Концепція логістики базується на таких принципах

1. Розгляд руху матеріальних ресурсів від первинного джерела до кінцевого споживача як єдиного матеріального потоку. Елементи, що формують матеріальний потік підприємства, технологічно пов’язані, а витрати, обумовлені ними, – економічно залежні. Це означає, що зміни в одному із видів діяльності впливають на інші, а спроби зниження окремих витрат можуть призвести до більш високих сукупних витрат.

Недостатньо оперативні дії служб постачання можуть негативно відбитися на роботі виробничо-координаційного відділу, безвідповідальність якого, у свою чергу, дезорганізує діяльність служби збуту. Прагнення оптимізувати роботу виробничих підрозділів може призвести до перевантаження складів одним видом продукції і невчасного забезпечення іншим. Низькі витрати на транспортування можуть стати хорошою метою, якщо транспортна служба намагається її досягти, не приносячи в жертву швидкість і надійність доставки, якщо не буде потрібно збільшувати витрати на утримання запасів. Чим більший обсяг партії деталей, що запускаються у виробництво, тим менші витрати на переналагодження устаткування. Проте витрати на збереження незавершеного виробництва збільшуються. Навпаки, зі зменшенням обсягу партії витрати на збереження запасу знижуються, а витрати на переобладнання збільшуються. Розміщення виробничих потужностей, складів, пунктів технічного контролю впливає на транспортні витрати.

Основною характеристикою матеріального потоку підприємства є безперервність. Протягом усього технологічного циклу постачання продуктів кожен його учасник повинен забезпечувати споживачів за принципом „точно в строк”, але ці дії мають супроводжуватися мінімальними сукупними витратами, пов’язаними з рухом.

З огляду на зв'язок між стадіями, що формують матеріальний потік підприємства, його між функціональний характер і беручи до уваги цільову спрямованість, логістика передбачає використання організаційно-управлінських механізмів координації логістичних систем.

Організаційний механізм пов’язаний із досягненням достатнього рівня інтеграції за допомогою відповідних перетворень у структурі управління підприємством. Організаційна структура може бути різною і залежати від характеру продукції, що випускається, кількості її споживачів, матеріаломісткості, від розміру підприємства та ін..

Управлінський механізм пов’язаний із впровадженням спеціально розроблених управлінських процедур, основою яких є планування постачання, виробництва, збуту, збереження і транспортування як єдиного матеріального потоку.

2. Впровадження логістичних систем – організаційно-управлінських механізмів координації дій спеціалістів різноманітних служб, які управляють матеріальним потоком.

Поняття „логістична система” вживається щодо органів управління і характеризується двома ознаками. З одного боку, логістична система – це організована множина структурних елементів, що функціонують для досягнення єдиної цілі, з іншого – план, за допомогою якого суб’єкт управління прагне її досягти.

Логістична система – це організаційний механізм, що перетинає функціональні межі підрозділів підприємства (за допомогою гнучкої координації) і спрямовує їхні дії на досягнення мети логістики. Підрозділ відповідає за виконання всього набору видів діяльності, пов’язаних із матеріальним потоком і необхідних для задоволення попиту споживачів, – від вибору постачальників до надання послуг. На чолі підрозділу стоїть менеджер матеріального потоку, що формулює оперативні цілі, усуває конфлікти, відповідає за вдосконалення системи і кінцеві результати її функціонування. Як важливий елемент ієрархічної структури управління він підпорядковується першому керівнику підприємства.

Поряд із поняттям „управління матеріальним потоком” спеціалісти виділяють ще два терміни – „управління матеріалами” і „управління розподілом”. Перший стосується руху матеріалів у межах підприємства, другий – розподілу готової продукції серед споживачів.

У рамках підрозділу з управління розподілом об'єднуються пов'язані з рухом функції, що знаходяться в „економічному просторі№ між крайньою межею виробничого процесу, тобто відвантаженням готової продукції з розміщених на території підприємства складів збуту, і сферою споживання продукції, що постачається.

Таким чином, підрозділ з управління матеріалами – це організаційний механізм зниження витрат, які виникають, в основному, на етапах постачання і виробництва, а підрозділ з управління розподілом – аналогічний механізм зменшення витрат, але вже в сфері збуту. Обидва варіанти побудови інтегрованого підрозділу базуються на розчленуванні матеріального потоку і є окремими випадками загального управлінського рішення. Його доцільно рекомендувати підприємствам, які незалежно від виробничого профілю стикаються з проблемами, пов’язаними з координацією дій усіх підрозділів, через які проходить матеріальний потік.

Розглянуті організаційні форми успішно зарекомендували себе в промислових корпораціях США. Перехід до ринкової економіки й об'єктивні потреби виробництва зумовлюють можливість створення аналогічних інтегрованих підрозділів на вітчизняних підприємствах.

3. Використання агрегованого показника, який крім вартості самих матеріалів, враховує також витрати, пов’язані з їхнім рухом. На підставі співвідношення фактичних сукупних витрат із мінімальними при дотриманні одного обмеження – якісного обслуговування споживачів - роблять висновок про ефективність функціонування логістичних систем.

Витрати, пов’язані з рухом матеріальних ресурсів, по суті, є витратами на створення і збереження запасів і досить легко піддаються формалізації.
Управління логістикою спрямоване на координацію планування і поточної діяльності в сфері матеріального забезпечення і розподілу в тісному зв'язку з технологічним процесом. Упровадження концепції логістики на підприємстві може дати такі реальні результати:

Ø збільшується обсяг продажу і забезпечується більш високий рівень обслуговування споживача;

Ø скорочення кількості продажу, „втраченого” за відсутності запасів необхідної продукції, завдяки більш точному розміщенню запасів і контролю за ними;

Ø логістична система, яка спроможна швидко реагувати на ринкові зміни, може забезпечити скорочення „циклу обслуговування споживачів” і, відповідно, скорочення запасів у них. Це дає підприємству-постачальнику переваги перед конкурентами у боротьбі за свою частку ринку;

Ø вдало спроектована логістична система сприяє зміцненню зв’язків постачальника зі споживачем; це може бути досягнуто шляхом інтеграції засобів доставки продукції постачальника і засобів одержання її споживачем.

Ø ефективні методи „фізичного розподілу” дають істотну економію витрат, що можна поширити і на споживача у формі зниження оплати за доставку продукції тощо;

Ø впровадження ефективної логістичної системи дає можливість підприємству більш успішно і прибутково діяти на окремих ринках.

Побудова логістичних ланцюгів та систем, зважаючи на все вищевикладене стає для підприємства однією з необхідних для успішного функціонування вимог. А оскільки логістика допомагає підприємству не лише доставляти товар з власного складу до певної ланки збутової системи, але й допомагає укладати довготривалі контракти і збільшує вигоду фірми від власної діяльності.

Зрозуміло, що організаційна будова логістичних ланцюгів не може бути однаковою для всіх фірм, а тому нижче наведено ряд специфічних особливостей, зо впливають на це.

Організаційна будова логістичних ланцюгів може бути різною залежно від:

Ø розмірів підприємств;

Ø масштабів їх діяльності;

Ø концепції управління;

Ø матеріаломісткості;

Ø галузі економіки;

Ø кількості ланок;

Ø схеми організації вантажопотоків.

Крім того, на організаційну будову фірми впливають:

Ø а) межі сфери компетенції логістичних концепцій чи логістичних ланцюгів в організаційній структурі підприємства чи фірми;

Ø б) матеріальний та функціональний поділ сфери логістики;

Ø в) централізована чи децентралізована форма організації управління матеріально-технічним постачанням.

Основними інструментами управління логістикою є:

Ø її бюджет як складова частина загального бюджету фірми при плануванні її господарської діяльності;

Ø показники логістики;

Ø планування номенклатури товарів різними методами;

Ø методи дослідження операцій.

У розвинутих країнах до основних логістичних показників належать:

Ø частота оборотності усіх запасів, яку визначають як відношення розміру товарообороту до обсягу складських запасів;

Ø загальні витрати на матеріально-технічне постачання з розрахунку на одиницю товарообороту;

Ø ступінь готовності постачальника (%), який визначають як частку від ділення обсягу потреб, що задовольняються в зазначений термін, на загальний обсяг потреб;

Ø витрати на логістику (% від загальних витрат);

Ø швидкість обертання матеріальних ресурсів на окремих складах;

Ø витрати на відправлення одиниці продукції;

Ø витрати на тонно-кілометр вантажів, що перевозяться;

Ø завантаження складу та парку транспортних засобів;

Ø ступінь ризику, пов’язаного зі складуванням запасів.

****************************

Два слова про все…

Ми стріляємо в кожного третього комівояжера, і другий вже приходив…

(напис на американському домі)

***

20% споживачів дають 80% обороту

(закон Паретто)

***

Лежачий товар не нагодує

(Вл. Даль „Поговорки русского народа”)

***