КАТЕРИНА МИКОЛАЇВНА ОКОЛІЧНА



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

КАТЕРИНА МИКОЛАЇВНА ОКОЛІЧНА



У житті кожного народу вишивка відіграє значну роль. Раніше на Слобожанщині вона була потребою кожної сім'ї, окрасою житла і одягу. У наш час вишивкою займа­ються лише в небагатьох сім'ях. Вишивки передають характерні ознаки певної місцевості, різняться між собою орнаментом, технікою виконання та різномаїттям кольорів.

Визначною майстринею вишивки в селі є Катерина Миколаївна Околічна, пенсіонерка з 38-літнім трудовим стажем. Батьківщина її Глухівщина. Прожила нелегке життя, у воєнні і післявоєнні роки було найтяжче. Виростила 7 дітей, скільки й пам'ятає себе все в роботі та при ділі. За працю має чимало відзнак, найважливіша - медаль "За трудову доблесть". З дитинства любила рукоділля, вишивання. Оскільки життя багатодітної сім'ї було зовсім не просте, то навчилась кожен клаптик, кожну ниточку використовувати розумно, з користю. Дбала про домашній затишок, його окрасу. Та особ­ливою стежиною до хати прийшла вишивка - улюблене заняття, що не покидає ці довгі роки Катерина Миколаївна.


Зайдеш у хату - і огортає тебе приємна тепла хвиля затишку, ніби потрапляєш у маленький красивий рай. Все просто і красиво, до всього з душею докладені роботящі невтомні руки. Хоч вишивання не така проста справа, як дехто думає. За нею стоять безсонні ночі, поколені руки, затерпла спина, ідуть до вишивальниці діти та дорослі, щоб перейняти узор, подивитись, що нового вишила, зробити замовлення, а то й просто поговорити. Уміє вона не тільки вишивати, а й в'язати, шити одяг. її речі - то власна фантазія і праця.

Вишиває Катерина Миколаївна рушники, скатерті, простирадла, накидки, диванні подушки, наволочки, килими, серветки. Вишиває тільки гладдю, хоча володіє й іншою технікою, бо тут, за словами майстрині, широта і розмах задуму, можливість пофантазувати, добавити власний штрих, ніхто і ніщо тебе не утримує в рамках стилю і орнаменту. Вишивальниця в роботі не дотримується ніякого стилю, вишиває, як підказує душа, як того вимагає око. Але в її роботі все більше спостерігається полтавський стиль (багатоколірний) з елементами традиційно українського (двоколірного). її вишивки дуже яскраві, насичені кольорами, немов живі. Орнаменти для робіт складає сама, хоча є й такі, що скопіювала у когось, або з журналів використала. Використовує для вишивання всі підручні засоби: і просто нитки для вишивання - муліне, і шерстяні (часто з розпущених кофт, шапочок трикотажних), і пряжу для ткацтва, і синтетичні матеріали (ялинковий дощик).

Великого значення надає тематичним вишивкам: "Брату-партизану", донькам - "Русалочки", "Садок вишневий коло хати", "Боромлянські полуниці".

Цікава історія створення вишивки "Брату-партизану". Ця вишивка дійсно присвячена її брату Іванові Тригубенку, який був партизаном у роки Великої Вітчизняної війни і загинув 8 серпня 1943 року біля села


Мала Ізвиля, що знаходиться поблизу міста Новоград-Волинського. Партизанський командир М. І. Наумов у своїх спогадах так розповідав про трагічну загибель Івана Тригубенка:

- Перші кроки рейду супроводжувалися гірким болем. Як тільки виїхали на світанку з Кленової, пролунав сильний вибух. Кінний дозорний вбитий разом з конем. Скачу туди, де вибухнула міна. Впізнаю побіліле з ластовинням-крапочками лице Вані Тригубенка, юного ветерана з'єднання. Та не встигли ми зняти капелюхи, як засвистіли, заспівали, заклацали кулі, і наша колона стала у бойові позиції. Відповіли вогнем на вогонь, який одразу ж припинили - з'явилися розвідники Роман Лях, Гвашев, які летіли з того боку, звідки нас почали обстрілювати. До великої нашої скорботи і безмежного обурення замінували дорогу і обстріляли нас за помилкою місцеві партизани!

Що поробиш? Не будеш же їх атакувати...191

Неодноразово роботи майстрині прикрашали свята і виставки, огляди художньої самодіяльності аж до обласного рівня. У лютому 1997 року Катерина Миколаївна десятий раз стала лауреатом 10 огляду художньої самодіяльності "Весняний заспів". Має чимало грамот, дипломів, нагороджувалась цінними подарунками.

Катерина Миколаївна намагається передати свою майстерність дітям. Ніколи не відмовляється, коли її запрошують до школи. Вважає потрібним зберегти ці перлини народної вишивки і передати їх наступним поколінням. Дуже жалкує, що її внучки не мають до вишивання такого потягу, як вона. У 1997 році майстриня подарувала школі значну кількість своїх вишивок, з яких створена постійно діюча виставка.


ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СІЛЬСЬКИЙ

ФЕСТИВАЛЬ "БОРОМЛЯ"

ЗАСНУВАННЯ ФЕСТИВАЛЮ

Автору цієї книги неодноразово, як члену президії асоціації керівників шкіл України, доводиться бувати на різних форумах і засіданнях і в Києві, і в інших містах. Майже на кожному з них присутні не лише представники України, а й зарубіжні гості з Європейської Асоціації керівників шкіл.

Коли іде представлення учасників, то обов'язково на мою адресу звучить питання:

- Так ви з Боромлі? З того села, де відбуваються такі прекрасні фестивалі? Як могло вийти так, що столицею Всеукраїнського фестивалю стало село Боромля?

Заснування фестивалю відбулося завдяки діяльності начальника ПМК-145 Івана Васильовича Коломійця. Для виконання організацією великого обсягу робіт по газифікації села Івану Васильовичу доводиться багато їздити, постійно бувати в Києві. Доля звела його з прекрасними людьми, в тому числі і визначними діячами естрадного мистецтва та поетами.

На початку 1990 року Іван Васильович, зустрічаючись у місті Києві з заслуженим діячем мистецтв, Президентом асоціації естрадних діячів України Віктором Володимировичем Герасимовим поставив питання:

- Вікторе Володимировичу, допоможи організувати для боромлян концерти з відомими естрадними співаками, заслуженими артистами України Аллою Кудлай і Віталієм Білоножко.

І ось у квітні 1990 року в сільському Будинку культури пройшли чотири концерти у переповненому залі. Задушевно, лірично прозвучали українські народні пісні.


Особливий інтерес у глядачів викликали пісні на вірші нашого земляка, поета Леоніда Сергійовича Татаренка. Це було вперше в історії села. Але, як виявилося згодом, це був лише перший крок.

У 1991 році в селі відбулося неможливе - пройшов перший Всеукраїнський сільський фестиваль. Думаючи про численні клопоти з його організацією, І. В. Коломієць, згадував:

- Щоб нам зробити таке визначне для села, чого ще ніде не було, - звернувся він з питанням до В. В. Герасимова в 1990 році.

У результаті тривалих обговорень, обміну думками, підтримки діячів естрадного мистецтва і поетів зміг народитися цей прекрасний фестиваль.

У 1991 році на центральному стадіоні села зібралися декілька тисяч односельчан, і сотні людей прибули з навколишніх сіл і міст. Такої кількості визначних артистів, поетів, танцювальних колективів село ще не бачило192. 25 травня 1991 року, в суботу, о 17 годині пролунали слова дикторів Українського телебачення Світлани Білоножко та Віктора Власенка, що фестиваль стартує, йде в життя на благодійній і щедрій боромлянській землі. Чотири вершники-козаки під'їздять до веж, підносять вогонь до запальників. Лунають поетичні рядки:

Мистецтво - поле величаве,

Що серце радує ласкаве,

Розмова міста і гаїв,

І двох закоханих розмова,

І пісня ця душі чудова,

Де чути безліч голосів.

Починається марш-парад, який символізує долю України, її нелегкі етапи. Скачуть вершники, їдуть чумацькі вози, йде група козаків з козацькими штандартами, ще одна - зі списами.

Оплесками, дружньою підтримкою зустрічали


присутні колону ветеранів Великої Вітчизняної війни та праці, представників трудових колективів села, фольклорні ансамблі, дитячий танцювальний колектив. До присутніх звернувся голова організаційного комітету Першого республіканського сільського фести­валю мистецтв "Боромля-91", перший секретар Тростянецького райкому Комуністичної партії України Г. П. Губенко. Його слово - про традиції краю, важливість духовного відродження. А ще про те, що і у важку днину життя суспільства селянство терпеливо дбає про землю-годувальницю, розраховує тільки на власний розум та руки. Ці люди мало говорять патріотичних слів, але багато працюють. Тож справедливо буде не залишати їх поза увагою. Сьогоднішнє свято - хороший подарунок хліборобам.

І як годиться, фестиваль зустріли хлібом-сіллю. Вручала його гостям дівчина-Весна. Гордо й величаво пролетіла коло шани багато вбрана трійка коней. У кареті сиділа молода боромлянка з гостинним даром. А вже потім пішла зеленою травою, щоб низько уклонитися всім тим, хто приїхав до села, хто вірить у людей праці, хто готовий служити їм своїм талантом.

Ось такий пролог свята. Урочистий, красивий, по-людяному теплий і проникливий.

У дію вступають поетичне слово, музика, пісня, танок, гумор. Микола Федорович Сингаївський, поет, лауреат республіканських премій імені Л. Українки та імені М. Островського, редактор відділу культури газети "Радянська Україна", прямо причетний до події. Адже газета разом з Асоціацією діячів естрадного мистецтва України, Держагропромом УРСР виступила ініціатором проведення такої події. Поетична душа одразу відчула атмосферу Боромлі, неповторність натур його жителів. Тож і народилися рядки, присвячені Сумщині, її квітучим садам, працелюбним людям.


Звичайно ж, не міг не приїхати до Боромлі поет-земляк, лауреат премії імені М. Островського Л. Татаренко. На його слова написані пісні про Тростянець та Боромлю. І вони звучали на святі у виконанні популярних співаків.

З натхненним поетичним словом про Боромлю звернувся Леонід Сергійович:

Боромля - річка і село:

За що отак назвали?

Із бору в степ воно ввійшло:

В Боромлі - раювали.

Боромля - бій гримів в бору,

Й не раз суворим громом.

І досі в кожному яру

Знаходяться патрони.

Вже сивий я, життя вершу,

Боромлі-річеньці кажу:

- Засмійсь весняним громом...

Немає хвилям вороття.

А мав би ще одне життя -

Співав би про Боромлю.

Дивився в глиб величних рік,

А виділась Боромля...

Не заклекоче в ній поріг,

Нема на ній поромів.

З-під верб зелених вигляда,

Купавчин цвіт гойдає,

Та в ній тече жива вода:

До хвилі припадаю.

І молодіє з року в рік

Душа моя козача.

Із мальовничих тисяч рік

Таку ніде не бачив.

Ввійду в Боромлю чисту я,

І не зірву купави...

563


Мене ж тут матінка моя

В купальську ніч купала.

Вже сивий я, життя вершу,

Боромлі-річеньці кажу:

— Засмійсь весняним громом,

Немає хвилям вороття,

А мав би ще одне життя -

Співав би про Боромлю.

Для боромлян суботнього вечора співали лауреат Ленінської премії, народний артист СРСР Анатолій Солов'яненко, народні артисти УРСР Валентин Пивоваров та Микола Гнатюк, заслужені артисти УРСР Алла Кудлай, Віталій Білоножко, Віктор Шпортько, лауреат премії імені М. Островського О. Василенко, солістка Державного духового оркестру Світлана Катерноза, тріо бандуристок Держтелерадіо УРСР Антоніна Мамченко, Світлана Петрова, Алла Шутько, лауреат фестивалю "Червона рута" Микола Свидюк. Грав Державний духовий оркестр УРСР, виступав вокально-інструментальний ансамбль "Краяни". Високе мистецтво балету демонстрували народний артист СРСР Валерій Ковтун та артистка Яна Гладких. А скільки вогню, темпераменту, майстерності внесли в хореографічні композиції "Козацька" та "Ярмарок" учасники фольклорно-хореографічного ансамблю "Славутич" з Дніпропетровська.

Іскрилось свято й гумором - дотепним словом, веселими історіями, дошкульними спостереженнями. У даному випадку колективний, згуртований сміх — хороша ознака, яка свідчить про здоровий дух та оптимізм присутніх. Цех гумористів у Боромлі представляли лауреат Республіканського конкурсу Юрій Кпимчук з Ялти, заслужений артист УРСР Олександр Івченко та народний артист України Анатолій Литвинов. Останній завершував концертну програму, яка тривала майже


чотири години. Та ніхто не втомився. Навпаки, всі просили А. Литвинова читати ще і ще. Він бадьоро та весело виконував всі заявки боромлян. Навіть вніс пропозицію не розходитися, а отак, всім разом і зустріти свято Трійці.

На такому святі нічого не хотілося пропустити. А ще ж важливо знати думки про подію тих, хто її організував, хто підтримав, хто прийшов на свято. Ось окремі з них.

Віктор Герасимов, перший заступник голови Асоціації діячів естрадного мистецтва України, поет:

- Ідея проста - зробити добре діло для трудівників села, створити свято, яке б теплило душі, прикрашало нелегкі будні людям, яким ніколи й нічого не діставалось легко. Вибір випав на село Боромлю Тростянецького району Сумської області невипадково. Тут живуть цікаві люди, не байдужі до історії, мистецтва, народної творчості. Один з них Іван Васильович Коломієць, начальник пересувної механізованої колони № 145, депутат обласної Ради народних депутатів. Схвально відгукнулись на ідею проведення "Боромлі-91" і активно включились у її підготовку райком партії та райвиконком, багато трудових колективів району. Спонсорами виступили Держагропром, Мінводгосп, Українська музична спілка, ЦК ЛКСМУ (МДС). До того ж наш фестиваль органічно поєднується з ще однією подією у культурному житті області - днями П. Чайковського у Тростянці.

Звичайно, провести фестиваль в столиці чи в обласному центрі — одна справа, значно складніше це зробити в селах, де відсутні нормальні умови для виступів, проживання, а іноді і зовсім немає клубу. Та коли говоримо про пріоритетний розвиток села, то давно час переходити від високих слів до конкретних справ,і, звичайно, ж хочеться, аби фестиваль "Боромля" став традиційним і престижним.


Н. Веремієнко, організатор позакласної та позашкільної роботи Боромлянської середньої школи імені В. І. Леніна:

- Такі свята дуже потрібні людям нині, в цей тривожний час, ще більш,ніж будь-коли. Вони, мов світлий промінь, лікують від жорстокості, нервовості, надихають на щире спілкування. Сьогодні ми в школі зустрічалися з поетом Миколою Сингаївським, багато і відверто говорили про проблеми шкільної освіти, розвиток рідної мови, видання книжок для дітей.

Болісно, що на задвірках суспільства опинились такі поняття як чесна праця, благородство, совість.

Хочу ще про одне сказати. Боромляни не пасивні, а активні учасники фестивалю. Школа представляє танцювальні колективи, а от з колгоспу імені Леніна прибув і виступив сімейний ансамбль Бубликів.

М. Бруяка, секретар райкому партії:

- Додам від себе: очолює цей самобутній колектив голова колгоспу Юрій Бублик. А члени ансамблю - його дружина Катерина, двоє дітей. Другий рік як молодий голова прийняв господарство, і воно піднімається на очах. Не менш важливим вважає для себе Юрій сприяти духовному відродженню села. Жигайлівська художня самодіяльність - одна з кращих у районі.

Леонід Татаренко, поет, лауреат премії імені М. Островського:

- Сприймаю і радію такому фестивалю. Люблю боромлян, на таких людях світ тримається, розквітає добро. Дихаю тут на повні груди, розмовляю із земляками. І багато про що згадую. На власні очі бачив останній бій на Курській дузі. Він тривав на Охтирській горі безперервно сорок днів, а ще пригадується, як у післявоєнні роки працював за плугом, возив і носив воду, став причіплювачем. Одне слово - пізнав життя. Тому й нині багато моїх творів присвячено землякам — простим сільським людям.


Алла Кудлай, заслужена артистка УРСР:

- Два роки тому я вперше виступала в Боромлі. Нам, творчим людям, дуже потрібні такі контакти. Природність, мудрість таких людей - то хороша наука. І мої окремі пісні теж присвячені цьому селу, його людям.

Борис Шарварко, головний режисер-постановник фестивалю, народний артист УРСР:

- На фестиваль "Боромля-91" прибуло близько 250 митців: співаки, танцюристи, музиканти, поети та композитори. До них приєдналися ще й місцеві учасники художньої самодіяльності. До речі, нікого з зірок не доводилося вмовляти. І взагалі, вважаю, що ми, творчі люди, у великому боргу перед селянами. Вони, незважаючи на великі труднощі, складну долю, не страйкують, а дбають про хліб насущний. Часто буваю в селах, розмовляю з селянами. Вони ставлять резонні питання: "Чому за нас деякі політики-теоретики вирішують долю села? Закликають розпустити колгоспи, розформувати радгоспи. А нас про це запитали?"

Село в нинішній ситуації - надія і опора суспільства. І його жителям вже набридло слухати пусті, красиві обіцянки. Селу давно час повернути борги матеріальні і моральні, повернути не на словах, а на ділі.

Радісно, он скільки прийшло людей на фестиваль. Прийшли до гарної пісні, щирого слова. Спасибі всім, хто допомагав готувати це свято для душі і розуму.

Віталій Білоножко, заслужений артист УРСР:

- То як же мені було не приїхати. Я ж ваш земляк, з Буринського району. Такі фестивалі, мов весняне пробудження. Шкода, що з телебачення нікого немає - ні з республіканського, ні з обласного. А подія гідна пропаганди.

Думаю й про своє невеличке село, його нелегку долю. Є задумка зібрати однокласників, зробити щось конкретне і корисне для того краю, де народився і навчався.


Анатолій Солов'яненко, лауреат Ленінської премії, народний артист СРСР:

- Два крила - красиве і корисне - має фестиваль "Боромля-91". Хлібороби — основа миротворення, самі вони рідко коли дозволяють собі відпочинок. З пошаною і любов'ю ставлюсь до селян, ми всі ще у великому боргу перед ними.

Увечері боромлян чекав сюрприз — святкові ілюмінація і салют.

Злітали у небо різнобарвні ракети, прославляючи велич хліборобської праці, тих, хто годує нас, хто продовжує у такий спосіб життя на Землі.

Наступного дня, в неділю, 26 травня учасників фестивалю гостинно і тепло вітали жителі районного центру Тростянця.

ЗУСТРІЧ З ПОЕТОМ

МИКОЛОЮ СИНГАЇВСЬКИМ

У 1992 році, коли фестиваль відбувся вдруге, за ініціативою класного керівника 4-В класу Г. І. Солохи, в стінах школи відбулася зустріч з відомим поетом Миколою Сингаївським.

Це було своєрідне свято, до якого з трепетом у серці готувалися і учні, і вчителі. Яким захопленням, яким вогнем світилися оченята у дітей, коли до класу завітав Микола Сингаївський. Коли він зайшов до класу, була надзвичайна тиша. Всі завмерли. Обдарована людина, твори якої читали з першого класу, стояла перед ними. В уяві кожного постали його вірші.

Та, мабуть, найбільше про маму. А що найрідніше для дитини? - звичайно рідна ненька. Якщо це вірш, то діти вивчають його з любов'ю, навіть порівнюють часто свою маму з вчителькою.

Свій виступ Микола Сингаївський почав так: "Любов


до рідного краю починається з колискової маминої пісні. У ній звучить материнська ласка і любов, світ добра і краси".

Та найбільше враження залишило відкриття, що слова пісні "Чорнобривці" - це твір М. Сингаївського. Багато дітей і дорослих вважали, що це народна пісня. По закінченню зустрічі її співали разом і діти, і вчителі. На зустрічі діти декламували з любов'ю вірші поета і немовби уявляли всю ту красу, яка ллється, зачаро­вуючи присутніх із поетичних рядків:

Коли вітер у полі

Колихне колосок.

Кожне дерево в лісі

Має свій голосок.

Велику увагу звернув поет на вшанування ветеранів Великої Вітчизняної війни і прочитав вірш:

Квіти на граніті, на броні

Сонце усміхається мені.

Поруч з ветеранами стою

Наче клятву мужності даю.

Ця зустріч тривала довго, але була такою цікавою,. що ніхто й не помітив, скільки часу пройшло.

Боромля залишилася у серці поета. Він неодноразово сюди приїздив. З піднесенням він згадує Боромлю у вірші "Земля моїх друзів":

Сумщина - партизанський наш краю,

Де з літами щедріші плоди.

Я в думках, мов сувій, розгортаю

Твої луки, роздоли, сади.

Назбираю у душу мелодій

Принесу на поріг звіддаля, -

І скажу: тут при кожній господі

Полуницями пахне земля.

Здавна зайди цю землю топтали,

Грабували харчі й про запас,


Та пощезли, як очмань, вандали,

А вона плодородить щораз.

І навчає дітей своїх жити,

Пошанівку нести до могил,

Щоб не падали зорі з орбіти,

Щоб світився від них небосхил.

Є для серця і пісні роздолля

А для вдячності щирий псалом.

Де село моїх друзів - Боромля

Там і я гостював під крилом.

Земле, мудрості, праці, звитяги,

Дай ковток дзвінкої води

Зачерпну тут живої наснаги,

Щоб вернутись і в пісні сюди.

А з якою любов'ю і ліричністю, наповнені філософським змістом, звучать слова з вірша "Мить і вічність", присвячені Боромлі;

Над Боромлею слово і пісня

В мою душу з весною влилися.

Над Боромлею пісня і слово,

Наче небо, цвітуть барвінково.

Над Боромлею воля і доля -

В кожне серце впустили роздолля

І воно, як і слово, і пісня,

У мелодію вічну злилися.

НАШ ЗЕМЛЯК ПОЕТ

ЛЕОНІД ТАТАРЕНКО

Відомий сучасний поет-лірик Леонід Сергійович Татаренко народився 10 червня 1930 року в місті Тростянці в сім'ї службовців.

Ріс він серед чудової природи і з дитинства полюбив ставки, привабливі лісові галявини, зарослі полуницями, тихі гаї і ромашкові луки.


У рідному місті Леонід Сергійович закінчив середню школу імені Т. Г. Шевченка. Вищу освіту здобув у Харкові, закінчивши гірничий інститут. Тривалий час працював інженером в Українському науково-дослідному інституті "Дніпрошахт" в Києві.

Потяг до літературної діяльності відчув ще в юнацькі роки. На початку 50-х р. його вірші друкують республіканські і союзні газети і журнали. З'явилися перші збірки, написані російською мовою: Це "Лесные родники", "Гроздья рябины", "Красная земля", "Солнечная капель". Окремим виданням у Москві вийшла збірка вибраних творів поета "Синее дерево". Творчо обдарованому поету надають свої сторінки союзні відомі журнали, серед них "Огонек".

У багатьох своїх віршах поет змальовує чудову природу Тростянеччини. В одному автобіографічному листі він пише:

- "Лесные родники" та "Гроздья рябины" - це моя біографія з незначними відступами. За родом занять мені часто доводилося бувати в різних місцях нашої країни. Велике враження справили на мене Кавказ і Крим. Та де б я не був - на Дінці чи Дону, на берегах Арагви або Кури, на Дніпрі-Славуті, - я ніколи не забував рідних джерел моєї радості, джерел моїх рідних річок.

З особливою теплотою поет згадує рідні місця: Тростянець, Смородине, урочище Нескучне, Боромлю. їм присвячено немало щирих, задушевних слів у віршах: "Лебедине озеро", "История Боромли", "За Боромлею чистою", "Боромля солов'їна", "Річка Боромленька".

Багато його творів присвячені патріотичній тематиці, героїці Великої Вітчизняної війни. Цілу поему присвячено партизанському з'єднанню легендарного Ковпака. Поема "Чотири Ганни" зображує трагічну сторінку фашистської окупації в нашому районі.

Багато разів Леонід Сергійович відвідував наше село.


Він полюбив його трудівників та величну природу боромлянського краю. Його знають всі від малого до великого і, побачивши цю людину, говорять:

- Це людина з великої літери, яка своєю поезією звеличила нас і наше село, зробила його знаним у багатьох куточках світу!

Зустрічаючись з поетом, дивуєшся його простоті, скромності. Але це людина надзвичайно ерудована з філософським підходом до сенсу життя і буття. У роз­мовах з Леонідом Сергійовичем вражаєшся його глибокими історичними знаннями. Він чудовий співрозмовник і бажаний в будь-якому товаристві.

Леонід Сергійович постійний учасник усіх Всеукраїнських фестивалів "Боромля". В 1993 році він написав "Величальну фестивалю "Боромля":

І прозора й віковічна

Боромленька осяйна

Повнить Ворсклу - славну річку

Й сама славиться вона.

Хоч й нема на ній поромів,

Та яке ж ім'я гучне

Лиш прислухайтесь Бо-ро-м-л-я...

Грім з дощем наздожене.

Тече річенька Боромля -

Така ж назва і села!

В край оце відлунням грому

Дивна звістка надійшла.

На Боромлі свято пісні!

Лунатиме з року в рік...

Не вірилось в таке, звісно:

Скільки в світі більших рік?

Фестиваль республіканський?

На Боромлі? В Тростянці?

Найспівучіша! - ріка ця.

Сонце сяє в цій ріці.


Радість в імені Боромля -

Так назвали й фестиваль.

Вже його пісенна крона

Обійма й сусідню даль.

Фестиваль для тих - хто сіє

В полі житечко і жне.

Для сумчан всіх! Та й в Росії

Сіячів не обмина.

Все життя в полях селяни

Від зорі і дозорі...

Хто й коли в театр загляне? —

Щоб почуть отих майстрів.

Фестиваль"Боромля" втретє

Відбудеться в цю весну

Хто приїде? - це в секреті -

Славу мають голосну.

Війдуть знову корифеї

В наше поле і ліси.

І - "зірки" - співучі феї.

З божим даром голоси.

Фестиваль "Боромля" - перший:

Стадіон вже повний весь.

У цвіту терни й черешні.

Й салютує грім з небес.

А Кудлай в Боромлі - Алла

Про Боромлю все співала:

Як у ніч на Йвана-Купала

В Боромленьці чистій

Боромляночка купалась -

У однім намисті.

Торкалась чар-зілля

В ніч перед весіллям...

Сіявсь дощик - на здоров'я,

Й розкривався цвіт купав...,

З соловейками Боромлі


Солов'яненко співав.

Грім змовкав від того співу...

Танцюючих козаків

Не спинила б навіть злива -

Сонце блискало з підків.

А на другім фестивалі

Сам Дмитро Гнатюк! - стояв

На пісеннім п'єдесталі.

В небеса орлом злітав.

і Лідію Кондрашовську! -

Не Віденський слухав ліс -

Тростянецький почув вперше

(Чайковського чув - колись).

До озер до лебединих

Світовий балет прибув

Й співав, в сусідні села линув,

І танок, і гумор був.

Чуть було й на дальнім полі -

Від реготу в'яв осот -

Як Литвинов Анатолій

Чорноморський ділив флот.

А як молодь зустрічала

Молодого Гнатюка! -

"Дзвін малиновий" ночами

На Боромлі не змовка.

Знову й знову спів небесний

Над лугами пропливе.

І надія знов воскресне,

Й віра в щастя оживе.

Отакі "зірки" співучі

Завітають в Тростянець.

В боромлянський луг квітучий:

З квітів - кожному вінець.

Хто їх чує у столиці?

А в Боромлю як втечуть


То вже їх не одиниці -

Міліони будуть чуть.

Все життя в полях селяни

Від зорі і до зорі...

А без пісні - серце в'яне,

Та в яких же трударів

Не в Париж приїдуть значить?

Та щоб жоден не зазнавсь -

Вже ж почують і побачать:

Де? - Чайковський починавсь.

Місць святих в нас чималенько -

Що життя коротке, жаль...

Така річка Боромленька

Й такий в неї фестиваль.

ПІСНЯ НЕ ПРОЩАЄТЬСЯ

З БОРОМЛЕЮ

Всеукраїнський фестиваль мистецтв "Боромля" став неординарною подією всієї держави. Про нього писали районні, обласні і центральні газети, відбулися спеціальні радіо і телепередачі. Для людей, і особливо сільських жителів, він став бажаним. Але мало хто знає, що для того, щоб він жив і відбувався, кожного року докладалися і докладаються величезні зусилля багатьох людей. Лише одного разу на відкриття фестивалю у 1991 році сільська Рада виділила 35 тисяч карбованців, а в наступні роки - майже нічого. Головні труднощі в організації фестивалю - це матеріальні проблеми. Держава централізовано не виділяє коштів. У цій ситуації його організатори вимушені шукати спонсорів. І світ, як кажуть, не без добрих людей. Постійну підтримку і допомогу в організації фестивалю надають Сумська обласна і Тростянецька районна державні адміністрації, Міністерство культури України, Міністерство меліорації


і водного господарства, українське об'єднання УТЕЛ, а також інформаційні спонсори: телебачення України, газети "Сільські вісті" та "Демократична Україна".

- Давно б можна було, посилаючись на масу труднощів і проблем, на хронічну недостачу коштів, відкласти "Боромлю" до кращих часів, - розповідає голова Тростянецької районної Ради народних депутатів Микола Березін. - Але справедливо говорять: пісня, як і надія, вмирає останньою. На наш заклик зробити все, щоб фестиваль відбувся, багато хто відгукнувся. Першим - голова Сумської обласної Ради, голова обласної держадміністрації Анатолій Єпіфанов. У нашому районі не знайшлося жодного господаря, який би залишився осторонь, не допоміг би святу мистецтв, якщо не матеріально, то хоча б участю. У скарбниці нині не густо, дефіцит бюджету - величезний.

Майже щорічно приїздить до Боромлі відомий композитор і співак Микола Свидюк. Що приваблює його з необійденої фестивалями та іншими видовищами сонячної Одеси в наш край?

- Передусім люди, - усміхається артист під час короткої перерви між виступами. Адже Миколі випало бути ще й ведучим концертної програми. - Видатні люди - робітники, керівники, суспільні діячі, які вирощують хліб, творять інші добрі справи і бережуть, як зіницю ока, любов до мистецтва. Посудіть самі: з часу народження "Боромлі" тут вже виконано більше 300 пісень, багато з них - вперше. Я й цього разу привіз свою нову пісню, про яку незабаром дізнаєтесь.

- Це свято - своєрідна віддушина для трударів після напруженої праці на полях і фермах, - говорить голова сільської Ради Микола Гапон. - І ми вдячні спонсорам, які допомогли влаштувати барвисте свято пісні і посмішок, оптимістичного настрою і творчої наснаги.

За декілька років існування фестиваль зміг полюбитися


багатьом, як меломанам, так і просто слухачам. Він поступово розширив свої крила. З 1995 року набрав нових чудових рис. Традицією стало те, що своєрідною візитною карткою мистецького свята став Всеукраїнський конкурс на краще виконання пісні про українське село. У 1995 році фестиваль уперше вітав Президент України. Такі вітання вже також перетворюються у тра­дицію. У 1996 році Президент Леонід Кучма звернувся до учасників, організаторів і гостей фестивалю з такими словами:

Шановні друзі!

Щиро вітаю Вас — учасників, організаторів та гостей Всеукраїнського фестивалю мистецтв "Боромля-96"!

Знаменно, що цей сільський фестиваль мистецтв проходить у вікопомні святкові дні п'ятиріччя Незалежності України, освячені новою Конституцією нашої держави.

Відрадно, що конкурс на краще виконання пісень про українське село об'єднує багатьох відомих і молодих артистів, адже Україна завжди славилася своїми талантами. Задушевна, легконаспівна пісня, мова солов'їна - то наша національна гордість.

Держава піклується про свій золотий фонд - селянство, і фестиваль "Боромля-96" — ще один красномовний тому доказ. Хай розквітає наше село, щасливими будуть його трударі.

Щиро бажаю вам, шановні, миру, щастя, добробуту. І хай цілюще пісенне джерело Боромлі допомагає у розбудові суверенної України.

Президент Асоціації естрадних діячів України, заслужений діяч мистецтв України, поет-пісняр і ведучий популярної програми Українського радіо "І знову зустріч" Віктор Герасимов так характеризує витоки


Боромлянського фестивалю і його значення: «Наша творча діяльність — це, перш за все, створення і проведення великих фестивалів. Таких, як "Пісенний вернісаж", "Рось"(на екологічну тематику), молодіжний фестиваль "Сонячний скіф". Але найстарішим з них є "Боромля" - єдиний в Україні сільський фестиваль мистецтв, де беруть участь лише професійні виконавці. Традиційно фестиваль відкривається в районному центрі Тростянці, а завершується в селі Боромлі, звідки й походить назва фестивалю. У різні роки фестиваль прикрасили участю такі зірки української естради, як Анатолій Солов'яненко, Ніна Матвієнко, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук (на жаль, уже покійний), Дмитро Гнатюк, Анатолій Литвинов, Віталій Білоножко, Раїса Кириченко, Микола Гнатюк, Анатолій Горчинський, а також музичні колективи: Державний заслужений хор імені Григорія Верьовки, всесвітньовідомий ансамбль танцю імені Павла Вірського. і це далеко не повний перелік. Не знаю жодного з наших видатних майстрів мистецтва який не побував би за ці роки на фестивалі "Боромля". Головним режисером-постановником є народний артист України Борис Шарварко, який стояв біля витоків цього фестивалю і теж плекав його разом з нами.

У фестивалі беруть участь також поети-пісняри Микола Сингаївський, Микола Луків, Леонід Татаренко та ін.

Натхненником нашої асоціації стала така людина, як Іван Васильович Коломієць, начальник Боромлянської сто сорок п'ятої механізованої колони, патріот Боромлі, з яким ми, власне кажучи, і придумали цей фестиваль. Сельчани, як ніхто інший, якось відсторонені від культурно-мистецьких подій. Це й наштовхнуло на думку створити фестиваль, спрямований на сільську тему, який тяжів би до джерел української пісні, був би ближчим до фольклору. І не без гордості скажу, що це нам удалося».193


“БОРОМЛЯ-97”

В останні роки стало традицією проводити Всеукраїнський сільський фестиваль мистецтв Боромля у дні святкування Незалежності України.

Серпень 1997 року продовжив цю традицію. Знову фестиваль, і знову зустріч, і знову пісня над Боромлею. Щось легке та мелодійне несе в собі назва "Боромля". Дехто з музикантів, можливо, відповість:

- Останні дві літери - це нота "ля".

Чотири дні на Тростянеччині тривав сьомий Всеукраїнський сільський фестиваль мистецтв "Боромля-97". Йому передував конкурс на краще виконання пісні про українське село. Два дні прослуховувало авторитетне журі виступи понад сімдесяти конкурсантів.

Оцінювали вокальні здібності конкурсантів члени журі: Віктор Герасимов - Президент Асоціації діячів естрадного мистецтва України, заслужений діяч мистецтв України поет-пісняр Віталій Пучко - заслужений діяч мистецтв України, заслужений діяч мистецтв України, регент Патріаршого хору; Микола Луків - поет-пісняр; Анатолій Горчинський - народний артист України, композитор; Валерій Захарченко - народний артист України, голова Київського міського відділення АДЕМ України; Віктор Теличко - голова Закарпатського обласного відділення АДЕМ України; Володимир Богуслав - диригент; Леонід Татаренко - поет-пісняр; Леонід Попернацький - композитор; Христо Паскал (Болгарія) - співак; Володимир Перетятько - завідуючий відділом культури Тростянецької райдержадміністрації; Іван Коломієць - начальник пересувної механізованої колони № 145; Лариса Горенко - мистецтвознавець, відповідальний секретар художньої ради конкурсу.

І ось підбито підсумки. Серед авторів-виконавців першу премію здобув Петро Чорний (м. Київ), три других -


Анжеліка Андрієвська (м. Київ), Валерія Мартьянова (м. Харків), Людмила Тараненко (м. Київ), три третіх - Автанділ Бежіашвілі (м. Київ), Олександр Надточій (м. Ромни Сумської області) та Агнія Алофа (м. Київ).

Серед виконавців дві перші премії одержали Дарина Рось (м. Вільнянськ Запорізької області) та Броніслава Солтис (м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області), три других - Наталія Заболотна (м. Київ), Наталія Димитрова (м. Харків) та Ганнуся Дмитренко (м. Вільянськ Запорізької області), чотир



Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 113; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.89.204.127 (0.019 с.)