Не відшкодовують збитки, причиною яких були: військові конфлікти або їхні наслідки; страйки; конфіскація або арешт ванта­жу; наслідки ядерного вибуху чи застосування атомної енергії або радіоактивних матеріалів; невиконання однією із сторін правил пе­реміщення та зберігання вантажів; порушення необхідних вимог з упакування вантажів; перевезення вантажів із пошкодженнями; у випадку пожежі при перевезенні чи вибуху вибухонебезпечних матеріалів, завантажених без дозволу страховика; при невідповід­ності вантажу за масою, комплектацією, іншими умовами, зафіксо­ваними в договорі, при непошкодженій упаковці; при пошкод­женні товарів гризунами, комахами, черв'яками; у випадку неспри­ятливої дії температури, вологості повітря в трюмі судна; у випад­ку злипання, усихання або інших природних змін властивостей чи маси вантажу.

Згідно з умовами договору страхування «без відповідальності за пошкодження» відшкодовуються збитки, зумовлені повною за­гибеллю всього або частини вантажу, від стихійних лих, аварій чи зіткнення транспортних засобів. Сюди ж відносяться пошкодження його кригою, підмокання вантажу від забортної води, аварії при вантажно-розвантажувальних роботах, укладанні вантажу, прий­омі судном палива. Страховому відшкодуванню підлягають також збитки внаслідок зникнення транспортних засобів, обґрунтовані витрати з гасіння пожежі, збереження вантажу та попередження йо­го подальшого пошкодження.

У заяві про укладення договору страхування мають наводитись обов'язкові дані, що включають: точну назву; вагу вантажу; число, місяць; характер упаковки; дати і номери коносаментів (інших су­проводжувальних при транспортуванні документів); вид транспор­ту (якщо перевезення здійснюється судном, то вказується його на­зва, тоннаж і рік побудови); спосіб транспортування (в контейне­рах, на палубі, в трюмах, насипом тощо); порти (станції) відправ­лення, призначення й перевантаження застрахованих товарів з од­ного виду транспорту на інший; дату завантаження й відправлення вантажу; його вартість (страхова оцінка); умови страхування.

Страховик може підписувати договір після огляду вантажу і складання його опису, в якому вказується: найменування товару; кількість; марка; ціна; рік випуску (якщо це машина, верстат тощо); номер технічного паспорта й загальна вартість партії.

Р.А. Слав'юк

Якщо стануться істотні зміни в ступені ризику перевезення ванта­жу і це стане відомим страхувальнику, то він зобов'язаний сповістити страхову організацію. Йдеться про значну затримку відправлення вантажу, відхилення від обумовленого в договорі маршруту, зміну транспортних засобів, пунктів вивантаження чи перевантаження.

Одержавши повідомлення про нові обставини переміщень ван­тажів, страховик може переглянути умови страхування, зокрема вимагати підвищення страхових внесків. У разі відмови страху­вальника від цього дія договору страхування вантажу припи­няється з моменту виникнення змін у ризику, а частина платежу за час, що залишився до закінчення його строку, повертається.

Залежно від типу транспортування й обсягу страхової відпові­дальності застосовуються різноманітні ставки. Береться до уваги також розміщення вантажу під час перевезення його на судні. Стра­ховик може диференціювати ставки, враховуючи технічний стан транспортних засобів, віддаль і напрям переміщення вантажу та інші чинники.

Якщо укладається договір страхування з додатковою відпові­дальністю, то передбачаються індивідуальні тарифні ставки, рівень яких встановлюється залежно від конкретних властивостей ванта­жу та змісту додаткової відповідальності.

З настанням страхової події виникають відповідні обов'язки сторін, котрі підписали договір страхування. Зокрема страхувальник (якщо це можливо) повинен активно сприяти ліквідації наслідків страхового випадку та рятуванню пошкодженого вантажу і протягом доби після того, як йому стало відомо про страхову подію, сповісти­ти про це страхову організацію. В свою чергу, вона не пізніше ніж че­рез три дні повинна зайнятись складанням страхового акту і обчис­ленням величини збитку. Для цього застосовується принцип про­порційної відповідальності, а це означає врахування грошової оцінки загиблого вантажу або ступеня його пошкодження*.