Організація навчання і управління

ШКОЛОЮ

У 90-х роках у селі діє одна загальноосвітня школа, де всі діти здобувають неповну і повну загальну середню освіту. Кількість дітей весь час зростає. На 1 вересня 1997 року вона становила 675 чоловік. Школа працює на підставі свого Статуту як юридична особа і має свою бухгалтерію. Колектив вирішує сам всі питання зміцнення матеріальної бази і навчально-виховного процесу. У такій системі, як показав досвід і наш, і багатьох інших країн, вирішувати питання значно простіше і результативніше. Взагалі, у цивілізованому суспільстві школа має бути тією організацією, на яку повинні працювати всі інші виконавчі структури, а не навпаки, як інколи це буває. Освітній заклад має бути на вершині суспільної піраміди.

У 90-і роки дирекція школи займалася кардинально питаннями покращення матеріальної бази. З цією метою була виготовлена проектно-кошторисна документація, згідно якої планувалося добудувати навчальний корпус на 9 класних кімнат, великий спортивний зал, 25-метровий критий басейн та створити всі необхідні спортивні майданчики на території школи. Складні умови не дозволили це здійснити. Створені лише всі необхідні споруди на території школи. Поряд з цим газифікована котельня, проведений капітальний ремонт спортивного залу, споруджені гаражі для автотракторної техніки. В останні роки вдається підтримувати належний стан приміщень в основному за кошти батьків, підприємств, організацій села.

Школа працює в одну зміну та за системою п'ятиденки протягом останніх десяти років. На кожний навчальний рік розробляється план роботи школи та навчальний

робочий план. 1992-1993 рр. були найкращими в плануванні навчально-виховного процесу. Ні Міністерство, ні місцева влада не обмежували ні кількість навчальних годин, ні кількість годин на факультативи і курси за вибором. Організація навчально-виховного процесу наблизилась до школи-комплексу.

У ці роки в школі проводився експеримент з організації навчально-виховного процесу з гармонійного розвитку особистості при створенні моделі школи нового типу з класами вищої підготовки, базового рівня та педагогічної підтримки в умовах сільської місцевості. Для кожного типу класів були розроблені свої навчальні плани, читалися такі предмети, як ритміка, культура поведінки, основи екології і англійська мова для класів вищої підготовки, починаючи з початкової ланки.

Важливе значення для виховання мало читання власного курсу "Суспільство і я" у всіх класах. Його програма була розроблена педагогічним колективом під керівництвом заступника з виховної роботи Н. О. Веремієнко. Цей курс включав найнеобхідніші питання етичного та естетичного виховання.

Для учнів 8-11 класів вводилося поглиблене вивчення предметів хіміко-біологічного профілю з метою підготовки їх для вступу на медичний факультет Сумського університету, про що з ректоратом було укладено спеціальний договір, і школа ввійшла в об'єднання "Сумський університет". Ці предмети для учнів викладали вчитель-методист Ніна Анатоліївна Пилипенко, старший вчитель Лідія Михайлівна Лисенко. Крім того, на базі школи учні можуть здобувати професії: водія автомобіля, тракториста, швеї, друкарки.

В основі роботи педагогічного колективу знаходяться питання співробітництва, демократизації та гуманізації. У даному плані на педагогічних радах розглядалися такі питання:

- Стан і завдання вчителів по вихованню професійно-педагогічної культури. Психологічний аспект: співробітництво учитель-учитель, учитель-учень.

- Про завдання педагогічного колективу по введенню в практику роботи активних методів і прийомів з удосконалення навчально-виховного процесу. Психологічний аспект: поглиблення співробітництва учитель-учень, учень-учень.

- Поглиблення співробітництва в процесі розвитку учнівського колективу класу. Психологічний аспект: вивчення особистих якостей учнів і використання їх у напрямку розвитку відповідальності класного колективу.

Ця робота піднялася на новий щабель з введенням посади психолога.

Психологом Ольгою Миколаївною Билинкою щорічно аналізується питання підготовки дітей для навчання в школі, навчальні можливості і особливості поведінки дітей, даються рекомендації вчителям і батькам по їх корекції.

У школі склалася своя система управління соціально-психологічного напрямку, яка носить в основному неформальний характер. В її основі лежать такі принципи:

- спочатку люди, а потім справа;

- управляти - означає приводити до успіху інших!

- раціональне делегування повноважень співробітникам на різних рівнях;

- нова філософія управління передбачає зміщення вертикальних зв'язків на користь горизонтальних;

- допомога, підтримка і заохочення творчості кожного члена колективу.

Педагогічний колектив школи у своїй діяльності використовує ідеї В. О. Сухомлинського та інших видатних педагогів. Основні напрямки розвитку школи, програма педагогічного колективу базуються на засадах Закону про освіту України, Концепції про розвиток освіти на Україні в XXI столітті.

Організація шкільного життя має бути такою, щоб у ньому завжди діяла система відповідальності людини за людину. Кожного учня повинно тягнути до колективу, де б він виражав сам себе. Необхідно пробудити в учня здатність переживати найвищу людську радість від усвідомлення того, що він дав, створив, приніс хороше, потрібне, корисне людям.

Кожний вихованець, як тільки починає горіти сам, запалює інших. На нашу думку, одна з найважчих сфер виховної роботи - добиватися того, щоб навчання, знання стали предметом колективістських взаємовідносин. Ми вбачаємо майстерність виховання в тому, щоб навчити кожного старшокласника, кожного підлітка віддати свої знання молодшим товаришам і завдяки цьому збагачуватися інтелектуально.

Слід створити таку духовну спільність, взаємне довір'я і відвертість між вчителями і дітьми, щоб до їх серця доходили ідеї справедливості і добра. Хоч би яким слабким був учень, він мусить з кожним етапом навчання підійматись хоча б на невисоку сходинку в своєму духовному і розумовому розвитку. Треба виховувати і вчити дітей, радуючи їх, а не лякаючи.

Виховання повинно йти немовби по колу: вчитель-учень, учень-учень, учень-молодший учень. Не вкладаючи часточку своєї душі в душу іншої людини, не можна виховати і себе самого. У практиці своєї виховної роботи ми прагнемо до того, щоб кожний старшокласник був вихователем невеличкого колективу молодших школярів.

Наше педагогічне кредо таке: створити віру кожного учня у свої сили. Діти мають різні інтереси, здібності і можливості засвоєння матеріалу. Ми "повинні використовувати всі потенціальні можливості кожного учня, в тому числі середніх дітей і дітей обмежених можливостей.

Не можна допускати, щоб у колективі запанувало переконання, що цей учень у всьому сильний, а той у всьому слабкий, не допускати, щоб у колективі були люди, які примирилися зі своїм становищем "останніх". Кожен член колективу повинен чимось захоплюватись, в чомусь виявляти свої здібності, постійно розвивати їх, досягати визначних успіхів, бути першим, служити взірцем для інших. Психологічна установка на те, що я ні на що не здатний, пригнічує волю, породжує байдужість до самого себе, а це призводить до найнижчого рівня домагань.

Виховуємо ми, насамперед, не тими чи іншими методами або прийомами і навіть не змістом матеріалу, а особистістю вчителя.

Надзвичайно важливим напрямком виховання учнів є робота з батьками. Відношення батьків до школи, в основному, формується на основі інформації дітей. Якщо дитина приходить зі школи змученою і знервованою, якщо вона невдоволена відношенням до себе педагогів, то неможливо чекати від батьків співробітництва із школою, і, навпаки, якщо учень повертається із школи веселим і спокійним, якщо кожне відвідування школи приносить сину чи доньці радість, то в таких випадках батьки підуть на контакти з вчителями і на допомогу школі.

Учень зможе досягти високих результатів у навчанні і вихованні лише при його підтримці.

До питання виховання в значній мірі відноситься сюжет мудрого Езопа в байці про "Сонце і Вітер": "Засперечалися Сонце і Вітер, хто сильніший, і Вітер сказав: "Я доведу, що сильніший. Бачиш, там старий в плащі! Б'юсь об заклад, що зможу змусити його зняти плаща, скоріше, ніж ти".

Сонце сховалося за хмару, а Вітер почав дути все сильніше і сильніше, доки не обернувся майже в ураган.

Але чим сильніше він дув, тим щільніше закутувався старий в свій плащ. Нарешті Вітер стих і припинився; тоді Сонце виглянуло з-за хмарини і ласкаво посміхнулось подорожньому. Подорожній повеселішав і зняв плаща, і Сонце промовило до Вітру, що ласка і дружелюбність завжди сильніше зла і сили"¹⁸⁹.

Методичну роботу очолює досвідчений педагог, заступник директора з навчальної роботи, вчитель-методист Марія Іванівна Стрибуль. Вона сама вміє працювати з дітьми і зуміла налагодити ефективну систему методичної роботи, яка дає свої конкретні результати.

Однією з основних ділянок у роботі школи є робота з кадрами, основою якої є організація методичної роботи. Головним у методичній роботі є надання реальної, дійової допомоги вчителям, класним керівникам, вихователям у розвитку їх майстерності, навичок і умінь необхідних для сучасного педагога. Щоб вірно організувати колективну і індивідуальну діяльність педагогів, треба добре знати потреби і можливості кож­ного вчителя. З цією метою ми проводимо діагно­стування.

Організація методичної роботи заставляє керівників школи завжди бути в пошуках кращих форм, які б давали бажаний результат. Творчо використовуємо надбання нашого колективу.

На сьогодні в школі працює школа молодого вчителя, школа педмайстерності, школа творчих пошуків, методоб'єднання вихователів ГПД, класних керівників. Крім того, по бажанню вчителів організовані динамічні мікрогрупи. Два рази на рік проводяться заняття творчого клубу "Людина в світі людей", де розглядаються питання педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського, педагогіки і психології, проводиться обмін досвідом втілення елементів передового

педагогічного досвіду, звіт членів школи творчості з внутрішкільної диференціації.

Така організація методичної роботи дає можливість підключити до цієї справи творчо працюючих вчителів, створити обстановку хороших взаємовідносин у колективі, стимулювати вчителів до творчих пошуків.

На особливому контролі робота з молодими вчителями. Кожний вчитель - це особистість, і від того, як побудовані взаємовідносини з молодими колегами, залежить майбутнє колективу. Відсутність системності в роботі з молодими кадрами може пригасити любов до професії, не може сприяти творчості.

Велику ефективність дають відвідування уроків з молодими колегами у досвідчених вчителів з наступним обговоренням.

Курсовій перепідготовці вчителів надаємо творчий характер. Це означає, що кожен вчитель сам визначає, де її буде проходити.

Останнім часом частина вчителів пройшли курсову перепідготовку при Донецькій лабораторії інтенсивних методів навчання та при Сумському ІУУ.

Задовольняємо бажання вчителів здійснити творчі поїздки з метою вивчення елементів передового педагогічного досвіду.

У деякій мірі змінений підхід у методиці роботи з батьками. Причина цього - тенденція відчуженості батьків учнів, що слабо навчаються, від школи.

На заняттях батьківського університету проводяться зустрічі з лікарями, юристами, представниками міліції. На підприємствах села працюють батьківські консультаційні пункти. На класних зборах розглядаються питання з урахуванням контингенту батьків кожного класу, результати успішності і поведінки учнів при індивідуальній роботі.

З 1968 року в школі працює Ганна Іллівна Солоха. За

ці роки вона займала різні посади: працювала піонерською вожатою, заступником директора з виховної роботи, вчителем початкових класів, там, де найбільше потребувало її вмінь і досвіду. Для її роботи характерний постійний пошук ефективних методів навчання і виховання, і самовіддача. З цією метою здійснювала ряд творчих поїздок, запозичивши найкраще у вчителів-новаторів С. М. Лисенкової і А. П. Дашевської. Ганна Іллівна має свої власні педагогічні знахідки і ділиться ними з педагогами школи. В 1988 році вона нагороджена медаллю "За трудову доблесть". Вчитель-методист Г. І. Солоха стала призером районного і обласного конкурсів "Учитель року-96".

ВИХОВНА РОБОТА

Протягом тривалого часу виховну роботу в школі очолювала Н. О. Веремієнко, яка змогла привести її в певну систему і багато питань вирішити по-новому відповідно вимог часу. Позакласні заходи стали більш цікавими для учнів і продуманими.

Естафету її творчих справ продовжила Олена Миколаївна Михайлова. Вона зуміла внести свій молодий вогник у життя класних учнівських колективів, урізноманітнити і зробити надзвичайно цікавими для дітей різні конкурента вечори відпочинку. За її ініціативою почала видаватися друкована газета "Шкільний мери­діан". Такий друкований орган має єдина школа в області. Видання зареєстроване Комітетом у справах преси та інформації Сумської облдержадміністрації.

Із зміною соціального устрою надзвичайно загострилося питання виховання. Голова парламенту О. О. Мороз у статті "Виділяємось в роботі", надрукованій в газеті "Сільські вісті" 16 вересня 1997 року, поділився такими своїми думками:

"Трагедія нашого буття в тому, що ми не встигаємо бути взаємно потрібними, тобто бути власне людьми. Ця трагедія наростала впродовж багатьох років, оскільки на зміну попередній спільності з помітними ідеологічними та організаційними збоченнями не прийшло почуття спільності, надбане на інших - гуманістичних, демократичних засадах.

Почуття особистої причетності до загальнонародних, до державних справ, відчуття захищеності з боку суспільства і держави, можливо, саме цього не вистачає нам більше, ніж матеріального достатку.

Хто тепер підніметься на смерть за Батьківщину? Ошукану, окрадену, продану. Возвеличену і злиденну, віншовану спекулятивно...

Хто?

У цьому суть проблеми.

Сучасна історія не пишеться з чистої сторінки".

Система виховної позакласної і позашкільної роботи з дітьми включає у себе загальноосвітню, спортивну, музичну школи, ГПД, краєзнавчий музей, культурно-освітні заклади села. Це поєднання дає можливість наблизитися до школи типу "Школа-центр роботи з дітьми".

Велика увага приділяється створенню різних гуртків і об'єднань за інтересами. В основу всієї роботи ставиться завдання виховати учнів освіченими, здоровими, прищепити їм естетичні смаки, сформувати критичне мислення, свідому дисципліну. Ведеться цілеспрямована робота по розвитку особистості, вмінню спілкуватись із ровесниками, людьми старшого покоління, формувати свій кругозір.

Значну увагу приділяємо учнівському самоврядуванню. Всю роботу починаємо з планування. ККС (координаційний комітет співуправління) продумує різні питання позакласної роботи. Перше засідання проводимо

разом з класними керівниками, де плануємо перспективні лінії роботи на навчальний рік, і, як правило, одна з педагогічних рад присвячується питанням виховної роботи.

Учні орієнтуються на ті питання, які їм під силу, де вони можуть повністю проявити свою самостійність. У полі зору учнів п'ять напрямків роботи: чергування у школі, їдальні, прибирання території, тимурівська та спортивно-оздоровча робота і дозвілля. ККС враховує пропозиції самих учнів щодо організації позакласної роботи.

У школі стало менше проводитись загальношкільних заходів, але ті, які проводяться, стали більш ефективні. Центром виховної роботи стає клас. У нашому полі зору не тільки колектив, а й кожен учень, його здібності, інтереси, нахили. Кожен класний керівник дбає, щоб учні були залучені до різних заходів, щоб краще проявлялись і розвивались їх індивідуальні здібності.

Великої творчої підготовки потребує проведення предметних тижнів, які готуються зусиллями вчителів і вихователів.

Протягом цих тижнів чекають учнів засідання КВВ. усні журнали, конференції, конкурси, вікторини, знайомство з матеріалами пошукової роботи з краєзнавства, зустрічі з цікавими людьми - ветеранами війни і праці, майстрами вишивки К. М. Околічною та О. В. Лободою. Широко, в рамках предметних тижнів, відзначаються знаменні дати в житті суспільства.

Великою підмогою в організаційній роботі є соціальний портрет школи, який допомагає працювати з кожною конкретною категорією наших вихованців. Під постійним контролем діти з неблагонадійних сімей, напівсироти, чорнобильці. З тими, кого називають "важкі", працюють учні-старшокласники. психолог, члени шкільної Ради, залучаємо їх до занять спортом та громадської роботи.

Більше половини учнів школи займаються спортом, багато з них відвідують заняття у спортивній школі. Характерно те, що не тільки хлопчики, а й дівчатка активно прилучаються до спорту. Найбільшою популярністю у дітей користується футбол, лижна підготовка, ЗФП, шахи. Спортивні гуртки і секції працюють за чітким графіком. Гуртківці є першими помічниками вчителів фізкультури при проведенні спортивних свят, шкільних олімпіад. Практикуються щомісячні змагання з різних видів спорту. Найбільше вболівальників на шкільному стадіоні збирають осінні змагання з футболу на приз Героя Радянського Союзу нашого земляка В. Г. Скринько. Пожвавилась робота з тенісу, волейболу, баскетболу, міні-футболу. У цьому заслуга вчителів фізкультури. А вчитель мови і літератури О. В. Литвин створив шаховий клуб. Ним проведена чимала робота по організації першості школи з шахів, куди він залучив старшокласників і молодших школярів. Приємно те, що в шахи грають і дівчатка.

Вже кілька років проводиться фестиваль юних пожежників і кульмінацією його завжди є протипожежна естафета, яка включає у себе спортивні вміння і знання правил пожежної безпеки. Переможці з класів складають збірну команду, яка захищала честь школи в районі.

На районних змаганнях майже з всіх видів спорту школа займає призові місця.

У школі працює щорічно 10-15 гуртків за інтересами, ряд гуртків естетичного циклу. Контингент учнів у них різний. Це можуть бути і учні одного класу, і однієї паралелі, і різновікові об'єднання дітей. Гуртковою роботою охоплено дві третини учнів. Результатом роботи є концерти в трудових колективах, дуже популярні в селі конкурси юних талантів "Ранкова зірка". Керівники гуртків прагнуть зацікавити дітей улюбленими заняттями і в процесі роботи дати практичні навички.

Сьогодні питання національної самосвідомості, відродження народних традицій, духовного збагачення знаходяться в полі зору педколективу. У молодших класах працюють гуртки: "З народних джерел", "Народна мудрість", в середніх - "По рідному краю", "Юний турист". Діти не тільки отримують задоволення від улюбленої спільної справи, а й збагачуються тими здобутками, культурними надбаннями, історичними подіями, на які щедрий наш край.

Щороку гуртківці звітують перед своїми товаришами, батьками. Найбільш вдало проводиться звіт гуртківців студії образотворчого мистецтва, яку веде М. П. Павленко.

Тісна співпраця з музичною школою. Близько 60 учнів навчається у ній у класах народних інструментів, фортепіано, гітари. До проведення позакласної роботи залучаємо викладачів музичної школи. Велику допомогу в позакласній роботі надають шкільна і сільські бібліотеки. На території сільської Ради проживає 126 учасників бойових дій, 52 інваліди Великої Вітчизняної війни, 68 солдатських вдів. Звичайно, охопити всіх турботою не можемо, але тримаємо в полі зору. Допомагаємо тим, хто найбільше цього потребує. Це стосується весняних і осінніх польових робіт, доставки хліба, ліків, води, допомоги по господарству. Доглядаємо за пам'ятниками і могилами загиблих воїнів.

Не залишаємо поза увагою і вихованців дитячих садків, допомагаємо у благоустрої території, у виготовленні іграшок, знарядь праці, виступаємо з шефськими концертами. Традиційно учні молодших класів у червні в дитячому садочку "Дзвіночок" разом з дошкільнятами відзначають Міжнародний день захисту дітей.

Батьки беруть безпосередню участь у виховних заходах, рейдах з обстеження умов проживання дітей у сім'ях. Вони є першими суддями, глядачами,

порадниками. Важливою формою діяльності є робота батьківського патруля на вечорах відпочинку, диско­теках, походах.

Певний внесок у виховну систему вносять групи продовженого дня. У школі їх працює щорічно 5-6, де виховується основна частина учнів початкових класів. Вихователь-методист Тетяна Гаврилівна Артюшенко проводить цікаві нетрадиційні виховні заходи, використовує значний народознавчий матеріал, часто проводить ігри, заохочує учнів до навчання. З цікавістю ці заходи відвідують і батьки, і вчителі.

Вихователь-методист Світлана Олексіївна Пустовар зосереджує увагу на розвитку пізнавальних інтересів, навчає раціонально засвоювати матеріал, підтримує дійовий зв'язок з родинами.

ЖДАНА ФЕДУЩАК

Часи змінюються. Раніше діти лише чули про Америку, а в 1992 році до школи завітала і цілий місяць викладала англійську мову жителька США Ждана Федущак. Випускниця нашої школи, нині журналістка, Лариса Тарасюк взяла в той час у неї інтерв'ю, яке було надруковане у районній газеті. Ми наводимо основні фрагменти цієї розмови:

- Пані Ждано, розкажіть,, будь ласка, про себе.

- Народилася у Підгайцях на Тернопільщині. Батьки з політичних мотивів у 1939 році виїхали до Канади, коли мені було сім місяців. Спочатку поселились у Торонто. Оскільки там живе багато українців, з дитинства виховувалася на традиціях і звичаях рідного народу. Українська діаспора цінує і береже мову, культуру,звичаї, має українські школи, церкви, музеї, випускає газети. Канада мені - маленька частина України.

У 1969 році з чоловіком, теж українцем, виїхала до США, де і оселилась. Живу в столиці штату Колорадо. Маю дорослих сина і доньку.

У Денвері проживає мало українців, і тому спочатку почувала себе обмежено, бо не відчувала живого, рідного мені національного духу. Та все ж українську мову не забула, ще й дітей навчила.

- Яка мета вашого приїзду на Сумщину?

- В Америці ось уже 95 літ існує Український народний союз. Нині чимало українців здійснюють його просвітительний проект в Україні. Моя мета - вчити українців англійської мови. А також хотілося пізнати вашу країну, пожити серед простих людей.

- Пані Ждано, певно, були якісь вимоги до тих, хто побажав приїхати сюди?

- Звичайно. Окрім бажання треба добре володіти сучасною розмовною англійською мовою, мати досвід навчальної роботи і заплатити гроші за квитки.

- Чому обрали саме Боромлю?

- Це сталося випадково. Ще в березні мені повідомили, що поїду до Боромлі.

- Як ви прийняли цю звістку?

- Якщо чесно, почувалася не зовсім певно, деякі знайомі відмовляли від поїздки, довелося наслухатися таких жахів... Але я сказала собі, якщо вирішила, то їдь, нікого не слухай. З іншого боку мала сумніви, чи під силу це мені? Що на мене чекає, адже не знаю куди їду? Та перемогло бажання зробити корисну справу для України, дати вам щось від себе. Тому я - тут. І я пересвідчилася у безпідставності всіх тих страхів. Знаєте, побачила, що наші уявлення про вас відрізняються від Дійсності.

Тут і на вулицях не стріляють, і люди не пухнуть із голоду. В Америці була переконана, що в сучасному Українському селі побачу справжніх козаків і дівчат у

вишиванках з коромислами. А виявилося, що українці живуть вже по-іншому.

- Ви цілий місяць працювали з боромлянськими школярами. Вони відрізняються від американських ровесників?

- Усі діти однакові. Мають спільні інтереси, смаки, уподобання. Навіть зовнішньо зовсім не відрізняються. От тільки юні американці мають значно більше можливостей виявити і реалізувати себе якнайповніше. Наші діти використовують високий рівень розвитку техніки. Кожному із вас довго доводиться йти до того, що ми маємо мало не від народження.

- Цікаво, що в Америці знають про Україну?

- До 1986 року окремо Україна в уяві американців не існувала. Був Радянський Союз, була Росія, Москва, радянський народ. А пізнали Україну, як не сумно, від Чорнобиля.

Для мене особисто Україна надовго залишилася майже казковою, далекою, але прекрасною країною. Про неї багато чула, та ніколи не бачила...

- Говорять, що для американців свобода понад усе?

- Дійсно, для нас це важить багато. Мені здається, навіть більше, ніж для вас. Можливо тому, що маємо різні уявлення про демократію і свободу. Спостерігаючи за вами, я зробила висновок: демократія для вас на сьогодні, насамперед, анархія: що хочу, те і роблю. У нас зовсім по-іншому. Так, я теж можу сказати все, що завгодно, можу будь-кого покритикувати, маю можливість поїхати куди бажаю. Але свобода і демократія - не безмежні. В Америці існують правила, закони, переступити які мало хто наважиться. Та ці закони мене ж і захищають, тому завжди маю душевний спокій. Ви ж часто намагаєтесь уникати відповідальності, обминати закони, не дотримуватись правил. Невже для вас це є та, віками омріяна, свобода?

- Пані Ждано,як Ви вважаєте, чому ми так відрізняємося?

- Я довго над цим думала. Україна, безумовно, не може жити так, як живе. Вас змалку вчили: працюйте, працюйте, працюйте. Та працювали здебільшого руками. В Америці ж говорять: "Працюй мудро, а не тяжко". А тому сьогодні скрізь використовуються зручні, економічно вигідні технології. Ви чомусь переконані, що долари нам сиплються прямо з неба. То не так. Все дістається тільки працею. Хоча не заперечую, живемо набагато краще.

Але повторюю - доводиться багато працювати. Наприклад, я - графічний митець. Та у США людям творчих професій доводиться нелегко. Важко знайти роботу за фахом, до того ж вона мало оплачувана. Тому доводиться підзаробляти. Особисто я постійно доглядаю за старими немічними людьми. Це щось схоже на вашу службу милосердя.

А умови нашого життя дійсно на багато кращі. У кожному американському селі, навіть найменшому, обов'язково є гарні асфальтовані дороги, тротуари, водопровід, каналізація, магазини, де можна купити буквально все. У нас зовсім інше ставлення до речей. Можливо тому, що не існує проблем відносно того, де можна добре поїсти і одягтися - з народження маємо все необхідне і, звісно, звикаємо до цього.

- Що Вам не сподобалось з "дрібниць"?

- Мене тут усі силують багато їсти. Знаєте, до подібного не звикла зовсім. Але мусиш їсти, щоб не образити людину. Чула, ніби у вас не вистачає продуктів, та у селі це непомітно. Правда, споживаєте ви переважно сало, м'ясо, яйця, ковбасу. Ці продукти в США дуже дорогі, їх мало купують. За те у нас кожен турбується про здоров'я, тому вживають фрукти, овочі, рибу. Ви ще багато п'єте горілки. Це, я переконана, шкідливо і погано.

- Пані Ждано, на закінчення - традиційне запитання. Щоб ви хотіли побажати нам?

- Бажаю вам багато успіхів, стати міцною, діяльною державою. І хай Бог подарує сповнення мрій.¹⁹⁰

ДІЛЬНИЧНА ЛІКАРНЯ

У 1988 році відкрито нове приміщення лікарні, яке розраховане на одночасне лікування в стаціонарі 100 хворих і щоденний прийом в амбулаторії до 100 відвідувачів. Головну роль в спорудженні лікарні відіграла ПМК-145. У цій справі осторонь не залишився жоден колгосп і жодна організація. Була створена більш-менш сучасна база для лікування. У поліклініці є добре обладнані такі кабінети: стоматологічний, фізіотерапевтичний, рентген-кабінет, педіатричний, функціональної діагностики. Робляться необхідні аналізи для хворих в клініко-діагностичній лабораторії. Працює їдальня, планується відкриття дитячої консультації. До складу лікарні входить дві фельдшерсько-акушерські дільниці в Новгородському і Гребениківці. Лікарня обслуговує населення Боромлянської і Гребениківської сільських Рад в кількості 7258 чоловік. Послуги населенню надає цілодобово машина швидкої допомоги.

Персонал лікарні нараховує 50 чоловік, з них: 8 лікарів та 19 чоловік середнього медичного персоналу. З 1990 року заклад очолив Михайло Семенович Русанюк, який прибув у наше село після закінчення Івано-Франківського медичного інституту. Це людина, яка знає свою справу сама і вміє налагодити добру роботу колективу. Висококваліфікованими компетентними спеціалістами зарекомендувало себе подружжя Цимбалюків. Володимир Прокопович добре працює терапевтом, а Ніна Володимирівна - педіатром. Серед членів колективу користується заслуженим авторитетом старша медична сестра Валентина Іванівна Приходько, медична сестра

Варвара Іванівна Коверя, фельдшер Олександр Олександрович Сумцов.

З кожним роком зростає кількість людей, які відвідують лікарню: в 1996 році їх було майже 17 тисяч чоловік. У цьому ж році смертність на 1000 чоловік населення дорівнювала 23,4. Структура основних причин смертності у відсотках виглядає так: від серцево-судинних захворювань помирає 62%, онкологічних - 10%, хвороб дихальних шляхів - 5% та від нещасних випадків - 7 %.

МАЙСТРИНЯ ВИШИВКИ