Від одного митного органу, розташованого на митній території України, до іншого митного органу, розташованого на митній території України.

 

Будь яке переміщення товару, яке виконується під митним контролем між двома митними органами можна вважати транзитним перевезенням. При цьому важливо визначити відмінність між змістом терміну “транзит”, щодо норм Глави 22 Розділу VI Митного кодексу з нормами інших глав та розділів кодексу. В контексті зазначеного розділу терміни “ транзитне перевезення ”, “ митний транзит ”, “ транзит ” не обов‘язково визначають причетність операції переміщення товарів до митного режиму транзит, поняття про який надано нормами Глави 33 Розділу VIІІ кодексу. При практичному розгляді тієї чи іншої норми Митного кодексу, в якій застосовуються зазначені вище терміни, для визначення такої причетності обов‘язково слід враховувати передуючий критерій - мету переміщення товарів через митний кордон України згідно з нормами статей 185, 187 кодексу.

Разом з тим таке перевезення як прохідний митний транзит виконується саме з товарами які оформлені в митний режим транзит, а в категорію внутрішнього митного транзиту підпадають всі інші перевезення товарів між митницями. До останніх належать перевезення товарів як таких, які вже оформленні в будь-який митний режим (наприклад: експорт, реекспорт, тимчасове вивезення, митний склад, переробка за межами митної території України) так і таких, які направляються в інші митниці (митниці призначення) з метою проведення оформлення (наприклад в митний режим: імпорт, реімпорт, тимчасове ввезення, митний склад, переробка на митній території України).

Щодо розширення поняття терміну прохідного транзиту, цілком логічно зробити наступне зауваження: відносно митної території України товари повинні спочатку ввозитись “із за меж”, потім вивозитись “за межі”.

Схеми митних транзитних перевезень товарів між митницями наведені на малюнку 22.1.

 

 

ВСТАВИТИ МАЛЮНОК 22.1 (наявний у твердій копії)

Стаття 156. Умови здійснення транзиту товарів

Товари, що переміщуються транзитом, повинні:

1) залишатися у незмінному стані, крім природних втрат, і не використовуватися з іншою метою, крім транзиту;

Бути доставленими до митного органу призначення у строк, визначений митним органом відправлення.

Під час транзиту товарів на митній території України з дозволу та під контролем митного органу можуть здійснюватися окремі операції (перевантаження, вивантаження, навантаження, перепакування) з такими товарами без зміни їхніх властивостей та товарного вигляду.

 

Застереження перевізнику наведені в статті 156 Митного кодексу мають метою: по-перше гарантувати виконання заходів митного контролю митницею призначення саме з тими товарами, які відправляються з митниці відправлення, та вирішують питання збереження їх (товарів) якісних показників, характеристик та властивостей, що можуть, за умови їх зміни, негативно впливати на застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання, по-друге стимулюють виконання транспортування товарів оперативно, обмеживши термін виконання перевезення в часі.

Якщо у перевізника виникає потреба під час транспортування товарів з метою усунення причини, яка унеможливлює подальше виконання транспортної операції або створює небезпечні умови перевезення (наприклад: зсув вантажу, порушення кріплення вантажу тощо), здійснити їх перевантаження, вивантаження, навантаження, перепакування, перевізнику на виконання таких операцій необхідно попередньо отримати дозвіл митного органу. Такі операції виконуються під митним контролем посадової особи митного органу.

Стаття 157. Маршрути транзитних перевезень

Митний транзит товарів через територію України здійснюється за маршрутами, які визначаються перевізниками на власний розсуд, виходячи з міркувань економічної доцільності за умови додержання вимог, що визначаються відповідно до цього Кодексу.

Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися обмеження щодо використання окремих шляхів та напрямків транзиту на території України, визначатися шляхи чи напрямки руху для певних видів транспорту чи товарів, що переміщуються транзитом через територію України, пункти пропуску для ввезення та вивезення окремих видів товарів.

 

Як правило перевізники краще митників поінформовані про найбільш оптимальні маршрути транзитних перевезень. Тому, якщо конфлікт на етапі прийняття перевізником товарів та оформлених митних і транспортних документів для доставки в митницю призначення у встановлений строк не виникає, подальше втручання митних органів в регламентацію процесу транспортування товару, без поважних причин, не бажано.

Однак, що стосується деяких категорій транспортних операцій або окремих видів товарів, виникає необхідність обмежити права перевізників щодо географічних реквізитів (пунктів пропуску, маршрутів) виконання митного транзиту. Така необхідність мотивується: по-перше наявністю міждержавних угод про обмеження на спільних ділянках митного кордону кількості пунктів пропуску окремих видів товарів (наприклад: алкогольних, тютюнових товарів), які потребують відповідних умов проведення митного контролю (наприклад операції оформлення книжок МДП), технічних можливостей застосування заходів гарантування доставки товарів, наявність відповідної інфраструктури (наприклад розміщення банківських установ для забезпечення сплати/повернення грошової застави) та ін., по-друге, присутністю в пунктах пропуску або в місцях прибуття транспортних засобів (аеропортах, морських портах) відповідних підрозділів державних органів, які здійснюють митний, прикордонний та інші види контролю.

Стаття 158. Тривалість митного транзиту

Граничні строки прохідного митного транзиту залежно від виду транспорту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Строк доставки товарів до митного органу призначення визначається митним органом відправлення відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення. До цього строку не включається час зберігання товарів на складах у разі перевантаження з одного виду транспорту на інший, а також час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, дозволених митними органами.

 

З метою стимулювання виконання перевезення товарів між митницями та забезпечення наявності правових умов для виконання зобов‘язання про доставку, визначається строк доставки товарів в митницю призначення. Технічно ця процедура виконується шляхом внесення в відповідну графу ДКД дати (число, місяць, рік) до якої, включно, перевізнику необхідно заявити митниці призначення доставленні товари, митні та транспортні документи на них.

Надмірне перебування на митній території країни товарів оформлених в митний режим транзит не бажане, оскільки потребує певних зусиль на організацію поточного контролю за їх вивезенням за межі митної території. Тому важливо визначити мінімальний але достатній часовий термін для виконання прохідного митного транзиту - встановити граничний строк доставки товару в прикордонну митницю. Відповідно нормі статті 158 граничні строки прохідного митного транзиту залежно від виду транспорту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Критерій часу (терміну) виконання перевезення при внутрішньому транзиті за змістом не повинен відрізнятись від аналогічного критерію (терміну) виконання прохідного транзиту, хоча відповідно нормам статті 158 очевидна відмінність на рівні виконавців - державних органів виконавчої влади (Кабінет Міністрів України або митний орган) які регулюють застосування норми.

Відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів (міжнародних, міждержавних угод, законів України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів виконавчих органів влади тощо) строк доставки товарів в митницю призначення визначається митницею з урахуванням наявних умов транспортування товарів. Як правило в нормативі зазначається строк доставки вантажу (товару) в кінцевий пункт перевезення або визначається швидкість виконання перевезення для відповідного вид транспорту. Наприклад для міжнародних залізничних перевезень нормами статті 14 Соглашения о международном грузовом сообщении (СМГС) встановлені строки доставки для вантажів великої та малої швидкості, визначені умови за яких цей строк продовжується.

Головними критеріями визначення строку доставки є: вид транспорту (авіаційний, водний, залізничний, автомобільний), маршрут перевезення та відстань від митниці відправлення до митниці призначення.

Додатковими критеріями є інші особливості перевезення, які безпосередньо впливають на можливість виконання транспортування, наприклад: несприятливі погодні умови (снігопад, туман, ожеледиця), рельєф місцевості (пагорби, перевали), технічний стан та технічні характеристики транспортного засобу (швидкісні, габаритні обмеження), характерний вантаж (негабаритний, великоваговий, живі тварини) та інше. З метою визначення митним органом більшого за нормативний строк доставки товарів, перевізник (представник перевізника), до моменту оформлення ДКД та прийняття товарів до перевезення, має повідомити про це митний орган, шляхом подання письмової заяви про наявність додаткових особливостей (труднощів виконання) транспортування, при необхідності, з розрахунком можливої тривалості перевезення. За результатами розгляду такої заяви, посадова особа митного органу має право визначити збільшений, у порівнянні з нормативним, строк доставки в межах заявленого та з урахуванням звичайних строків, які застосовуються перевізниками за схожих обставин.

У випадку, коли настання зазначених вище особливостей перевезення, не було передбачено і виникло під час перевезення, з метою продовження терміну митного транзиту - визначення нового строку доставки товарів, перевізник (представник перевізника) подає письмову заяву в найближчий митний орган, де, за результатами розгляду заяви, буде прийнято відповідне рішення про можливість продовження строку доставки товарів в митницю призначення.

Стаття 159. Заходи, що вживаються у разі аварії чи дії непереборної сили при здійсненні транзитного перевезення

Якщо транспортний засіб при здійсненні транзитного перевезення внаслідок аварії або дії непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний:

1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання;

2) терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів та транспортних засобів;