Гілки грудного відділу блукаючого нерва

Поворотний гортанний нерв (n. laryngeus recurrens) складається з чутливих, рухових і парасимпатичних волокон. Формується з наступних гілок:

1) нижній гортанний нерв (n. laryngeus inferior) має чутливі рецептори в слизовій оболонці гортані нижче голосових зв'язок. У ньому проходять рухові гілки до м'язів гортані, за винятком персне-щитоподібного м'яза (m. cricothyroideus)

2. гілки до трахеї контактують з чутливими рецепторами трахеї, гортані і стравоходу;

3. стравохідні гілки (rr. esophagei) мають рецептори в стінці стравоходу; разом з парасимпатичними і симпатичними волокнами в утворенні стравохідного сплетення

5) грудні серцеві гілки (rr. cardiaci thoracici) контактують з рецепторами серця й аорти. Волокна проходять через шийно-грудне сплетення, а потім входять у лівий поворотний і правий блукаючий нерви. У складі зазначених гілок до серця проходять парасимпатичні волокна, які утворюють сплетення за аортою

Бронхіальні гілки (rr. bronchiales) починаються від рецепторів бронхів і вісцеральної плеври, досягають заднього средостіння і вступають у блукаючі нерви. У складі чутливих бронхіальних гілок до бронхів підходять від блукаючого нерва парасимпатичні волокна, до них також приєднуються симпатичні волокна, які утворюють бронхіальне сплетення.

Стравохідні гілки (rr. esophagei) складаються з чутливих, парасимпатичних і симпатичних волокон, які беруть участь в утворенні екстраорганних і інтраорганних сплетень. Перикардіальні гілки (rr. pericardiaci) мають рецептори в задній частині перикарда.

16. 374 – 398

374. X пара черепних нервів: гілки грудної і черевної частин – їх топографія, склад волокон, ділянки іннервації.

Блукаючий нерв [ X пара черепних нервів ] (nervus vagus)

Гілки грудного відділу блукаючого нерва

Поворотний гортанний нерв складається з чутливих, рухових і парасимпатичних волокон – іннервує слизову оболонку гортані під голосовою щілиною. Формується з наступних гілок:

1)нижній гортанний нерв– чутливі і парасимпатичні вол. Іннервує залози слизової оболонки.

2) гілки до трахеї – чутливі волокна

3) стравохідні гілки – парасимпатичні і чутливі вол.

4) щитоподібні гілки – парасимпатичні і чутливі вол.

5) грудні серцеві гілки – парасимпатичні вол. По цих гілках передається команда на зменшення частоти і сили серцевих скорочень та звуження судин серця

Гілки блукаючого нерва у черевній частині

1)Передні шлункові гілки – чутливі, парасимпат. і симпатичні волокна

2)Задні шлункові гілки - чутливих, парасимпатичних і симпатичних волокон

3) Черевні гілки - парасимпатичні волокна

XI пара черепних нервів: загальна характеристика, ядра, вихід із мозку, вихід із черепа, ділянки іннервації.

XI ПАРА – ДОДАТКОВИЙ НЕРВ

Додатковий нерв (n.accessorius) руховий, має ядра в довгастому і спинному мозку.

Черепномозкова частина нерва виходить з бічної задньої борозни довгастого мозку нижче корінця X пари і направляється до яремного отвору.

Спинномозкова частина нерва, числом 5-7 корінців, виходить зі спинного мозку між переднім і заднім спинномозковими корінцями і пройшовши через великий потиличний отвір у чере з'єднується з черепно-мозковою частиною нерва в загальний стовбур, що виходить з черепа через яремний отвір.

Це руховий нерв, який має:

- ядро додаткового нерва (nucleus nervi accessorii)

- подвійне ядро (nucleus ambiguus)

Зовнішня гілка (ramus externus) іннервує груднинно–ключично–соскоподібний м’яз і частково трапецієподібний м’яз

XII пара черепних нервів: загальна характеристика, ядро, вихід із мозку, вихід із черепа, топографія, ділянки іннервації.

XII ПАРА – ПІД'ЯЗИКОВИЙ НЕРВ

Під'язиковий нерв (n.hypoglossus) руховий, починається від рухового ядра,

розташованого біля серединної борозни, на дні ромбоподібної ямки

довгастого мозку в ділянці trigonum n. Hypoglossi

Має ядро під’язикового нерва (nucleus nervi hypoglossi)

Вихід із мозку 10-15 корінцями через передню бічну борозну

Вихід із з черепа через під’язиковий канал у потиличній кісті, на зовнішній

основі черепа, де проходить між блукаючим нервом і яремною веною Іннервує внутрішні м'язи язика, груднинно–під’язиковий м’яз, груднинно– щитоподібний м’яз, лопатково–під’язиковий м’яз, щито–під’язиковий м’яз

Серцево-судинна система: компоненти, функції.

До серцево–судинної системи (systema cardiovasculare) належать серце та

складна сітка кровоносних і лімфатичних судин.

Кровоносну систему (systema sanguineum), яка є замкненою, складають:

- артерії (arteriae);

- вени (venae);

- капіляри (vasa capillaria) утворюють мікроциркуляторне русло.

Центральним органом кровоносної системи є серце (cor), з яки сполучаються кровоносні судини (vasa sanguinea).

По артеріях кров тече від серця, по венах кров тече до серця.

Виділяють три кола кровообігу:

Велике коло кровообігу - забезпечує артеріальною кров’ю всі органи та тканини організму

Мале коло кровообігу - виконує функцію газообміну.

Серцеве коло кровообігу – кровообіг у серці

Серце: топографія (голотопія, скелетотопія, синтопія). Кровопостачання і іннервація серця.

Серце (cor) є порожнистим м’язовим органом, що розміщений в порожнині грудної клітки (cavitas thoracis) у середньому середостінні (mediastinum medium).

З боків до серця прилягають плевральні мішки легень, а менша передня

його поверхня прилягає до груднини (sternum) і ребрових хрящів (cartilagines

costales).

Верхня межа серця проходить по лінії, яка з’єднує верхні краї правого і

лівого третіх ребрових хрящів.

Права межа серця проходить вертикально вниз від рівня верхнього краю

ІІІ правого ребрового хряща (на 1-2 см вправо від краю груднини) до V правого

ребрового хряща.

Нижня межа серця проходить по лінії, яка іде від V правого ребрового

хряща до верхівки серця.

Верхівка серця проектується в лівому V міжребер’ї на 1–1,5 см

присередніше від лівої середньоключичної лінії.

Ліва межа серця проходить вниз від верхнього краю ІІІ лівого ребрового

хряща на рівні пригруднинної лінії до верхівки серця

Серце (cor) отримує: чутливу, симпатичну, парасимпатичну іннервацію

Крововідтік здійснюється переважно у систему вінцевої пазухи (sinus coronarius)

Серце: зовнішня будова; описати латинськими термінами і продемонструвати на препаратах.

Серце має:

- верхівку серця (apex cordis), яка направлена вперед, униз і вліво;

- основу серця (basis cordis), яка направлена в протилежну сторону.

Серце має такі поверхні:

- груднинно–реброву поверхню; передню поверхню (facies sternocostalis;

facies anterior);

- діафрагмову поверхню; нижню поверхню (facies diaphragmatica; facies

inferior);

- праву/ліву легеневі поверхні (facies pulmonalis dextra/sinistra).

По діафрагмовій поверхні (facies diaphragmatica) і частково по груднинно–

ребровій поверхні (facies sternocostalis) проходить вінцева борозна (sulcus

coronarius), яка є проекцією межі між шлуночками (ventriculi) і передсердями

(atria) серця (cor)

На основі серця (basis cordis) випинають вперед і присередньо передсердні

Вушка (праве і ліве) (auriculae atriorum)

Серце камери серця, назвати латинськими термінами і продемонструвати на препараті. Велике та мале коло кровообігу, їх початок та закінчення.

Порожнина серця (cavitas cordis) поділяється на;

- праве і ліве передсердя (atrium cordis dextrum et sinistrum);

- правий і лівий шлуночок серця (ventriculus cordis dexter et sinister).

Велике коло кровообігу (circulus sanguineus major) починається з лівого

шлуночка, з якого виходить аорта і закінчується в правому передсерді, куди

впадають верхня порожниста вена (vena cava superior) та нижня порожниста

вена (vena cava inferior).

Мале коло кровообігу (circulus sanguineus minor) починається з правого

шлуночка (ventriculus dexter), де виходить легеневий стовбур (truncus

pulmonalis), і закінчується в лівому передсерді (atrium sinistrum), куди

вливаються 4 легеневі вени (venae pulmonales).

Серцеве коло кровообігу (circulus sanguineus cordis) починається від висхідної частини аорти (pars ascendens aortae; aorta ascendens) з вінцевих артерій (arteriae coronariae) і закінчується венами серця, що впадають у праве передсердя (atrium dextrum).