Стаття 46. Доступ посадових осіб митних органів на територію чи в приміщення підприємств

Для здійснення митного контролю

 

Посадові особи митних органів з метою здійснення митного контролю мають право в межах наданої їм цим Кодексом та іншими законами України компетенції безперешкодного доступу на територію чи в приміщення будь-якого підприємства незалежно від форми власності та підпорядкування, де знаходяться або можуть знаходитися товари, що підлягають митному контролю.

 

Положення даної статті не обмежують коло посадових осіб митних органів, що мають право такого доступу. При цьому поняття “митні органи” визначається, відповідно до положень пункту 17 статті 1 та частини другої, статті 12 цього Кодексу.

Форма власності, характер і призначення підприємства, сфера його діяльності, так само як і його відомче та структурне підпорядкування не можуть бути фактором перешкоди або обмеження права доступу на його територію посадових осіб митних органів, якщо на цій території, у належних йому приміщеннях та інших спорудах знаходяться товари та транспортні засоби, що підлягають митному контролю.

При здійсненні митного контролю посадові особи митних органів мають право доступу також на будь-яку територію, у будь-які споруди й приміщення, де можуть знаходитись товари та транспортні засоби, що підлягають митному контролю, документи необхідні для такого контролю, або здійснюватись діяльність, контроль за якою покладено на митні органи. Наприклад, при проведенні митного огляду судна, на вимогу посадових осіб митного органу капітан, або уповноважена ним особа, зобов’язані відчинити усі навні на судні приміщення. Це ж саме стосується власників складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі, TIR-паркингів і таких подібних місць, де проводиться діяльність, контроль за якою покладений на митні органи, де навіть за відсутності товарів та транспортних засобів, передбачене здійснення митного контролю, наприклад: огляд території й приміщень, перевірка системи звітності та обліку товарів, і т.ін.

Право доступу посадових осіб митних органів на територію та в приміщення підприємств при здійсненні ними митного контролю реалізується на підставі службового посвідчення. Підприємства на яких встановлений окремий спеціальний режим знаходження, переміщення та обліку співробітників не повинні створювати формальностей, заважаючих, або ускладнюючих процедуру пропуску на свою територію посадових осіб митних органів.

Будь-які дії посадових осіб, спрямовані на перешкоджання посадовим особам митних органів в такому доступі є порушенням митних правил відповідальність за яке передбачена положеннями статті 342 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 424 цього Кодексу, для забезпечення доступу в приміщення або на територію де знаходяться товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем посадові особи митної служби України, під час виконання службових обов’язків мають право застосовувати фізичну силу.

 

 

Стаття 47. Спільний митний контроль на митному кордоні України

 

На підставі міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, на митному кордоні України може здійснюватися спільний митний контроль разом з митними органами суміжних держав.

 

Метою запровадження спільного митного контролю (див. Коментар до статті 37 цього Кодексу) є вдосконалення митного контролю за транспортними засобами і вантажами, прискорення їх переміщення через митний кордон (скорочення часу митного оформлення і спрощення митних процедур), недопущення провезення контрабандних товарів, інших предметів і матеріалів, заборонених до ввозу та вивозу, а також запобігання випадкам порушень митних правил (наприклад підміни документів, що містять відомості про товари, після проходження митного контролю однієї із сторін), уникнення черг на кордоні.

Спільний митний контроль разом з митними органами сусідніх держав здійснюється у рамках участі України у міжнародному співробітництві з питань митної справи, форми якого врегульовані положеннями статті 37 цього Кодексу.

Такий контроль проводиться, як правило у пунктах пропуску на митному кордоні України, але з цією метою можуть створюватись й спеціальні спільні пункти пропуску на митному кордоні України.

Спільний митний контроль на митному кордоні України здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів сусідніх держав. Найбільш поширеними його формами є перевірка документів та відомостей, необхідних для такого контролю, митний огляд товарів і транспортних засобів, їх облік. При цьому Митним Кодексом України не встановлено обмежень стосовно застосування форм митного контролю, передбачених положеннями статті 41.

Підставою для запровадження спільного митного контролю на митному кордоні України є положення міжнародних договорів України з питань митної справи. Процедура його запровадженння наведена у коментарі до статті 37 цього Кодексу. Спільний митний контроль здійснюється, як правило протягом визначеного терміну, що обумовлений строком дії відповідного міжнародного договору.

 

 

Глава 7. Зони митного контролю

 

Стаття 48. Місця розташування зон митного контролю

З метою забезпечення здійснення митними органами митного контролю за товарами та транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди та порушень митних правил, у пунктах пропуску на митному кордоні України, в межах прикордонної смуги на державному кордоні України, у морських і річкових портах, аеропортах, на залізничних станціях, на територіях підприємств, спеціальних митних зон, а також в інших місцях, визначених митними органами, створюються зони митного контролю.

 

Зона митного контролю (ЗМК) – спеціально відведене місце, де митні органи здійснюють необхідні митні формальності по відношенню до зовнішньоекономічних вантажів та транспортних засобів, які ці вантажі перевозять.

ЗМК в пунктах пропуску на державному кордоні відрізняються від ЗМК, які створюються у внутрішніх митницях, наявністю окремої зони або лінії прикордонного контролю, з якої починається огляд транспортних засобів, здійснюється паспортний контроль, визначаються особи, яким заборонений в’їзд до країни та інше.

ЗМК можуть розрізнятися за типом в залежності від виду транспорту (автомобільний, залізничний, водний, повітряний, мультімодальний), напрямків транспортних потоків та магістральних шляхів. Останнім часом використовуються такі назви, як “митний термінал”, “вантажний митний комплекс”, “автопорт”. В аеропортах, в морських та річкових портах, вимоги часу потребують створення мультімодальних ЗМК, де процес митного контролю розповсюджується (одночасно або послідовно) на декілька видів транспорту, які застосовуються для перевезення вантажів з урахуванням специфіки пункту пропуску. Для здійснення заходів митного контролю, інфраструктура ЗМК, як правило, потребує наявності таких основних елементів:

- службові приміщення для працівників митниці;

- місця для розвантаження, перевантаження та навантаження вантажів;

- місце для проведення митного огляду з наявністю технічних засобів контролю;

- майданчик для стоянки транспортних засобів;

- склади тимчасового зберігання (у випадку зміни транспорту або непрямого перевантаження, наприклад складування на причалах порту в очікуванні підходу судна);

- майданчик для стоянки затриманих транспортних засобів;

- відповідну інфраструктуру транспортного руху (залізничні колії, автомобільні дороги тощо) або пасажиропотоку (“зелений” та “червоний” коридори) та інше.

При необхідності в ЗМК передбачають створення окремих транспортних смуг, що обумовлено можливістю блокування провідного руху на період проведення митного контролю вантажу або транспортного засобу та прийняття рішення стосовно пропуску вантажів через митний кордон.

 

Зонами митного контролю також є території митних складів, складів тимчасового зберігання, магазинів безмитної торгівлі та інші території, в яких діють спеціальні митні режими.