Товари можуть вважатися помилково ввезеними на митну територію України, якщо перевізником або одержувачем буде доведено, що ввезення цих товарів не є результатом навмисних дій чи грубої недбалості.

Помилково ввезеними на митну територію України не можуть вважатися товари, умови та підстави ввезення яких були змінені після перетинання ними митного кордону України.

 

Зі змісту цієї статті випливає, що товари можуть вважатися помилково ввезеними на митну територію України, якщо ввезення цих товарів не є результатами навмисних дій чи грубої недбалості перевізника або одержувача, тобто ввезення товарів на митну територію України спровоковано виключно певними діями відправника.

В більшості випадків дії відправника в правовідносинах, що регулюються цією статтею слід розцінювати, як грубу недбалість, тобто особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Коли дії відправника вчинені навмисно у відносинах, що регулюються цією статтею, вони автоматично провокують порушення митних правил і відповідальність за них передбачена певними статтями.

Помилково ввезеними на митну територію України товарами можуть вважатись товари, стосовно яких перевізником, або одержувачем (імпортером) буде доведена ненавмисність таких дій або грубої недбалості. Перевізнику на виконання вимог норм даної статті необхідно бути уважним при здійсненні завантаження товару у транспортний засіб, оскільки йому буде потрібно доводити свою непричетність при виникненні помилок. Документом, що може зняти відповідальність з перевізника за помилкове ввезення товарів, є міжнародна товаро-транспортна накладна (CMR), де можуть бути зроблені обумовлення стосовно товару, що виникли на момент завантаження.

Слід зазначити, що поцедура повернення товару первинному вантажовідправнику повинна передбачати письмові підтвердження вантажовідправника (експортера), вантажоотримувача (імпортера), заяву перевізника. При цьому остаточне рішення повинно приймати керівництво митного органу призначення.

Суттєвою нормою даної статті є невизнання помилковості ввезення товау при зміні митного режиму. Наприклад, після ввезення товар був розміщений у режим митний (митний ліцензійний) склад та з’ясувалась помилковисть надходження даної партії товару на митну територію України. У даному випадку, норми Митного Кодексу не дозволяють розглядати таке ввезення як помилкове.

Для того, щоб наглядно проілюструвати правовідносини даної статті, можна навести такий приклад.

Одним і тим же іноземним відправником заключені контракти з певними фірмами, які розташовані на території різних держав, зокрема України та Білорусії. Іноземний суб’єкт одночасно проводить відправлення для своїх партнерів в цих країнах і забуває внести зміни в графах “Одержувач” та “Прикордонна станція переходу” в залізничній накладній тобто залишаються реквізити попередньої української фірми. Цей приклад можна розглядати лише при залізничних, авіа та морських перевезеннях, оскільки на них ще не розповсюджується дія “Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення”, що затверджено наказом Держмитслужби № 771 від 08.12.1998 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.1999 р. за № 42/3335, тобто відсутні відомості про те, який дійсно вантаж очікується українським учасником зовнішньоекономічної діяльності.

При перетині кордону прикордонна митниця перевіряє відомості про одержувача вантажу, тобто чи дійсно така фірма акредитована на території України, і в разі позитивної відповіді направляє вантаж на адресу одержувача.

Коли до одержувача прибуває вантаж, то виявляється, що він відправлений по контракту, який не заключався українським суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності і ці вантажі взагалі не можуть використовуватись на цьому підприємстві за призначенням.

Товари, що слідують всіма видами транспорту, в тому числі і автомобільним будуть вважатися помилково ввезеними, якщо відправником допущено помилки при самому відправленні цих вантажів.

Наприклад:

Польська фірма “А” заключила контракт з українською фірмою “В” на поставку підшипників одного розміру в певній кількості, а з російською фірмою “С” на поставку підшипників такого ж розміру та іншого, але в тій же кількості, що і з українською фірмою. При відправленні вантажу українській фірмі “А” помилково по товаросупровідних документах відправляє ті підшипники, які передбачено контрактом, що заключений з російською фірмою “С”. Кількість та опис відповідає даним заявленим у товаросупровідних та товаротранспортних документах. Вантаж передається перевізнику для доставки фірмі “В”. Український суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності “В” в свою чергу дає підтвердження про те, що він дійсно очікує даний вантаж – підшипники в певній кількості, передбачені контрактом, тобто на прикордонну митницю відправляється попереднє повідомлення і перевізнику повідомляється його номер.

Оскільки кількість, вага, опис товару в товаросупровідних документах відповідає заявленим в попередньому повідомленні, то прикордонною митницею здійснюється пропуск на митну територію України. Коли вантаж прибув до фірми “В”, то виявляється, що використати підшипники, розмір яких не передбачений контрактом, неможливо, оскільки на виробництві, яким займається фірма “В” вони взагалі не можуть бути застосовані.

 

 

Глава 16. Митні процедури на морському і річковому транспорті

Стаття 121. Місця здійснення митних процедур

 

Митні органи здійснюють митні процедури в зонах митного контролю на території морських та річкових портів, а також в акваторії портів, відкритих для міжнародних перевезень.

 

В цій статьї обумовлюється місця проведення митних процедур, а також форми митних процедур.

Проведення митних процедур по переміщенню суден закордонного плавання, транспортних засобів та товарів, що перебувають на них, здійснюється в пунктах пропуску (пунктах контролю) через митний кордон України.

Митні процедури, а саме - операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів здійснюються митними органами в пунктах пропуска на митному кордоні України в морських та річкових портах, а також в акваторіях портів.

Під формами митних процедур розуміється форми митного контролю, а саме:

-перевірка посадовими особами митних органів документів та відомостей, необхідних для такого контролю;

-митний огляд (огляд та переогляд товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян);

-облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

-усне опитування громадян та посадових осіб підприємств;

-перевірка системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;

-огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом.

Митний контроль суден проводиться, як правило, біля причалів портів але в деяких випадках може бути проведений і в акваторії портів. Контроль в акваторії здійснюється за погодженням з відповідним органом охорони державного кордону.

Стаття 122. Зони митного контролю в морських та річкових портах

 

Зони митного контролю в морських та річкових портах розташовуються в межах, відведених адміністрацією цих портів, територій та акваторій.