Порядок розпорядження окремими видами товарів, які не підлягають реалізації, встановлюється кабінетом міністрів України.

 

У ст.172 МКУ 7 частин, керуючись якими митний орган повинен прийняти рішення про те:

- які товари та транспортні засоби підлягають реалізації,

- в які терміни,

- за яких підстав,

- де і як відбудеться реалізація.

В першій частині ст.172 МКУ визначаються товари, що зберігаються під митним контролем та підлягають реалізації,а також терміни зберігання - три місяці та три роки.

Зберігаються під митним контролем на протязі до 3 місяців, крім товарів, які не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законом заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України в день їх ввезення, такі товари:

- що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають обкладенню податками і зборами, якщо вони не сплачені (п.2 ч.1 ст.166 МКУ);

- які до закінчення строків тимчасового зберігання підприємствами, встановлених частинами першою - третьою статті 108 цього Кодексу (до 3 місяців або менше, з можливістю подовження строку ще до 1 місяця), не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму (п.3 ч.1 ст.166 МКУ);

- товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем (склади тимчасового зберігання) відповідно до статті 99 цього Кодексу (п.1 ч.1 ст.168 МКУ);

- товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення (п.2 ч.1 ст.168 МКУ);

- товари і транспортні засоби, які перебувають у режимі транзиту відповідно до статті 200 цього Кодексу (п.3 ч.1 ст.168 МКУ);

- підакцизні товари, ввезені із-за меж митної території України, які перебувають у режимі митного складу відповідно до статті 212 МКУ (ч.2 ст.214 МКУ).

Зберігаються під митним контролем до трьох років товари, ввезені із-за меж митної території України та розміщенні в режимі митного складу. Термін враховується з дати поміщення цих товарів у зазначений режим (ст.214 МКУ).

Товари, які підлягають реалізації визначаються також в частинах з другої по четверту ст. 172 МКУ.

Слід відмітити вичерпний перелік підстав для реалізації товарів та транспортних засобів:

- відсутність звернення власника або уповноваженої ним особи до митного органу (в письмовій або усній формі, в т.ч. шляхом декларування товару або транспортного засобу) до закінчення строків зберігання (ч.1 ст.172 МКУ);

- конфіскація за рішенням суду (на підставі процесуального документу судового органу,який набув чинності та доведений до митного органу у встановленому порядку)(ч.2 ст.172 МКУ);

- термін придатності товарів, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання (ч.3 ст.172 МКУ);

- відмова власника від товару на користь держави (поміщення товару в митний режим за вимогами ст.246 МКУ)(ч.4 ст.172 МКУ).

Крім того, в положеннях ст.172 МКУ зазначаються випадки, коли товар або транспортні засоби замість реалізації підлягають безоплатній передачі у володіння і користування(право розпорядження не надається і право власності на товари та транспортні засоби не переходить).Такі випадки за кодексом передбачаються тільки законом.

Також окремими законами встановлюються випадки знищення товарів та транспортних засобів і строки його проведення.

Згідно з вимогами другої частини ст. 172 МКУ знищення предметів порушення митних правил (товарів та транспортних засобів) проводиться у строки, встановлені законом для виконання судових рішень (десять діб, а при невиконанні - бесстроково у примусовому порядку).

Згідно з вимогами четвертої частини ст. 172 МКУ знищення передбачено у випадку відмови власника товару на користь держави у строки, встановлені законом.

Слід відрізняти знищення товарів та транспортних засобів, які підлягали реалізації відповідно вимогам ч.2,ч.4 ст. 172 МКУ, від знищення або руйнування – митного режиму,в який поміщаються товари відповідно вимогам ст. 243 МКУ (по засобу підготовки документації, процедурним питанням та послідуючому обліку і звітності).

Вимоги щодо реалізації встановлені в шостій частині статті 172. Нарахування усіх податків і зборів, що підлягають сплаті при переміщенні товарів та транспортних засобів через митний кордон України повинно запроваджуватись з визначенням митної вартості, як підстави для нарахування. Тобто оцінку товарів або транспортних засобів згідно з ст.ст.259,260,265 МКУ здійснюють митні органи.Однак існує можливість, що порядок реалізації буде встановлено законодавством (ч.5 ст.172 МКУ) з іншими вимогами: комісійною оцінкою, експертною, тощо.

 

 

Стаття 173. Організація митних аукціонів

Митні аукціони організуються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 173 МКУ має відсилочний характер. Кабінет Міністрів України встановлює порядок організації митних аукціонів, на відміну від ст.96 Митного кодексу 1991 року, за якою такий порядок встановлювався Держмитслужбою.

 

 

Стаття 174. Розпорядження коштами, одержаними від реалізації товарів і транспортних засобів

Кошти, одержані від реалізації товарів, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій та другій статті 169 цього Кодексу, після вирахування сум належних податків і зборів, виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі, яке реалізувало зазначені товари, а також відшкодування витрат на зберігання цих товарів, їх оцінку, сертифікацію, транспортування, проведення, у разі необхідності, аналізів та експертиз, надсилання їх власникам відповідних повідомлень зберігаються на депозитному рахунку відповідного митного органу.

У разі, якщо товари - предмети порушення митних правил, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, реалізуються до винесення судом рішення по справі про порушення митних правил, усі кошти, одержані від їх реалізації, вилучаються для забезпечення відповідно до цього Кодексу стягнення вартості цих товарів у разі їх конфіскації.

Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, зазначених у частині другій цієї статті, або справу про порушення митних правил буде припинено, кошти, одержані від реалізації зазначених товарів, зберігаються на депозитному рахунку відповідного митного органу після вирахування сум належних податків і зборів. Витрати, зазначені у частині першій цієї статті, при цьому не відшкодовуються і комісійна винагорода підприємству торгівлі не виплачується.

Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, буде застосовано тільки стягнення у вигляді штрафу, частина коштів, одержаних від реалізації товарів, зазначених у частині другій цієї статті, може вилучатися для забезпечення цього стягнення.

Кошти, одержані від реалізації товарів і транспортних засобів, конфіскованих за рішенням суду, а також товарів, від яких власник відмовився на користь держави, після відшкодування витрат, зазначених у частині першій цієї статті, та виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі перераховуються до Державного бюджету України.

Власник товарів, зазначених у частині першій, а у відповідних випадках - і у частині другій цієї статті, або уповноважена ним особа може отримати з депозитного рахунку митного органу залишок коштів, одержаних від їх реалізації, протягом загального строку позовної давності, встановленого законом. У випадку, зазначеному в частині першій цієї статті, строк позовної давності обчислюється з дня передачі товарів на зберігання, а у випадках, зазначених у частинах третій та четвертій цієї статті, - з дня набрання законної сили рішенням суду по справі. Кошти, не отримані протягом цього строку, перераховуються до Державного бюджету України.

 

Стаття 174 МКУ складається з 6 частин. Перша частина безпосередньо пов”язана з ст.172, 166, 169 МКУ. В ній визначається вичерпний перелік вирахувань, виплат та відшкодувань від коштів, одержаних від реалізації товарів:

-суми належних податків та зборів,тобто мита, податку на додану вартість, митних та інших зборів, що підлягають сплаті при переміщенні товару через митний кордон України;

-комісійна винагорода підприємству торгівлі,яке реалізувало товари в порядку, встановленому законодавством;

-суми витрат на зберігання товарів;

-суми витрат на оцінку;

-суми витрат на сертифікацію;

-суми витрат на транспортування;

-суми витрат на проведення аналізів та експертиз;

-суми витрат на надсилання власникам товарів відповідних повідомлень.

Решта коштів зберігається на депозитному рахунку митного органу протягом строку позовної давності.

 

Стаття 175. Розпорядження конфіскованою валютою