Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України.

Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання:

1)виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;

2)захист економічних інтересів України;

3)забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку;

4)сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;

5)застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;

6)здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення;

7)контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

8)здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

9)створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

10)боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;

11)розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи;

12)ведення митної статистики;

13)ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

Здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України.

Органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України, здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів України.

 

1. Покладання обов’язку на митні органи України безпосередньо здійснювати митну справу відповідає закріпленому в п. 2 ст. 4 Митного кодексу України (далі - МКУ) принципу митного регулювання, відповідно до якого здійснення митної справи є виключною компетенцією митних органів України.

Згідно з п. 17 ст. 1 МКУ “митні органи – спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи”.

Здійснення митної справи є засобом реалізації (досягнення) мети, визначеної для Державної митної служби України (далі - Держмитслужби) в цілому як для центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом: реалізація, тобто втілення в життя, митної політики держави – “системи принципів та напрямків діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та економічної безпеки” (ст. 2 МКУ).

Поняття “засоби реалізації митної політики” є ширшим за поняття “завдання щодо здійснення митної справи”, бо включає, окрім митних операцій, організації та боротьби з контрабандою й порушеннями митних правил, міжнародного співробітництва, тощо, й інші заходи: роботу з кадрами, пропаганду митної політики в засобах масової інформації, відомчу нормотворчу діяльність, контроль за дотриманням законодавства брокерами й митними перевізниками, власниками складів тимчасового зберігання та інші.

Для здійснення митної справи митні органи мають відповідну структуру (управління, відділи, відділення, служби, сектори, тощо), кадрове, матеріально-технічне забезпечення, бюджетне фінансування (ч. 2 ст. 24 МКУ).

Безпосередність здійснення митної справи означає, з одного боку, неприпустимість передачі своїх повноважень у даній галузі іншим юридичним чи фізичним особам, а з іншого боку, неприпустимість втручання у митну діяльність інших органів державної влади, окрім випадків, передбачених Конституцією України, законами України.

2. Комплекс завдань, поставлених перед митними органами України зумовлений цілями та конкретним змістом митної політики, її принципами, а також напрямами державної діяльності в сфері зовнішньої та внутрішньої політики.

Митні органи виконують поставлені перед ними завдання, виступаючи необхідним й обов’язковим елементом державно-правового механізму митної політики, під яким розуміють “сукупність державних інституцій, задіяних у процесі формування і впровадження (реалізації – А.М.) митної політики їхню роль та відносини, що підпорядковані чіткій ієрархії правових норм та принципів”[1].

Таким чином, митні органи не є єдиним суб’єктом митної діяльності, виступаючи, разом із тим, невід’ємною частиною центральної виконавчої влади, на яку покладена реалізація митної політики.[2]

До складу органів державної влади та управління, що беруть учать у реалізації митної політики, окрім Держмитслужби, входять Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерство фінансів України, Державна служба експортного контролю, Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей, Митно-тарифна рада України, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, тощо.

Проте, лише Держмитслужба України спеціально утворена з метою втілювати в життя митну політику як складову державної політики, застосовуючи у тому числі передбачені законодавством заходи тарифного та нетарифного регулювання. Відповідно до Положення про Держмитслужбу України, затвердженого Указом Президента України, Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи[3].

3. Завдання виконувати й контролювати виконання митного законодавства іншими юридичними та фізичними особами пов’язане з двоїстою природою митної служби. З одного боку, Держмитслужба входить до системи центральних органів виконавчої влади, її діяльність “має вторинний, підзаконний, виконавчо-розпорядчий характер...”[4], адже здійснюється на підставі та на виконання закону[5]; з іншого – Держмитслужба є органом державного надвідомчого контролю.

Контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи є митним контролем у широкому розумінні цього поняття й включає всю сукупність контрольних заходів Держмитслужби, спрямованих на забезпечення законності у сфері переміщення товарів, предметів, транспортних засобів через митний кордон. 4. Захист економічних інтересів держави є пріоритетним напрямком в роботі тим державних органів, які є суб’єктами забезпечення економічної безпеки, яка є складовою цілісної системи національної безпеки України. Серед них Рада національної безпеки та оборони України, Служба безпеки України, Державна податкова адміністрація України, Міністерство транспорту України, Міністерство закордонних справ України, інші міністерства та відомства.

З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених Законом України “Про Єдиний митний тариф”, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватись особливі види мита: спеціальне мито, антидемпінгове мито, компенсаційне мито. Митні органи уповноважені контролювати дотримання суб’єктами переміщення законодавства, що регулює застосування заходів щодо захисту економічних інтересів України.

5. Шляхом забезпечення виконання міжнародних договорів з питань митної справи України бере участь у міжнародному митному співробітництві (ст. 34 МКУ), яке ґрунтується на принципі дотримання загальновизнаних у світових митних відносинах норм і стандартів щодо класифікації й кодування товарів, встановлення митних режимів, формування даних митної статистики, тощо.

Укладеними в установленому законом порядку вважаються міжнародні договори, згода держави на обов'язковість яких виражено шляхом підписанням договору, обміном документами, затвердженням, приєднанням до нього або будь-яким іншим способом, про який домовились.[6]

6. Захист права інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних і фізичних осіб, відбувається шляхом здійснення митного контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності (див. Глава 45 МКУ).

Функція сприяння полягає у здійсненні митними органами заходів, які надають власникам товарів, що зареєстровані як об’єкти права інтелектуальної власності, фактичну можливість запобігти порушенню своїх прав ще на стадії переміщення через митний кордон. Такими заходами є: призупинення митного оформлення строком до 30 діб товарів, щодо яких є обґрунтована підозра, що вони є контрафактними (підробленими) (ч.2 ст. 257 МКУ); взяття таких товарів під митний контроль; інформування право власника про призупинення митного оформлення; надання можливості брати проби й зразки товару з метою проведення експертного дослідження товару; у разі встановлення факту контрафактності – порушувати справи про порушення митних правил за ст. 345 Митного кодексу України (ч. 5 ст. 257 МКУ).

7. Заходи тарифного (економічного) та нетарифного (адміністративного) регулювання складають дві основні групи заходів реалізації митної політики держави.

Застосовуються ці заходи, по-перше, на підставі закону, а не підзаконного акту, по-друге, лише при переміщенні товарів через митний кордон України. Отже, п. 5 ст. 11 МКУ визначає правову підставу застосування заходів тарифного чи нетарифного митного регулювання, а також окреслює предметну компетенцію митних органів України.

8. Здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон держави, разом із нарахуванням та стягненням податків та зборів є основними митними операціями, виконання яких покладено на митні органи України.

Вдосконалення форм і методів митного контролю та митного оформлення полягає у запровадженні таких прийомів і засобів, які, з одного боку дозволяють прискорити товарообіг та пасажиропотік, відповідають визнаним у світовій практиці митним стандартам і правилам, а з іншого забезпечують точне й неухильне виконання митними органами своїх завдань, не задають шкоди законним правам і інтересам суб’єктам переміщення (наприклад, введення у практику митної діяльності аналізу ризику вчинення митного правопорушення, електронне декларування, тощо).

9. Під валютними цінностями слід розуміти: іноземна валюта готівкою, платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви та інші) в іноземній валюті, цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі та інші) в іноземній валюті, золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин та монет, а також сертифікати, облігації, варанти та інші цінні папери, номінал яких виражено у золоті, дорогоцінні камені.

Контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей спрямований на недопущення незаконного переміщення через митний кордон України валютних цінностей.

10. У ст. 4. Закону України “Про захист прав споживачів” визначається, що держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів, гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Захист митними органами прав споживачів передбачає, у першу чергу, завершення митного оформлення лише після закінчення державного санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та інших видів контролю, перевірки дотримання суб’єктами переміщення вимог до якості товарів і послуг, передбачених міжнародною та державною системами якості товарів і послуг.

Здійснюючи заходи щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку, митні органи взаємодіють і з іншими державними органами виконавчої влади – Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, Державним комітетом стандартизації, метрології, сертифікації, та захисту прав споживачів, Антимонопольним комітетом України.

11. Прискорення товарообігу та пасажиропотоку є завданням більшості митних установ та адміністрацій країн світу, пов’язане із процесом світового розподілу праці, а також розвитком туризму, утворенням спільних ринків робочої сили, іншими інтеграційними процесами.

12. Виконання правоохоронної функції митних органів передбачає організацію та здійснення ефективної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил як силами власних підрозділів (відділень у регіональних митницях та служб у митницях), так і у взаємодії з іншими правоохоронними органами, наприклад, для здійснення контрольованої поставки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, чи переміщення під негласним контролем (ст.ст. 317, 318 МКУ), а також для проведення спеціальних операцій на державному кордоні для запобігання вчиненню митних правопорушень.

13. Митні органи сприяють розвиткові міжнародного співробітництва в митній справі через участь у міжнародних митних та торгових організаціях, встановлення договірних відносин із суміжними державами, організацію спільного митного контролю за єдиною технологічною схемою, та в інших формах.

14. Ведення митної статистики передбачає об’єктивний та достовірний облік даних про переміщувані товари, предмети, транспортні засоби, інші операції із статистичною інформацією з питань митної справи (ст. 303 МКУ). Ведення митної статистики здійснюється за методологією, яка забезпечує порівнянність даних митної статистики зовнішньої торгівлі України з даними державної статистики інших держав (наприклад, Єдина методологія митної статистики зовнішньої торгівлі держав-участниць Співдружності Незалежних Держав від 09.12.94 р.).

15. Прядок ведення УКТ ЗЕД визначає Кабінет Міністрів України (ст. 312 МКУ) й передбачає заходи щодо відстеження змін та доповнень до класифікації товарів, деталізацію її на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру, розроблення пояснень та рекомендацій щодо застосування УКТ ЗЕД, прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД, та виконання інших функцій, необхідних для ведення УКТ ЗЕД.

16. Згідно із вимогою ч. 1 ст. 315 МКУ верифікація сертифікатів про походження товарів з України здійснюється митними органами у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України може відбуватися в наступних двох формах: перевірка сертифікату на автентичність (справжність) шляхом проведення експертизи, перевірки правильності заповнення граф, наявності відбитку печатки й підпису уповноваженої особи, а також місця та дати видачі; перевірка правильності визначення країни походження товару, зазначеного в сертифікаті походження, на відповідність установленим правилам.

У відповідності до цих та багатьох інших завдань, покладених на митні органи, вони виконують складні та багатоманітні функції.[7] А саме: захисну (економічну), фіскальну, правоохоронну, статистичну.

Перелік завдань, визначених у цій статті Кодексу не є вичерпним. На митні органи покладено виконання й інших завдань, що випливають з їх адміністративно-правового статусу органів державної влади у сфері митної справи.

17. Керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів України в процесі виконання ними завдань щодо реалізації митної політики держави здійснюють органи державної влади, Президент України в межах повноважень, визначених Конституцією й законами України. Законодавче забезпечення здійснення митної справи здійснює вищий законодавчий орган держави. Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність Державної митної служби України (шляхом прийняття відповідного Закону України), загальні засади митної справи. На основі й на виконання Конституції й законів України Президент України видає укази та розпорядження. Згідно зі ст. 106 Конституції України Президент України представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України, у тому числі й з питань митної справи; призначає за поданням Прем'єр-міністра України керівника Держмитслужби України - центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом; має право утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати за поданням Прем'єр-міністра України центральні органи виконавчої влид, діючи при цьому в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади. Керівництво митною справою здійснює також Кабінет Міністрів України – вищий орган у системі органів виконавчої влади (ст. 113 Конституції України). Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України з питань митної справи; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу Держмитслужби України, співробітництво з міністерствами, іншими органами виконавчої влади тощо.

Контроль за діяльністю митних органів України в процесі здійснення митної справи здійснюють уповноважені на те органи державної влади: Служба безпеки України (Закон України “Про службу безпеки України” від 25 березня 1992 р.), Рахункова палата України (Закон України “Про Рахункову палату” від 11 липня 1996 р.), Державна контрольно-ревізійна служба України (Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26 січня 1993 р.).

У межах повноважень, визначених законодавством, контроль за діяльністю підпорядкованих митних органів України в процесі виконання ними завдань щодо реалізації митної політики держави здійснює центральний апарат Держмитслужби України.