Сільські мітинги на підтримку

ЗОВНІШНЬОЇ І ВНУТРІШНЬОЇ

ПОЛІТИКИ ПАРТІЇ

У радянський час, зокрема, в 40-50-і роки, комуністи надавали великого значення проведенню різних мітингів на підтримку зовнішньої і внутрішньої політики партії. Сценарії мітингів продумувалися, виступаючі готувалися. Таким чином формувалася суспільна думка про всенародну підтримку програми і практики діяльності Радянського уряду.

Просторе подвір'я боромлянського колгоспу ім. Орджонікідзе заповнили колгоспники. Вони зібрались на мітинг, присвячений рішенню Пленуму Радянського Комітету захисту миру про проведення збирання підписів під Відозвою Постійного комітету Всесвітнього конгресу прихильників миру про заборону атомної зброї.

Виступаючи на мітингу, стахановка колгоспних ланів комсомолка Галя Різник говорила: "Минула війна принесла нам розорення. Самовідданою працею ми відбудували своє колгоспне господарство. Ми прагнемо далі працювати, не покладаючи рук, вирощувати на колгоспних полях високі врожаї, щоб ще більше зміцнити могутність нашої Батьківщини. Іншої думки у нас не було.

Намагання імперіалістів розв'язати нову війну потерплять поразку. Ми одностайно підписуємось під Стокгольмською Відозвою про заборону атомної зброї. Підписуючись під Стокгольмською Відозвою, ми примножимо свою працю, зберемо урожай у стислі строки і без втрат, достроково розрахуємось з державою по хлібоздачі".

Потім виступив колгоспник Олексій Кириченко, який заявив від імені присутніх, що ставлячи свої підписи під Відозвою, ми вимагаємо заборони атомної зброї і заявляємо: "Не бути війні!" Збирання хлібів ми проведемо за 8 робочих днів, виконуватимемо денні норми виробітку не менше, ніж на 200 відсотків".

Після мітингу колгоспники одностайно підписалися під Стокгольмською Відозвою про заборону атомної зброї¹⁵¹.

З великим політичним і виробничим піднесенням проходив збір підписів під Зверненням Всесвітньої Ради Миру в колгоспі імені Сталіна.

На зборах після доповіді "Радянський народу боротьбі за збереження і зміцнення миру" 66-річний колгоспник Микола Михайлович Романіка, висловлюючи думку присутніх, заявив:

- Ми ставимо свої підписи під Зверненням тому, що хочемо миру. Ми люди мирної праці і працюємо, не покладаючи рук, для того, щоб своїм трудом підносити міць нашого колгоспу і могутність своєї Батьківщини. Патріотичні були виступи бригадирів рільничих бригад Ф. Буденного, І. Бея, колгоспника В. Федорко.

Після зборів колгоспники зобов'язались ще краще працювати на колгоспних полях. Свої підписи під Зверненням вони скріплювали стахановською працею. Ланки Марії Пшеничної, Ганни Усенко, Марфи Кирпи і колгоспниці Марія Сукачова, Анастасія Яресько та інші набагато перевиконували норми виробітку на копанні буряків.

Між рільничими бригадами, ланками і колгоспниками розгорнулось змагання за те, щоб до 1 жовтня завершити всі осінні сільськогосподарські роботи¹⁵².

2 квітня після робочого дня в колгоспі ім. Кірова відбувся багатолюдний мітинг протесту проти злодіянь американських імперіалістів, які застосовували бактеріологічну зброю в Кореї і в Північно-Східному Китаї.

59-річний колгоспник Андрій Остапович Колісник заявив:

- З почуттям глибокого обурення ми дізнались про звірячі злочини американських агресорів в Кореї і в Китаї. У лютій злобі свого безсилля американські злочинці застосували проти героїчного корейського народу бактеріологічну зброю. Волелюбні народи світу цього ніколи їм не простять. Злочинці заслуговують суворої кари.

Гнівом і обуренням були пройняті виступи колгоспниці Ольги Бондар, ланкової Оксани Омельченко, голови колгоспу Івана Калашника та ін.

У 40-50-і роки відбувалося багато разів постійне зниження цін на продовольчі і промислові товари. Механізм цього зниження був ще невідомий народу, тому ці дії сприймалися широкою громадськістю як сталінське піклування про громадян.

3 почуттям великої любові і гордості за Соціалістичну Батьківщину зібралися механізатори Боромлянської МТС після трудового дня на мітинг 3 березня 1951 року, присвячений постанові Ради Міністрів СРСР і Центрального Комітету ВКП(б) "Про нове зниження державних роздрібних цін на продовольчі і промислові товари".

Виступив заступник директора МТС по політчастині Є. Назаренко. Він говорив. "У той час, як у капіталістичних країнах з кожним днем життя трудящих погіршується, ціни на товари широкого споживання ростуть, мільйони

трудящих страждають від злиднів і голоду, в нашій країні рік у рік підвищується життєвий рівень народу. Піклуючись про добробут нашого народу Радянський уряд провів четверте зниження цін на товари масового споживання. Сердечне спасибі нашій більшовицькій партії, Радянському уряду і Великому Сталіну!"

Потім виступили завідуючий нафтоскладом М. Ярмистий, старший механік МТС І. Гриценко. У своїх промовах вони щиро дякували рідному Сталіну за батьківське піклування про них, простих людей.

Механізатори Боромлянської МТС у відповідь на постанову партії і уряду взяли зобов'язання до 15 березня повністю закінчити ремонт тракторів і сільськогосподарського інвентарю, достроково і на високому агротехнічному рівні провести весняну сівбу¹⁵⁴.

З почуттям великої радості і гордості за свою могутню рідну Батьківщину колгоспники артілі ім. Червоної Армії зустріли постанову Ради Міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) про нове зниження цін на товари масового споживання.

Понад 250 колгоспників прибули на збори 7 березня 1951 року.

- Нове, четверте зниження цін в післявоєнний період у нашій країні - це новий прояв піклування партії і уряду про добробут радянського народу, це також визначає могутність нашої соціалістичної країни, - говорив голова колгоспу Балдовський. - Адже в країнах американського агресивного блоку, - продовжував він, - навпаки, ціни на товари масового споживання весь нас підвищуються, життєвий рівень трудящих день у день падає.

- Спасибі більшовицькій партії і рідному Сталіну за піклування про свій народ, - говорив 64-річний колгоспник, бригадир городньої бригади Яків Кузьмич Кобушко. - Ми не пошкодуємо сил, щоб зробити свою Батьківщину ще могутнішою на радість всім друзям і на страх ворогам.

Колгоспники одностайно, тут же на зборах, вирішили взяти нові підвищені зобов'язання по досягненню високих урожаїв у 1951 році. Ось ті показники, за які колгосп боровся: одержати по 20 ц зернових на всій площі, озимої пшениці по 24 ц, чумизи по 30 ц, цукрових буряків по 300 ц на площі 150 га. Тваринники колгоспу боролися за 2300 літрів молока від кожної фуражної корови, за одержання 15 поросят приплоду від кожної свиноматки. Уже в цей рік колгосп повинен механізувати трудомісткі роботи на фермах - приготовлення кормів, встановлення автопоїлок, тощо. У 1951 році в колгоспі був встановлений телефон і 25 відсотків колгоспних хат радіофіковано.

Колгоспники боролися, щоб укрупнений колгосп ім. Червоної Армії в 1951 році став мільйонером.

Використовуючи резерви великого колективного багатогалузевого господарства, колгоспники своє зобов'язання виконали¹⁵⁵.

ВИБОРИ ДО РАД РІЗНИХ РІВНІВ

У другій половині 40-х - першій половині 60-х років продовжувала діяти Сталінська Конституція, згідно її статей кожен громадянин мав великі права. Це відносилося і до виборів. Кожен мав право брати участь у них і висувати самостійно будь-яких кандидатів. У дійсності справи з виборами виглядали зовсім по-іншому. Всі кандидати в депутати місцевих Рад висувалися під контролем партійних і державних органів, не говорячи вже про кандидати в депутати до Верховних Рад республіки і Союзу. Кандидат, як правило, був один у бюлетені для таємного голосування. Люди бачили, що вплинути на радянську систему виборів було просто неможливо. Майже всі 100 відсотків виборців голосували на виборах, і кожний висунутий кандидат практично

отримував всі голоси. Певна частина людей голосували так тому, що боялися переслідувань. Більша частина населення просто була під впливом радянської пропаганди. Виходило так, що на виборах не було вибору. Та все це пропагувалося для людей, як найвищий прояв демократії. Про це, особливо перед виборами, писали газети і постійно розповідало радіо. Ось лише декілька прикладів, як проходили вибори в другій половині 40-50-х роках у нашому селі.

На загальні збори 5 січня 1946 року, працівників Боромлянської МТС, присвячені обговоренню висунутих кандидатів в депутати Верховної Ради СРСР, зібралися 75 чоловік. Під бурхливі оплески присутні обрали до почесної президії зборів членів Політбюро ЦК ВКП(б), а почесним головою зборів батька і вчителя, товариша Сталіна.

Збори затвердили порядок денний про висунення кандидатів у депутати Верховної Ради СРСР та про обрання представників на районні передвиборні збори.

Перше слово взяв Калашник. "Я вношу пропозицію, - говорив він, - висунути кандидатом у депутати Верховної Ради СРСР по нашому Лебединському виборчому округу товариша Сталіна Йосифа Віссаріоновича". Пропозицію Калашника присутні зустріли бурхливими оплесками.

І. М. Банька підтримав пропозицію Калашника. Потім він говорив, що колектив залізничників ст. Смородино висунув кандидатом у депутати до Ради Союзу М. О. Луніна. Банька розповів біографію знатного машиніста.

У своєму виступі Гриценко підтримав працівників Лебединської МТС про висунення кандидатом у депутати до Ради національностей Верховної Ради СРСР Якова Митрофановича Шульгу. Зачитавши його біографію,

Гриценко розповів про виробничі успіхи Шульги. "Висуваючи кандидатів у депутати Верховної Ради СРСР, - говорив Гриценко, - ми віддамо свої голоси за першого кандидата у депутати товариша Сталіна Йосифа Віссаріоновича, за кандидатів у депутати до Верховної Ради СРСР товаришів: Луніна Миколу Олександровича і Шульгу Якова Митрофановича. Немає сумніву, що мою пропозицію дружно підтримає весь колектив працівників МТС. Ми беремо на себе зобов'язання: до дня виборів повністю закінчити ремонт тракторів і сільськогосподарських машин. 10 лютого ми з гордістю віддамо свої голоси за кращих синів нашої Батьківщини, за батька і вчителя, товариша Сталіна".

Виступаючі бригадири тракторних бригад Яценко, Радіонов, Сахно, Бугай. Бутрим гаряче підтримали висунутих кандидатів.

У своїй резолюції загальні збори прохали товариша Сталіна дати згоду балотуватися по нашому виборчому округу, просили Луніна і Шульгу дати згоду балотуватися по Лебединському та Сумському виборчому округах¹⁶⁶.

29 січня 1946 року у великому приміщенні Боромлянської школи ім. Леніна зібралися 600 виборців. Вони прийшли сюди зустрітись зі своїм кандидатом у депутати.

Мітинг відкрив голова виконкому Боромлянської сільської Ради депутатів трудящих Коваль.

Виступив голова колгоспу "Ленінська правда" М. Ніколенко. Він говорив про Луніна як вірного сина радянського народу, про його славні діла. Один за одним виступали промовці: голова колгоспу ім. Кірова Соляник, колгоспний коваль Симбірський, директор середньої школи ім. Леніна Артюшенко, парторг Боромлянської МТС Мешков, голова сільського споживчого товариства Виноградов, колгоспник колгоспу "Ленінська правда"

Коваль. Всі вони простими зрозумілими словами говорили про свого кандидата у депутати Миколу Олександровича Луніна як про знатну людину країни.

Закликали 10 лютого віддати свої голоси за нього.

Перед виборцями виступив Лунін, тепло зустрінутий всіма присутніми. Він подякував виборцям за довір'я, яке вони йому виявили і обіцяв це довір'я цілком виправдати, а також працювати, не шкодуючи сил, на користь улюбленої Батьківщини.

Вітати мітинг, присвячений зустрічі кандидата з виборцями, прийшли учні та учителі школи ім. Леніна.

Голова колгоспу ім. Кірова Соляник зачитав присутнім рапорт про виконання колгоспом зобов'язань перед державою та про закінчення ремонту сільськогосподарського реманенту.

Одностайним схваленням присутні на мітингу ухвалили надіслати привітального листа вождю народів товаришу Сталіну.

Після мітингу учнями школи ім. Леніна був влаштований концерт, у програмі якого були пісні та вірші про вождя і вчителя Великого Сталіна, про Сталінську Конституцію, про народ¹⁵⁷. Учителі та спеціалісти колгоспів призначалися агітаторами. У січні 1946 року їх було 37. Про свою роботу агітатором серед виборців вчитель школи І. В. Жмурко так писав у районній газеті "Ленінська правда": "Агітатором я працюю у провулку ім. Литвинова виборчої дільниці № 165. 15 виборців відвідують гурток, в якому я вивчаю з ними закон про вибори.

Заняття проводжу так, щоб зацікавити відвідувачів. Крім закону про вибори, вивчаю доповідь Сталіна про проект Конституції СРСР, промову товариша Сталіна на передвиборних зборах виборців Сталінського виборчого округу м. Москви. Наприкінці занять коротко розповідаю про життя в Радянському Союзі та про події в Європі.

За планом намічено вивчити з виборцями Конституцію СРСР, доповіді Молотова та Хрущова.

Веду облік проведеної роботи. У зошиті записую відвідування виборцями занять, тематику вивченого матеріалу, запитання виборців, їхні пропозиції. Виборці уважно ставляться до занять, активну участь беруть у бесідах. Одного разу відвідувачі гуртка виявили бажання прослухати бесіди на різні наукові теми. Це я взяв до уваги, і на наступних заняттях вони прослухали лекції: "Про життя на землі", "Будова Всесвіту".

Через рік, 9 лютого 1947 року, відбулися вибори до Верховної Ради УРСР. Вони також були проведені під контролем партійних органів. Про них писали лише в піднесеному тоні.

Учениця 10 класу середньої школи Любов Романіка так писала про них у районній газеті. "У цьому році мені випадає велика честь - вперше брати участь у виборах до Верховної Ради Української РСР. Готуючись до знаменної дати - 9 лютого - я уважно вивчаю закон про вибори і Сталінську Конституцію.

Як учениця середньої школи, я з честю виконую свій обов'язок перед державою: наполегливо опановую знаннями, вчусь тільки на відмінно. У радісний день виборів я прийду до виборчої урни, щоб виконати свій почесний обов'язок громадянина, - віддати голос за кандидатів блоку комуністів і безпартійних"¹⁵⁸.

На березень 1950 року були призначені чергові вибори до Верховної Ради СРСР. Були створені агітпункти, вулиці села поділені на десятихатки, де працювали 76 агітаторів. Для них постійно проводились наради. Агітатори провели 247 бесід із жителями. Члени лекторської групи прочитали 11 лекцій. Часто з лекціями перед виборцями у сільському клубі виступав вчитель

М. А. Міщенко на теми: "Радянська виборча система - найдемократичніша в світі", "Вибори в СРСР і капіталістичних країнах", "Що дала Радянська влада трудящим?"

Районна газета "Ленінська правда" 23 лютого 1950 року надрукувала статтю учениці 10 класу середньої школи Галини Феденко під назвою "Голосуватиму за щасливу юність", в якій вона висловила такі думки: "Щасливо і радісно під сонцем Сталінської Конституції живе молодь нашої Соціалістичної Батьківщини. Більшовицька партія, Радянський уряд відкрили нам широкий і світлий шлях до навчання і праці.

Це стало можливим тільки в нашій країні, де за радянську молодь піклуються Комуністична партія, Великий вождь і вчитель, товариш Сталін, які ведуть країну до світлих висот комунізму.

Хіба до Жовтневої революції молодь селян-бідняків могла мріяти про освіту? Ні! А тепер я вчусь у середній школі. І в цьому році закінчую її, здобуду середню освіту. Це буде важлива подія в моєму житті.

Але найважливіше і найрадісніше для мене те, що мені минуло 18 років. Я стала повноправною громадянкою своєї Батьківщини і вперше в своєму житті братиму участь у виборах до Верховної Ради СРСР.

Центральний Комітет ВКП(б) закликав всіх виборців у день виборів до Верховної Ради СРСР голосувати за кандидатів блоку комуністів і безпартійних. 12 березня я з радістю віддам свій голос за Великого Сталіна, який забезпечив нам щасливу юність, за кандидатів блоку комуністів і безпартійних. До цього закликаю всіх виборців - у день виборів, всім, як один, віддати свої голоси за кращих з кращих людей нашої Соціалістичної Вітчизни".

Сам день виборів 12 березня 1950 року був перетворений у свято.

Рано прокинулось село. З усіх кінців його вулицями до виборчих дільниць поспішали колгоспники.

Ще задовго до початку голосування на виборчу дільницю № 193 прийшло багато виборців. У всіх був святковий вигляд. Рівно о 6 годині ранку голова дільничної виборчої комісії Іван Петрович Бей, поздоровивши присутніх з всенародним святом, запросив їх у приміщення для голосування. Ось першим одержав бюлетені 70-річний колгоспник артілі ім. Червоної Армії Кирило Андрійович Сич. Опускаючи бюлетені в урну, він сказав:

- Я голосую за кандидатів блоку комуністів і безпартійних, за кращих синів і дочок нашої славної Батьківщини, за рідного і улюбленого Сталіна.

Один за одним підходили виборці до урни і виконували свій почесний обов'язок. Серед них Герой Радянського Союзу В. Г. Скринька, 62-річний колгоспник, бригадир городньої бригади колгоспу ім. Червоної Армії Яків Кузьмич Кобушко.

Організовано пройшло голосування. До 15 години дня проголосували всі виборці.

З великим політичним піднесенням почався день виборів у Верховну Раду СРСР на виборчій дільниці № 192. Першим віддав свій голос літній колгоспник артілі ім. Литвинова тесляр Юхим Єгорович Миколенко. За ним бюлетені опустив у виборчу урну тесляр Андрій Безпалько. Організовано з музикою і піснями прийшли на виборчу дільницю колгоспники рільничої бригади Івана Безпалька з артілі ім. Орджонікідзе.

З думками про великого Сталіна, про свою улюблену Батьківщину голосували виборці 191 виборчої дільниці. Тут голосували колгоспники артілей: "Ленінська правда", ім. Кірова, "Шлях Леніна".

Активно пройшло голосування у всіх виборчих дільницях Боромлянської, Кіровської і

Червоноармійської сільрад. Голосуючи за кандидатів у депутати Верховної Ради СРСР А. П. Кондратенка, Я. М. Шульгу виборці демонстрували свою єдність і згуртованість навколо більшовицької партії і Великого Сталіна.¹⁵⁹

Про ці вибори житель села Іван Галушка написав невеликий вірш, в якому є такі рядки:

Настав ясний, великий день

Святкуй! Москва, Одеса, Київ, Таллінн!

Держу я вперше бюлетень -

А в нім написано: - Великий Сталін ¹⁶⁰.

На цих виборах до Верховної Ради СРСР також були обрані всі кандидати при участі майже всіх виборців.