Повноваження і компетенція суб'єктів корпоративного управління фінансами

У своїй діяльності правління відкритого акціонерного товари­ства керується чинним законодавством України, статутом AT, по­ложенням «Про правління відкритого акціонерного товариства», іншими внутрішніми нормативними актами та рішеннями, прийня­тими загальними зборами акціонерів AT та спостережною радою AT.

Правління обирається загальними зборами акціонерів у відпо­відній кількості осіб строком на зазначений термін. До складу правління входять: голова, заступники голови, члени правління, головний бухгалтер за посадою, секретар.

Рішенням голови правління члени правління можуть бути закріплені за різними напрямами діяльності (фінанси, планування, реклама, збут тощо).

Для заміщення членів правління, які вибули до закінчення стро­ку їхніх повноважень, тимчасово відсутні або не мають можливості виконувати свої обов'язки з інших причин, загальні збори акціо­нерів обирають на строк повноважень правління з трьох канди­датів у члени правління. Кандидат на час фактичного виконання обов'язків члена правління користується всіма його правами.

Кандидат, що заміщує члена правління, який вибув, виконує його обов'язки до закінчення строку, на який був обраний член правління, якого він заміщує, але не більше строку, на який обра­ний сам кандидат.

Вакансії в правлінні AT заповнюються з числа обраних раніше кандидатів рішенням спостережної ради більшістю голосів і діють до затвердження загальними зборами.

Будь-який член правління може бути звільнений з посади за­гальними зборами у разі його некомпетентності, зловживання по­садовим становищем, розголошення комерційної таємниці або у разі вчинення інших дій чи бездіяльності, що завдає шкоди інте­ресам AT в цілому або окремим акціонерам.

Питання про звільнення члена правління з посади розгля­дається загальними зборами акціонерів за поданням спостережної

Р.А. Слав'юк

ради AT. Рішення про звільнення члена правління приймається більшістю голосів на загальних зборах акціонерів. До повноважень правління AT, зокрема, належать:

- затвердження поточних планів діяльності AT та заходів, не­
обхідних для вирішення його завдань;

- затвердження щорічного кошторису, штатного розпису та
посадових окладів співробітників AT, крім членів правління,
встановлення показників, розмірів та строків їх преміювання;

- затвердження договірних цін на продукцію та тарифів на
послуги;

- прийняття рішень про отримання довгострокових кре­
дитів;

визначення розміру, джерел утворення та порядок викори­стання фондів AT;

- утворення підрозділів, необхідних для виконання цілей та
завдань AT;

- розпорядження всім майном AT, включаючи грошові кош­
ти (з урахуванням обмежень, встановлених статутом);

- затвердження внутрішніх нормативних актів, що визнача­
ють відносини між підрозділами AT;

- прийняття на роботу та звільнення з роботи співробітників
AT, застосування до них заходів заохочення та накладення
стягнення;

- прийняття рішень про відрядження, включаючи закордонні
ділові поїздки;

організація ведення бухгалтерського обліку та звітності AT;

- прийняття рішення про дату скликання та порядок денний
загальних зборів AT;

- подання на затвердження загальними зборами акціонерів
річного звіту та балансу AT;

- прийняття рішень з інших питань, пов'язаних з поточною
діяльністю AT.

Голова правління:

- забезпечує виконання рішень загальних зборів акціонерів
та спостережної ради AT;

- розпоряджається майном AT в межах, встановлених чин­
ним законодавством та статутом AT;

без довіреності діє від імені AT, представляє його в усіх ус­тановах, на підприємствах та в організаціях в Україні і за кордоном;

Фінанси підприємств

здійснює різні угоди та інші юридичні акти, видає доручен­ня, відкриває в банках поточний та інші рахунки; виконує інші функції, що випливають зі статуту AT.

Члени правління виконують свої обов'язки на підставі чинного законодавства, статуту AT, Положення «Про правління відкрито­го акціонерного товариства», а також рішень загальних зборів акціонерів AT і спостережної ради AT та їх інструкцій.

Члени правління несуть персональну відповідальність за вико­нання рішень загальних зборів акціонерів AT, якщо вони не супе­речать чинному законодавству та статуту AT.

Головний бухгалтер несе персональну відповідальність за пра­вильність та законність вирішення фінансових питань AT.

Основний обов'язок директора корпорації в розвинутих країнах (зокрема у США) — представляти в рамках закону інтере­си акціонерів у тому, що стосується бізнесу та справ корпорацій. Це не означає безпосереднє керівництво повсякденною діяльністю компанії, але передбачає відповідальність за контроль та нагляд.

Директор корпорації не відповідає безпосередньо перед такими групами, як працівники, клієнти чи громадськість, з якими взаємо­діє корпорація, проте директор повинен приділяти увагу соціаль­ним нормам та бажанням громадськості. Це потребує розгляду ре­зультатів діяльності корпорації і політики цих груп з даних питань для того, щоб краще виконувати обов'язки в інтересах корпорації для блага акціонерів.

Директори корпорацій не мають особливих обов'язків перед кредиторами корпорації, крім виконання обов'язків нагляду за відповідністю зобов'язань корпорації за контрактами і юридичним обов'язком перед кредиторами, за винятком випадків неплатоспро­можності корпорації або близькій до неплатоспроможності. В та­кому випадку директор повинен діяти таким чином, щоб не обме­жувати права кредиторів.

Рада директорів зарубіжної корпорації відповідає за ефектив­ний контроль за управлінцями для забезпечення захисту інтересів акціонерів, що включає:

- захист майна корпорації та технологій;

захист управлінців та працівників, а також репутації корпо­рації.

Рада директорів повинна регулярно оцінювати стратегію ком­панії та плани управлінців з реалізації інтересів акціонерів шляхом приросту цінностей акціонерів. Ці дії включають: інвестиційні

Р.А. Слав'юк

рішення, придбання, відчуження, злиття, великі витрати, фінансові програми, зміни у структурі капіталу, політику визначення дивідендів, зміни та доповнення до статуту, скликання спеціальних зборів акціонерів. У найгіршому випадку вони можуть рекоменду­вати ліквідацію корпорації.

До обов'язків ради директорів належить обрання здібного ди­ректора, оцінка результатів його діяльності та забезпечення його правонаступника для заміни генерального директора у відповідні строки. Рада директорів обирає інших керівників корпорації та контролює результати їхньої роботи, встановлює відповідну опла­ту праці генеральному директору та іншим керівникам корпорації, забезпечує ефективну співпрацю між радою директорів, генераль­ним директором та іншими керівниками і виконавчими особами корпорації.

У світовій практиці рада директорів здійснює нагляд за ефек­тивністю представлення інформації акціонерам та стежить за рин­ком, на якому обертаються цінні папери корпорації, а також за сто­сунками між менеджерами та радою директорів. Вона прямо чи за допомогою аудиторської комісії ради директорів рекомендує для обрання і стежить за діяльністю незалежного стороннього аудито­ра корпорації. Рада директорів може створювати комітети для до­помоги у виконанні його функцій.

Рада директорів чи комітети можуть при необхідності залучати професійних консультантів для допомоги у питаннях, що потребу­ють спеціальної експертизи.

Рада директорів слідкує за відповідністю діяльності управлінців законодавству, статуту корпорації та іншим внутрішнім докумен­там, забезпечує реалізацію управлінцями чітких і всесторонніх дій; за діяльністю корпорації з дотримання стандартів якості продукції та послуг для забезпечення захисту прав клієнтів та повної відповідності всім законам та положенням. Варто зауважити, що рада директорів несе відповідальність за контроль над фінансовим управлінням корпорацією для забезпечення отримання повної та достовірної фінансової інформації акціонерами, потенційними інвесторами, державними органами, постачальниками, клієнтами, банками та іншими особами, які мають відношення до корпорації. Рада директорів виконує цей обов'язок, забезпечуючи створення та посилення фінансової політики і процедур компанії, дотримання управлінцями та працівниками цієї політики і правил, створених для забезпечення чіткості у фінансовій звітності.

Фінанси підприємств

Рада директорів стежить за власною діяльністю та діяльністю своїх членів для забезпечення об'єктивності і ефективності та для запобігання конфліктів, а також висуває кандидатури для заміни директорів, строки діяльності яких минули або були припинені.

Повернемося до практики корпоративного управління в Ук­раїні. Суб'єктами корпоративного управління є акціонери, які ма­ють право:

- брати участь у загальних зборах акціонерів;

- вносити зміни у статут компанії;

- обирати, звільняти членів спостережної ради;

- обирати, звільняти членів правління;

- обирати, звільняти членів ревізійної комісії;

- затверджувати річний та інші звіти компанії;

- затверджувати придбання компанією своїх акцій;
затверджувати умови оплати праці працівників компанії;

- затверджувати контракти, вартість яких перевищує певну
суму;

- затверджувати ліквідацію компанії, продаж компанії або
продаж значної частини активів, що може змінити характер
бізнесу.

Мета загальних зборів з точки зору акціонерів:

- голосувати по кандидатурах членів спостережної ради та з
інших важливих питань;

- робити власні висновки щодо якості роботи керівництва;

- висловлювати зауваження з важливих питань, звертатися за
додатковою інформацією протягом часу, відведеного на за­
питання і відповіді щодо:

а) питань корпоративного управління;

б) важливих стратегічних рішень;

в) питань політики компанії;

г) питань фінансових результатів діяльності;

ґ) офіційно пропонувати план дій для керівництва.

Одним з важливих питань корпоративного управління фінанса­ми є купівля власних акцій корпорацією. Отримання згоди акціонерів під час придбання корпорацією акцій необхідне для то­го, щоб не дозволити директорам та управлінцям платити вартість вище ринкової, щоб позбавитися «зайвого» акціонера, який не згідний з рішенням управлінця чи директора, або з метою отриман­ня прибутку від власних акцій, або для посилення об'єднаного кон­тролю директорів та управлінців.

Р.А. Слав'юк

Згода акціонерів забезпечує повну ознайомленість акціонерів про заплановану угоду. Якщо вважається необхідним викуповува­ти акції у працівників, директорів та управлінців, які пішли з кор­порації, наприклад, на пенсії, то необхідно отримати згоду акціонерів за спеціальним планом для досягнення цієї мети, вклю­чаючи формулу чи метод встановлення ціни викуповуваних акцій у кожному конкретному випадку.

Привілейовані акції відрізняються від простих акцій перевагою при виплаті дивідендів чи при отриманні майна компанії під час ліквідації. Дивіденди за привілейованими акціями встановлено у формі фіксованої суми на кожну акцію. У Сполучених Штатах Америки привілейовані акції не означають, що дивіденди за ними повинні бути сплачені так само, як борги. Рада директорів може прийняти рішення їх не сплачувати.

Привілейовані акції передбачають виплату кумулятивних, не-кумулятивних чи частково кумулятивних дивідендів. Якщо кумуля­тивні дивіденди не були сплачені за якийсь період, то їх виплата по­винна бути перенесена у наступний період, і ці дивіденди повністю виплачуються разом з дивідендами поточного періоду за привілей­ованими акціями до оголошення і виплати будь-яких дивідендів за звичайними акціями. Некумулятивні дивіденди, не виплачені за будь-який період, не виплачуються і в інших періодах. Частково ку­мулятивні дивіденди можуть бути, наприклад, «кумулятивні в міру надходження», тобто привілейовані акції мають пріоритет при ви­платі компанією наступних доходів, якщо до цього їх не виплатили як дивіденди за привілейованими акціями. Невиплачені кумуля­тивні дивіденди не є заборгованістю компанії, але мають пріоритет при наступних виплатах.

Оскільки члени ради директорів обираються власниками про­стих (звичайних) акцій, вони можуть відкладати виплату дивіден­дів за привілейованими акціями на невизначений термін, якщо ба­жають виплатити попередні дивіденди за простими акціями 3 цієї ж причини, звичайно, за умови існування привілейованих акцій, важ­ливо забезпечити право власників привілейованих акцій на вибори певної кількості директорів, якщо дивіденди за привілейованими акціями не були виплачені за певний період. Різні пропозиції, які визначають права власників привілейованих акцій, як правило, вказуються в статуті компанії. Вони являють собою згоду між кор­порацією і власниками привілейованих акцій та власниками інших типів цінних паперів корпорацій.

Фінанси підприємств

Отримання дивідендів не є питанням корпоративних прав акціонерів, за винятком тих випадків, коли привілейовані акції бу­ли випущені частково для забезпечення установленого розміру дивідендів. Як правило, в західних країнах дивіденди оголошують­ся радою директорів після прийняття рішення, право на яке має ви­ключно рада директорів, а саме про те, коли дивіденди будуть вип­лачуватись і який їхній розмір. У новоствореному чи приватизова­ному підприємстві в Україні дуже важко передбачити можливість відстрочки виплати дивідендів доти, доки корпорація не вела про­тягом певного часу (можливо, трьох років) ефективної та прибут­кової діяльності; однак це положення є предметом тільки корпора­тивного управління і не є нормою закону.

Правління кожної корпорації відповідає за найкращий розподіл грошових коштів, чи то програма капіталовкладення, придбання (в т.ч. — повторне) акцій, оплата праці або виплата робітникам премій, чи інші операції, чи виплата дивідендів акціонерам згідно з довгостроковим плануванням та стратегічним напрямом діяльності корпорації. Якщо в окремих корпораціях висока ділова активність та стійка економічна ситуація, то виплата значних дивідендів може бути предметом очікувань акціонерів і вважається, що директори визна­ють цю дійсність, в інших випадках висока ціна акцій буде найкра­щим аргументом для обмежання розміру дивідендів або їх невиплати.

Тендерні пропозиції — це відкрита пропозиція акціонерам про­дати свої акції покупцю за певною ціною. Як правило, ця ціна більш висока, ніж ринкова.

Оскільки тендерні пропозиції з'явились та діють на Заході, зок­рема у США, то їхній успіх значною мірою залежав від пропозиції більш високої премії понад ринкову ціну, впливу інвестиційних фондів, що підтримували запропоновану ціну, і операцій, що ак­тивно проводились на ринках з акціями. Якщо пропозиція про придбання всіх акцій успішна, то завжди залишається кілька акціо­нерів, які не виставили свої акції. Якщо пропозиція зроблена тільки на частину акцій корпорації, зацікавленість меншості завжди зали­шається, навіть якщо пропозиція була успішною. В будь-якому ви­падку зацікавленість меншості залишається в корпорації, тому що покупець, якмй не придбав 100% акцій, можливо, побажає ліквіду­вати меншість акціонерів, що залишилися. Це може бути зроблено покупцем, що пропонує угоду про злиття з метою появи 100% дочірньої компанії покупця, де меншість акціонерів отримує гроші або цінні папери новосформованої компанії.

Р.А. Слав'юк

7.2. Облік цінних паперів акціонерного товариства. Депозитарна і реєстрова діяльність

Кожне акціонерне товариство повинно вести та зберігати повні записи про осіб, що є акціонерами, незалежно від того, чи випусти­ла вона сертифікати акцій, чи випуск акцій був у безпаперовій формі.

Діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних па­перів здійснює емітент або реєстратор. Якщо кількість власників іменних цінних паперів емітента перевищує кількість, визначену Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку як мак­симальну для організацій самостійного ведення реєстру емітентом, емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору шля­хом укладання відповідного договору.

Договір на ведення реєстру емітент може укласти лише з одним реєстратором. При цьому таке доручення емітента не знімає з ньо­го відповідальності щодо виконання обов'язків, що випливають з угод щодо цінних паперів.

Рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів приймається виключно на загальних зборах акціонерів. За­гальні збори акціонерів або спостережна рада акціонерного товарист­ва затверджують умови договору на ведення реєстру власників імен­них цінних паперів у порядку, визначеному статутом товариства. У разі неукладення договору протягом ЗО календарних днів Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку надсилає товариству роз­порядження про необхідність його укладення, а у разі невиконання за­значеного розпорядження протягом 15 календарних днів притягує по­садових осіб товариства до відповідальності відповідно до Закону Ук­раїни «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Рішення про передачу ведення тимчасового реєстру акціонерів до проведення перших загальних зборів приватизованого підпри­ємства і до розміщення не менше 60% акцій підприємств, що пере­бувають у процесі приватизації, приймається правлінням підпри­ємства, що приватизується.

Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів передбачає облік та зберігання протягом певних строків інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає не­обхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Підставою для внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів є документи, згідно з якими переходить право влас­ності на відповідні іменні цінні папери.

Фінанси підприємств

Реєстратор зобов'язаний на вимогу власника цінних паперів або його представника, а також номінального утримувача надати виписку з реєстру власників іменних цінних паперів. Власник або його представник чи номінальний утримувач не мають права вима­гати включення до виписки інформації, що виходить за межі ком­петенції реєстратора, у тому числі інформації про інших власників та кількість цінних паперів, які їм належать.

Відомості про номінального утримувача підлягають внесенню у реєстр власників іменних цінних паперів на підставі відповідного доручення, якщо право зберігача або депозитарію виступати номінальним утримувачем не передбачено договором про відкрит­тя рахунка у цінних паперах.

Внесення номінального утримувача в реєстр власників іменних цінних паперів, а також перереєстрація цінних паперів на іншого номінального утримувача не означає, що право власності на цінні папери переходить до номінального утримувача.

Операції з цінними паперами, що здійснюються між депонента­ми одного номінального утримувача, не відображаються у реєстрі власників іменних цінних паперів.

Для складання реєстру власників іменних цінних паперів на обумовлену дату для виконання зобов'язань емітента номінальний утримувач повинен надати реєстратору список усіх власників.

Для підприємств, які мають реєстраційний відділ, рекоменду­ється організаційно-функціональна структура двох варіантів.

Варіант 1

 

Начальник реєстраційного відділу. Керівництво, контроль та координація	Спеціаліст з ведення реєстру	Спеціаліст із запитів
• складання реєстру влас­ників іменних цінних паперів; • ведення особових рахунків емітента; • облік іменних цінних па­перів на рахунках емітен­та, пов'язаних з проведен­ням корпоративних опера­цій з викупу та погашення іменних цінних паперів	• ведення особових рахунків зареєстрованих осіб; • ведення в хронологіч­ному порядку журналу обліку записів у реєстрі; • ведення журналу обліку виданих, погашених, анульованих та втрачених сертифікатів іменних цінних паперів	• облік та зберігання документів, які є підставою для внесення змін до реєстру; • ведення журналу обліку запитів; • облік нарахованих та виплачених доходів за іменними цінними паперами

Р.А. Слав'юк

Варіант 2

Під процедурами реєстраційної діяльності розуміють дії, які ви­конують відповідальні особи реєстратора щодо виконання визна­чених функцій у певній організаційній структурі та системі доку­ментообігу. Враховуючи специфіку діяльності, кожне підприємство самостійно робить опис таких дій. Процедури реєстраційної діяль­ності можна класифікувати таким чином:

• складання реєстру;

• внесення змін реквізитів до системи реєстру;

• внесення записів про перехід прав власності на цінні папери;

• видача виписок з реєстру;

• відповіді на запити зареєстрованих осіб;

• облік заставоутримувачів;

• відображення корпоративних операцій;

• блокування цінних паперів;

• нарахування доходів за цінними паперами;

• підготовка загальних зборів акціонерів (включає розсилан­
ня запрошень і голосування за довіреністю).

Фінанси підприємств

Опис процедур внесення записів про перехід прав власності

Спеціаліст із ведення реєстру приймає передавальне доручення, а також супроводжувальні документи, необхідні для реєстрації пере­ходу прав власності. Ці документи можуть бути надіслані поштою або передані безпосередньо з рук в руки. На них проставляється дата та час їх отримання. Спеціаліст із ведення реєстру перевіряє вхідні до­кументи відповідно до встановлених вимог. Якщо документи повністю відповідають усім вимогам та немає підстав для відмови внесення запису у реєстр зареєстрованих осіб із зазначенням імені но­вого власника цінних паперів або номінального утримувача, запис здійснюється протягом п'яти днів після отримання передавального доручення. У випадку, коли документи не відповідають встановле­ним вимогам та є законна підстава для відмови внесення запису у реєстр, спеціаліст із ведення реєстру письмово повідомляє про це зацікавлені сторони протягом п'яти днів після отримання документів.

До передавального доручення додаються такі документи:

- відповідний сертифікат цінних паперів, якщо випуск був
здійснений у паперовій формі;

- документ, що підтверджує перехід права власності: договір
купівлі-продажу, договір дарування, договір обміну, інші;

- анкета особи, якій передається право власності на цінні па­
пери для відкриття особового рахунку (якщо вона не є за­
реєстрованою особою).

Якщо перехід права власності здійснює уповноважена особа, спеціаліст із ведення реєстру перевіряє, чи має ця особа відповідні права, підтверджені дорученням. Далі перевіряється, чи дійсно кількість цінних паперів, які вказані у передавальному дорученні, відповідає кількості цінних паперів на особовому рахунку особи.

Якщо ж які-небудь документи відсутні, або не відповідають ус­тановленим вимогам, або не мають необхідних підписів, спеціаліст із ведення реєстру оформляє належним чином бланк відмови з точ­ним зазначенням причини.

Якщо до спеціаліста з ведення реєстру надійшли документи, що підтверджують право на спадщину або рішення суду, запис до сис­теми реєстру здійснюється без передавального доручення.

Спеціаліст із ведення реєстру вводить інформацію щодо переходу права власності у систему реєстру. На підставі передавального дору­чення та документів, що підтверджують перехід права власності, вно­сяться зміни у реєстрі і на особових рахунках зареєстрованих осіб.

Р.А. Слав'юк

Записи у реєстрі про нові особи здійснюються за їхньою анке­тою або за анкетою їхніх уповноважених осіб не пізніше п'яти днів після отримання документації з оформлення операції переходу прав власності.

Якщо випуск цінних паперів оформлювався сертифікатами, власникам виписуються нові сертифікати цінних паперів, а старі погашаються. Якщо такий випуск не оформлявся сертифікатами, власникам надаються виписки з реєстру.

Спеціаліст із ведення реєстру вносить записи у журнал обліку, у реєстрі, де в хронологічному порядку вносяться записи про пе­рехід прав власності на іменні цінні папери. Облік документів, які є підставою для внесення змін до реєстру (включаючи інформацію на електронних носіях), ведеться у цьому ж журналі. Спеціаліст із ве­дення реєстру перевіряє інформацію про зареєстрованих осіб, які володіють 10% і більше цінних паперів емітента, та осіб, яким пере­дані такі пакети цінних паперів в довірче управління чи для здійснення операцій з ними, та готує звіт для Антимонопольного комітету не пізніше 1 місяця з моменту внесення в реєстр, якщо такі випадки трапляються.

Спеціаліст із ведення реєстру веде журнал обліку виданих, пога­шених, анульованих та втрачених іменних цінних паперів (сер­тифікатів іменних цінних паперів), що були випущені в паперовій формі. У журнал вноситься кожний факт видачі та погашення сер­тифікатів іменних цінних паперів при реєстрації переходу прав власності на цінні папери.

До основних вхідних форм документів належать:

• анкета власника цінних паперів — фізичної особи;

• анкета власника цінних паперів — юридичної особи;

• анкета номінального утримувача;

• анкета заставоутримувача;

• передавальне доручення;

• розпорядження застави.

До основних вихідних форм документів належать:

• реєстр власників іменних цінних паперів;

• виписка з реєстру;

• щоденний баланс цінних паперів;

• відомість нарахування доходу за цінними паперами.
Серед специфічних і таких, що раніше не використовувалися,

форм вихідних документів варто виділити «Щоденний баланс цін­них паперів».

Фінанси підприємств

Щоденний баланс цінних паперів на

 

	(з кожного виду цінних паперів	та з кожної емісії)
№	Показник	Кількість зареєстро­ваних осіб	Кількість цінних паперів	Номінальна вартість цінних паперів, грн.
	2
	Обліковано на емісійному рахунку емітента	X
	Розміщено на особових рахунках власників -фізичних осіб
	Розміщено на особових рахунках власників -юридичних осіб
	Розміщено на особових рахунках номінальних утримувачів, у т. ч.
4.1	довірчих товариств
4.2	торговців цінними паперами
4.3	депозитаріїв
	Всього розміщено на особових рахунках зареєстрованих осіб
	Викуплено емітентом з метою анулювання чи подальшого продажу	X
	Належить державі	X
	Не розміщено на дату балансу	X
	Баланс (1- 5-6-7-8)	X

Баланс складається, якщо у системі реєстру були будь-які зміни.

Р.А. Слав'юк

7.3. Фінансова та інша звітність акціонерного товариства про власний капітал