Усі додаткові витрати, понесені декларантом внаслідок дій чи обставин, передбачених цією статтею, митними органами не відшкодовуються.

 

 

Доставка – це операція, яка полягає у переміщенні під митним контролем товарів, транспортних засобів і документів від митного органу відправлення до митного органу призначення.

Таке переміщення відповідно до статті 155 цього Кодексу є внутрішнім митним транзитом, його процедура врегульована нормами глави 22.

Доставлення товарів, транспортних засобів та необхідних документів до визначеного митним органом місця (митного органу призначення) у строк, визначений митним органом відправлення входить до обов’язків перевізника. Граничний строк доставки товарів визначається чинним законодавством України. Якщо чинним законодавством України не встановлено інше, строк доставки товарів у митний орган призначення визначається відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів, а саме:

 

-при здійсненні перевезень залізничним транспортом – 20 діб;

-при здійсненні перевезень автомобільним транспортом – 5 діб;

-при здійсненні перевезень повітряним транспортом – 3 доби;

-при здійсненні перевезень морським і річковим транспортом у

період навігації – 10 діб.

 

Якщо для окремих видів товарів або видів перевезень відсутній установлений чинними нормативно-правовими актами України граничний строк доставки, цей строк визначається митним органом виходячи з можливостей транспортного засобу, маршруту руху, відстані до митного органу призначення, властивостей товарів та інших умов.

Товари та транспортні засоби, після прибуття до митного органу призначення, повинні розміщуватись у зонах митного контролю, створених, розташованих і обладнаних відповідно до вимог глави 7 цього Кодексу, де перевізник повинен пред’явити товар та транспортні засоби митному органу, а документи передати представникам митного органу.

Перевізник зобов’язаний зробити заяву про пред’явлення товарів і транспортних засобів, а також передати документи на них у мінімально можливий строк після їх прибуття у пункт пропуску або до зони митного контролю митного органу призначення. При цьому повинні бути враховані положення статті 44 цього Кодексу, стосовно граничного строку такого пред’явлення, який обмежений трьома годинами.

Положення цієї статті також покладають обов’язки по доставленню товарів та документів на них у визначене митним органом місце на декларанта, після того як останнім, відповідно до статті 93 цього Кодексу здійснене повідомлення митного органу про намір ввезти товари на митну територію України або вивезти товари за межі митної території України.

В рамках цієї статті поняття «декларант» стосується також особи, що виконує дії пов’язані із здійсненням попередніх операцій, тобто воно відноситься й до особи, яка здійснює декларування товарів у пункті пропуску на державному кордоні України (у митному органі відправлення). Цією особою може бути:

 

-митний брокер;

-експедитор;

-перевізник.

 

Товари переміщуються між митними органами під митним забезпеченням в упаковці, транспортних засобах або контейнерах таким чином, щоб товари не могли бути використані з будь-якою метою без дозволу митного органу до завершення процедури митного оформлення. Допускається переміщення товарів під забезпеченням митних органів інших країн, вантажовідправників або транспортних організацій, що прийняли такі товари до перевезення. Такі забезпечення, зокрема пломби, визнаються митними органами України за умови їх відповідності вимогам, що висуваються до митного забезпечення, яке використовується митними органами України. Негабаритні вантажі та товари, що перевозяться пристосованими (спеціально не обладнаними) транспортними засобами, можуть переміщуватись без накладення митного забезпечення у вигляді пломбування транспортних засобів, у яких перевозяться такі товари. У таких випадках представники митних органів у товаросупровідних документах роблять детальний опис таких товарів та наносять на самі товари або на їх упаковку маркування чи інші ідентифікаційні знаки (у відповідності з нормами статті 64 цього Кодексу) з метою виключення можливості підміни цих товарів іншими або аналогічними.

Для здійснення контролю за доставкою та виявлення фактів недоставки товарів у місце визначене митним органом використовується програмно-інформаційний комплекс, що базується на відомчій системі зв’язку митних органів України. Інформаційно-аналітичне управління Державної митної служби України, використовуючи канали оперативного зв’язку забезпечує доступ посадовим особам митниць у межаї їх службових повноважень до інформації у центральній базі даних інформаційно-аналітичного митного управління (БД ІАМУ) з можливістю перегляду змісту контрольних документів та контролю їх поточного стану.

Контроль за доставкою товарів у місце визначене митним органом здійснює митний орган відправлення цих товарів.

Недоставлення товарів та документів у місце визначене митним органом є порушенням митних правил, відповідальність за яке передбачена положеннями статті 332 цього Кодексу.

У разі виявлення фактів недоставки товарів та документів у місце визначене митним органом справу про порушення митних правил заводить митний орган, якому було надане відповідне зобов’язання, згідно положень статті 360 цього Кодексу.

Зміна місця стоянки транспортного засобу в рамках операції доставки, здійснена без дозволу митного органу органом є порушенням митних правил, відповідальність за яке передбачена положеннями статті 336 цього Кодексу.

Під час доставки у місце визначене митним органом перевізник або власник товару, за наявності на то об’єктивних обставин, з дозволу митного органу може здійснювати вивантаження перевантаження, розпакування, пакування чи перепакування товарів, а також вилучати чи порушувати засоби ідентифікації.

Дії повязані з вивантаженням, перевантаженням товарів, розпакуванням, пакуванням чи перепакуванням товарів, або зміною, вилученням чи пошкодженням засобів ідентифікації, під час доставки у місце визначене митним органом, здійснені без дозволу митного органу, є порушенням митних правил та передбачають відповідальність відповідно до статті 337 цього Кодексу.

На практиці транспортних перевезень можуть мати місце випадки виникнення обставин непереборної сили (аварія, несправність транспортного засобу, тощо) наслідком яких може бути неможливість доставки товарів та документів у місце визначене митним органом. У таких випадках дозволяється здійснити вивантаження товарів в іншому місці, за умови додержання вимог статті 159 цього Кодексу.

Доставка товарів та документів у місце визначене митним органом може бути пов’язана з певними витратами з боку декларанта (оплата сервісних послуг та послуг підприємств-посередників, дорожні, парковочні і т.ін. сбори, тощо). Такі витрати, фактично є безпосередніми витратами декларанта. Їх відшкодування митними органами не передбачене.

 

 

Глава 13. Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України

Стаття 95. Пункти пропуску на митному кордоні України, через які переміщуються товари і транспортні засоби

Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Переміщення окремих видів товарів через митний кордон України може здійснюватися через спеціально визначені пункти пропуску на митному кордоні України. Перелік таких пунктів пропуску затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Таким чином, пункти пропуску на митному кордоні України, через які відповідно до міжнародних договорів України здійснюється переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, співпадають з пунктами пропуску через державний кордон України.

Станом на 01.11.2002 року Україною укладено наступні міжнародні угоди, об’єктами яких є пункти пропуску на державному кордоні України:

 

Угода між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про пункти пропуску від 17.12.92;

Протокол між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Білорусь “Про внесення змін і доповнень в Угоду між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про пункти пропуску від 17.12.92” від 12.03.99;

Протокол про режим роботи пунктів місцевого (спрощеного) пропуску через українсько-білоруський державний кордон від 28.03.2000;

Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про пункти пропуску через державний кордон між Україною і Російською Федерацією від 08.02.95;

Протокол про режим роботи пунктів пропуску через державний кордон між Україною і Російською Федерацією від 29.01.96;

Угода між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про пункти пропуску через українсько-молдовський державний кордон і спрощений пропуску громадян, які проживають у прикордонних районах, від 11.03.97, м. Кишинів;

Угода між Урядом України і Урядом Республіки Польщі про пункти пропуску через державний кордон від 18.05.92;

Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.93 № 223 “Про затвердження Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Польщі про пункти пропуску через державний кордон”;

Угода між Урядом України і Урядом Словацької Республіки про пункти пропуску через спільний державний кордон від 15.06.95;

Угода між Урядом України і Урядом Угорської Республіки про пункти пропуску через державний кордон від 26.02.93;

Угода між Урядом України і Урядом Румунії про спрощений порядок перетинання спільного державного кордону громадянами, які проживають у прикордонних районах і повітах від 29.03.96.

Постанова Кабінету Міністрів України від 02.08.96 № 904 “Про затвердження Угоди між Урядом України і Урядом Румунії про спрощений порядок перетинання спільного державного кордону громадянами, які проживають у прикордонних районах і повітах”.

Згідно з пунктом 7 Положення про пункти пропуску через державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2000 № 1203 “Про затвердження положення про пункти пропуску через державний кордон”, пункти пропуску через державний кордон відкриваються за рішенням Кабінету Міністрів України.

Діючі на цей час пункти пропуску через державний кордон для морського та повітряного сполучення, а також деякі з пунктів пропуску для річкового, автомобільного та залізничного сполучення відкриті відповідними розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наприклад:

 

- від 10.08.92 № 519-р;

- від 15.10.92 № 678-р;

- від 20.10.92 № 687-р;

- від 25.10.92 № 715-р;

- від 28.11.92 № 777-р;

- від 17.01.94 № 17-р;

- від 10.04.95 № 207-р

- від 29.02.96 № 143-р;

- від 31.05.96 № 373-р;

- від 20.09.96 № 590-р

- від 07.04.97 № 192-р;

- від 12.06.97 № 315-р;

- від 28.06.97 № 334-р;

- від 09.07.97 № 371-р;

- від 22.12.97 № 743-р;

- від 16.03.98 № 152-р;

- від 10.07.98 № 551-р;

- від 15.01.99 № 38-р;

- від 27.05.99 № 506-р;

- від 19.07.99 № 695-р;

- від 07.10.99 № 1053-р;

- від 05.06.200 № 249-р;

- від 28.10.200 № 515-р;

- від 28.03.2001 № 111-р;

- від 09.08.2001 № 335-р;

- від 13.09.2001 № 429-р;

- від 14.02.2002 № 50-р;

- від 19.09.2002 № 544-р;

- від 11.10.2002 № 570-р;

- від 12.11.2002 № 629-р.

 

Розпорядження про відкриття пунктів пропуску мають, як правило стандартну форму та містять положення про:

 

1. Міжнародну назву пункту пропуску;

2. Статус (тип) пункту пропуску (міжнародний, міждержавний, місцевий)

3. Вид пункту пропуску (для автомобільного сполучення, для залізничного сполучення, для морського (річкового, поромного сполучення).

 

Окремі розпорядження можуть містити додаткові положення щодо:

 

1. Типу транспортних засобів, що переміщуються через конкретний пункт пропуску;

2. Деталізації меж пункту пропуску (для пунктів пропуску для морського та річкового сполучення можуть бути визначені акваторії та причали);

3. Деталізації графіку роботи пункту пропуску;

4. Інші деталізуючи положення щодо функціонування пункту пропуску.

 

Відповідно до міжурядових Угод між Україною та суміжними державами, рішень Кабінету Міністрів України визначено 234 пунктів пропуску через державний кордон, з них:

 

n міжнародних - 143;

n міждержавних - 36;

n місцеві пункти пропуску - 55;

(З визначених Угодами 234 пунктів пропуску на цей час відповідні види контролю здійснюються в 209).

 

в тому числі - міжнародних і міждержавних:

· для залізничного сполучення - 42;

· для повітряного сполучення - 18;

· для морського і річкового сполучення - 39;

· для поромного сполучення - 4;

· для автомобільного сполучення - 76.

 

Кількість пунктів пропуску на державному кордоні із суміжними державами:

	Довжина кордону (км)	Всього	Для залізничного сполучення	Для автомобільного сполучення	Побудовано за постійною схемою (авто)	Побудовано за тимчасовою схемою
Російською Федерацією		36		24*
Республікою Білорусь		19
Республікою Молдова		38
Республікою Польща		11				-
Угорською Республікою	135,1	5
Республікою Румунія	625,41	6
Словацькою Республікою	98,5	4				-

** - з урахуванням пункту пропуску “Крим-пором”

Відкриття та введення в експлуатацію пунктів пропуску для морського (річкового) та авіаційного сполучення здійснюється за відповідним рішенням Кабінету Міністрів України та не є предметом регулювання міжнародних (міжурядових) угод між Україною та суміжними державами, оскільки такі пункти пропуску не знаходяться на лінії державного кордону та призначені для заходу морських та повітряних суден будь-якої державної належності.

З метою посилення державного контролю за переміщенням окремих видів товарів через митний кордон України, починаючи з 1996 року, в Україні застосовується практика визначення на рівні Кабінету Міністрів України пунктів пропуску через державний кордон, через які може здійснюватись переміщення окремих видів товарів. При цьому основна увага приділялась визначенню пунктів пропуску для переміщення товарів, на які законодавством України встановлено акцизний збір:

Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 1996 р. № 484 “Про затвердження переліку шляхів і напрямків транзиту підакцизних товарів через територію України та пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і вивезення цих товарів, та граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспортом через територію України”;

Постанова Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1996 р. № 938 “Про подальше посилення контролю за ввезенням, вивезенням та переміщенням транзитом через територію України алкогольних напоїв і тютюнових виробів, на які встановлено акцизний збір”;

Постанова Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 р. № 1241 “Про затвердження переліку пунктів пропуску для повітряного сполучення, через які дозволяється вивезення спирту етилового та алкогольних напоїв, що експортуються”.

До прийняття Митного кодексу України від 11.07.02 № 92-ІV існувала практика встановлення центральними органами виконавчої влади в рамках наданих законодавством повноважень пунктів пропуску, через які дозволялось здійснення окремих видів товарів. Так, наприклад, наказом Державної митної служби України від 31 січня 2002 року № 57 “Про затвердження Переліку пунктів пропуску через митний кордон України для автомобільного сполучення, через які здійснюється переміщення транспортних засобів” зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2002 р. за № 150/6438 визначено перелік пунктів пропуску на державному кордоні, через які здійснюється ввезення транспортних засобів громадянами; наказом Державної митної служби України від 3 липня 1997 р. № 296 “Про затвердження Переліку пунктів пропуску на митному кордоні України, через які дозволяється ввезення, вивезення та транзит через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів” визначено перелік пунктів пропуску на державному кордоні, через які здійснюється переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

На виконання частини другої статті 95 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, Державною митною службою України підготовлено проекти відповідних постанов Кабінету Міністрів України, якими визначений перелік пунктів пропуску на державному кордоні України для ввезення на митну територію громадянами автомобільних транспортних засобів та наркотичних засобів.

Стаття 96. Заборона щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України