V. Пряме і непряме державне регулювання ціноутворення

Розрізняють прямий і непрямий вплив держави на ціни. Пряме, або адміністративне втручання держави в діючі ціни означає участь держави у формуванні рівнів, структури й рухи цін, установленні певних правил ціноутворення. Пряме втручання держави доцільне тоді, коли ставиться завдання стабілізації діючих цін або їхнього незначного росту.

Рішення про необхідність регулювання цін приймається на основі аналізу діяльності суб’єктів ціноутворення з урахуванням стимулюючої ролі відповідних методів регулювання в підвищенні якості виробленої продукції й задоволенні попиту на неї.

Можна виділити наступні форми прямого втручання держави в процес ціноутворення:

1. Загальне заморожування цін. Воно застосовується під час надзвичайно сильного інфляційного розвитку економіки, або заморожування цін на окремі групи товарів (окремі товари).

2. Встановлення фіксованих цін і тарифів. Суб’єкти ціноутворення у випадку введення фіксованих цін зобов’язані реалізувати свою продукцію за цінами, що не перевищують фіксованої ціни. Фіксовані ціни стали одним з основних видів цін, застосовуваних при укладанні державних контрактів. Підприємство-виробник у цьому випадку приймає на себе господарський ризик і одержує широкі можливості одержання додаткового прибутку за рахунок економії витрат.

3. Встановлення меж можливого росту ціни за певний період часу або граничного рівня ціни, тобто максимального або мінімального рівня ціни, вище або нижче якого ціна не може підніматися. Такий регулюючий захід є дуже дивним в умовах дефіциту, тому що ріст вільних цін в остаточному підсумку веде до скорочення виробництва.

4. Встановлення граничного нормативу рентабельності. У цьому випадку в ціні при її розрахунку враховується прибуток у розмірі граничного нормативу рентабельності. Ціни на продукцію, за якою фактична рентабельність отримує певний визначений рівень, повинні переглядатися підприємствами убік зниження. Подальша реалізація цієї продукції повинна проводитися за зниженими цінами з рентабельністю не вище граничного рівня. Метод має серйозний недолік: не зацікавлює підприємства в зниженні витрат.

5. Встановлення граничних розмірів постачальницько-збутових і торговельних надбавок, націнок. Органам виконавчої влади на місцях дозволено встановлювати граничні рівні постачальницько-збутових і торговельних надбавок націнок на відповідній території, визначати порядок їхнього встановлення.

6. Для біржової торгівлі й поза біржовим оборотом може бути введений граничний рівень котирувальних цін на товари, що надійшли з державного сектора й прогресивне оподаткування прибутку продавців цих товарів за ринковими цінами, що перевищує граничні рівні цін.

7. Декларування цін. За рішенням органів виконавчої влади, може вводитися декларування оптових (відпускних) цін на окремі види продукції. При цьому всі суб’єкти підприємницької діяльності, що виробляють і реалізують таку продукцію, зобов’язані представляти в контролюючі органи декларації щодо застосовуваних цін для реєстрації. З моменту реєстрації ціни, суб’єкти ціноутворення зобов’язані укладати з споживачами договори на поставку продукції, за ціною, не вищою за зафіксовану в декларації.

8. Встановлення рекомендаційних цін на найважливіші види продукції. Якщо ціна перевищує рекомендований рівень, може застосовуватися прогресивне оподаткування прибутку, отриманого від реалізації товарів за цінами, перевищуючими рекомендовані.

Непряме втручання в ціноутворення забезпечується застосуванням сукупності способів і засобів, що сприяють розширенню товарної пропозиції на ринку, керуванню доходами населення, регулюванню податків як на вироблену, так і на спожиту продукцію.

Непряме регулювання цін здійснюється: шляхом застосування пільгового оподатковування, пільгового кредитування, субсидування й дотацій з бюджету, укладання органом влади з юридичною або фізичною особою договору про введення фіксованих цін на реалізовану ними продукцію або послуги.

Органи виконавчої влади можуть заохочувати укладання угод між виробниками й споживачами продукції при участі органів державної влади, а також прийняття виробниками продукції однобічних зобов’язань, спрямованих на обмеження росту цін.

До форм непрямого регулювання цін також можна зарахувати різні заходи й програми, розроблювальні державними органами, наприклад:

Ø Створення умов для розвитку здорової конкуренції й підприємництва. Так, для підвищення ефективності виробництва підприємств природних монополій урядом законодавчо встановлена необхідність постійно проводити аналіз обґрунтованості витрат монополістів, організовувати торги на закупівлю продукції, що використовується підприємствами природних монополій.

Ø Розробка спеціальних урядових програм з розвитку виробництва товарів народного споживання, розширення послуг, що надаються населенню, збільшення житлового будівництва за рахунок державних бюджетних асигнувань.

Ø Державне фінансування НДДКР, спрямованих на розробку й створення нових видів продукції.

Ø Державне стимулювання залучення в країну іноземних інвестицій, створення спільних підприємств.

Ø Ефективне використання митних тарифів, пільгових мит для стимулювання товарної інтервенції за певними видами продукції, за якими у країні дефіцит або які призначені для соціально незахищених груп населення.

 

****************************

Два слова про все…

 

Річ вартує стільки, скільки за неї готовий заплатити покупець… (Публій Сір)

***

Ціна: вартість плюс розумна винагорода за докори сумління при призначенні ціни.

(Амброз Бріс, американський письменник)

***

Людям не потрібен дешевий біфштекс, їм потрібен біфштекс подешевше…

(менеджери McDonalds)

***

Люди куплять абсолютно все, що продається по одній штуці в одні руки…

(закон Люіса)

***

Ми ніколи не обраховуємо навмисне

(слоган в англійському магазині, 1920)

***

Префікс „Екстра” означає, що справжня ціна товару збільшена на 30%…

(Констянтин Душенко, російський маркетолог)

***

Купуючи корову, переконайся, що хвіст вже входить до її ціни („Пшекруй”)

***

Розпродаж: речі, які Вам абсолютно не потрібні, за ціною перед якою ви просто не могли встояти…

(Франклін П. Джонс, американський письменник)

 

****************************

Питання для самоперевірки

1. Основні ціноутворюючі фактори.

2. Суть ринкових методів ціноутворення.

3. Специфіка економічних методів ціноутворення.

4. Особливості встановлення цін на послуги.

5. Етапи встановлення ціни на товар.

6. особливості встановлення остаточної ціни на товар.

7. Сутність та види цінових стратегій.

8. Особливості встановлення ціни на новий товар.

9. Особливості застосування стратегій ціноутворення.

10. Маркетингові стратегії ціноутворення в рамках товарної номенклатури.

11. Стратегії ціноутворення на базі географічного принципу.

12. Суть та специфіка стратегій коректування ціни.

13. Специфіка та можливості застосування стратегій знижок.

14. Маркетингова цінова дискримінація.

15. Державні методи регулювання цін.

 

****************************

Тести до теми

1. На якому з перелічених ринків найбільша ймовірність проведення „цінових війн”:

a) ринок чистої конкуренції;

b) ринок монополістичної конкуренції;

c) олігопольний ринок;

d) монопольний ринок.

 

2. В чому полягає цінова дискримінація:

a) в державному ціноутворенні;

b) в представленні ідентичних товарів різним покупцям за різними цінами;

c) в необхідності, щоб ціни відповідали цінам конкурентів;

d) всі відповіді правильні.

 

3. Який з названих етапів процесу маркетингового розрахунку ціни, здійснюється в першу чергу:

a) розрахунок витрат на виробництво та реалізації продукції;

b) визначення величини попиту і пропозиції, цінової еластичності;

c) вибір приблизного рівня цін виходячи з умов конкурентного середовища;

d) вибір методів ціноутворення.

 

4. Щодо товарів, які належать до категорії модних новинок, найдоцільніше застосовувати:

a) політику психологічно комфортних цін;

b) політику престижних цін;

c) політику „знімання вершків”;

d) політику переважних цін.

 

5. При якій маркетинговій політиці управління цінами не обов’язково встановлювати відносно низькі ціни:

a) політика виживання;

b) політика проникнення;

c) політика переважних цін;

d) всі відповіді правильні.

 

6. При розробці політики цін на взаємодоповнюючі товари, що реалізуються в наборі, встановлюється:

a) договірна ціна;

b) гнучка ціна;

c) ціна нижча, ніж у більшості підприємств;

d) всі відповіді правильні.