Стаття 195. Умови переміщення товарів у режимі експорту

 

Вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає:

1)подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України;

2)сплату податків і зборів, встановлених при експорті товарів;

Дотримання експортером вимог, передбачених законом.

 

Експорт товарів здійснюється відповідно з наступними вимогами Митного кодексу України та іншими законодавчими актами України:

подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України;

сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів;

дотримання експортером вимог, передбачених законом.

 

Під документами що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України слід розуміти:

вантажну митну декларацію на експорт товарів;

- документ контролю доставки або CARNET TIR;

- товаросупровідні документи (транспортні накладні, пакувальні листи та комерційні документи;

- зовнішньоекономічний договір (контракт);

- довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами або довідку про відсутність за межами України валютних цінностей та майна;

- ліцензію МЕ та з ПЄІУ на товари, що підлягають ліцензуванню (у разі необхідності);

- картку реєстрації (обліку) зовнішньоекономічного договору (контракту) (у разі необхідності);

- дозвіл Урядової комісії з експортного контролю або висновок ДСЕК (у разі необхідності);

- фітосанітарний сертифікат (у разі необхідності);

- ветеринарний сертифікат (у разі необхідності);

- дозвіл служби екологічного контролю на вивезення товарів (у разі необхідності);

- гарантійне зобов’язання, прийняте на облік податковою адміністрацією (при митному оформленні давальницької сировини) (у разі необхідності) або вексель, взятий на облік в ДПА;

- для українських перевізників: свідоцтво про допущення до перевезення транспортного засобу або контейнера до перевезення вантажів під митними печатками та пломбами;

- експертний висновок територіального органу Українського центру стандартизації та метрології (УКРЦСМ);

- документ про придбання марок акцизного збору та копія зовнішньоекономічного контракту з відміткою податкової інспекції про видачу марок акцизного збору (у разі необхідності);

- дозвіл Міністерства культури і мистецтв України (уразі необхідності);

- облікову картку суб’єкта ЗЕД;

- експертний висновок Державного Гомологічного центру при Міністерстві фінансів (у разі необхідності);

- сертифікат якості ДХІ при Міністерстві фінансів (у разі необхідності);

- довідку, видану управлінням СГтаП обласної державної адміністрації (у разі необхідності);

- інші документи, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України та необхідні для здійснення митного контролю та оформлення.

Митна декларація та інші документи, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України подаються до митного органу – спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі митної справи, на який згідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

При оформленні документів на експорт товарів митні органи стягують митні платежі, передбачені чинним законодавством.

За оформлення митної декларації стягується митний збір визначений Постановою Кабінету міністрів України від 27.01.97 р. № 65.

Перелік податків та зборів при експорті товарів встановлюється Верховною Радою України шляхом прийняття Законів. Розмір податків та зборів, визначених Верховною Радою України встановлюється Верховною Радою України та/або, Кабінетом Міністрів України.

 

Під вимогами, передбаченими законом слід розуміти – засоби та мери державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, тобто:

тарифне регулювання;

нетарифне регулювання;

валютний контроль;

спеціальні вимоги до переміщення певних товарів або операцій з цими товарами.

До тарифного регулювання відносяться встановлення різних тарифів – податків та зборів на товари, що вивозяться. Перелік та розмір тарифів постійно змінюється. Розмір тарифів встановлює Верховна Рада України та/або, Кабінет Міністрів України.

 

Слід звернути увагу на те, що згідно з законами України чи міжнародними актами до товарів, що експортуються можуть застосовуватися тарифні пільги.

До нетарифного регулювання відноситься квотування (вивіз товарів в певній кількості) та ліцензування (вивіз певних товарів) товарів, що експортуються. Перелік таких товарів встановляються також Кабінетом Міністрів України.

При експортній операції можуть встановлюватися наступні квоти:

глобальна - встановлюється по товару без зазначення конкретних країн куди товар експортується;

групова - встановлюються по товару з визначенням групи країн куди товар може експортуватися;

експортна - граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях.

індивідуальна - встановлюється по товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експортуватися.

При експортній операції можуть встановлюватися наступні ліцензії:

відкрита – дозвіл на експорт товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу;

генеральна – відкритий дозвіл на експортні операції по певному товару та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару;

експортна – належним чином оформлене право на експорт протягом встановленого строку певних товарів.

разова – разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший ніж той, що є необхідним для здійснення експортної операції.

Квотування та ліцензування здійснюється як в односторонньому порядку шляхом прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України так і на підставі міжнародних угод. Принцип ліцензування та квотування - це регулювання підприємництва на міжнародному ринку.

Валютний контроль це контроль за валютними надходженнями від зовнішньоекономічних угод. Цей контроль здійснюється у тому числі митними органами шляхом перевірки наявності декларації про валютні цінності, які знаходяться за межами території України.

 

 

Глава 32. Реекспорт

 

Стаття 196. Поняття митного режиму реекспорту

 

Реекспорт – митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту.

 

Згідно з ст.196 МК України реекспорт – митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, які раніше були імпортовані на митну територію України, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту.

Особливості режиму реекспорту:

цей режим складається з двох самостійних операцій по ввезенню товарів і вивозу товарів. Кожна з цих операцій підлягаю митному оформленню окремо як імпорт при ввозі на митну територію України та як експорт при вивезені товарів з митної території України. (з особливостями передбаченими ст. 197 МК України). Таким чином дві самостійні операції по ввозу і вивозу об’єднує товар, який переміщується через митну територію України;

товари повинні походити з інших країн. Це означає, що товари виготовлені, або перероблені (повністю, частково) в інших країнах і раніше не використовувалися на території України з метою одержання прибутку;

товари повинні бути вивезені не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України. Такий строк складає один рік з дня їх ввезення на митну територію України.

 

Необхідно звернути увагу на те, що режим реекспорту – є зворотнім відображенням режиму реімпорту, але правовий режим їх використання має принципові відзнаки. Регламентація режиму реекспорту виходить з присутності реекспортуємих товарів на митної території України, що дає можливість митним органам здійснювати митний контроль, прийняття додаткових заходів по забезпеченню виконання умов застосування зазначеного режиму. А у правовій регламентації реімпорту товарів значне місто займають процедурні питання, головний акцент переноситься на документальні форми контролю.