Гетьманування І. Мазепи (1687 – 1709)

Вирішальним моментом у сто­сунках між Укра­їною і Росією ста­ло гетьманування Івана Мазепи.

Він народився у І 1639 році в с. Мазепинці на Київщині і належав до давнього роду української православної шляхти. Отримав висо­ку освіту, навчаючись у Київсь­кій академії, в єзуїтській колегії у Варшаві, а потім ще й за кордоном. Був пажем при дворі польського короля Яна Казимира, пи­сарем в уряді Петра Дорошенка, гене­ральним осавулом в уряді І.Самойловича. У 1687 р., коли змістили І.Самойловича, його наступником обрали І. Мазепу.

Слід наголосити, що І.Мазепа став геть­маном у надзвичайно складний для Украї­ни час. Українські землі були розчленова­ними. «Коломацькі статті» 1687 р. ще більше обмежували автономні права України.

Але своєю політикою І.Мазепа зміцнив владу гетьмана, сприяв економічному і куль­турному розвитку України. Свій авторитет гетьман підніс активною меценатською діяльністю - на його кошти збудовано 12 і реставровано 20 храмів, Києво-Могилянська колегія здобула статус академії.

Проте соціальна політика гетьмана ви­явилася не досить гнучкою. Основну став­ку він зробив на козацьку старшину і шлях­ту, прагнучи перетворити їх у міцний приві­лейований клас. Відбулося посилення усіх форм експлуатації селян, козаків і міщан, загострення соціальних суперечностей в українському суспільстві.

Головною мстою І. Мазепи було об'єд­нання України в одну незалежну державу. Великі сподівання гетьман покладав на молодого російського ца ря Петра /( 1689-1725 рр.). Між ними склалися надзвичайно довірливі стосунки.

УКРАЇНА І ПІВНІЧНА ВІЙНА

У 1700 р. розпочалася Північна війна між Швецією і Росією, яка прагнула отри­мати вихід до Балтійського моря.

Постає загроза нападу на Україну польського короля Станіслава Лещинського. Петро I відмовляє Мазепі в захисті (“боронися сам як можеш”).

У 1708 р. І.Мазепа уклав таємний союз зі шведським королем Карлом ХІІ, спря­мований проти Петра І. Передбачалося, що Україна надасть Швеції допомогу у війні проти Росії, а Швеція забезпечить повне звільнення України від влади Москви.

За цей вчинок російські, а потім і радянські історики називали Мазепу «зрадником», а слово «мазепинець» ста­ло синонімом слова «сепаратист».

Петро І виявився прибічником полі­тики жорсткого централізму, прагнув цілком підпорядкувати Україну Російській дер­жаві, що не співпадало з прагненням І. Ма­зепи розширити самостійність Гетьманщини.

Підчас Північної війни Петро І нещадно експлуатував людські і матеріальні ре­сурси України. Край був економічно ви­снажений, населення вивозили на будів­ництво доріг, каналів, міст. Козацьке вій­сько використовували у війні як «гарматне м'ясо». Політика Петра І викликала обу­рення в Україні, козацька верхівка наполя­гала на пошуках нового союзника.

І. Мазепи були підстави вважати, що цар може пожертвувати Україною, аби забезпечити перемогу у війні і вийти на береги Балтійського моря.

ПЕРЕХІД І.МАЗЕПИ НА БІК КАРЛА XII

У жовтні 1708 р. військо Карла XII всту­пило на Україну, На його бік перейшов Ма­зепа з 15 тис. козаків, а також 8 тис. запорізь­ких козаків на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. Основна ж маса козаків, старшини, селянства і міщан відмовилася підтримати гетьмана.

По-перше, далася взнаки соціальна політика гетьмана. Надто далеко відір­вався він від життєвих потреб народу і не користувався популярністю в народних масах.

По-друге, для народу цей крок Мазепи був несподіваним, а справжні його причини невідомі, адже союз зі Швецією був таємним.

по-третє, Петро І вжив швидкі і рішучі дії проти Мазепи, представивши його зрадником України (за наказом царя гетьмана проклинали у всіх церквах) та за­лякавши населення України репресіями, спрямованими на прибічників гетьмана. Царські війська знищили столицю Мазепи - місто Батурин, вирізавши 6тис. жителів, зруйнували Запорізьку Січ.

У 1708 цар наказав обрати нового гетьмана, і ним став Іван Скоропадський (1708-1722 рр.). Козацьких старшин, які не прибули на вибори нового гетьмана, цар оголосив зрад­никами.

Здійснюючи політику терору, Петро І прагнув знищити серед українського насе­лення будь-яку опозицію.

ПОЛТАВСЬКА БИТВА

27 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва - вирішальна битва Північної війни, яка завершилась поразкою Карла XII та І. Мазепи.

Вони стали першою українського політич­ною еміграцією, 21 вересня 1709 р. гетьман номер.

Після смерті І. Мазепи українська емі­грація обрала гетьманом Пилипа Орлика, який так і залишився гетьманом у вигнанні. Він склав проект першої Конституції Укра­їни, яка отримала назву «Пакти і Консти­туція прав і вольностсй Запорозького війська».

Зміст її такий:

а) проголошувалася незалежність Украї­ни від Росії та Речі Посполитої,

б) обґрунтовується протекція шведсь­кого короля та союз з Кримським ханством;

в) територія України визначається Зборівським трактатом 1649р.;

г) запорожцям повинні були повернути містечка Трахтемирів, Кодак, Келеберду, фортеці, по­будовані Мазепою, ліквідовувались:

д) при гетьманові утворюється Гене­ральна рада із законодавчою владою, яка складається з генеральної старшини, полковників, виборних депутатів від коленого полку та делегатів від запорожців. Рада збирається тричі нарік - на Різдво, Покро­ву та Великдень;

е) справи про кривду гетьманську та провини старшини розглядам генеральний суд, до діяльності якого гетьман не має права втручатися;

є) державна скарбниця І майно підпо­рядковуються генеральному підскарбію, на утримання гетьмана призначаються ок­ремі землі;

ж) встановлюється виборність полков­ників, сотників з наступним їх затверджен­ням гетьманом;

з) спеціальна комісія мас здійснити реві­зію державних земель, якими користується старшина, а також повинностей населення;

й) скасовуються оренди та податки на утримання гетьманської гвардії;

і) гетьман має захищати козацтво і все населення від надмірних податків і по­винностей, допомагати козацьким вдовам і сиротам.

Конституція мала яскраво виражені де­мократичні тенденції. Про це свідчить встановлення представницького органу - Генеральної ради, виборності посад, спро­ба розподілу повноважень виконавчої] су­дової влад. Разом з тим не можна не заува­жити, що Конституція мала на меті задо­вольнити перш за все інтереси тих соціаль­них груп, на які намагався спиратися Ор­лик для повернення а Україну. Проголо­шення захисту інтересів простого народу мало тут швидше декларативний характер. Зверніть увагу на оцінку Конституції» І. Крип'якевичем: «Всі ці постанови мали егоїс­тично класовий чи груповий характер... Творці Конституції-старшина і запорожці - не виявили широкого політичного світог­ляду». Конституція значно обмежувала геть­манську владу в інтересах старшини. За вис­ловлюванням історика О. Оглобліна, вона була «другою поразкою гетьмана Мазепи після полтавської катастрофи, яка завдала великого удару по гетьманській владі».

Хоч Конституція і не була запровадже­на в життя, вона стала видатною пам'ят­кою української державно-політичної дум­ки в еміграції.

Уряд Орлика намагався створити антиросійську коаліцію держав. Але ці намаган­ня виявилися марними - європейські дер­жави не бажали воювати за Україну

 

 

Тема: Українські землі в другій половині XVIII ст.

План:

1. Ліквідація Запорізької Січі. Обмеження Української автономії в першій половині XVIII ст. Діяльність Малоросійської колегії. Правління гетьманського уряду (1735-1750).

2. Гетьман К.Розумовський. Ліквідація гетьманату Катериною ІІ. Посилення антиукраїнської політики російського царизму.

3. Історичне значення Існування Української Гетьманської держави другої половини ХVII-ХVIII століття. Зовнішньоекономічні зв'язки України в другій половині XVII- на початку XVIII століття.

Фактологічний зміст: Гетьманування К. Розумовського. Ліквідація автономного устрою Гетьманщини. Діяльність Другої Малоросійської колегії. Ліквідація Запорозької Січі. Скасування козацького устрою на Слобожанщині. Заселення Південної України. Розгортання гайдамацького та опришківського рухів. Зміни в політичному становищі Правобережної України після поділів Речі Посполитої. Розвиток культури, науки, освіти.

Основні дати: 1764 р. - остаточна ліквідація гетьманства; 1768 р. -Коліївщина; 1775 р. - остаточна ліквідація царським урядом Запорозької Січі; 1783 р. - царський указ про закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України.

Персоналії: К.Розумовський, П. Калнишевський, Г.Сковорода, М. Березовський, І. Григорович-Барський.

Глосарій теми: «автономія», «Нова Січ», «Задунайська Січ», «Коліївщина», «паланка», «зимівник»

Основні уміння та навички:

знаходити на картосхемі українські землі, що входили до складу різних держав у зазначений період; територіальні зміни; що відбулися на українських землях внаслідок поділів Речі Посполитої.

Характеризувати основні напрямки політики Російської імперії щодо України, особливості гайдамацького та опришківського рухів, територіально- адміністративного життя Нової Січі.

Визначати причини гайдамацького та опришківського рухів, скасування гетьманства і ліквідації Запорозької Січі, наслідки ліквідації Запорозької Січі та Гетьманщини, поділів Польщі, приєднання земель Правобережної України та Криму до Росії; Значення Запорозької Січі й Гетьманщини в історії України.

Література:

1. Бойко О. Д. Історія України. К: ВЦ «Академія», 2012. - 656 с.

2. Історія України: Навчальний посібник / Під загальною ред. В. А. Смолія. - К: Альтернатива, 2009. – 424 с.

3. Кульчицький С.В., Лебедєва Ю.Г. Видав. Київ, «Генеза», 2012. -253 с.

4. Світлична В.В. Видав. Харків, «Каравела», 2012 – 396 с.

Після перемоги в Полтавській битві, Пет­ро І здійснює заходи по ліквідації автономного устрою України. Ось лише деякі з них:

· у 1709р. цар призначив до Скоропад­ського свого резидента, який мав контролю­вати діяльність гетьмана;

· у 1720р. було вперше офіційно забо­ронено українську мову:

· у 1722р. створюється Малоросійсь­ка колегія, яка розділила владу з гетьманом;

· з 1724р. - після смерті на­казного геть­мана Павла Полуботка (1722-1724 рр.,) - Лівобережною Україною правила лише Малоросійська колегія;

· вільна торгівля фактично скасовуєть­ся. Українцям забороняється займатися торгівлею з іншими країнами, крім Росії.

·