Суглоби кисті (articulationes manus)




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Суглоби кисті (articulationes manus)



Вони поділяються на:

- променево–зап’ястковий суглоб (articulatio radiocarpalis);

- зап’ясткові суглоби (articulationes carpi);

- зап’ястково–п’ясткові суглоби (articulationes carpometacarpales);

- міжп’ясткові суглоби (articulationes intermetacarpales);

- п’ястково–фалангові суглоби (articulationes metacarpophalangeae);

Променево–зап’ястковий суглоб (articulatio radiocarpalis)

Міжфалангові суглоби кисті (articulationes interphalangeae manus)

Міжфалангові суглоби кисті є:

- блокоподібні (ginglymi) – за формою;

- прості (articulationes simplices) – за будовою (вид суглоба);

- одновісні – за функцією.

Суглобові поверхні (facies articulares):

- між основами середніх фаланг (bases phalangium mediarum) і блоком проксимальних фаланг (trochlea phalangium proximalium);

- між основами кінцевих фаланг (bases phalangium distalium) і блоком середніх фаланг (trochlea phalangium mediarum).

Допоміжний апарат: - обхідні зв’язки (ligg. collateralia), - долонні зв’язки (ligg. palmaria).

76. Таз в цілому (pelvis totalis)

Тазовий пояс; (cingulum pelvicum; cingulum membri inferioris) Він включає в себе: - дві кульшові кістки (ossa coxae); - крижову кістку (os sacrum).

Кульшові кістки (ossa coxae ) та крижова кістка (os sacrum), з’єднуючись за допомогою крижово–клубових суглобів (articulationes sacroiliacae) і лобкового симфізу (symphysis pubica), утворюють таз (pelvis), який поділяється на два відділи: - верхній відділ; - нижній відділ. Верхній відділ – це великий таз (pelvis major), а нижній відділ – це малий таз (pelvis minor).

77. Крижово–клубовий суглоб (articulatio sacroiliaca)

Крижово–клубовий суглоб є:

- плоский (articulatio plana)

– за формою; - простий (articulatio simplex)

– за будовою (вид суглоба);

- тривісний – за функцією.

Рухи навколо: - вертикальної осі (axis verticalis); - лобової осі (axis frontalis); - стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів:- ковзання. Суглоб є малорухомим (amphiarthrosis),.

Суглобові поверхні: - вушкоподібна поверхня клубової кістки (facies auricularis ossis ilii); - вушкоподібна поверхня крижової кістки (facies auricularis ossis sacri).

78. Лобковий симфіз (symphysis pubica) Лобковий симфіз розміщений між симфізними поверхнями лобкових кісток (facies symphysiales ossium pubicorum) і представлений:

- міжлобковим диском;

міжлобковим волокнистим хрящем (discus interpubicus; fibrocartilago interpubica) з невеликою щілиною (порожниною) всередині.

Лобковий симфіз (symphysis pubica) зміцнений: - верхньою лобковою зв’язкою (lig. pubicum superius); - нижньою лобковою зв’язкою (lig. pubicum inferius).

79. 1. Круглі зв'язки матки (ligg. teres uteri). Вони складаються з гладких м'язів і сполучної тканини, мають вигляд шнурів завдовжки 10-12 см. Ці зв'язки відходять від кутів матки, йдуть під переднім листком широкої зв'язки матки до внутрішніх отворів пахових каналів. Пройшовши паховий канал, круглі зв'язки матки веерообразно розгалужуються в клітковині лобка і великих статевих губ. Круглі зв'язки матки притягують дно матки допереду (нахил вперед).

2. Широкі зв'язки матки (ligg. latae uteri). Це дуплікатура очеревини, що йде від ребер матки до бічних стінок таза. У верхніх відділах широких зв'язок матки проходять маткові труби, на задніх листках розташовані яєчники, між листками - клітковина, судини і нерви.

3. Власні зв'язки яєчників (ligg. ovarii proprii, s. Ligg. Suspensorii ovarii) починаються від дна матки ззаду і нижче місця відходження маткових труб і йдуть до яєчників.

4. Зв'язки, підвішують яєчники, або воронкотазовие зв'язки (ligg. suspensorium ovarii, s.infundibulopelvicum), Є продовженням широких маткових зв'язок, йдуть від маткової труби до стінки таза.

 

80. Кульшовий суглоб (articulatio coxae; articulatio coxofemoralis)

Кульшовий суглоб є:

- чашоподібний (articulatio cotylica)

– за формою; - простий (articulatio simplex)

– за будовою (вид суглоба);

- тривісний – за функцією.

Рухи навколо: - вертикальної осі (axis verticalis); - лобової осі (axis frontalis); - стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів: - згинання (flexio) і розгинання (extensio); - приведення (adductio) і відведення (abductio); - обертання назовні (rotatio externa) та обертання досередини (rotatio interna); - складні обертові рухи стегнової кістки – колове обертання (circumductio).

Суглобові поверхні: - головка стегнової кістки (caput femoris); - півмісяцева поверхня кульшової западини (facies lunata acetabuli).

Кровопостачання кульшового суглоба відбувається із суглобової сітки (rete articulare), утвореної гілками присередньої та бічної огинальних стегнових артерій (аа. сігcumflexa femoris medialis et lateralis) і затульної артерії (a. obturatoria). Венозна кров відтікає в глибокі вени стегна та таза.


Іннерваціюкульшового суглоба забезпечують затульний, стегновий і сідничий нерви.

 

81. Колінний суглоб (articulatio genus)

Колінний суглоб є: - двовиростковий (articulatio bicondylaris) – за формою; - комплексний (articulatio complexa) і складний (articulatio composita) – за будовою (вид суглоба); - двовісний – за функцією.

Рухи навколо: - лобової осі (axis frontalis); - вертикальної осі (axis verticalis).

Види рухів: - згинання (flexio) і розгинання (extensio); - при зігнутій гомілці – обертання назовні (rotatio externa) та обертання досередини (rotatio interna).

Суглобові поверхні: - суглобова поверхня присереднього виростка та бічного виростка стегнової кістки (facies articularis condyli medialis et condyli lateralis femoris);

- верхня суглобова поверхня великогомілкової кістки (facies articularis superior tibiae);

- наколінкова поверхня стегнової кістки (facies patellaris femoris);

- суглобова поверхня наколінка (facies articularis patellae).

Він складається з таких утворень:

1. кістки – стегнова кістка, великогомілкова кістка і надколінок,

2. м’язи,

3. нервові закінчення і кровоносні судини,

4. меніски,

5. хрестоподібні зв’язки.

Колінний суглоб складається із стегнової і великогомілкової кістки, ці трубчасті кістки, з’єднані між собою системою зв’язок і м’язів, крім того, у верхній частині коліна знаходиться округла кістка – надколінок або колінна чашечка.

 

Колінний суглоб іннервується гілками сідничного нерва, який поділяється на кілька частин і іннервує гомілку, стопу і коліно. Безпосередньо колінний суглоб іннервується подколенным нервом, він розташовується позаду нього, і ділиться на великогомілкову та малогомілкову гілки.

Великогомілковий нерв розташовується на задній поверхні гомілки, а малогомілковий – спереду. Вони забезпечують чутливу і рухову іннервацію гомілки.

Кровопостачання колінного суглоба здійснюються з допомогою підколінних артерій і вен, чий хід повторює хід нервових закінчень.

82. З'єднання кісток гомілки між собою. Обидві кістки гомілки пов'язані один з одним проксимально при посередництві суглоба, а дистально за допомогою сполучнотканинного зрощення (синдесмоз). На решті кістки також з'єднані синдесмозів. Проксимальному з'єднання великої та малої гомілкових кісток, art. tibiofibularis, являє собою зчленування плоскою суглобової поверхні головки fibulae з такою ж поверхнею латерального виростка tibiae (art. plana). Міцно натягнута суглобова капсула, що приростають до країв обох суглобових поверхонь, підкріплена щільними зв'язками, ligg. capitis fibulae ant. et post.

Дистальне з'єднання кінців великої та малої гомілкових кісток відбувається за допомогою синдесмозу syndesmosis tibiofibularis. Це з'єднання підкріплюється спереду і ззаду зв'язками lig. tibiofibulares anterius et posterius, що йдуть від латеральної щиколотки до кінця великогомілкової кістки. При порівнянні з'єднань кісток передпліччя та гомілки кидається в очі дуже мала рухливість кісток гомілки в з'єднаннях між собою, що зумовлено опорної функцією нижньої кінцівки, що є стійкою для вищерозміщеного відділу тіла, в той час як передпліччя - частина органу праці, має володіти різноманітними рухами.

83.

Велико–малогомілковий суглоб (articulatio tibiofibularis) Велико–малогомілковий суглоб є: - плоский (articulatio plana) – за формою; - простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба); - тривісний – за функцією.

Рухи навколо: - вертикальної осі (axis verticalis); - лобової осі (axis frontalis); - стрілової осі (axis sagittalis). Види рухів: суглоб малорухомий (amphiarthrosis).

Суглобові поверхні: - суглобова поверхня головки малогомілкової кістки (facies articularis capitis fibulae); - суглобова поверхня малогомілкової вирізки великогомілкової кістки (facies articularis incisurae fibularis tibiae). Допоміжний апарат: - задня зв’язка головки малогомілкової кістки (lig. capitis fibulae posterius); - передня зв’язка головки малогомілкової кістки (lig. capitis fibulae anterius); - міжкісткова перетинка гомілки (membrana interossea cruris).

84.

Надп’ятково–гомілковий суглоб (articulatio talocruralis)

Надп’ятково–гомілковий суглоб є: - блокоподібний (ginglymus) – за формою; - складний (articulatio composita) – за будовою (вид суглоба); - одновісний – за функцією.

Рухи навколо лобової осі(axis frontalis). Види рухів: - згинання і розгинання (flexio et extensio); - при підошвовому згинанні (flexio plantaris) – відведення і приведення стопи (abductio et adductio pedis).

Суглобові поверхні: - нижня суглобова поверхня великогомілкової кістки (facies articularis inferior tibiae); - суглобова поверхня присередньої кісточки (facies articularis malleoli medialis); - суглобова поверхня бічної кісточки (facies articularis malleoli lateralis); - блок надп’яткової кістки (trochlea tali).

85. Суглоби стопи (articulationes pedis)

Вони поділяються на:

- надп’ятково–гомілковий суглоб (articulatio talocruralis);

- піднадп’ятковий суглоб;

надп’ятково–п’ятковий суглоб (articulatio subtalaris; articulatio talocalcanea);

- поперечний суглоб заплесна (articulatio tarsi transversa);

- надп’ятково–п’ятково–човноподібний суглоб (articulatio talocalcaneonavicularis);

- п’ятково–кубоподібний суглоб (articulatio calcaneocuboidea);

- клино–човноподібний суглоб (articulatio cuneonavicularis);

- міжклиноподібні суглоби (articulationes intercuneiformes);

- заплесно–плеснові суглоби (articulationes tarsometatarsales);

- міжплеснові суглоби (articulationes intermetatarsales);

- плесно–фалангові суглоби (articulationes metatarsophalangeae);

- міжфалангові суглоби стопи (articulationes interphalangeae pedis)

Суглоби між заплесновими кістками (articulationes ossium tarsi) укріплюються зв’язками заплесна (ligamenta tarsi) та підошвовими зв’язками заплесна (ligg. tarsi plantaria).

До зв’язок заплесна (ligamenta tarsi) належать:

А. Міжкісткові зв’язки заплесна (ligg. tarsi interossea), які складаються з:

- міжкісткової надп’ятково–п’яткової зв’язки (lig. talocalcaneum interosseum);

- міжкісткової клино–кубоподібної зв’язки (lig. cuneocuboideum);

- міжкісткових міжклиноподібних зв’язок (ligg. intercuneiformia interossea).

Б. Тильні зв’язки заплесна (ligg. tarsi dorsalia), які складаються з:

- надп’ятково–човноподібної зв’язки (lig. talonaviculare);

- тильних міжклиноподібних зв’язок (ligg. іntercuneiformia dorsalia);

- тильної клино–кубоподібної зв’язки (lig. cuneocuboideum dorsale);

- тильної кубо–човноподібної зв’язки (lig. cuboideonaviculare dorsale);

- роздвоєної зв’язки (lig. bifurcatum), до складу якої входять:

- п’ятково–човноподібна зв’язка (lig. calcaneonaviculare);

- п’ятково–кубоподібна зв’язка (lig. calcaneocuboideum).

В. Тильні клино–човноподібні зв’язки (ligg.cuneonavicularia dorsalia). Вони мають: - тильну п’ятково–кубоподібну зв’язку (lig.calcaneocuboideum dorsale).

86.

Поперечний суглоб заплесна (articulatio tarsi transversa; суглоб Шопара)

Поперечний суглоб складається із:

- п’ятково–кубоподібного суглоба (art. calcaneocuboidea);

- надп’ятково–човноподібної частини (pars talonavicularis)

надп’ятково– п’ятково–човноподібного суглоба (articulatio talocalcaneonavicularis).

“Ключем” поперечного суглоба заплесна (articulatio tarsi transversa) є роздвоєна зв’язка (lig. bifurcatum), яка складається з:

- п’ятково–човноподібної зв’язки (lig. calcaneonaviculare);

- п’ятково–кубоподібної зв’язки (lig. calcaneocuboideum).

87. Заплесно–плеснові суглоби (articulationes tarsometatarsales; суглоб Лісфранка)

Заплесно–плеснові суглоби є: - плоскі (articulationes planae) – за формою; - складні (articulationes compositae) – за будовою (вид суглоба); - тривісні – за функцією.

Рухи навколо: - вертикальної осі (axis verticalis); - стрілової осі (axis sagittalis); - лобової осі (axis frontalis).

Види рухів: малорухомий (amphiarthrosis), ковзання на 10–15о .

Суглобові поверхні: - дистальні суглобові поверхні клиноподібних кісток (facies articulares distales ossium cuneiformium); - дистальні суглобові поверхні кубоподібної кістки (facies articulares distales ossis cuboidei); - задні суглобові поверхні основ плеснових кісток (facies articulares posteriores basium ossium metatarsi).

“Ключем” до суглоба Лісфранка є присередня заплесно–плеснова зв’язка (lig. tarsometatarsale mediale).

Міжплеснові суглоби (articulationes intermetatarsales)

Міжплеснові суглоби є: - плоскі (articulationes planae) – за формою; - прості (articulationes simplices) – за будовою (вид суглоба); - тривісні – за функцією; - малорухомі.

Рухи навколо: - лобової осі (axis frontalis); - вертикальної осі (axis verticalis); - стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів: суглоби малорухомі (amphiarthrosis).

Суглобові поверхні: бічні та присередні суглобові поверхні (facies articulares laterales et mediales) між основами плеснових кісток (ossa metatarsi).

Допоміжний апарат: - міжкісткові плеснові зв’язки (ligg. metatarsalia interossea); - тильні плеснові зв’язки (ligg. metatarsalia dorsalia); - підошвові плеснові зв’язки (ligg. metatarsalia plantaria).

Міжфалангові суглоби стопи (articulationes interphalangeae pedis)

Міжфалангові суглоби стопи є: - блокоподібні (ginglymi) – за формою; - прості (articulationes simplices) – за будовою (вид суглоба); - одновісні – за функцією.

Рухи навколо: - лобової осі (axis frontalis).

Види рухів: - згинання (flexio); - розгинання (extensio).

Суглобові поверхні: - суглобові поверхні суміжних фаланг пальців стопи. Допоміжний апарат: - обхідні зв’язки (ligg. collateralia); - підошвові зв’язки (ligg. plantaria).

88. За формою всі м’язи поділяються на довгі, короткі і широкі. У довгихм’язах повздовжній розмір більший за поперечний. Ці м’язи завжди скорочуються повністю, мають невелику площу прикріплення до кістки, розташовані головним чином на кінцівках та забезпечують значну амплітуду руху кінцівок. У коротких м’язах повздовжній розмір лише трохи більший за поперечний. Ці м’язи зустрічаються на тих ділянках тіла, де розмах рухів невеликий (між окремими хребцями, між потиличною кісткою та атлантом тощо). Широкі м’язи знаходяться в основному в області тулуба і поясів кінцівок. Ці м’язи мають пучки м’язових волокон, які йдуть у різних напрямах, вони скорочуються як цілком так і окремими частинами, у цих м’язів велика площа прикріплення до кісток. На відміну від інших м’язів широкі м’язи виконують не тільки рухову функцію, а також функцію опору та захисну. Наприклад, м’язи живота окрім участі в рухах тулуба, актах дихання, також укріплюють стінку живота, тим самим підтримують внутрішні органи.

За напрямом м’язових волокон розрізняють м’язи з паралельними волокнами, які розташовані повздовж черевця, з поперечними, косими та коловими волокнами. М’язи з коловими волокнами розташовуються навколо отворів і при скороченні звужують ці отвори. Такі м’язи називаються сфінктерами. М’язи можуть бути з одним черевцем і двома сухожилками – це прості м’язи. Якщо м’язи мають два, три, чотири черевця і декілька сухожилків – це складні м’язи.

За розташуванням у тілі людини м’язи поділяються на поверхневі, глибокі, зовнішні, внутрішні, медіальні та латеральні. За відношенням до суглобів розрізняють односуглобові, двосуглобові та багатосуглобові м’язи. Односуглобові м’язи переходять через один суглоб, відповідно двосуглобові та багатосуглобові м’язи переходять через два або багато суглобів. За функціямирозрізняють такі функціональні групи м’язів: при рухах кінцівок та їх відділів – згиначі, розгиначі, пронатори, супінатори, ті, що відводять та ті, що приводять; при рухах тулуба – згиначі та розгиначі, ті, що нахиляють вправо або вліво, ті, що скручують тулуб вправо або вліво; по відношенню до рухів окремих частин тіла – ті, що піднімають та ті, що опускають, ті, що рухають вперед та назад; відносно розміру отвору – м’язи, що звужують або розширюють.

89. У біомеханіці виокремлюють два види важелів: важіль першого роду та важіль другого роду. Важіль першого роду характеризується тим, що точки прикладання сил розташовані по різні боки від точки опори, тоді як важіль другого роду має сили, які прикладаються з одного боку від точки опори.

Важіль першого роду двоплечий (важіль рівноваги), прикладом його може бути з’єднання хребтового стовпа з черепом (мал. 86, а І). Тут рівновага досягається за рахунок відповідності момента обертання діючої сили і момента обертання протилежної сили ваги. Перший момент сили дорівнює силі, що діє на потиличну кістку, тобто на довжину важеля від точки його опори; другий момент сили дорівнює силі ваги,помноженій на відстань від точки опори до крайньої точки обличчя.

Важіль другого роду одноплечий, однак залежно від місця прикладання сили м’язів і сили ваги його поділяють на важіль швидкості та важіль сили.

Важіль сили характеризується тим, що плече прикладання м’язової сили довше від плеча протидії (мал. 86, ІІ). Наприклад, для стопи точкою опори (вісь обертання) є головки плесневих кісток, точкою прикладання м’язової сили (триголовий м’яз литки) – п’яткова кістка, а точкою протидії (вага тіла) – надп’ятковогогомілковий суглоб. Цей важіль під час виконання функції має меншу швидкість переміщення точки протидії, оскільки плече прикладання м’язової сили довше від плеча, на яке діє вага тіла.

Важіль швидкості навпаки характеризується тим, що плече прикладання м’язової сили значно коротше від плеча протидії (мал. 86, ІІІ). Унаслідок подолання сили ваги, віддаленої на значну відстань від точки обертання, наприклад у ліктьовому суглобі, необхідна значно більша сила м’язів-згиначів, які прикріплюються на близькій відстані від ліктьового суглоба. У цьому разі переважають швидкість та об’єм рухів довшого важеля і наявні втрати у виконанні силових дій.

Таким чином, кожний м’яз впливає на суглоб тільки в одному напрямку. Одноосьові суглоби, наприклад циліндричні, мають тільки дві групи м’язів-антагоністів, які діють на них: одна група – згиначі, друга – розгиначі. На двоосьові суглоби діють м’язи, що розташовуються навколо обох осей суглобів. На багатоосьові суглоби діють м’язи, які розташовані з усіх боків. Так, наприклад, плечовий суглоб діють м’язи-згиначі й м’язи-розгиначі (рухи відбуваються навколо фронтальної осі). М’язи, відводять і приводять верхню кінцівку (рухи відбуваються навколо сагітальної осі) та обертачі (рухи відбуваються навколо поздовжньої осі) – обертають верхню кінцівку досередини (пронатори) або назовні (супінатори).

 

90. М’язи спини (поверхневі і глибокі), їх топографія, фасції М’язи спини (musculi dorsi)

М’язи спини поділяються на: - поверхневі мязи (musculi superficiales);

- власні м’язи спини (musculi proprii dorsi) або глибокі м’язи (musculi profundi).

До поверхневих м’язів спини (musculi superficiales dorsi) належать:

1. Трапецієподібний м’яз (musculus trapezius), має - низхідну частину (pars descendens); - поперечну частину (pars transversa); - висхідну частину (pars ascendens).

Початок: від остистих відростків усіх грудних хребців (processus spinosi vertebrarum thoracicarum), VII шийного хребця (vertebra cervicalis septima [VII]), каркової зв’язки (lig. nuchae), зовнішнього потиличного виступу (protuberantia occipitalis externa).

Прикріплення: до ості лопатки (spina scapulae), надплечового відростка (acromion), надплечового кінця ключиці (extremitas acromialis claviculae).

Функція: - верхні пучки трапецієподібного м’яза (musculus trapezius) підіймають бічний кут лопатки (angulus lateralis scapulae) вверх і присередньо; - нижні пучки трапецієподібного м’яза (musculus trapezius) опускають бічний кут лопатки (angulus lateralis scapulae); - при скороченні всього м’яза лопатка (scapula) наближається до хребтового стовпа (columna vertebralis); - при двобічному скороченні трапецієподібного м’яза (musculus trapezius) обидві лопатки (scapulaе) приводяться, розгинається голова (caput) та шия (cervix).

2. Найширший м’яз спини (musculus latissimus dorsi).

Початок: апоневрозом від остистих відростків (processus spinosi) шести нижніх грудних (vertebrae thoracicae) та усіх поперекових хребців (vertebrae lumbales), серединного крижового гребеня (crista sacralis mediana) і задньої частини клубового гребеня (crista iliaca).

Прикріплення: до гребеня малого горбка плечової кістки (crista tuberculi minoris humeri).

Функція: - приводить плече (adductio brachii); - розгинає плече (extensio brachii); - привертає плече (pronatio brachii); - при фіксованому плечі (brachium) підтягує до нього тулуб (truncus).

3. Великий ромбоподібний м’яз (musculus rhomboideus major) і малий ромбоподібний м’яз (musculus rhomboideus minor). Початок: від остистих відростків (processus spinosi) чотирьох верхніх грудних хребців (vertebrae thoracicae) та двох нижніх шийних хребців (vertebrae cervicales inferiores). Прикріплення: до присереднього краю лопатки (margo medialis scapulae). Функція: - підіймають лопатку (scapula); - наближають лопатку до хребтового стовпа (columna vertebralis), фіксуючи її в даному положенні.

4. М’яз – підіймач лопатки (musculus levator scapulae). Початок: від задніх горбків поперечних відростків чотирьох верхніх шийних хребців. Прикріплення: до верхнього кута лопатки (angulus superior scapulae). Функція: підіймає верхній кут лопатки (angulus superior scapulae).

5. Верхній задній зубчастий м’яз (musculus serratus posterior superior). Початок: від остистих відростків двох нижніх шийних хребців і двох верхніх грудних хребців та від нижньої частини каркової зв’язки (lig. nuchae). Прикріплення: до зовнішньої поверхні II–V ребер чотирма зубцями (facies externa costarum secundаe–quintae). Функція: піднімає II–V ребра (costae secundae–quintae [II–V]) і є допоміжним м’язом вдиху.

6. Нижній задній зубчастий м’яз (musculus serratus posterior inferior): Початок: апоневрозом від остистих відростків двох нижніх грудних хребців і двох верхніх поперекових хребців, а також від поверхневого листка грудопоперекової фасції. Прикріплення: до зовнішньої поверхні нижніх чотирьох ребер чотирма зубцями. Функція: опускає ІХ–ХІІ ребра (costae ІХ–ХІІ) і є допоміжним м’язом видиху.

До власних м’язів спини (musculi proprii dorsi) - глибоких м’язів (musculi profundi) відносяться м’язи, які знаходяться у заглибленні між остистими і поперечними відростками хребців (присередній тракт, tractus medialis), а також між поперечними відростками хребців та кутами ребер (бічний тракт, tractus lateralis). Власні м’язи спини (musculi proprii dorsi) поділяються на короткі та довгім’язи, до яких належать:

91. М’ЯЗИ ГРУДНОЇ КЛІТКИ (musculi thoracis) Вони поділяються на поверхневі та власні (глибокі) м’язи.

До поверхневих м’язів (musculi superficiales) належать:

1. Великий грудний м’яз (musculus pectoralis major) є плоским, товстим, неправильної трикутної форми, займає значну частину грудної клітки, розташовується поверхнево.

Великий грудний м’яз (musculus pectoralis major)має: - ключичну частину (pars clavicularis); - груднинно–реброву частину (pars sternocostalis); - черевну частину (pars abdominalis).

Початок: від присередніх двох третин ключиці (clavicula medialis) – ключична частина (pars clavicularis); передньої поверхні груднини і II–VII ребрових хрящів – груднинно–реброва частина (pars sternocostalis); передньої пластинки піхви прямого м’яза живота (lamina anterior vaginae musculi recti abdominis) – черевна частина (pars abdominalis).

Прикріплення: до гребеня великого горбка плечової кістки (crista tuberculi majoris humeri). Функція: приводить плече (adductio brachii) до стовбура; тулуба (truncus) і піднімає ребра (costae), обертає досередини плече (rotatio brachii interna).

2. Малий грудний м’яз (musculus pectoralis minor) є плоским, трикутної форми, міститься під великим грудним м’язом (musculus pectoralis major).

Початок: окремими зубцями від зовнішньої поверхні III–V ребер.

Прикріплення: до дзьобоподібного відростка лопатки (processus coracoideus scapulae).

Функція: тягне лопатку (scapula) вперед і вниз, а при фіксованій лопатці (scapula) – піднімає ребра (costae). Цей м’яз є допоміжним дихальним м’язом.

3. Підключичний м’яз (musculus subclavius) є тонким, видовженим, розташований між першим ребром і ключицею (costa prima et clavicula).

Початок: від ребрового хряща першого ребра (cartilago costalis costae primae).

Прикріплення: до нижньої поверхні надплечового кінця ключиці (facies inferior extremitatis acromialis claviculae).

Функція:тягне ключицю (clavicula) униз та присередньо, зміцнюючи груднинно–ключичний суглоб (art. sternoclavicularis).

4. Передній зубчастий м’яз (musculus serratus anterior) є широким, неправильної чотирикутної форми, лежить на боковій поверхні грудної клітки (facies lateralis thoracis).

Початок: зубцями від зовнішньої поверхні верхніх дев’яти ребер.

Прикріплення: до присереднього краю лопатки (margo medialis scapulae).

Функція: тягне лопатку (scapula) вбік і вперед, притискує лопатку (scapula) до стовбура; тулуба (truncus) разом з ромбоподібними м’язами (mm. rhomboidei). Повертає лопатку (scapula) навколо стрілової осі при відведенні (підійманні) верхньої кінцівки (membrum superius) вище горизонтального рівня, при фіксованій лопатці (scapula) підіймає ребра (costae) і розширює грудну клітку (thorax), належить до допоміжних дихальних м’язів.

До власних м’язів грудної клітки (musculi thoracis proprii) – глибоких м’язів грудей (musculi profundi thoracis) – належать:

1. Зовнішні міжреброві м’язи (musculi intercostales externi). Вони є товстішими ніж внутрішні міжреброві м’язи (mm. intercostales interni), розташовані у задніх та середніх відділах міжребрових просторів (spatia intercostalia) від хребтового стовпа (columna vertebralis) до реброво–хрящових суглобів (articulationes costochondrales). Початок: від нижнього краю (margo inferior) вищерозміщеного ребра (costa) і прямують вниз і вперед. Прикріплення: до верхнього краю (margo superior) нижчерозміщеного ребра (costa). Функція: піднімають ребра (costae) і розширюють грудну клітку (thorax), тобто забезпечують вдих (inspiratio); задні пучки укріплюють реброво– хребцеві суглоби (articulationes costovertebrales).

2. Внутрішні міжреброві м’язи (musculi intercostales interni). Вони розташовані в міжребрових просторах (spatia intercostalia) від груднини (sternum) до кутів ребер (anguli costarum) і залягають глибше від зовнішніх міжребрових м’язів (musculi intercostales externi), волокна їх ідуть під кутом 90о до волокон зовнішніх міжребрових м’язів (протилежним) до них напрямком волокон. Від кутів ребер (anguli costarum) до хребтового стовпа (columna vertebralis) ці м’язи продовжуються увнутрішню міжреброву перетинку (membrana intercostalis interna). Початок: від верхнього краю (margo superior) нижчерозміщеного ребра (costa), прямують угору і вперед. Прикріплення: до нижнього краю (margo inferior) вищерозміщеного ребра (costa). Функція: опускають ребра (costae) і звужують грудну клітку (thorax), тобто забезпечують видих (exspiratio), а також укріплюють груднинно– реброві суглоби (articulationes sternocostales).

3. Найглибші міжреброві м’язи (musculi intercostales intimi) є частиною внутрішніх міжребрових м’язів (musculi intercostales interni) – внутрішні їх пучки, що розташовуються глибше від борозни ребра (sulcus costae). Міжреброві м’язи (mm. intercostales) розміщені таким чином, що борозна ребра (sulcus costae) на нижньому краї ребер (margo inferior costarum) виявляється між внутрішніми та найглибшими міжребровими м’язами (mm. intercostales interni et intimi).

4. Підреброві м’язи (musculi subcostales). Вони непостійні, плоскі і розташовуються на внутрішній поверхні нижніх ребер, ближче до головок ребер (capita costarum). Початок: поблизу кутів X–XII ребер (anguli costarum decimae– duodecimae [X–XII]) і направляються догори і вбік, перекидаючись через одне– два ребра. Прикріплення: до внутрішньої поверхні вищерозташованих ребер (facies interna costae). Отже, пучки підребрових м’язів (musculi subcostales) проходять майже паралельно до пучка внутрішніх міжребрових м’язів (musculi intercostales interni), перекидаючись через одне – два ребра. Функція: опускають ребра (costae), сприяють видиху (exspiratio).

5. Поперечний м’яз грудної клітки (musculus transversus thoracis). Він слабо розвинений і є м’язово–сухожильною пластинкою, яка розміщена на внутрішній поверхні передньої стінки порожняви грудної клітки (facies interna paietis anterioris caveae thoracis). Початок: від задньої поверхні мечоподібного відростка (facies posterior processus xiphoidei) і нижньої частини тіла груднини (pars inferior corporis sterni), йдучи вбік і угору. Прикріплення: до внутрішньої поверхні ребрових хрящів (cartilagines costales) II–VII ребер. Функція: опускає V–VII ребра (costae), сприяє видиху (exspiratio), є синергістом внутрішніх міжребрових м’язів (musculi intercostales interni). 6.

6. М’язи–підіймачі ребер (musculi levatores costarum). Вони є плоскими, у вигляді видовжених пластинок і розташовані в задніх частинах міжребрових просторів (partes posteriores spatiorum intercostalium) присередньо від зовнішніх міжребрових м’язів (mm. intercostales externi) під м’язом–випрямлячем хребта (m. erector spinae). Ці м’язи поділяються на: - довгі м’язи–підіймачі ребер (musculi levatores costarum longi); Початок: від поперечних відростків VII–XI грудних хребців, йдуть донизу, перекидаючись через нижчерозташоване ребро. Прикріплення: до наступного ребра (costa) присередніше від його кута (angulus costae). - короткі м’язи–підіймачі ребер (musculi levatores costarum breves); Початок: від поперечних відростків VII шийного і I–II грудних хребців. Прикріплення: до нижчерозміщених ребер. Функція: піднімають ребра (costae), сприяють вдиху (inspiratio).

92. ДІАФРАГМА (diaphragma) Це м’язово–сухожилковий орган, який відмежовує порожнину грудної клітки (cavitas thoracis) від порожнини живота (cavitas abdominis).

Залежно від місця початку, в діафрагмі розрізняють такі частини:

1. Груднинну частину діафрагми(pars sternalis diaphragmatis) – починається від мечоподібного відростка груднини (processus xiphoideus sterni).

2. Реброву частину діафрагми (pars costalis diaphragmatis) – починається від VII–XII ребрових хрящів (cartilagines costales septima–duodecima [VII–XII]).

3. Поперекову частину діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis) – починається від передньої поверхні тіл поперекових хребців (facies anterior vertebrarum lumbalium) дещо правіше правою ніжкою (crus dextrum) і дещо лівіше лівою ніжкою (crus sinistrum) від середньої лінії, а також від присередньої дугоподібної зв’язки(ligamentum arcuatum mediale) і бічної дугоподібної зв’язки (ligamentum arcuatum laterale).

Між м’язовими волокнами діафрагми є слабкі місця, через які можуть проходити діафрагмові кили (грижі).

До них належать:

- попереково–реброві трикутники (trigona lumbocostalia) – парні, розміщені між поперековою частиною діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis) та ребровою частиною діафрагми (pars costalis diaphragmatis);

- груднинно–реброві трикутники (trigona sternocostalia) – парні, розміщені між ребровою частиною діафрагми (pars costalis diaphragmatis) та груднинною частиною діафрагми (pars sternalis diaphragmatis).

У попереково–ребрових трикутниках (trigona lumbocostalia) та груднинно– ребрових трикутниках (trigona sternocostalia) порожнину грудної клітки (cavitas thoracis) відділяють від порожнини живота (cavitas abdominis) тільки серозні та фасціальні листки, що покривають діафрагму:

- угорі це плевра (pleura) та внутрішньогрудна фасція (fascia endothoracica); - знизу очеревина (peritoneum) та пристінкова фасція живота (fascia abdominis parietalis).

При скороченні м’язових волокон діафрагма (diaphragma) опускається униз (вдих) і стає плоскою, при цьому збільшується порожнява грудної клітки (cavеa thoracis) і зменшується порожнина живота (cavitas abdominis). При розслабленні діафрагма (diaphragma) набуває опукло–сферичну форму (видих). Діафрагма (diaphragma) є основним дихальним м’язом. При одночасному скороченні з м’язами живота (musculi abdominis) діафрагма (diaphragma) сприяє підвищенню внутрішньочеревного тиску.

93. М’ЯЗИ ЖИВОТА (musculi abdominis) Вони поділяються на: - передню групу; - бічну групу; - задню групу.

До м’язів передньої групи живота належать:

1. Прямий м’яз живота (musculus rectus abdominis), що розташований вертикально з обох боків від передньої серединної лінії (linea mediana anterior), розширений зверху і звужений донизу. Має сухожилкові переділки (intersectiones tendineae) та піхву прямого м’яза живота (vagina musculi recti abdominis). Початок: від лобкового гребеня (crista pubica) і лобкового симфіза (symphysis pubica). Прикріплення: до передньої поверхні мечоподібного відростка (facies anterior processus xiphoidei) і до зовнішньої поверхні V–VII ребрових хрящів (facies externa cartilaginum costalium quintae–septimae [V–VII]). Функції: - при фіксованому хребтовому стовпі (columna vertebralis) і тазовому поясі (cingulum pelvicum) опускає ребра (costae) та тягне грудну клітку (груднину і ребра) вниз і згинає хребет (columna vertebralis); - при фіксованій грудній клітці (thorax) піднімає таз (pelvis); - бере участь в утворенні черевного преса (prelum abdominale).

2. Пірамідний м’яз (musculus pyramidalis), що розташований спереду нижньої частини прямого м’яза живота (pars inferior musculi recti abdominis), всередині піхви прямого м’яза живота (vagina musculi recti abdominis). Він належить до рудиментарних м’язів. Початок: від лобкового гребеня (crista pubica). Прикріплення: до нижньої частини білої лінії (pars inferior lineae albae). Функція: натягує білу лінію (linea alba).

До бічної групи м’язів живота належать:

1. Зовнішній косий м’яз живота (musculus obliquus externus abdominis). Початок: вісьмома зубцями від зовнішньої поверхні V–XII ребер і прямує униз та присередньо, переходячи у широкий апоневроз (aponeurosis), який переплітається з волокнами апоневроза (aponeurosis) протилежного зовнішнього косого м’яза живота (musculus obliquus externus abdominis), утворюючи по передній серединній лінії (linea mediana anterior) білу лінію (linea alba). Хід м’язових волокон співпадає з ходом волокон зовнішніх міжребрових м’язів (mm. intercostales externi). Прикріплення: збоку нижні волокна апоневроза прикріплюються до зовнішньої губи клубового гребеня (labium externum cristae iliacae), а присередньо – до лобкового горбка (tuberculum pubicum) та лобкового симфізу (symphysis pubica). Функції: - повертає тулуб (truncus) у протилежний бік; - при двобічному скороченні: - опускає ребра (costae); - нахиляє тулуб (truncus) вперед; - бере участь в утворенні черевного преса (prelum abdominale).

2. Внутрішній косий м’яз живота (musculus obliquus internus abdominis) розташований глибше зовнішнього косого м’яза живота (musculus obliquus externus abdominis), складає другий м’язовий шар черевної стінки. Початок: від передніх двох третин проміжної лінії клубового гребеня (linea intermedia cristae iliacae), бічних двох третин пахвинної зв’язки (lig. inguinale), грудо–поперекової фасції (fascia thoracolumbalis). Прикріплення: м’язові пучки віялоподібно розходяться і прикріплюються до зовнішньої поверхні трьох нижніх ребер, а також широким сухожилком вплітаються в білу лінію живота (linea alba abdominis); Функції: - при однобічному скороченні повертає тулуб (truncus) у свій бік; - при двобічному скороченні: - опускає ребра (costae); - нахиляє тулуб (truncus) вперед; - бере участь в утворенні черевного преса (prelum abdominale); - при фіксованій грудній клітці (thorax) піднімає таз (pelvis).

3. Поперечний м’яз живота (musculus transversus abdominis). Розташований найглибше, за внутрішнім косим м’язом живота (musculus obliquus internus abdominis), його м’язові пучки спрямовані поперечно. Початок: від внутрішньої поверхні VII–XII ребер, передньої частини внутрішньої губи клубового гребеня (pars anterior labii interni cristae iliacae), грудо–поперекової фасції (fascia thoracolumbalis), бічної третини пахвинної зв’язки (lig. inguinale). Прикріплення: - м’язові пучки допереду переходять в апоневроз по півмісяцевій лінії (linea semilunaris), яка проходить від ребрової дуги (arcus costalis) вниз до пахвинної зв’язки (lig.iunguinale). Функція: опускає ребра (costae) і зменшує розміри черевної порожнини (cavitas abdominis), є основним м’язом черевного преса (prelum abdominale). У місці переходу м’язових волокон у сухожилкові волокна апоневроза розташованa півмісяцева лінія (linea semilunaris), а знизу – пахвинний серп (falx inguinalis)

До задньої групи м’язів живота належить:

1. Квадратний м’яз попереку (musculus quadratus lumborum). Він має чотирикутну форму і розміщений збоку від поперечних відростків поперекових хребців (processus transversi vertebrarum lumbalium).

Початок: від внутрішньої губи клубового гребеня (labium internum cristae iliacae), поперечних відростків нижніх поперекових хребців (processus transversi vertebrarum lumbalium), грудо–поперекової фасції (fascia thoracolumbalis). Прикріплення: до поперечних відростків верхніх поперекових хребців (processus transversi vertebrarum lumbalium), нижнього краю XII ребра (margo inferior costae duodecimae [XII]). Функції: - при двобічному скороченні утримує хребет (columna vertebralis ) у вертикальному положенні та вигинає (згинає) поперекову частину хребтового стовпа (pars lumbalis columnae vertebralis); - тягне XII ребро униз; - при однобічному скороченні нахиляє тулуб (truncus) у свій бік.

94.!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

95. Піхва прямого м’яза живота (vagina musculi recti abdominis)





Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.204.42.98 (0.041 с.)