Стаття 197. Умови переміщення товарів у режимі реекспорту

 

Товари, що походять з інших країн, можуть вивозитися за межі митної території України у режимі реекспорту, якщо:

1) митному органу подано дозвіл уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу чи органу, визначеного міжнародним договором України, укладеним в установленому порядку, на реекспорт товарів;

2) товари, що реекспортуються, перебувають у тому ж стані, в якому вони перебували на момент ввезення на митну територію України, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;

3) товари, що реекспортуються, не використовувалися на території України з метою одержання прибутку;

Товари, що реекспортуються, вивозяться не пізніше ніж через один рік з дня їх ввезення на митну територію України.

 

Реекспорт товарів здійснюється при виконанні наступних умов:

 

1. При реекспорті необхідно подати дозвіл уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу чи органу, визначеному міжнародним договором України, укладеним в установленому порядку, на реекспорт товарів. Порядок надання дозволу визначається ДМС України, а у випадках, які встановлюються міжнародним договором, укладеним у встановленому порядку з дозволу іншого уповноваженого органу.

2. Товари, що реекспортуються, повинні перебувати у тому ж стані, в якому вони перебували на момент ввезення на митну територію України, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання. Це означає, що при реекспорті товар ввозиться та вивозиться у незмінному стані. Переробка, обробка, доповнення або зміна коду за УК ТЗЕД робить неможливим застосування до товарів митного режиму – реекспорт.

В певних випадках законодавство України допускає природне зношення або втрату за нормальних умов транспортування та зберігання. При митному оформленні товару на вивіз митні органи перевіряють чи відповідає зношення допустимим нормам згідно з законодавством України та чи були умови транспортування та зберігання нормальні, а експортер повинен надати відповідні докази до митного органу.

3. Товари, що реекспортуються, не використовувалися на території України з метою одержання прибутку.

4. Товари, що реекспортуються, вивозяться не пізніше ніж через один рік з дня їх ввезення на митну територію України. Якщо товари вивозяться пізніше року, вивіз товарів здійснюється в режимі експорту згідно з вимогами законодавства України.

 

 

Стаття 198. Звільнення від оподаткування товарів, що

Реекспортуються

Звільнення від оподаткування товарів, що реекспортуються регулюється виключно податковими законами України.

 

Звільнення від оподаткування товарів, що реекспортуються регулюється виключно податковими законами України. Такі закони приймає виключно Верховна Рада України.

Звільнення від оподаткування товарів, що реекспортуються може також здійснюватися на підставі міжнародних договорів (угод).

 

Стаття 199. Незастосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що реекспортуються

 

До товарів, що реекспортуються, не застосовуються заходи нетарифного регулювання, крім випадків, визначених законом.

 

До товарів, що реекспортуються, не застосовуються заходи нетарифного регулювання, крім випадків, визначених законом.

До заходів нетарифного регулювання відноситься квотування (вивіз товарів в певній кількості) та ліцензування (вивіз певних товарів) товарів, що експортуються. Перелік таких товарів встановляються Кабінетом Міністрів України.

Квотування та ліцензування здійснюється як у односторонньому порядку шляхом прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України так і на підставі міжнародних угод.

Якщо товар реекспортується, на нього не розповсюджується заходи нетарифного регулювання. Але, якщо товар не може бути вивезений як реекспортований, режим нетарифного регулювання застосовується до нього з моменту порушення умов реекспорту, які визначені ст. 197 МКУ.

Глава 33. Транзит

 

Стаття 200. Поняття митного режиму транзиту

 

Транзит - митний режим, відповідного до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

 

Інститут транзиту виник в результаті об’єктивних потреб міжнародного товарообігу та має таку ж довгу історію як і міжнародна торгівля.

У правовому режимі можливо визначити два типа відношень, які виникають відповідно при транзиті транспортних засобів та транзиті товарів.

Регламентація транзиту транспортних засобів займає відокремлене місце

в митному регулюванні зовнішньоекономічної діяльності. Це можна пояснити тим, що транспортні засоби можуть грати роль самостійної або опосередкованої ланки в системі міжнародного товарообігу. Тому, положення Митного кодексу про митний режим транзиту розглядають відокремлено транзит товарів та транзит транспортних засобів.

Крім того, необхідно звернути увагу на те, що в митному законодавстві є також поняття транзит вантажів та транзитні послуги. Поняття транзит вантажів включається в поняття транзит товарів.

Транзит товарів, транспортних засобів та вантажів є об’єктом транзиту. Транзитні послуги є об’єктивною стороною транзиту, тобто це діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод, тощо.

Тривалий час товари, що провозилися транзитом через митну територію, обкладались митом, що суперечило економічним інтересами держави. Тільки у ХVІІ столітті більшість держав спростили умови транзиту та звільнили товари, переміщувані транзитом по митній території від сплати більшості зборів та мита.

Одночасно з розвитком комунікацій, засобів транспорту та збільшенням об’єму міжнародних товаропотоків почав будуватися митний режим транзиту який відповідав інтересам держави та інтересам перевізників.

Економічний характер транзиту визначається його значенням для:

-розвитку та спрощення міжнародних перевезень (зовнішній аспект);

-стимулювання діяльності у сфері послуг по транспортуванню та обробці вантажів (внутрішній аспект).

Розвитку режиму транзиту сприяла розробка різних міжнародно-правових документів, які направлені на уніфікацію регулювання та спрощення умов транзиту товарів. На національному рівні використання режиму транзиту, різність його форм заснована на специфічних внутрішніх факторах (наприклад, розвиток на території держави транспортної інфраструктури).

Згідно з ст.200 МК України особливості цього митного режиму наступні:

-товари та транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або межах зони діяльності одного митного органу;

-переміщення товарів та транспортних засобів у режимі транзиту здійснюється без стягнення мита та податків, к транзитним товарам та транспортним засобам не застосовуються заходи економічної політики.

-товари та транспортні засоби не можуть бути використані на митній території України.

Товари та транспортні засоби переміщується під митним контролем тобто товари можуть переміщуватися на підставі відповідних документів та згідно з правилами та умовами, встановленими законодавством України та контролюються митними органами України. Особи винні у порушенні законодавства про транзит вантажів, несуть адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України.

Транзит товарів та транспортних засобів може бути між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу. В залежності від цього розділяють наступні види транзиту: прохідний та внутрішній, умови яких визначені у ст.155 МК України.

Згідно з загальним правилом, транзитні товари та транспортні засоби не можуть бути використані на митній території України, тобто вони залишаються у незмінному стані, крім природних втрат, і не використовуються з іншою метою, крім транзиту.

Режим транзиту або відокремлені його питання можуть регулювати також підзаконні нормативні акти: постанови ВРУ, постанови КМУ, укази Президента України, накази ДМСУ зареєстровані в Мін’юсті.

Регламентація митного режиму транзиту товарів та транспортних засобів не визначає яких-небудь спеціальних обмежень номенклатури, кількості, призначення товарів, до яких може застосовуватись режим транзиту. Обмеження сфери застосування режиму транзиту засновано на загальному правилі, встановленому у ст. 96 МК України. Згідно з вказаною статтею транзит через територію товарів окремих видів можуть заборонятися окремими законами України (транспортні засобі в цій статті включені в поняття ”товарів”). Учасники транзиту – вантажовласники та суб’єкти підприємницької діяльності, які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги. Учасниками транзиту можуть бути резиденти та нерезиденти.