Нижня брижова артерія (arteria mesenterica inferior)

Вона починається від черевної частини аорти (pars abdominalis aortae) на рівні ІІІ поперекового хребця (vertebra lumbalis) і розгалужується на такі артерії:

- ліву ободовокишкову артерію (a. colica sinistra), що кровопостачає:
- низхідну ободову кишку (colon descendens);
- сигмоподібні артерії (aa. sigmoideae), що кровопостачають:
- сигмоподібну ободову кишку (colon sigmoideum);
- верхню прямокишкову артерію (a. rectalis superior), що кровопостачає:
- верхній відділ прямої кишки (rectum).

 

 

455. Міжсистемні та внутрішньосистемні артеріальні анастомози між гілками черевної аорти.

1. Ліва шлункова артерія (a. gastrica sinistra) анастомозує з правою шлунковою артерією (a. gastrica dextra).
2. Права шлунково–чепцева артерія (a. gastroomentalis dextra) анастомозує з лівою шлунково–чепцевою артерією (a. gastroomentalis sinistra).
3. Анастомоз між гілками верхньої брижової артерії та нижньої брижової артерії називається дугою Ріолана (arcus Riolani).
4. Нижня підшлунково-дванадцятипалокишкова артерія (a. pancreaticoduodenalis inferior) анастомозує з однойменною верхньою артерією
5. Кишкові артерії тягнуться до порожньої і клубової кишок (aa. Jejunales et aa.ileales). Дихотомічно розгалужуючись, кишкові артерії з'єднуються декількома рядами дугоподібних анастомозів, які називаються аркадами. У порожньої кишки утворюються 3 ряди анастомозів, у клубової – 2 ряди.
6. Гілки клубово-ободовокишкової артерії (a. ileocolica) анастомозують з кишковими артеріями і гілками правої ободової артерії.
7. Сигмоподібні артерії анастомозують з гілками лівої ободової та верхньої прямокишкової артерій.

 

456. Спільна клубова артерія: утворення, топографія, гілки; описати латинськими термінами і продемонструвати на препаратах.

Спільна клубова артерія (a. iliaca communis)

Спільна клубова артерія утворюється внаслідок поділу аорти під гострим (60-70°) кутом. Йде косо вниз і латерально, маючи довжину близько 6 см.
На рівні крижово-клубового з'єднання вона ділиться на зовнішню і внутрішню клубову артерії.

457. Внутрішня клубова артерія: топографія, класифікація гілок, назвати латинськими термінами і продемонструвати на препаратах.

Внутрішня клубова артерія (a. iliaca interna) парна, довжиною 2 - 5 см, знаходиться на латеральній стінці порожнини малого тазу. Біля верхнього краю великого сідничного отвору вона поділяється на пристінкові й вісцеральні гілки.

Пристінкові гілки внутрішньої клубової артерії:

1. Клубово-поперекова артерія (a. Iliolumbalis)
2. Бічна крижова артерія (a. sacralis lateralis)
3. Верхня сіднична артерія (a. glutea superior)
4. Нижня сіднична артерія (a. glutea inferior)
5. Затульна артерія (a. obturatoria)

 

Вісцеральні гілки внутрішньої клубової артерії:
1. Пупкова артерія (a. umbilicalis)
2. Нижня міхурово артерія (a. vesicalis inferior)
3. Артерія сім'явивідної протоки (a. ductus defferentis)
4. Маткова артерія (a. Uterina)
5. Середня ректальна артерія (a. rectalis media)
6. Внутрішня статева артерія (a. pudenda interna)
Вона поділяється на гілки:
а) промежинна артерія (a. реrinealis)
б) артерія статевого члена (a. penis)
в) артерії сечівника
г) преддверно-цибулинна артерія

 

 

458. Внутрішня клубова артерія: пристінкові гілки, їх топографія, ділянки кровопостачання; описати латинськими термінами і продемонструвати на препаратах.

До пристінкових гілок внутрішньої клубової артерії (rr. parietales arteriae iliacae internae) належать:
- клубово–поперекова артерія (a. iliolumbalis), яка кровопостачає:
- великий поперековий м’яз (m. psoas major);
- клубовий м’яз (m. iliacus);
- квадратний м’яз попереку (m. quadratus lumborum);
- клубову кістку (os ilium);
- бічні крижові артерії (aa. sacrales laterales) – верхня та нижня (superior et inferior), що кровопостачають:
- кістки та м’язи крижової ділянки (ossa et musculi regionis sacralis);
- оболони спинного мозку (matres spinales).
- верхня сіднична артерія (a. glutea superior), кровопостачає:
- сідничні м’язи (mm.glutei);
- кульшовий суглоб (art.coxae);
- нижня сіднична артерія (a. glutea inferior) кровопостачає:
- великий сідничний м’яз (m.gluteus maximus);
- шкіру сідничної ділянки (cutis regionis glutealis);
- затульна артерія(a. obturatoria) кровопостачає:
- затульні м’язи (mm. obturatorii interni et externi);
- кульшовий суглоб (art. coxae);
- присередні м’язи стегна (musculi mediales femoris)
- шкіру зовнішніх статевих органів (cutis organorum genitalium externorum);
- головку стегнової кістки (caput femoris).
- пупкова артерія (a. umbilicalis), у дорослої людини заростає і функціонує тільки в початковій частині, де від неї відходять:
- верхні міхурові артерії (aa. vesicales superiores) до верхівки сечового міхура (apex vesicae urinariae);
- сечовідні гілки (rr. ureterici) до нижнього відділу сечоводів (ureteres).

 

459. Внутрішня клубова артерія: нутрощеві гілки, їх топографія, ділянки їх кровопостачання; описати латинськими термінами і продемонструвати на препаратах.

До нутрощевих гілок внутрішньої клубової артерії (rr. visceralis arteriae iliacae internae) належать:
- артерія сім’явиносної протоки (a. ductus deferentis), у чоловіків кровопостачає:
- сім’явиносну протоку (ductus deferens);
- нижня міхурова артерія (a. vesicalis inferior), кровопостачає:
- сечовий міхур (vesica urinaria);
- пряму кишку (rectum);
- у чоловіків розгалужується на гілки до пухирчастої залози (rami glandulae vesiculosae) і передміхурової залози (rami prostatici);
- у жінок від неї відходять гілки до піхви (rami vaginales);
- середня прямокишкова артерія (a. rectalis media), кровопостачає:
- ампулу прямої кишки (ampulla recti);
- м’яз–підіймач відхідника (m. levator ani);
- у чоловіків розгалужується на гілки до пухирчастої залози (glandula vesiculosa) і передміхурової залози (prostata);
- у жінок від неї відходять гілки до піхви (vagina).
- маткова артерія (a. uterina) проходить між листками широкої маткової зв’язки (lig. latum uteri), від неї відходить:
- піхвова артерія (a. vaginalis), яка розгалужується на:
- трубну гілку (r. tubarius);
- яєчникову гілку (r. Ovaricus
- внутрішня соромітна артерія (a. pudenda interna)
від внутрішньої соромітної артерії (a. pudenda interna) відходять:
- нижня прямокишкова артерія (a. rectalis inferior) і розгалужується на:
- промежинну артерію (a. perinealis) до м’язів промежини (musculi perinei);
- гілки до зовнішніх статевих органів (rami organa genitalia externa).

 

460. Внутрішня клубова артерія: внутрішня соромітна артерія, її топографія, гілки, ділянки кровопостатчання; описати латинськими термінами і продемонструвати на препаратах.

Внутрішня соромітна артерія (a. pudenda interna)
виходить iз тазової порожнини (cavitas pelvis) через підгрушоподібний отвір (foramen infrapiriforme), а потім через малий сідничний отвір (foramen ischiadicum minus) і знову заходить в порожнину малого таза (cavitas pelvis minoris) – сідничо–відхідникову ямку (fossa ischioanalis).

У цій ямці (fossa ischioanalis) від внутрішньої соромітної артерії (a. pudenda interna) відходять:
- нижня прямокишкова артерія (a. rectalis inferior) і розгалужується на:
- промежинну артерію (a. perinealis) до м’язів промежини (musculi perinei);
- гілки до зовнішніх статевих органів (rami organa genitalia externa).

 

461. Верхня порожниста вена: утворення (корені), топографія (голотопія, скелетотопія, синтопія), притоки та місце їх впадіння; описати латинськими термінами і продемонструвати на препаратах.

Верхня порожниста вена (v. cava superior)
Вона утворюється при злитті:
-правої
- лівої плечо-головних вен
Скелетопія.Голотопія: утворюється позаду з’єднання правого І ребрового хряща з грудниною. Верхня порожниста вена прямує вниз, на рівні ІІ правого ребрового хряща входить в осердну порожнину, а на рівні з’єднання ІІІ правого ребрового хряща з грудниною впадає у праве передсердя.
Синтопія: Попереду верхньої порожнистої вени розміщені загруднинна залоза і передній край правої легені, вкритий пристінковою плеврою. Праворуч до вени прилягає середостінна частина пристінкової плеври правої легені і правий діафрагмовий нерв, ліворуч – висхідна частина аорти, позаду – передня поверхня кореня правої легені, зокрема права легенева артерія. Справа у верхню порожнисту вену впадає непарна вена на рівні верхнього краю правої легеневої артерії, а зліва – дрібні середостінні і осердні вени. У верхню порожнисту вену відтікає кров від голови, шиї, обох верхніх кінцівок, а також від стінок грудної і частково черевної порожнин.

Права і ліва плечо-головні вени (vv. brachiocephalicae dextra et sinistra) збирають кров від відповідних ділянок голови, шиї і верхніх кінцівок. У цих судинах відсутні клапани. Кожна з плечо-головних вен утворюється на рівні верхнього отвору грудної клітки при злитті підключичної і внутрішньої яремної вен.

Притоки:

У кожну плечо-головну вену впадають дрібні вени, по яких відтікає кров від органів середостіння, тому вони мають однойменну назву:

– вени загруднинної залози (vv. thymicae);
– осердні вени (vv. pericardiacae);
– осердно-діафрагмові вени (vv. pericardiacophrenicae);
– середостінні вени (vv. mediastinales), по яких відтікає кров від лімфатичних вузлів і сполучної тканини середостіння;
– трахейні вени (vv. tracheales);
– бронхові вени (vv. bronchiales);
– стравохідні вени (vv. oesophageales).
- Хребтова вена (v. vertebralis) парна – права і ліва, бере початок у потиличній ділянці, збирає кров з хребтових сплетень та потиличної ділчнки
- Внутрішні грудні вени (vv. thoracicae internae), починаються в пупковій ділянці передньої стінки черевної порожнини, збирають кров зі стінок живота.

 

462. Непарна вена: утворення, топографія, пристінкові та нутрощеві притоки, ділянки збору венозної крові; описати латинськими термінами і продемонструвати на препаратах

Непарна вена (vena azygos)

Непарна вена проходить в грудній порожнині (cavitas thoracis) вздовж правої поверхні хребтового стовпа (columna vertebralis) і є продовженням правої висхідної поперекової вени (v. lumbalis ascendens dextra).

Парієтальні притоки
- задні міжреброві вени (vv. Intercostales posteriores) – збирають кров з хребтових сплетень і стінок тулуба
- права верхня міжреброва вена (v. Intercostales superior dextra)
- верхні діафрагмові вени (vv. Phrenicae superiors) – збирають кров з діафрагми

Вісцеральні притоки

- стравохідні вени (vv. oesophageales);
- бронхові вени (vv. bronchiales);
- осердні вени (vv. pericardiacae);
- середостінні вени (vv. mediastinales);

 

463. Півнепарна вена: утворення, топографія, пристінкові та нутрощеві притоки, ділянки збору венозної крові. Додаткова півнепарна вена: топографія, притоки. Міжреброві вени: топографія, притоки, ділянки збору венозної крові.

Півнепарна вена (vena hemiazygos)
Півнепарна вена є продовженням лівої висхідної поперекової вени (v. lumbalis ascendens sinistra). У грудній порожнині вона проходить вздовж лівої поверхні хребтового стовпа до рівня VII –X грудних хребців, де повертає праворуч (позаду від аорти, стравоходу і грудної протоки) і впадає в непарну вену.

Пристінкові притоки
- лівих задніх міжребрових вен (vv. intercostales posteriores sinistrae) – від 4–5 нижніх задніх міжребрових вен (vv. intercostales posteriores inferiores);
- додаткової півнепарної вени (v. hemiazygos accessoria) – з 6–7 верхніх задніх міжребрових вен (vv. intercostales posteriores superiores);
Нутрощеві притоки
- вени стравоходу (vv. oesophageales);
- лімфатичні вузли заднього середостіння (nodi lymphoidei mediastini posterioris).

Виділяють ще додаткову півнепарну вену (v. hemizygos accessoria), яка збирає венозну кров з верхньої частини лівої половини грудної порожнини і впадає в півнепарну вену.
додаткова півнепарна вена (v. hemiazygos accessoria), яка утворюється при злитті 6–7 верхніх лівих задніх міжребрових вен (І–VII), іде вниз по лівій боковій поверхні тіл грудних хребців і впадає у півнепарну вену на рівні ІХ–Х грудних хребців

 

Міжреброві вени

Праві і ліві передні міжреброві вени (vv. intercostales anteriores dextrae et sinistrae) розташовані в передніх ділянках 9–10 верхніх міжребрових просторів і впадають відповідно у праву і ліву внутрішні грудні вени (vv. thoracicae internae dextra et sinistra), збираючи посегментно кров від відповідних ребер, груднини, міжребрових м’язів, шкіри і ребрової частини пристінкової плеври, а також від структур передньої черевної стінки надчеревної ділянки.

Права верхня міжреброва вена (v. intercostalis superior dextra) збирає венозну кров від структур І–ІІІ міжребрових просторів і впадає у кінцеву ділянку непарної вени, перед її дугою. По правій найвищій міжребровій вені (v. intercostalis suprema dextra) відтікає кров від 2–3 верхніх правих задніх міжребрових вен у праву плечо-головну вену, а інколи – в непарну вену.

Ліва верхня міжреброва вена (v. intercostalis superior sinistra) збирає венозну кров від структур І міжребрового простору і впадає у ліву плечо-головну вену. По лівій найвищій міжребровій вені (v. intercostalis suprema sinistra) відтікає кров від 3–4 верхніх лівих задніх міжребрових вен у непарну вену або півнепарну вену, утворюючи анастомоз з лівою плечо-головною веною.

464. Вени хребтового стовпа: хребтові венозні сплетення, їх топографія, шляхи відтоку венозної крові.

Хребтові венозні сплетення розташовуються уздовж хребтового стовпа. В залежності від розміщення розрізняють внутрішнє і зовнішнє сплетення:
- внутрішнє хребтове сплетення (plexus venosus vertebralis internus) – розташоване в епідуральному просторі хребтового каналу. Воно утворюється із вен хребта, спинного мозку і його оболон
- переднє і заднє зовнішні венозні сплетення (plexus venosus vertebralis externus(anterior et posterior)) – розташовані ззовні від хребта.

Відтік крові з хребтових венозних сплетень відбувається по міжхребцевих венах. Ці сплетення з'єднують системи верхньої і нижньої порожнистої вен, утворюючи кака-кавальний анастомоз.

 

465. Нижня порожниста вена: утворення (корені), топографія (голотопія, скелетотопія, синтопія), класифікація приток; описати латинськими термінами і продемонструвати на препаратах.

Нижня порожниста вена (vena cava inferior) починається на рівні IV–V поперекових хребців (vertebrae lumbales [IV–V]) при злитті:
- лівої спільної клубової вени (v. iliaca communis sinistra);
- правої спільної клубової вени (v. iliaca communis dextra), справа і нижче від роздвоєння аорти (bifurcatio aortae).

Вона проходить через сухожилковий центр діафрагми (centrum tendineum diaphragmatis) в заднє нижнє, а потім у верхнє середостіння грудної порожнини (mediastinum superius cavitatis thoracis) і впадає у праве передсердя (atrium dextrum).

У нижній порожнистій вені (vena cava inferior) розрізняють:
- пристінкові притоки нижньої порожнистої вени (vv. parietales venae cavae inferioris);
- нутрощеві притоки нижньої порожнистої вени (vv. viscerales venae cavae inferioris).

До пристінкових притоків нижньої порожнистої вени (vv. parietales venae cavae inferioris) належать:
- поперекові вени (vv. lumbales)
- нижні діафрагмові вени (vv. phrenicae inferiores)

До нутрощевих притоків нижньої порожнистої вени (vv. viscerales venae cavae inferioris) належать:
- права яєчкова вена (v. testicularis dextra), у жінок – права яєчникова вена (v. ovarica dextra
- ліва яєчкова вена (v. testicularis sinistra), у жінок – ліва яєчникова вена (v. ovarica sinistra)
- ниркові вени (vv. Renales)
- печінкові вени (vv. hepaticae)
- права надниркова вена (v. suprarenalis dextra)
- ліва надниркова вена (v. suprarenalis sinistra)

 

466. Нижня порожниста вена: нутрощеві притоки, ділянки збору венозної крові; описати латинськими термінами і продемонструвати на препаратах.

До нутрощевих притоків нижньої порожнистої вени (vv. viscerales venae cavae inferioris) належать:
- права яєчкова вена (v. testicularis dextra), у жінок – права яєчникова вена (v. ovarica dextra), що починається від заднього краю яєчка (margo posterior testis) чи від воріт яєчника (hilum ovarii)
- ліва яєчкова вена (v. testicularis sinistra), у жінок – ліва яєчникова вена (v. ovarica sinistra), що під прямим кутом впадає у ліву ниркову вену (v. renalis sinistra);
- ниркові вени (vv. renales) – парні, йдуть від ниркових воріт (hilum renale
- права надниркова вена (v. suprarenalis dextra), що виходить з воріт надниркової залози (hilum glandulae suprarenalis);
- ліва надниркова вена (v. suprarenalis sinistra), що впадає в ліву ниркову вену (v. renalis sinistra);
- печінкові вени (vv. hepaticae) – три–чотири крупних вени впадають у нижню порожнисту вену (v. cava inferior)

 

467. Нижня порожниста вена: пристінкові притоки, ділянки збору венозної крові; описати латинськими термінами і продемонструвати на препаратах

 

До пристінкових притоків нижньої порожнистої вени (vv. parietales venae cavae inferioris) належать:
- поперекові вени (vv. lumbales) – по чотири або п’ять з кожного боку, які збирають кров від задньої стінки порожнини живота (paries posterior cavitatis abdominis), хребтового каналу (canalis vertebralis), спинного мозку та його оболонок (medulla spinalis et meninges
- нижні діафрагмові вени (vv. phrenicae inferiores) – вени, які супроводжують однойменні артерії (aa. phrenicae inferiores). Праві вени (vv. phrenicae inferiores dextrae) впадають у нижню порожнисту вену (vena cava inferior), а ліві (vv. phrenicae inferiores sinistrae) – у ліву надниркову вену (v. suprarenalis sinistra), ліву ниркову (v. renalis) або нижню порожнисту вену (vena cava inferior).

 

468. Ворітна печінкова вена: утворення (корені), притоки, ділянки збору венозної крові; топографія; описати латинськими термінами і продемонструвати на препаратах.

 

Ворітна печінкова вена (vena portae hepatis) розташована у товщі печінково– дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale) між спільною жовчною протокою (ductus choledochus) та власною печінковою артерією (a. hepatica propria) і формується позаду головки підшлункової залози (caput pancreatis) при злитті:
- верхньої брижової вени (v. mesenterica superior);
- нижньої брижової вени (v. mesenterica inferior);
- селезінкової вени (v. splenica).

Вона збирає венозну кров від непарних органів черевної порожнини (cavitas abdominis), крім печінки (hepar).

До входження у ворота печінки (porta hepatis) у ворітну печінкову вену (v. portae hepatis) входять такі притоки: - міхурова вена (v. cystica);
- права шлункова вена (v. gastrica dextra);
- ліва шлункова вена (v. gastrica sinistra);
- передворотарна вена (v. prepylorica);
- припупкові вени (vv. paraumbilicales).

Ці притоки у воротах печінки (porta hepatis) впадають у ворітну печінкову вену (vena portae hepatis), іноді безпосередньо у печінку.

 

469. Чудова венозна сітка печінки.

Чудесна венозна сітка міститься в печінці і утворюється із судин ворітної вени. В чудесній сітці течія крові дуже повільна.

Усередині печінки ворітна печінкова вена ділиться на праву і ліву гілки, які у свою чергу, розділяються на сегментарні вени. При подальшому розгалуженні утворюються дрібні міжчасточкові вени, з яких радіально всередину часточки прямують капіляри. З них утворюються центральні вени (вони розташовані в центрі часточки), які виходять із часточки, зливаються і формують печінкові вени. Печінкові вени представляють собою виносну систему венозних судин печінки, вони виходять ззаду, в ділянці борозни порожнистої вени, і впадають у нижню порожнисту вену.

 

470. Внутрішня клубова вена: топографія, класифікація приток

Внутрішня клубова вена (v. iliaca interna)

Топографія: збирає кров зі стінок і органів малого тазу. Її стовбур прямує вгору позаду однойменної артеріїі на рівні крожово-клубового суглоба зливається із зовнішньою клубовою веною, утворюючи спільну клубову вену.

Внутрішня клубова вена має:
- пристінкові притоки;
- нутрощеві притоки
Пристінковими притоками внутрішньої клубової вени є такі:
- верхні сідничні вени (vv. gluteae superiores);
- нижні сідничні вени (vv. gluteae inferiores);
- затульні вени (vv. obturatoriae);
- бічні крижові вени (vv. sacrales laterales);
- клубово–поперекова вена (v. Iliolumbalis)

Нутрощеві притоки внутрішньої клубової вени формуються із таких венозних сплетень:
- крижового венозного сплетення (plexus venosus sacralis);
- передміхуровозалозового венозного сплетення (plexus venosus prostaticus
- міхурового венозного сплетення (plexus venosus vesicalis)
- прямокишкового венозного сплетення (plexus venosus rectalis)
- маткове венозне сплетення (plexus venosus uterinus)
- піхвове венозне сплетення (plexus venosus vaginalis)

471. Внутрішня клубова вена: пристінкові притоки, їх топографія, ділянки збору венозної крові; описати латинськими термінами і продемонструвати на препаратах.

Пристінковими притоками внутрішньої клубової вени є такі:
- верхні сідничні вени (vv. gluteae superiores);
- нижні сідничні вени (vv. gluteae inferiores);
- затульні вени (vv. obturatoriae);
- бічні крижові вени (vv. sacrales laterales);
- клубово–поперекова вена (v. iliolumbalis), що часто впадає у спільну клубову вену (vena iliaca communis);
- середня крижова вена (v. sacralis mediana), що часто впадає у ліву спільну клубову вену (vena iliaca communis sinistra).

472. Венозні сплетення малого тазу: утворення, топографія, ділянки збору венозної крові.

Розрізняють такі венозні спле- тення малого таза:
1. Прямокишкове венозне спле- тення, plexus venosus rectalis, роз- ташовано в стінках прямої кишки і навколо неї. Із сплетення виносять кров такі вени:
а) v. rectalis superior, верхня прямокишкова вена, впадає у ниж ню брижову (із системи ворітної вени);
б) vv. rectales medii, середні прямокишкові вени, впадають у внутрішню клубову вену;
в) vv. rectales inferiores, нижні прямокишкові вени, впадають у внутрішню соромітну вену.

2. Міхурове венозне сплетення, plexus venosus vesicalis, розташова не в ділянці дна та з боків сечового міхура. Із сплетення виносять кров міхурові вени, vv. vesicales, які впа дають у внутрішню клубову вену;

3. Передміхуровозалозове ве нозне сплетення, plexus venosus prostaticus, розміщується навколо передміхурової залози. В нього впадають вени сім'яних пухирців, передміхурової залози і статевого члена. Відтік крові від сплетення відбувається через міхурові і середні прямокишкові вени.

4. Піхвове венозне сплетення, plexus venosus vaginalis, розташо ване навколо піхви. Відтік крові від цього сплетення йде через міхурові, маткові і середні прямокишкові вени.

5. Маткове венозне сплетення, plexus venosus uterinus, лежить по боках від матки, між листка ми широкої зв'язки матки. Відтік крові відбувається по маткових венах, vv. uterinae, у внутрішню клубову вену, а також по яєчни ковій вені — в нижню порожнисту вену. З промежини і зовнішніх ста- тевих органів виносить кров внутрішня соромітна вена, v. pudenda interna, яка впадає у внут- рішню клубову вену. її притоки відповідають гілкам однойменної артерії.

 

473. Внутрішньосистемні і міжсистемні венозні анастомози: визначення.

Анастомоз — з'єднання судин шляхом сполучення, а також штучно створюване або патологічне співустя між порожнистими органами.
Серед анастомозів судинної системи розрізняють артеріальні, венозні, лімфатичні і артеріо - венозні анастомози.
Внутрішньосистемні анастомози з'єднують гілки однієї судини, міжсистемні анастомози — сусідні басейни, наприклад портокавальный анастомоз між системами ворітної вени і нижньої порожнистої вени.

474. Порто-кавальні венозні анастомомози в ділянці стравоходу

- у товщі черевної частини стравоходу (pars abdominalis oesophagi) між:

- ворітною печінковою веною (v. portae hepatis)

- лівою шлунковою веною (v. gastrica sinistra) – система ворітної печінкової вени (v. portae hepatis);

- стравохідними венами (vv. oesophageales) – система верхньої порожнистої вени (v. cava superior);

-стравохідне венозне сплетення

-непарною і пів непарною венами

-верхня порожниста вена

Ділянки де розміщені анастомози:

Мала кривина шлунка і його кардіальна частина, стравохідні вени

 

475. Порто-кавальні анастомози в ділянці прямої кишки.

у товщі прямої кишки (rectum) між:

Система верхньої порожнистої вени:

-Прямокишкове венозне сплетення

-Верхня прямокишкова вена (v. rectalis superior)

-Нижня брижова вена

-Ворітна печінкова вена (v. portae hepatis)

Система нижньої порожнистої вени:

-Прямокишкове венозне сплетення

-Середні прямокишкові вени(rectalis media)

-Нижні прямокишкові вени(v. rectalis inferior)

-Внутрішні соромітні вени

-Внутрішні клубові вени

-Загальні клубові вени

-Нижня порожниста вена(v. cava inferior);

Ділянки де розміщені анастомози:

Прямокишкове венозне сплетення в стінці прямої кишки

 

476. Кава-кавальні анастомози на передній стінці черевної порожнини.

У систему верхньої порожнистої вени

Верхні надчеревні(v. epigastrica superior)

Внутрішні грудні

Плечо-головні вени

Верхня порожниста вена(v. cava superior)

У систему нижньої порожнистої вени

Нижні надчеревні вени(v. epigastrica inferior)

Зовнішні клубові вени

Загальні клубові вени

Нижня порожниста вена(v. cava inferior);

Ділянки де розміщені анастомози:

У товщі передньої стінки черевної порожнини (в пупковій ділянці)

 

 

477. Порто- кава-кавальний анастомоз на передній стінці черевної порожнини.

Кава- кавальний анастомоз

У систему верхньої порожнистої вени

Верхні надчеревні

Внутрішні грудні

Плечо-головні вени

Верхня порожниста вена

У систему нижньої порожнистої вени

Нижні надчеревні вени

Зовнішні клубові вени

Загальні клубові вени

Нижня порожниста вена

 

Ділянки де розміщені анастомози:

У товщі передньої стінки черевної порожнини (в пупковій ділянці)

Порто-кавальний анастомоз

У систему верхньої порожнистої вени

Ворітна печінкова вена

Припупкові вени

Верхні надчеревні вени

Внутрішні грудні вени

Плечо-головні вени

Верхня порожниста вена

У систему нижньої порожнистої вени

Ворітна печінкова вена

Припупкові вени

Нижні надчеревні

Зовнішні клубові вени

Загальні клубові вени

Нижня порожниста вена

Ділянки де розміщені анастомози:

Пупкова ділянка передньої черевної стінки(через припупкові вени)

 

478. Кава-кавальний анастомоз на задній стінці черевної порожнини.

- У систему верхньої порожнистої вени

Поперекові вени

Висхідні поперекові вени

Непарна і пів непарна вени

Верхня порожниста вена

У систему нижньої порожнистої вени

Поперекові вени

Нижня порожниста вена

Ділянки де розміщені анастомози:

У ділянці задньої стінки грудної і черевної порожнин

 

 

479. Кава-кавальний анастомоз в ділянці хребтового стовпа.

- У систему верхньої порожнистої вени

Внутрішні і зовнішні хребтові венозні сплетення

Між хребцеві вени

Задні міжреброві вени

Непарна і пів непарна вени

Верхня порожниста вена

У систему нижньої порожнистої вени

Внутрішні і зовнішні хребтові венозні сплетення

Поперекові вени

Бічні і серединна крижової вени

Нижня порожниста вена

 

Ділянки де розміщені анастомози:

Уздовж хребта: внутрішні і зовнішні хребтові венозні сплетення

 

480. Лімфатична система: ланки, їх будова, топографія, функції.

 

Лімфатичні судини верхньої кінцівки можна розподілити па поверхневі та глибокі.

Поверхневі лімфатичні судини починаються в шкірі кисті, прямують разом з бічною і присередньою підшкірними венами верхньої кінцівки, часто перериваються в ліктьових вузлах {nodi cubitales). Далі впадають у nodi lumphoidei axillares.

Глибокі лімфатичні судини прямують разом з променевою, ліктьовою і плечовою артеріями (деякі судини закінчуються в ліктьових вузлах) і закінчуються в пахвових лімфатичних вузлах. У ці самі вузли надходить також лімфа від примолочно-залозистих (рагататтагіі) вузлів. Виносні судини пахвових лімфатичних вузлів, зливаючись між собою, утворюють справа та зліва підключичний стовбур, який, з'єднуючись з яремним стовбуром, справа утворює праву лімфатичну протоку (ductus lymphaticus dexter), а зліва впадає в грудну протоку (ductus thorocicus) (біля впадіння її у венозний кут).

 

481. Лімфатичні судини та вузли грудної порожнини, подальший відтік лімфи.

 

!!! У пахвові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei axillares) впадають судини з:

- верхньої кінцівки (membrum superius);

- стінок грудної порожнини (parietes cavitatis thoracis);

- грудної залози (glandula mammaria).

Виносні судини з пахвових лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei axillares) формують підключичний стовбур (truncus subclavius), лівий та правий.

 

 

482. Лімфатичні судини та вузли черевної порожнини, подальший відтік лімфи.

 

Пристінкові лімфатичні вузли живота (nodi lymphoidei parietales abdominis) розміщені навколо аорти (aorta) та нижньої порожнистої вени (v. cava inferior), до них належать:

- ліві поперекові вузли (nodi lumbales sinistri):

- бічні аортальні вузли (nodi aortici laterales);

- передаортальні вузли (nodi preaortici);

- зааортальні вузли (nodi retroaortici);

- проміжні поперекові вузли (nodi lumbales intermedii);

- праві поперекові вузли (nodi lumbales dextri), до яких належать:

- бічні порожнисті вузли (nodi cavales laterales);

- передпорожнисті вузли (nodi precavales);

- запорожнисті вузли (nodi retrocavales);

- нижні діафрагмові вузли (nodi phrenici inferiores);

_- нижні надчеревні вузли (nodi epigastrici inferiores).

Лімфатичні судини верхньої половини стінки живота прямують вверх і вбік до пахвових лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei axillares).

Лімфатичні судини нижньої половини стінки живота йдуть до пахвинних лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei inguinales).

 

483. Лімфатичні судини та вузли порожнини тазу, подальший відтік лімфи.

Від кожного з поперекових вузлів (ganglia lumbalia) симпатичного стовбура (truncus sympathicus) до поперекових спинномозкових нервів (nervi spinales lumbales) відходять:

- сполучна cipа гілка (r. communicans griseus);

- поперекові нутрощеві нерви (nn. splanchnici lumbales).

Ці нерви йдуть до черевного сплетення (plexus coeliacus) i мають як передвузлові нервові волокна (neurofibrae preganglionicae), так i завузлові нервові волокна (neurofibrae postganglionicae).

Крижові вузли симпатичного стовбура (ganglia sacralia trunci sympathici) утворені трьома вузлами, які лежать на тазовій поверхні крижової кістки (facies pelvica ossis sacri), присередньо від передніх крижових отворів (foramina sacralia anteriora).

Внизу правий i лівий симпатичні стовбури (trunci sympathici dexter et sinister) наближаються i закінчуються в непарному вузлі (ganglion impar) – куприковому симпатичному вузлі.

Праві та ліві крижові вузли (ganglia sacralia dextra et sinistra) з’єднуються між собою поперечними гілками (rr. transversi). Від них відходять:

- сполучні cipi гілки (rr. communicantes grisei) до крижових спинномозкових нервів (nn.spinales);

- крижові нутрощеві нерви (nn.splanchnici sacrales), які йдуть до:

- верхнього підчеревного сплетення (plexus hypogastricus superior);

- нижнього підчеревного сплетення (plexus hypogastricus inferior).

 

 

484. Автономна нервова система: частини (центральна та периферична), функції, об'єкти іннервації.

Основними функціями центральної нервової системи є:

1) регуляція діяльності всіх тканин і органів та об'єднання їх в єдине ціле;

2) забезпечення пристосування організму до умов зовнішнього середовища (організація адекватного поводження відповідно до потреб організму).

Головним відділом центральної нервової системи є кора великих півкуль, що керує найбільш складними функціями в життєдіяльності людини - психічними процесами (свідомість, мислення, пам'ять та ін.).

 

Периферична нервова система - це частина нервової системи, що є сполучною ланкою між центральною нервовою системою і довільними м'язами, а також з органами почуттів. Периферична нервова система має дві окремі групи нервів (спинномозкові і черепномозкові).

Спинномозкова група налічує 31 пару нервів, які відходять від спинного мозку і керують рештою нервовою периферичною системою. Крім того, вони управляють частиною вегетативною нервовою системою. Початок нервів спінномознгової групи знаходиться в сірій речовині спинного мозку, який, в свою чергу, знаходиться у внутрішній частині мозку і захищений білою речовиною. Так влаштована периферична нервова система.

Нерви утворюють два незалежних відростка: передній (вентральний) і задній (дорсальний). Передній відросток складається з рухових волокон, задній - з чутливих. Поєднання цих відростків в один стовбур спостерігається в районі міжхребцевого отвору. При цьому вентральна гілка, що складається з тисяч відгалужень, що і являє собою периферична нервова система, йде до рук, ніг, шиї і передньої частини грудей. Дорсальна гілка в цей час обходить хребетний стовп і закінчується на спині. Кілька спинномозкових нервів можуть проходити поруч до місця призначення. При цьому виходять щільні мережі, іменовані сплетіннями.

Периферична нервова система у складі черепномозкових нервів має 12 пар, які йдуть від головного мозку до різних органів голови. Виняток становить лише одна пара, яка йде до черевної порожнини і серця. Всі ці нерви виконують рухові або / і чутливі функції.

I пара (периферична нервова система) - нюховий нерв. Він передає в головний мозок нюхові відчуття від слизової оболонки носової порожнини;

- II пара (периферична нервова система) - зоровий нерв. Передає зорові відчуття, підходячи до сітківки ока;

- III пара (периферична нервова система) - окоруховий нерв. Забезпечує певні рухи очного яблука;

- IV пара (периферична нервова система) - блоковий нерв. Відповідає за рух однієї з м'язів ока;

- V пара (периферична нервова система) - трійчастий нерв. Забезпечує рух жувальних м'язів і додає чутливість всьому ообличчю;

- VI пара (периферична нервова система) - відвідний нерв. Відповідає за поворот очного яблука в зовнішню сторону;

- VII пара (периферична нервова система) - лицевий нерв. Забезпечує чутливість нижньої частини язика та іннервує мімічні м'язи обличчя;

- VIII пара (периферична нервова система) - переддверно-улітковий нерв. Передає сигнали, уловлювані середнім вухом, що відповідає за звуки, і внутрішнім вухом, відповідальним за рівновагу;

- IX пара (периферична нервова система) - язикоглотковий нерв. Впливає на м'язи стравоходу і передає відчуття від нижньої частини язика;

- Х пара (периферична нервова система) - блукаючий нерв. Регулює травні, обмінні і дихальні функції, підходячи до внутрішніх органів грудної та черевної порожнини;

- XI пара (периферична нервова система) - додатковий нерв. Відповідає за рух деяких м'язів шиї;

- XII пара (периферична нервова система) - під'язиковий нерв. Сприяє рухам вимовляння, ковтання і жування.

 

485. Морфологічні відмінності рефлекторної дуги автономної частини периферійної нервової системи.

Найсуттєвішими морфологічнимивідмінностями автономної (вегетативної) нервової системи від соматичної нервової системиє:

1) розміщення осередків її парасимпатичної та симпатичної частин у певних місцях ЦНС (сегментні центри);

2) розташування аксона другого нейрона і тіла третього нейрона простої рефлекторної дуги поза межами ЦНС. Тіла третіх нейронів скупчуються у вигляді вегетативних вузлів. Тому волокна автономної (вегетативної) нервової системи, що несуть імпульс від спинного або головного мозку до вузла, називають передвузловими (прегангліонарними), а волокна, що несуть імпульс від вузла до органа, – завузловими (постгангліонарними).

За ступенем віддалення від ЦНС і за топографією вегетативні вузли поділяють на:

1) розміщені з боків хребтового стовпа вузли першої черги, або прихребтові вузли (вузли симпатичного стовбура);

2) розміщені спереду хребтового стовпа вузли другої черги, або передхребтові вузли;

3) розміщені поблизу органів або в тканинах внутрішніх органів вузли ІІІ черги (відповідно, позата внутрішньоорганні).

Вузли І та ІІ черги є симпатичними; вузли ІІІ черги переважно є парасимпатичними. Основна частина передвузлових вегетативних волокон – це мієлінові тонкі волокна діаметром не більше 5 мкм, а завузлові волокна ще тонші і не мають мієлінової оболонки. Еферентні волокна соматичної нервової системи в основному є товстими мієліновими волокнами великого (12–14 мкм) діаметра. Всі вегетативні волокна мають низьку збудливість, низьку лабільність, а також невели

 

486. Морфологічні відмінності між симпатичною і парасимпатичною частинами автономної нервової системи.

Морфологічні відмінності автономної н.с. від соматичної:

1. Ядровість центрів АНС – розміщення центрів (ядер) у певних місцях ЦНС.

2. Двонейронна побудова периферійної частини АНС: автономні вузли (тіла других нейронів); передвузлові, або прегангліонарні нервові волокна (несуть імпульс до вузла); завузлові або постгангліонарні нервові волокна,.

3. Автономні нервові волокна тонші і повільніше проводять імпульс.

4. В локалізації центрів: соматична (анімальна) нервова система – центри знаходяться на всьому протязі головного і спинного мозку, їх волокна відходятьпосегментно; вегетативні нервові волокна виходять з декількох відділів – вогнищево.

5. Рефлект