Облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це реєстрація митним органом зазначених товарів і транспортних засобів з метою здійснення їх митного контролю.

Облік товарів, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, здійснюється з використанням відповідних приладів обліку.

Форми документів для здійснення обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

1. Дана стаття визначає процедуру обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, яка за своєю суттю є формою статистичного спостереження (дивися пункт 1 статті 303 цього Кодексу) та накопичення необхідної інформації, як форму митного контролю – пункт 3 статті 41 цього Кодексу.

2. Відповідно до цього процедура обліку товарів і транспортних засобів використовується для:

- фіксації факту переміщення через митний кордон;

- формування, узагальнення та обробка зібраної інформації;

- використання інформації для здійснення митної справи та забезпечення інформаційних потреб сторонніх користувачів у межах їх повноважень.

3. Дана інформація відноситься до спеціальної митної статистики – стаття 306 цього Кодексу.

4. Фіксація факту переміщення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України (момент первинного обліку) здійснюється безпосередньо у момент перетину митного кордону[8] посадовою особою митних органів, шляхом заповнення облікових документів, крім випадків обумовлених частиною 2 статті.

5. Частина друга статті визначає випадки коли посадова особа не може бути присутнім у момент перетину товаром митного кордону України – переміщення товарів стаціонарними видами транспорту (трубопровідним транспортом та лініями електропередачі).

У даному випадку ведеться періодичний облік на підставі даних знятих з відповідних пристроїв обліку.

Відповідно до статті 64 цього Кодексу, митні органи можуть здійснювати ідентифікацію зазначених приладів обліку шляхом накладення митного забезпечення.

6. Обліковими формами (первинними статистичними документами) є реєстраційні журнали, відомості та формуляри (у тому числі електронні), які ведуться у пункті пропуску.

Посадова особа митних органів на підставі даних, що містяться у документах, передбачених статтею 54 заповнює зазначені облікові форми.

Їх форма та порядок введення, відповідно до частин 3 статті встановлюється Державною митною службою України.

7. Інформація, що міститься у первинних документах узагальнюється у форми звітності (щоденні, щотижневі, щодекадні, щомісячні, квартальні, піврічні та річні) та надсилаються до митного органу, якому підпорядкований даний митний пост (відділ, пункт пропуску, інший визначений структурний підрозділ митного органу тощо).

8. Митний орган, відповідно до Табелю статистичної та іншої звітності Державної митної служби України (наказ Державної митної служби України від 01.01.03 № 3 „Про звітність регіональних митниць і митниць перед Держмитслужбою України” із наступними змінами та доповненнями), формує звіти за напрямком діяльності та направляє їх до центрального апарату Державної митної служби України або до спеціалізованих митних установ та організацій (Інформаційно-аналітичне митне управління, Кінологічний центр та т.п.), де відбувається остаточне узагальнення інформації.

9. Зібрана інформація використовується митними органами:

- для поточного та стратегічного планування своєї діяльності;

- для підготовки пропозицій щодо змін до законодавчих та нормативних актів з питань, що регламентують зовнішньоекономічну та пов'язану з нею діяльність;

- для проведення аналізу своєї діяльності та наслідків впровадження законодавчих та нормативних актів України;

- для запобігання контрабанді та боротьбі з порушеннями митних правил.

10. Користувачами цієї інформації є також інші державні органи, як законодавчий (Верховна Рада України) так і виконавчі органи влади (Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерство транспорту, Державна податкова адміністрація, Генеральна прокуратура, інші правоохоронні та контролюючі органи).

11. Неподання митному органу документів необхідних для здійснення обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України є порушення митних правил, передбачене статтею 330 “Неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю” цього Кодексу, та тягне за собою:

“попередження або накладення штрафу на громадян у розмірі до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб підприємств - до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”, оскільки зазначений облік, відповідно до пункту 3 статті 41 цього Кодексу є однією з форм митного контролю.

 

 

Стаття 59. Усне опитування громадян та посадових осіб підприємств

 

Для забезпечення митного контролю посадовими особами митного органу може проводитися усне опитування громадян та посадових осіб підприємств.

Усне опитування громадян та посадових осіб підприємств при здійсненні митного контролю - це отримання посадовою особою митного органу інформації, що має значення для здійснення митного контролю, від осіб, які володіють такою інформацією.

У ході усного опитування складається протокол, форма якого затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

 

1. Дана стаття регламентує порядок проведення усного опитування громадян та посадових осіб підприємств, як форми митного контролю – пункт 4 статті 41 цього Кодексу.

2. Усне опитування є необхідною складовою митного контролю. Документи, передбачені статтями 45, 54, 92 цього Кодексу, надають об'єктивну інформацію та дані необхідні для митного контролю, але в окремих випадках може скластися ситуація коли інформації зазначеної у цих документах (за змістом або за формою) замало для здійснення процедур митного контролю та посадовій особі митного органу необхідно прийняти рішення про завершення процедур митного контролю на підставі наявних документів або призупинити ці процедури до отримання необхідних (на думку цієї посадової особи) документів.

Саме усне опитування може дозволити посадовій особі митного органу прийняти остаточне рішення в цьому випадку.

Крім того, враховуючи те, що стаття 42 МКУ передбачає вибірковість здійснення митного контролю, стаття 66 МКУ допускає звільнення від окремих форм митного контролю у деяких окремо визначених випадках, а стаття 68 МКУ допускає здійснення спрощеного митного контролю, рішення про їх застосування повинно прийматись саме на підставі усного опитування громадян та посадових осіб підприємств.

Тобто, у при практичному застосуванні положень Митного Кодексу України може виникати необхідність отримання додаткової чи первинної інформації від осіб (громадян чи посадових осіб підприємств), які переміщує товари та транспортні засоби через митний кордон (у тому числі особисті речі громадян), що здійснюється у вигляді їх усного опитування.

3. Відповідно до частини 2 статті, усне опитування громадян та посадових осіб підприємств при здійсненні митного контролю – це отримання посадовою особою митного органу інформації, яка має значення для здійснення митного контролю.

Таким чином, посадова особа митного органу, яка проводить процедури митного контролю, у випадку неможливості отримання необхідної для здійснення цих процедур інформації із наданих супровідних документів, а також з Акту митного огляду (переогляду) чи Протоколу особистого огляду або коли отримана інформація має суперечності, які не дозволяють завершити митний контроль, проводить усне опитування осіб причетних до переміщення через митний кордон України товарів та транспортних засобів, які проходять митний контроль.

Відповідно до визначення митного контролю (пункт 15 статті 1 цього Кодексу), посадова особа митних органів при усному опитуванні має право отримувати інформацію щодо:

- кількісних характеристик (у тому числі щодо наявності чи відсутності товару, у випадку коли є підстави сумніватися у заяві громадянина чи посадової особи підприємства);

- вартісних характеристик;

- якісних характеристик, у тій частині, що стосується компетенції митних органів.

4. Частина 3 передбачає складання у ході усного опитування протоколу за формою, що затверджується Державною митною службою України.

Дану частину необхідно розглядати виключно у контексті того, що у випадку коли у ході усного опитування була отримана інформація, яка необхідна для здійснення процедур митного контролю, цей факт потребує фіксації у протоколі опитування, який підписується особою, яку опитували.

У випадку коли усне опитування не містило такої інформації, а були з'ясовані окремі питання, які виникли у посадової особи щодо товарів, транспортних засобів чи документів на них, зрозуміло, що складання такого протоколу не вимагається.

5. Усне опитування, як зазначалося вище є однією з форм митного контролю, але відмова від усного опитування або ненадання необхідної інформації, яка є розпорядженні особи, яка підлягає опитуванню, не є порушенням митних правил, яке передбачене статтею 330 “Неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю” МКУ, оскільки дана стаття оперує включно поняттям “документи”, а не “інформації” чи відомості”.

 

 

Стаття 60. Перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України

 

Перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це проведення митними органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби вимогам, встановленим цим Кодексом та іншими законами України.

Дана стаття визначає дії по перевірці системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, як форму митного контролю – пункт 5 статті 41 цього Кодексу.

Дана стаття передбачає проведення митними органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби вимогам, встановленим цим Кодексом та іншими законами України, як проведення митного контролю.

Таким чином, навіть у випадку коли товари або транспортні засоби, які переміщувались через митний кордон України безпосередньо не перебувають під митним контролем, вони можуть підлягати такій формі митного контролю, як перевірка документів на ці товари або транспортні засоби на відповідність даним заявленим митному органу та у свою чергу вимогам, встановленим Митним Кодексом України та іншими законами України.

Реалізація зазначеної норми Кодексу можливе лише шляхом документальної виїзної перевірки підприємства. Крім того необхідно враховувати, що пункт 5 статті 41, регламентує, як форму митного контролю, крім перевірки системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, ще перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів України справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Порядок проведення виїзних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності встановлено Указом Президента України від 23.07.98 № 817/98 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” (із змінами та доповненнями).

Даний Указ поділяє виїзні перевірки на планові та позапланові.

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта чи за місцем розташування об'єкта власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції відповідного контролюючого органу.

Право на проведення планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення з зазначенням дати її проведення.

Планові виїзні перевірки проводяться всіма контролюючими органами одночасно в день, визначений органом державної податкової служби. Порядок координації проведення таких перевірок встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.99 № 112 “Про Порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами”.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства;

- суб'єктом підприємницької діяльності не подано в установлений строк документи обов'язкової звітності;

- виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності;

- суб'єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки;

- у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт підприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту;

- проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.

Позапланові виїзні перевірки з підстави, визначеної у пункті "е" статті 3 Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”, проводяться лише органами державної податкової служби та органами контрольно-ревізійної служби в межах їх повноважень.

Позапланова виїзна перевірка може здійснюватись і на підставі рішення Кабінету Міністрів України.

Таким чином, перевірка системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України може проводитись у ході планової щорічної перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, у порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.99 № 112 “Про Порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами”.

У випадку необхідності термінового проведення перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, начальник митного органу видає розпорядження про позапланову перевірку суб'єкта підприємницької діяльності із посиланням на один із пунктів (крім пункту “е”) статті 3 Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.

Положення даної статті не стосується громадян, оскільки вони не є суб'єктами підприємницької діяльності чи підприємством.

У той же час, положення даної статті стосується громадян – приватних підприємців без створення юридичної особи, оскільки вони є підприємством у визначенні цього терміну в пункті 29 статті 1 МКУ та є суб'єктами підприємницької діяльності, відповідно до визначення наведеного у постанові Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 740 “Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності” (із змінам та доповненнями).

 

Стаття 61. Огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою законом покладено на митні органи.

 

Огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи проводиться діяльність, контроль за якою покладено законом на митні органи, може здійснюватися посадовими особами митних органів з метою:

а) перевірки законності ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів, дотримання порядку їх ввезення, а також правильності та повноти сплати податків і зборів;

б) перевірки відповідності фактичної кількості ввезених товарів і транспортних засобів відомостям, заявленим у митній декларації;

в) перевірки дотримання встановлених цим Кодексом та іншими законами України правил провадження діяльності, контроль за якою покладено на митні органи.

За результатами огляду територій та приміщень складається акт, форма якого встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Копія акта вручається відповідно власникові складу, магазину безмитної торгівлі або керівникові чи заступникові керівника органу управління спеціальної митної зони.

Огляд усіх перерахованих вище об'єктів, проводиться посадовими особами митних органів України.

Території і приміщення складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, магазинів безмитної торгівлі, та інших місць, де знаходяться чи можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю чи проводиться діяльність, контроль за якою покладено законом на митні органи, є зонами митного контролю (дивись коментар до глави VII дійсного кодексу України).

Спеціальні митні зони, вважаються такими, що перебувають за межами митної території крім випадків, обумовлених законами України.

Спеціальна митна зона – це частина території України, на якій запроваджено митний режим спеціальної митної зони.

Спеціальні митні зони створюються відповідно до законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони, шляхом прийняття окремого закону України по кожній спеціальній митній зоні. У законі обов'язково визначаються вимоги до організації роботи спеціальної митної зони та обов'язки органів керування зони по виконанню вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.

Зона митного контролю – спеціально виділена і позначена частина митної території України, яка створена для забезпечення здійснення митного контролю з метою забезпечення дотримання митного законодавства України.

Порядок створення зон митного контролю, режим їхнього функціонування у відповідності зі ст. 49 цього Кодексу визначається Кабінетом Міністрів України. Зони митного контролю можуть бути створені на постійній чи тимчасовій основі.

Порядок відкриття, ліквідації і функціонування складів тимчасового збереження визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок відкриття, ліквідації і функціонування митних ліцензійних складів визначається Митною Службою України і законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (1775-14) та ліцензійних умов.

Порядок відкриття, ліквідації магазинів безмитної торгівлі і правила продажу ними товарів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Для одержання дозвільних документів (ліцензій, дозволів, сертифікатів і т.п.) для створення і відкриття складів тимчасового збереження, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де планується проведення митного контролю необхідно провести попередній огляд цих об'єктів з метою визначення виконання усіх вимог, пропонованих до даних об'єктів з боку митної служби України та інших зацікавлених органів.

Огляд проводиться комісією, в склад якої обов'язково включаються всі зацікавлені особи і власник об'єкта (який оглядається).

За результатами огляду обов'язково складається та затверджується акт. Копії акта вручаються всім членам комісії.

Основна вимога, пропонована до даних об'єктів – виключити будь-яку можливість вилучення товарів і транспортних засобів, розміщених під конкретний митний режим, без митного контролю, забезпечення зберігання товарів і транспортних засобів.

Відповідно до Міжнародної конвенції по спрощенню і гармонізації митних процедур (Кіотська конвенція, 1973 р.), для забезпечення належного застосування митних законів і положень необхідно щоб усі міжнародні пересування були продекларовані для переробки чи використання, що дозволяються митними органами.

З метою виконання зобов'язань по збору державного доходу, здійсненню торгової політики і захисту населення, одночасно для регулювання та збільшення обсягу міжнародної торгівлі і туризму, а також для сприяння торгівлі за допомогою здійснення дотримання закону учасниками торгівлі, митна адміністрація повинна застосовувати методи митного контролю ефективно і продуктивно шляхом впровадження методів керування ризиком.

Ризик – потенційне недотримання митного законодавства.

Аналіз ризику – систематичне використання наявної інформації для визначення того, наскільки часто визначені ризики можуть виникати і розміри їх можливих наслідків.

Керування ризиком – систематичне застосування процедур керування і практики, що представляють митному органу необхідну інформацію для вивчення чи пересувань партій товарів, що представляють ризик (Кіотська конвенція, розділ 6 «Митний контроль»).

Огляд території і приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться чи можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи проводиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, може здійснюватися з метою:

а) перевірка законності ввозу на митну територію України товарів і транспортних засобів, дотримання порядку їх ввозу, а також правильності і повноти оплати податків та зборів;

б) перевірки відповідності фактичної кількості завезених товарів і транспортних засобів зведенням, заявленим у митній декларації;

в) перевірка дотримання встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України правил здійснення діяльності, контроль за якими покладений на митні органи.

Згідно статті 41 цього Кодексу огляд вищевказаних об'єктів є однією з форм митного контролю.

У процесі огляду вищевказаних підприємств здійснюється:

документальний контроль – перевірка документів на товари і транспортні засоби, що знаходяться під митним контролем. У ході документального контролю вивчаються документи та перевіряються зведення, зазначені в них на предмет вірогідності, повноти, правильності оформлення, наявності всіх реквізитів, документів і т.д.;

фактичний огляд – товарів і транспортних засобів, що знаходяться під митним контролем з метою встановлення законності їх переміщення на митну територію України, відповідності товарів і транспортних засобів, що знаходяться під митним контролем, зведенням, зазначеним у товаросупроводжувальних, комерційних, митних та інших документах;

ідентифікаційний огляд – проводиться з метою встановлення фактичної відповідності товарів і транспортних засобів, що знаходяться під митним контролем, їх опису та кількості, заявленої у документах, визначенню країни походження, якості;

контроль обліку товарів і транспортних засобів - здійснюється шляхом перевірки ведення різних журналів, реєстраційних книг (у тому числі електронних), у які вноситься інформація про товари і транспортні засоби, що знаходяться під митним контролем. Такі журнали, реєстраційні книги і т.п. ведуться власниками (керівниками) об'єктів, на яких зберігаються товари і транспортні засоби під митним контролем;

- інвентаризація – встановлення фактичної наявності товарів і транспортних засобів на визначений момент часу і відповідності обліковим даним.

Інвентаризація може проводитися в різних випадках при встановленні фактів розкрадання, у випадках стихійних лих, при ліквідації складів тимчасового збереження, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі і т.п.

Інвентаризація здійснюється спеціально призначеними особами за участю працівника, що несе матеріальну відповідальність.

Можуть застосовуватися інші види огляду та контролю, передбачені дійсним Кодексом і законодавчими актами України.

У випадку виявлення предметів контрабанди чи порушень митних правил (передбачених дійсним Кодексом) у результаті огляду територій і приміщень складається відповідний протокол, форма якого встановлюється Державною митною службою України.

По закінченні огляду територій та приміщень складів тимчасового збереження митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших приміщень, де знаходяться чи можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи проводиться діяльність, контроль за якою законом покладено на митні органи, посадові особи митних органів проводять їхню ідентифікацію відповідно до вимог дійсного Кодексу та складають акт. Копія акту, форма якого встановлюється Державною митною службою України, вручається відповідно власникові складу тимчасового зберігання, митного ліцензійного складу, магазину безмитної торгівлі або керівникові чи заступникові керівника органу управління спеціальної митної зони.