Історичне значення української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.

· У ході революції український народ створив власну державу і декілька років під­тримував її існування.

· Героїчна боротьба українського наро­ду 1917-1921 рр. стала прикладом і дала досвід наступним поколінням українців. Без цієї боротьби було б неможливим про­голошення державної незалежності в 1991 р.

 

Тема: Україна в міжвоєнний період (1921-1939)

План:

1. Українська СРР на початку 20-х років. Політика «воєнного комунізму». Голод 1921 – 1923 рр.

2. Україна в умовах формування тоталітарного режиму.

3. Перехід до форсованої індустріалізації. Директивне господарювання.. Політичні репресії серед громадян України

4. Голодомор 1932—1933 рр. в Україні. «Закон про п’ять колосків». Хлібозаготівлі та їх суть. Масштаби та наслідки Голодомору.

5. Карпатська Україна

6. Ідеологізація суспільного життя культу особи Сталіна

Фактологічний зміст: Входження УСРР до складу СРСР. Голод у південних губерніях УСРР. Неп в УСРР. Відбудова народного господарства. Політика «коренізацїі» в УСРР (українізація). Кампанія з ліквідації неписьменності дорослих. Українське національне відродження 20-х років. Боротьба з націонал-комунізмом. Радянська модернізація в Україні. Суспільно-політичне, соціально-економічне, культурне та релігійне життя. Масові репресії. Ідеологізація суспільного життя культ особи. Згортання українізації. Українські землі у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини. Економіка українських земель. Різні течії у суспільно- політичному русі, радикалізація політичного життя в 1930-х роках.

Основні дати: 1922 р. - входження УСРР до складу СРСР; 1921-1923 рр. - голод в Україні; 1923 р. - початок політики «українізації»; 1925 р. -завершення відбудови промисловості, курс на індустріалізацію; 1928 - 1938 рр. - період радянської модернізації в Україні; 1928 р. - Шахтинська справа; 1929 р. - справа СВУ; 1929 р. - рік великого перелому, початок суцільної колективізації; 1932 - 1933 рр. - Голодомор в Україні; 1934 р. - перенесення столиці України з Харкова до Києва, 1929 р. - утворення ОУН; 1930 р. - польська «пасифікація» у Східній Галичині; 15 березня 1939 р. - проголошення незалежності Карпатської України.

Персоналії: Л. Каганович, О. Шумський, М. Скрипник, М. Волобуєв, М. Хвильовий (Фітільов), Г. Юра, Л. Курбас, М. Бойчук, О. Довженко, О. Стаханов, П. Постишев, С. Косіор, М. Скрипник, Й. Сталін, Є.Коновалець, Д. Донцов, С. Бандера, А. Мельник, В. Липинський, А. Волошин.

Глосарій теми: «індустріалізація», «українізація», «автокефальна церква», «осадництво», «пасифікація», «русофільство», «русинство», «українофільство».

Основні уміння та навички:

знаходити на картосхемі зміни у адміністративно-територіальному устрої УСРР у 1921 - 1928 рр., основні індустріальні об’єкти, побудовані за часі модернізації.

Характеризувати НЕП та її складові, процес стабілізації економічного і соціального життя в Україні, політику більшовиків щодо релігії та церкви в Україні, політику «українізація» та її наслідки, особливості розвитку української культури в цей період, сутність та наслідки політики форсованої індустріалізації та колективізації в Україні взаємозв’язок між різними складовими економічної політики сталінського режиму (індустріалізація, колективізація). Зміни в соціальній структурі населення. Особливості суспільно-політичного та культурного життя періоду, вплив міжнародної ситуації 1920-1930-х рр. на становище західноукраїнських земель, політику урядів Польщі, Румунії, Чехословаччини в українських землях, стан економіки, життя населення, освіти та культури, різні течії національного руху, діяльність політичних партій західноукраїнських земель у

1930-х роках.

Визначати причини та наслідки «українізації», її вплив на українську культуру й ментальність населення УСРР, вступу УСРР в СРСР; причини та особливості впровадження непу в Україні, причини та наслідки політики форсованої індустріалізації та колективізації, зв’язки між радянською модернізацією і зміною соціальної структури українського радянського суспільства, масовими репресіями в Україні. Причини та наслідки Голодомору 1932-1933 рр., міжнародні чинники розподілу українських земель між іншими державами на початку 1920-х рр. та їх наслідки для населення, причини та наслідки політичних сил у західноукраїнських землях в цей період.

Література:

1. Бойко О. Д. Історія України. К: ВЦ «Академія», 2012. - 656 с.

2. Історія України: Навчальний посібник / Під загальною ред. В. А. Смолія. - К: Альтернатива, 2009. – 424 с.

3. Кульчицький С.В., Лебедєва Ю.Г. Видав. Київ, «Генеза», 2012. -253 с.

4. Світлична В.В. Видав. Харків, «Каравела», 2012 – 396 с.

 

Підчас громадянської війни воєнно-комуністичні методи управління економікою:

· політика воєнного комунізму (націоналізація промисловості, фінансів, транспорту, ліквідація великих поміщицьких, державних та церковних господарств і створення радгоспів, комун, артілей, встановлення державної монополії на найважливіші продовольчі товари);

· продрозкладка (все зерно крім необхідного мінімуму селяни повинні були здавати державі за встановленими цінами);

· заборона торгівлі продуктами харчування;

· у містах вводилася система пайків за “класовим принципом”;

· червоний терор.

 

Наприкінці 1920 - початку 1921 рр. більшовицька Росія і Україна опинилися в ситуації глибокої економічної, соціальної та політичної кризи, викликаної:

· Економічною розрухою (7 років війни, промислове ви­робництво становило 1/10 частину довоєн­ного рівня, виробництво металу-5%, вугілля-30%, валовий збір хліба 38% від довоєнного, у галузі фінансів - повна інфляція грошей.);

· Політичною нестабільністю (воєнний комунізм, реквізиції продовольства, заборона торгівлі, повстанським рухом була охоплена майже вся Україна - проти радянської влади виступила армія Махна (близько 15 тис. чоловік). Всього у складі повстанських формувань нарахову­валося близько 40 тис. Боротьбу з ним вело 2/3 Червоної Армії, незадоволення радянською владою з боку робітників, склалася криза в більшовицькій пар­тії, в якій загострилися суперечки щодо шляхів подальшого розвитку країни.);

· Голод 1921 – 1923 рр. (голодувало 25% населення, друга хвиля голоду – зима 1922 – 23 рр., тільки дітей загинуло 2 млн., головна причина – інтенсивний вивіз хліба за межі республіки – до Росії та на експорт (!), ще важлива причина – метод боротьби радянської влади з повстанським рухом).

Таким чином, загальна криза в країні змусила більшовиків з 1921 р. перейти від політики «воєнного комунізму» до нової економічної політики (НЕПу).

СУТНІСТЬ НЕПу

Нова економічна політика (1921-1928 рр.) – це комплекс заходів перехідного періоду, шлях до соціалізму через державний капіталізм, часткове повернення до ринкових відносин, різних форм власності і економічних методів управління господарством (державна монополія на зовнішню торгівлю, державна власність на велику та середню промисловість, нееквівалентний обмін з селом).

Неп передбачав

Ø часткове повернення до ринкових відносин,

Ø різних форм власності,

Ø економічних методів управління народним господарством.

Проте, більшовики розглядали неп як вимушений захід, за допомогою якого можна буде подолати поточні труднощі і досягти кінцевої мети - побудови кому­нізму.

ОСНОВНІ ЗМІНИ В ПЕРІОД НЕПу

1. У сільському господарстві:

· заміна продрозкладки продподатком (був менший приблизно у 2 рази і відомий селянам заздалегідь);

· дозвіл на вільну торгівлю надлишками сільськогосподарської продукції;

· дозвіл на оренду землі і використання найманої праці.

Неп сприяв розвитку сільського госпо­дарства: в 1925 р. обсяг сільськогосподар­ського виробництва досяг довоєнного рівня.

2. У промисловості:

· продаж у приватні руки і передача в оренду дрібних і чистини середніх підприємств. В Україні було здано в орен­ду 5200 підприємств - майже половина на­явного фонду;

· децентралізація управління промисло­вістю. Багато підприємств об'єднувалися в трести і переводилися на госпрозрахунок. Найбільшими на Україні стали трести «Донвугілля», «Хімвугіляя», «Південьсталь», «Цукротрест «;

· ліквідація загальної трудової повин­ності і зрівнялівки в оплаті праці;

· залучення іноземного капіталу у формі концесій (в Україні не було укладено жодного концесійного договору), змішаних акціонерних товариств та ін.

 

3. У галузі торгівлі і фінансів:

· відмова від розподілу продукції за карт­ками, від прямого продуктообміну і перехід до вільної купівлі-продажу. Розвиваються три види торгівлі: кооперативна, при­ватна, державна;

· у великих містах відкрилися торговель­ні біржі;

· у 1922-1924 рр. проведено грошову ре­форму: були випущені конвертовані десятикарбованцеві банкноти - червінці, а також казначейські білети вартістю І, 2, і 5 крб. Досить швидко зміцнювалася грошова система, спадала інфляція. Зріс життєвий рівень населення.

Неп стимулював розпиток промисло­вості, зростання продуктивності праці. У 1926 р. основні показники рівня розвитку легкої і харчової промисловості, яка знахо­дилася в основному в руках дрібних підприємців, були виші за довоєнні. Навпа­ки, сповільнювались темпи розвитку важ­кої промисловості, яка була під контролем держави.

У 1925-1926 рр. обсяг промислового ви­робництва в Україні досяг 99% рівня 1913р.