Сечостатева діафрагма: межі, м’язи і фасції, що її утворюють. Які органи пронизують сечостатеву діафрагму у жінок і чоловіків? Описати латинськими термінами і продемонструвати на препаратах

Diaphragma urogenitale Сечостатева діафрагма займає все переднє трикутне простір, обмежений лобковим симфізом спереду (вершина трикутника) і гілками лобкових і сідничних кісток по сторонам його. Вона приростає до цих кісток з боків, закінчуючись ззаду (підстава трикутника) вільним краєм. Через сечостатеву діафрагму у чоловіків проходить urethra (pars membranacea), а у жінок, крім того, ще й піхву. Diaphragma pelvis займає задній трикутник, вершину якого становить куприк, а два інших кута - сідничні горби. Крізь неї виходить у обох статей пряма кишка (задній прохід). Проміжок між заднім проходом і зовнішніми статевими органами (у жінок - статевий щілиною) називається промежиною у вузькому сенсі цього слова.

Сечостатева діафрагма (diaphragma urogenitale) складається з поперечносмугастих м'язів.
1. Цибулинна-губчастий м'яз (m. bulbospongiosus) парна, у чоловіків розташовується на цибулині corpus spongiosum. Починається на бічній поверхні печеристих тіл і, зустрічаючись з однойменним м'язом протилежного боку по середній лінії губчастого тіла, формує шов.
Функція. Скорочення м'яза сприяє викиданню сперми і сечовипускання.
У жінок m. bulbospongiosus охоплює отвір піхви). У народжували ця м'яз, як правило, розривається і атрофується, внаслідок чого вхід у піхву більш відкритий, ніж у родили.

2. Сідничо-печериста м'яз (m. ischiocavernosus) парна, починається від сідничних горбів і передньої гілки сідничної кістки і закінчується на фасції печеристого тіла.
Функція. М'яз сприяє ерекції статевого члена або клітора. При скороченні м'яза фасція кореня статевого члена або клітора напружується і здавлює v. dorsalis penis або v. clitoridis, перешкоджаючи відтоку крові від статевого члена або клітора.
3. Поверхнева поперечний м'яз промежини (m. transversus perinei superficialis) парна, слабка, розташовується позаду m. bulbospongiosus, починаючись від сідничного бугра; закінчується в центрі промежини.
4. Глибока поперечна м'яз (m. transversus perinei profundus) парна, починається від нижньої гілки лобкової кістки і закінчується в серединному сухожильном шві. В її товщі залягають gl. bulbouretralis (у чоловіків) і gl. vestibularis major (у жінок).
Функція. Зміцнює сечостатеву діафрагму.
5. Зовнішній сфінктер сечівника (m. sphincter urethrae externus) оточує перетинчасту частину його. М'яз представлена кільцеподібними пучками - похідними m. transversus perinei profundus. У жінок сфінктер розвинений слабкіше.

 

Тазова діафрагма: межі, м’язи і фасції, що її утворюють. Описати латинськими термінами і продемонструвати на препаратах

Тазова діафрагма (diaphragma pelvis)

Тазова діафрагма утворена м'язами, що піднімають задній прохід. Кожна з цих м'язів широка, плоска, з волокнами, що проходять вниз і вгору. На кожній стороні по одному м'язі, які формують тазову діафрагму. М'язи виходять з:
• нижній частині тіла лобкової кістки;
• внутрішній поверхні зовнішньої тазової фасції уздовж білої лінії;
• тазової поверхні клубового бугра. М'язи прикріплюються:
• до преанальному шву і центральній точці промежини, де м'язи з обох сторін зустрічаються;
• до стінки анального каналу, де волокна зустрічаються з глибокої зовнішньої м'язом сфінктера;
• допостанальной або анально-копчиковую шву, де обидві м'язи зустрічаються;
• до нижньої частини куприка.

М'язи представлені двома частинами. Лобково-куприкова частина проходить від лобкової кістки і передньої частини сухожильной дуги тазової фасції (біла лінія). Клубово-куприкова частина утворює задню частину сухожильной дуги клубової осі. Медійна кордон лобково-куприкова м'язів проходить з кожного боку відлонної кістки до преанальному шву. Таким чином, м'язи охоплюють піхву і при скороченні здійснюють функцію сфінктера. Іннервація йде від III і IV сакральних хребців. Лобково-куприкова м'язи підтримують таз і органи черевної порожнини, включаючи сечовий міхур. Медіальний край м'язи проходить під сечовим міхуром і йде латерально до сечівнику.

 

Через діафрагму таза проходить нижній відрізок прямої кишки.

Сідничо-відхідникова ямка: її стінки, вміст;описати латинськими термінами і продемонструвати на препаратах

.Сідничо-відхідникова ямка (fossa ischioanalis), розташована в ділянці промежини по боках від м'яза-підіймача (levatoris ani) і відхідника. Вона має конічну форму, вгорі звужена. Латеральною її стінкою є внутрішній затульний м'яз, який покритий затульною фасцією, і внутрішня поверхня сідничого горба. Медіально ямка обмежена м'язом-підіймачем відхідника з нижньою фасцією діафрагми таза. Її передню стінку утворюють поперечні м'язи промежини, а задню — куприковий м'яз. Сідничо-відхідникова ямка заповнена жировою тканиною, яка формує жирове тіло (corpus adiposum fossae ischioanalis), судинами і нервами. Жирове тіло знизу покрите поверхневою фасцією промежини.

З обох боків від прямої кишки в сідничо-відхідниковій ямці розміщується жирове тіло сідничо-відхідникової ямки (corpus adiposum fossae ischiorectalis). Тут можуть розвиватися запальні процеси та нагноєння жирової клітковини.

Первинні лімфатичні (лімфоїдні) органи (центральні органи імунної системи): загальні закономірності будови, функції; кістковий мозок та загруднинна залоза (тимус), розвиток, топографія (голотопія, скелетотопія, синтопія), будова, функції, вікові особливості.

Імунна система або лімфатична система (systema lymphoideum) поділяється на:

- центральні органи імунної системи або первинні лімфатичні органи (organa lymphoidea primaria), або до яких належать:

- загруднинна залоза (thymus);

- кістковий мозок (medulla ossium);

Центральні органи імуногенезу (кістковий мозок і загруднинна залоза) мають свої особливості розташування і будови:

- утворення стовбурових клітин для лімфоцитів різних популяцій. Стовбурові клітини є також родоначальниками усіх клітин крові. В кістковому мозку диференціюються В-лімфоцити, а у загруднинній залозі – Т-лімфоцити;

- розташування центральних органів імуногенезу у добре захищених від зовнішніх впливів місцях. Так, кістковий мозок знаходиться в комірках губчастої речовини кісток, а загруднинна залоза лежить в грудній порожнині позаду досить широкої і міцної груднини.

- центральні органи імуногенезу не утворюють лімфоїдні вузлики чи бляшки, які характерні для периферійних органів імуногенезу. В кістковому мозку лімфоцити розташовуються разом з мієлоїдною (кровотворною) тканиною, а в загруднинній залозі – разом з епітеліоцитами цього органу.

Кістковий мозок - це скупчення стовбурових клітин, які трансформуються в лейкоцити - захисників від інфекцій, тромбоцити, що забезпечують згортання крові, і еритроцити - формені елементи, що живлять киснем весь організм. За допомогою функцій трьох видів кров'яних тілець мозок, що знаходиться в кістки, керує життєвими процесами організму.

Загальна маса кісткового мозку - 2,5-3 кг. Знаходиться він в осередках губчастої речовини плоских і коротких кісток, а також довгих трубчастих кісток. Найбільше його скупчення - в грудині, тазових кістках і хребті. У дітей раннього віку - в п'яткової кістки. Розглянемо ж основні функції і здоров'я кісткового мозку.

У складі кісткового мозку є червона і жовта частина (червоний і жовтий кістковий мозок)

 

Загруднинна залоза, тимус (thymus)

Загруднинна залоза є первинним лімфатичним органом (organ lymphoideum primarium) лімфатичної системи (systema lymphoideum) – орган імунної системи, у якому відбувається неантигенозалежна диференціація і проліферація субпопуляцій Т–лімфоцитів із стовбурових клітин.

У подальшому Т–лімфоцити з тимуса потрапляють в кров і заселяють тимусзалежні зони (Т– зони).

Загруднинна залоза (thymus) розміщена за грудниною (sternum) у передній частині верхнього середостіння (mediastinum superius) в ділянціверхнього міжплеврального проміжку (spatium interpleuricum).

Спереду від тимуса міститься груднина (sternum), а саме її ручка (manubrium sterni) та тіло груднини (corpus sterni) до рівня прикріплення хряща IV ребра.

Позаду (thymus) тимуса розташовані осердя; серцева сумка (pericardium) і початкові відділи великих судин серця.

Якщо шийна частина тимуса добре розвинута, то вона піднімається через верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior) в ділянкупередтрахейного простору (spatium pretracheale), тобто позаду від груднинно–щитоподібного м’яза (musculus sternothyreoideus) і груднинно–під’язикового м’яза (musculus sternohyoideus), наближаючись до перешийка щитоподібної залози (isthmus glandulae thyroideae).

Тимус (thymus) складається з двох асиметрично видовжених часток:

- правої частки (lobus dexter);

- лівої частки (lobus sinister);

- можуть бути додаткові часточки загруднинної залози (lobuli thymici accessorii).

Ці частки зрощені одна з одною в середній своїй частині або тісно стикаються на рівні середини.

Нижня частина кожної частки (lobus) розширена і розміщена на рівні IV ребрового хряща (cartilago costalis quarta [IV]).

Ззовні загруднинна залоза (thymus) вкрита тонкою сполучнотканинною капсулою, від якої відходять перекладки (trabeculae), що розділяють часткина часточки загруднинної залози (lobuli thymi) і побудовані з:

- кіркової речовини загруднинної залози (cortex thymi);

- мозкової речовини загруднинної залози (medulla thymi).

Паренхіма загруднинної залози (parenchyma thymi) складається із ретикулярних клітин, між якими розташовуються лімфоцити під назвою тимоцити (thymocyti).

У кірковій речовині (cortex thymi) міститься більше лімфоцитів (забарвлення паренхіми темніше), а у мозковій речовині – їх невелика кількість(світла центральна ділянка часточки).

У мозковій речовині (medulla thymi) Т–лімфоцити набувають тих властивостей, які сприяють захисним реакціям організму, тут присутні тимічнітільця (тільця Гассаля).

Основна функція загруднинної залози (thymus) – забезпечення визрівання та підтримання ефекторних (кілерних) і регуляторних (хелперних ісупресорних) популяцій Т–лімфоцитів.