Акціонерно-пайове товариство

"МАЯК"

У цей скрутний час працівникам колгоспу приходиться працювати дуже важко. З 1991 року виробництво перестало бути розширеним. Господарство майже не закупило за останні шість років техніки. Значна частина виробленої продукції йде на закупівлю пального та запчастин. Все більше і більше оплата праці трудівників здійснюється натурою. І все-таки господарство, як кажуть, залишається "на плаву", регулярно виплачується заробітна плата.

Все те, що господарства району освоюють нині в організації виробництва - госпрозрахунок, цехову структуру, чекову форму розрахунку між підрозділами - в колгоспі діє вже більше двох десятків років. Правда, в 1997 році структура господарства стала будуватися за цеховою формою. Діє 4 цехи: цех тваринництва, який очолює Марія Ігнатівна Білик, цех механізації - Василь Іванович Шостака, цех рослинництва - Микола Максимович Яреськовський і обслуговуючий цех - Анатолій Михайлович Бей.

Всі ці люди є досвідченими керівниками.

Марія Ігнатівна Білик працює в господарстві майже 40 років. З них останні півтора десятки - головним зоотехніком. Вона знаючий спеціаліст, уміє організувати виробництво. В 1996 році надій на одну фуражну корову склав 3344 кг. План виробництва молока і м'яса виконаний на 107 відсотків. Чотиритисячний рубіж досягли десять доярок:

Черненко Ніна Іванівна

Лисянська Надія Іванівна

Маркевич Парасковія Іванівна

Московченко Ольга Петрівна

Штагер Віталіна Леонідівна

Мінаєва Марія Олексіївна

Скринька Ніна Іванівна

Скринька Наталія Миколаївна

Цедрик Галина Миколаївна

Найвищих результатів серед доярок постійно домагається Валентина Василівна Зарубіна. Вона декілька разів була переможцем районного і обласного змагання тваринників. її стаж роботи на фермі вже перевищив чверть віку.

Значних успіхів у надзвичайно скрутній ситуації досягнуто у рослинництві. Стимулом у рослинництві є оплата за центнер прибавки на гектарі (в порівнянні з планом): за 2 центнери — 10 відсотків, за 3-15, за 4-20, за 5 центнерів - 25 відсотків. Стимули встановлено за збільшення врожайності соняшнику, цукрових буряків, сіна, причому, центнери цукросировини перераховуються на цукор і ним видаються працюючим. У кормовиробництві за 50 центнерів кормових одиниць нараховується 10 відсотків кормами в перерахунку в натуральні показники зерном, за більшу кількість - 15 відсотків.

Підсумки роботи розглядаються і підводяться радою

колективу. Ця ланка завжди залишалася і діяла в структурі підрозділів. Рада визначає коефіцієнт участі кожного. За зменшення прямих затрат на виробництво продукції в порівнянні з лімітом видається премія в розмірі 10 відсотків від суми економії. Ці стимули видаються, в основному, натуральною оплатою.

Роботу цеху рослинництва успішно організовує головний агроном М. М. Яреськовський. Постійно запроваджуються нові технології виробництва, вводяться більш урожайні сорти. Серед них пшениця Миронівська-61, «Альбатрос Одеський". В останній рік завезли високопродуктивний сорт озимої пшениці, який на окремих полях дав урожай 58 ц з га, при середньому по колгоспу 35,7 ц. Введені нові сорти ячменю та кукурудзи.

Протягом 30 років передовою була тракторна бри­гада № 2. У 1990 році трудову переможну естафету її прийняв новий бригадир М. І. Кирпа. Він зміг гідно продовжити справу Миколи Петровича Шаповала. Микола Іванович знає не лише добре техніку, а й уміє організовувати колектив. У 1996 році було отримано високий урожай зернових на полях бригади - 40,5 ц з га і цукрових буряків - 208 ц з га.

Додалося справ у Василя Івановича Шостаки. Адже він несе найголовнішу відповідальність за технічну підготовленість машинно-тракторного парку. Дуже багато сил докладають колгоспні механізатори, щоб працювала зношена техніка.

У майстернях, на фермах, токах працюють десятки електромоторів. Щоб забезпечити їх роботу, головному інженеру-електрику Олександру Григоровичу Липченку доводиться вирішувати щоденно разом із своїми колегами безліч складних завдань, підтримувати в робочому стані велике електричне господарство колгоспу.

Розумні люди стверджують, що копійка карбованець

береже. Так і добрі господарі намагаються зекономити і заробити де тільки можна, щоб мати змогу якщо не розбагатіти, то хоча б вижити у важких умовах ринку.

З цією метою створено цех підсобних промислів, який об'єднав цегельний завод, олійницю, крупорушку, будівельний цех і спецмайстерню. Очолив новий підрозділ майстер будівельного цеху Анатолій Олександрович Бей, молодий енергійний спеціаліст.

За минулий рік цех реалізував продукції майже на 70 тисяч гривень—трішки менше, ніж господарство платить у Пенсійний фонд чи за електроенергію. Це відчутний додаток у загальний бюджет сільгосппідприємства.

За рік випалили 510 тисяч штук цегли (у літній сезон залучали до роботи старшокласників, які заробили по 100-150 гривень, не рахуючи зерна на зароблений карбованець), виробили 45 тонн олії, 32 тонни гречаної крупи. Ця продукція реалізовувалась по ринкових цінах, використовувалась на бартерні операції, відпускалась у рахунок заробітної плати і т. д.¹⁸⁷.

Крім того, будівельний цех брав підряди на ремонт приватних будівель, виготовлення дверей, віконних рам, парканів. Для продажу роблять тарні овочеві ящики, гнуть у новій спецмайстерні дуги для кінської упряжі. Самі заготовляли сировину, самі вивчали секрети технології. Хотіли б виготовляти не тільки дуги, а й вози, які за нинішніх умов дорожнечі на пальне мають значний попит і непогану ціну, але поки що не має майстра, який би знався на виготовленні коліс - найскладніших елементів селянського воза. Пробували робити гарби, але колеса використовували від списаної сільгосптехніки, які нині теж стали дефіцитом.

У тому, що старе обладнання і досі ще працює, значна заслуга і велика частка праці слюсаря Анатолія Андрійовича Шимка, справжнього майстра своєї справи.

Професіоналів з умілими працьовитими руками, які

по суті становлять головне багатство усякого підприємства, в підсобному цеху вистачає. Ось, наприклад, Петро Іванович Яресько і Володимир Федорович Боговіс зробили по ескізах, які виготовив начальник цеху, крупорушку для пшона кращу, ніж заводська, за яку заплатили гроші, а вона багато зерна травмує, видає близько 20 відсотків браку, і ніяке регулювання не допомагає. Довелося робити саморобну.

Майстерності, працелюбства і ініціативи працівникам підсобного цеху не бракує, а тому і новий підрозділ рентабельний і прибутковий. Рентабельність олійниці становить 15 відсотків, цегельного заводу - 25, крупорушки - 38. Але ці показники майстрів не задовольняють, вони працюють над тим, як їх покращити. Треба сподіватися, що з усіма поставленими завданнями, вони з честю справляться.

1 вересня 1997 року виповнилося 25 років роботи на посаді голови АПТ "Маяк" Миколи Яковича Швецова. Районна газета "Тростянецький вісник" присвятила цій події статтю, в якій підводилися певні підсумки ювілею.

Микола Якович не любить давати інтерв'ю, хвалитися досягнутим, виступати з трибуни на районних зібраннях, але коли він звітує перед акціонерами на зборах, на очі всім набігають сльози і хочеться низько вклонитися цій людині за її щире, чуйне до людей серце, відданість землі своїх батьків, за його високий громадянський подвиг. Не кожен керівник у районі може похвалитися таким стажем керівної роботи, як Микола Якович Швецов.

За роки головування Швецова господарство розправило крила. Правління не шкодувало грошей на житло. Будувало одно - і двоповерхові будинки — всього 5272 квадратних метри житла, перебудували всі молочнотоварні ферми, звели 3 ангари, реммайстерні, 2 зерносклади, токи з асфальтовим покриттям,

проклали 20 кілометрів доріг у селі, під'їзні дороги до ферм, для забезпечення потреб людей в господарстві обладнали олійницю, крупорушку, пилораму. Розпочато газифікацію села, за два роки голубе паливо прийшло в 59 квартир маяківців.

Все це вабить на роботу в "Маяк" людей з сусідніх районів і областей, з ближнього і дальнього зарубіжжя. Бо крім роботи, батькам є всі умови для духовного розвитку їх дітей. Колгосп утримує дитсадок, допомагає в харчуванні дітей місцевій школі, а найбільша вдячність голові від найстаріших громадян - від колгоспних пенсіонерів, яких господарство забезпечує всім необхідним: продуктами, послугами за символічними цінами, і від одиноких немічних громадян з різних сіл району, які на схилі літ знайшли свій притулок у Будинку ветерана.

Колгосп рідко користується позичками, і мало коли - послугами районних, обслуговуючих селян, підприємств. Завжди надіявся голова на своїх людей, говорячи: "Будемо працювати, і все у нас буде". Люди, довіривши йому свою долю, надіються на нього. Жодного керівника будь-якого рівня не змістив за ці роки голова, він їх вчив: одних — майстерності, других — розуму, гнучкості. Вивчив за колгоспний кошт і виховав молоде покоління спеціалістів всіх галузей. І в районі, мабуть, немає керівника чи спеціаліста, який би не приїздив за досвідом чи наукою в "Маяк", де на полях і фермах у Швецова "обкатувались" і давалась путівка в життя новим технологіям у рослинництві і тваринництві, які і донині широко застосовуються в районі і області.

Все, що вивело господарство в передові, зміцнило економіку, зроблено в так звані застійні роки. Тоді часто голова під свою відповідальність зі спеціалістами робив так, як сам вважав потрібним всупереч тому, що йому нав'язували. Відповідальність за те знімало саме життя,

бо село й господарство зростали, а результати роботи колективу ставали все відчутнішими. Недолуге реформування обернулося для українського села, в тому числі і для Боромлі бідою, і не скоро підніме воно згублену економіку. Але і в цих умовах голова, якому вже перевалило за шістдесят, знаходить вихід, щоб утримати акціонерне товариство на плаву, і не лише утримати, а й забезпечити своїм акціонерам безбідне життя. Сам багато працює і всіх заставляє "крутитися".¹⁸⁸

"Головне у роботі - це кадри", - вважає Микола Якович.

- Переконаний і на тому стою: не можна в людях, в кадрах бачити тільки робочу силу. Кожен 0 особистість з певним інтелектуальним потенціалом, надбаним досвідом, який в умовах колгоспу не завжди вдається реалізувати. Тому кожен потребує індивідуального підходу і допомоги. Ми всі це знаємо, але в житті нас часто переповнюють емоції, викликаючи зриви і грубість до підлеглих, що для керівника недопустимо, бо знаходимося в нерівних умовах.

За 25 років свого перебування на посаді голови правління замінив лише двох спеціалістів і за ними й досі жалкую. У господарстві більшість спеціалістів мають похилий вік. Справу свою знають, стараються. Якщо десь щось недоробили, упустили - надолужуємо разом. Сказати, як це кажуть деякі керівники, що всі не такі, рівнозначно тому, що і ми, керівники, не такі. Є в нас свої складності, свої недоробки, як скажімо те, що 54 чоловіки не виробили мінімуму вихододнів, те, що окремі керівники допускають безконтрольність, а трудівники - безгосподарність. Але я ніколи не бачив, щоб хтось з'явився на роботу п'яним. Це мене радує. Люди дорожать роботою, цінять авторитет керівника.

Я довіряю їм, вони - мені. Сьогодні політологи, історики по-різному оцінюють так званий період застою.

Однак ніхто не посміє принизити роль людського фактора. На місцях всі - від рядового трудівника до керівника - трудилися в поті лиця для загального блага. Сумно усвідомити, що ті, хто створював для нас матеріальні цінності, нині нерідко знаходяться за межею малозабезпеченості. Хтось навіть такий постидний термін придумав для тих, кого обікрала і принизила держава.

А хочеться, щоб і ті, які працюють, і ті, які чесно заробили відпочинок, не відчували себе приниженими, заложниками системи, зайвими на виробництві. Тому ми не позбавили акціонерів ніяких пільг. Функціонують дитячий садок, гуртожиток, стоматологічний кабінет, опікуємо інтернат для ветеранів, який колись створювався як міжгосподарський, а нині на утриманні тільки нашого господарства, допомагаємо людям будуватися і будуємо господарським способом. Торік звели 4 будинки. Цими думками знатний голова поділився напередодні ювілею.

У хліборобів господарства є добра традиція - власними силами виконувати всі обсяги робіт. У значній мірі все господарське життя колгоспу залежить від того, як спрацюють автомобілісти. Кожного року доводиться перевозити сотні тисяч тонн різних вантажів і все те, що дасть поле. У гаражі налічується 63 автомобілі, з яких щоденно 50 виходить на лінію, решта - в ремонті. Більшість транспорту вже відпрацювала свій строк, але для закуповування нових автомобілів просто немає коштів. Раніше щороку купували 10 нових машин, а в пам'ятному 1987 році придбали їх аж 14. За останні 4 роки парк не поповнився жодною машиною.

У цій ситуації на перший план виступає бережливе ставлення до техніки. Володимир Іванович Петренко працює на автомобілі, якому вже 23 роки. Бережуть і примножують кращі традиції колективу передові водії господарства Олександр Григорович Тертичний,

Володимир Іванович Липченко, Євген Миколайович Панченко, Олександр Олександрович Тертичний.

Протягом останніх років всю техніку маяківці ремонтують вдома своїми власними силами. Завідує колгоспним гаражем досвідчений інженер Валентин Петрович Гонтаренко, який уміє організувати і роботу по ремонту, і дістати необхідні запасні частини. Майстром "золоті руки" заслужено називають автомобілісти слюсаря Леоніда Володимировича Бондаренка, ветерана праці, для якого не існує секретів у ремонті складної техніки. Значну роботу водіям під час ремонту надає висококваліфікований зварювальник Олександр Андрійович Кунда.

Протягом двох десятків років працює у колгоспному стоматологічному кабінеті Микола Іванович Бутрим. Він здобув спеціальну вищу медичну освіту. Поступово прийшла досвідченість і майстерність, а з нею і шана боромлян.

Життя продовжується, незважаючи на всі негаразди і перепитії історичного розвитку. Спеціалісти колгоспного виробництва роблять, здавалося, неможливе - ста­білізують розвиток колгоспу, і це в деякій мірі вдається. У 1996 році була досягнута рентабельність 26,2 відсотки.

У 1993 році заступником голови колгоспу був призначений Василь Іванович Мельник. Це людина, яка, маючи вищу освіту, працювала на посадах інженера, завідуючого гаражем і зарекомендувала себе найкращим чином. Почуття відповідальності за доручену справу, уміння працювати з людьми привело його на цю високу посаду.

Нижче ми приводимо порівняльні схеми і діаграми розвитку колгоспного виробництва протягом 60-90-х років.

 

 

КОЛГОСП "ГІГАНТ" У 90-і РОКИ

ВЕЛИКИЙ УСПІХ 1990 РОКУ

У 1989 році на посаду голови колгоспу на загальних зборах на альтернативній основі з трьох кандидатів був обраний Анатолій Володимирович Яременко. У наступні роки він ще тричі буде переобиратися на цю посаду. Анатолій Володимирович після закінчення сільськогосподарського інституту протягом трьох років працював головним агрономом в колгоспі ім. В. І. Леніна села Жигайлівки. Наступною його сходинкою стала Боромля - колгосп "Гігант". Новий голова колгоспу планував провести значне будівництво, переоснастити господарство новою технікою, започаткувати принципово нові галузі виробництва. З цією метою була проведена реконструкція багатьох ферм, і вперше в області на молочнотоварній фермі № 1 впроваджена передова технологія утримання корів. Використання тут системи щільової підлоги привело до того, що і сьогодні тут найкращі умови утримання корів.

Почалося спорудження великих ремонтних майстерень для техніки та переоснащення нею всього виробництва. За 90-і роки господарство отримало 47 нових тракторів, 2 німецьких комплекси по збиранню цукристих та декілька комбайнів.

Господарство почало будівництво нового цегельного заводу, проводилися підготовчі роботи по спорудженню тепличного комбінату з закритою ділянкою ґрунту площею в 6 гектарів. Його робота планувалася в осінньо-зимовий період. Уже оформлялися документи на відповідні кредити для будівництва. Продумувалося будівництво консервного заводу з переробки полуниць і фруктів. Але все це так і залишилося на стадії прагнень і проектів. У 1991 році розпався Союз РСР, і економічна ситуація стала погіршуватися із року в рік.

А. В. Яременко був керівником, який завжди вивчав щось цінне, передове, і намагався впроваджувати у виробництво. Незважаючи на крайню зайнятість господарськими справами, він навчається в аспірантурі і працює над дисертацією про вплив умов на досягнення високих урожаїв соняшнику.

Результативним для господарства був 1990 рік, як у порівнянні з попередніми роками, так і з наступними. Господарство досягло таких показників у виробництві основних видів продукції:

Показники в тоннах	План	Фактично	% виконання плану	У % до середньорічного XI п'ятирічки (1986-1990 роки)
Зерно				119,7
Цукрові буряки			124,3	124,4
Соняшник			102,3	90,6
М'ясо			102,6	111,6
Молоко			111,2	119,7
Вовна	2,5	2,84	113,6	113,3

Кожна сільськогосподарська культура дала високий урожай, про не свідчать такі дані:

Показники в ц	План	Фак­тично	% вико­нання	У % до 1989 р.	Всередн. за 5 р.	У % до середньо­річного XI п'ятирічки (1986- 1990 рр.)
Зернові	30,9		116,5	104,3	30,5	123,5
Цукр. буряки				105,8	218,1	218,1
Соняшник		18,4		94,8	18,1	107,7
Кормові коренеплоди		304,4	101,5	158,5	215,3	148,5
Кукурудза на з/к, силос		218,3		68,2	257,4	103,8
Багаторічні трави на з/к		239,4	119,7	89,6
Багаторічні трави на сіно		50,1	125,3	205,3		107,7

Вагомих результатів було досягнуто в рослинництві. Були виконані плани урожайності по всіх зернових культурах:

Культури	Урожайність з 1 га
Озима пшениця	42,8
Озиме жито	39,5
Ячмінь	28,1
Овес	25,1
Горох	37,5
Віка	32,8
Просо	16,1
Гречка	11,9
Кукурудза на зерно	34,9
ВСЬОГО зернових

Відмінних результатів у боротьбі за врожай досягли механізатори: О. І. Стоцький, О. І. Святенко, І. Ф. Баран, В. І. Троцький, А. Я. Ігнатенко, П. М. Сафронов, а також водії: В. І. Гостєв, О. О. Скрипніченко, Г. П. Беспалько, С. В. Ворона.

Протягом десятків років після закінчення школи агрономом працює Василь Іванович Ємець. Він знає свою справу і особливості кожного поля. Ця людина користується заслуженим авторитетом серед працівників і вміє налагодити роботу колективу. Значний внесок Василя Івановича у загальноколгоспний результат.

Успішно працювали в цьому році всі колективи молочнотоварних ферм, кожна з яких збільшила надій на корову. Валове виробництво молока було виконано на 111 відсотків, а його продаж державі на 119. Найкращі результати отримав колектив молочнотоварної ферми № З під керівництвом В. Я. Мачули.

Значно покращилися фінансові справи. Грошові

надходження за рік склали 5018 тисяч карбованців або 147 відсотків до плану. Звичайно, тут свою роль відіграло і збільшення закупівельних цін. Рентабельність господарства склала 55,6 відсотка, це на 33,5 відсотків більше від 1989 року.

КОЛГОСПНЕ ВИРОБНИЦТВО

В РИНКОВИХ УМОВАХ

У наступні роки колектив намагався розвинути досягнуте, але загальна економічна криза в країні значно погіршила умови діяльності сільськогосподарських виробників. Почався поступовий спад виробництва. Колгоспи залишалися без підтримки держави, а різниця в цінах на сільськогосподарську і промислову продукцію не дозволяє працювати. Голова колгоспу А. В. Яременко говорив, що господарству не потрібно ніякої допомоги, а лише нормальні умови для його діяльності і в першу чергу зменшення податків і збільшення цін на сільськогосподарську продукцію. Після поїздки в Данію з метою знайомства з організацією сільськогосподарського виробництва Анатолій Володимирович з сумом говорив, що там за три літри молока можна купити шість літрів бензину, а в нас - лише один літр. Таке співвідношення і в цінах на техніку. Ось і спробуй господарювати.

Керівнику колгоспу щодня доводиться вирішувати найрізноманітніші проблеми і в полі, і на фермах, і в соціальній сфері. А скільки людей доводиться щодня вислуховувати і скільком з них так чи інакше допомагати. Важко налагодити, скажімо, сівбу, якщо немає запасних частин до техніки, пального, добрив, а часто і посівного насіння. Як подоїти корів, якщо відімкнено електроенергію? А голова колгоспу повинен викручуватись. Це при тому, що селяни повинні працювати без нормальної заробітної плати, та часто і

її не отримувати. Напевно, складнішого життя, ніж у селян, немає. Жити і трудитися сьогодні на селі - це подвиг. Становище настільки складне, що говорити про якість реформи просто не потрібно, треба рятувати село.

Село і державу не врятують фермери. Одне фермерське господарство виникло на землях колгоспу з назвою "Вовчий кут". Фермер намагається якнайкраще обробити своє поле площею в 44 гектари, але результативність надто низька, і господарство три­мається на грані виживання.

Нові умови розвитку виробництва в умовах формування ринкових відносин вимагають значних змін в самій організації виробництва і створення нової економічної моделі господарювання. Катерина Андріївна Нога працює в колгоспі майже тридцять років, більшість з яких очолює економічну службу. Для цього в неї є все необхідне: і намагання впровадити все нове, передове, і глибокі знання, так як у свій час закінчила і технікум, і інститут. Пошук нової економічної моделі привів у 1995 році до переходу на цехову структуру організації виробництва всього господарства. Це принципове нововведення, яке відміняло раніше існуючу систему, в основі якої були виробничі підрозділи.

Нова форма управління була викликана необхідністю оперативного і кваліфікованого вирішення організаційних і господарських питань та залучення до цієї справи всіх спеціалістів і рядових працівників. Основою нововведення є внутрішньогосподарський розрахунок і управління виробництвом по галузевому принципу. У принципі ця система сприяє скороченню чисельності апарату управління і досягненню більш високих результатів господарювання. Спочатку було створено три цехи: рослинництва, тваринництва і транспортний. Через рік досвід роботи привів лише до двох цехів. Транспортний цех, як окрема одиниця, був ліквідований. Цехи

рослинництва і тваринництва є самостійними госпо­дарськими одиницями, які при поєднанні з центра­лізованим керівництвом самостійно здійснюють свою діяльність. Кожен цех має все необхідне по профілю своєї діяльності і здійснює повністю весь технологічний цикл, працюючи на кінцевий результат. Оплата праці кожного трудівника залежить від кількості виробленої продукції та коефіцієнту трудової участі в цьому кожного. Цех тваринництва очолює Василь Іванович Садовий, який працює в колгоспі вже чверть віку і добре знає свою галузь. Згідно профілю своєї роботи він закінчив і технікум, і зооветеринарний інститут.

Цех рослинництва очолив молодий спеціаліст Андрій Юрійович Бублик.

Перелому на краще в останні роки домогтися не вдалося, господарство має мінусову рентабельність. Одна з найголовніших проблем, яка стоїть перед правлінням, - це вирішення проблеми кадрів, адже у 90-х роках кількість працюючих зменшилася з 550 до 323 чоловік, з яких 26 пенсіонерів та 70 чоловік обслуговуючого персоналу. З 80-90 механізаторів, які були у 70-80-х роках, залишилося всього 23 на тих же землях. Це привело до великого навантаження на кожного працівника. У зв'язку з цим дуже напруженими стали всі сільськогосподарські роботи.

О. І. Стоцький, характеризуючи жнива в останні роки, говорив, що техніка і люди працюють на межі своїх можливостей і терпіння. Доводиться часто з двох бід обирати найменшу. З трьох непрацюючих комбайнів чи трьох тракторів - робити два робочих. Щоб техніка працювала, головному інженеру Григорію Миколайовичу Нозі доводиться бувати в багатьох господарствах і районах з метою пошуку запасних частин.

Але в цій складній обстановці, незважаючи на всі негаразди, люди працюють. В 1997 році впевнено

 

 

лідирував механізатор Сергій Федорович Новгородський: він своїм трактором МТЗ-80 виробив майже 900 умовних гектарів, що вдвічі більше, ніж становить середній виробіток у господарстві. Поряд з цим встиг на жнивах намолотити 560 тонн. Переможцем у змаганні серед комбайнерів став Олександр Миколайович Святенко, який намолотив комбайном ДОН-1500 820 тонн хліба. Влітку 1997 року увагу всіх проїжджаючих привертало соняшникове поле. Врожай видався на славу. Такого не можна було побачити в багатьох господарствах. Це був результат умілого застосування інтенсивних технологій та англійського сорту соняшнику Красавка.

Із року в рік успішно працює свинотоварна ферма, яку очолює берегиня династії тваринників - Лідія Олександрівна Гончаренко. Вона віддала тваринництву чверть віку, а останні чотири роки очолила колектив з 14 чоловік СТФ. У нинішні нелегкі часи досягнуті значні результати, постійно зростає поголів'я свиней. Тільки за останній рік воно збільшилося на 700 голів і перевищило три тисячі. Лідія Олександрівна неодноразово відзначалася за свою працю, була учасницею Виставки досягнень народного господарства України, тричі завойовувала почесне звання "Майстер золоті руки", а колектив за визначні виробничі успіхи заносився на обласну Дошку пошани. Свинотоварна ферма — ціле тваринницьке містечко. Тут завжди затишно і охайно. Сторонній людині, можливо, не завжди спаде на думку, що це ферма. Перед входом завжди милують очі прекрасні квіти. В останні роки тут встановлено символічну стелу, яка відображає роботу свинарки. її автор - скульптор І. І. Штанов. Всього ж він створив у господарстві вісім скульптур. Колгосп починається із символічної скульптури колгоспниці з хлібом на рушнику, запрошуючи проїжджаючих відвідати це господарство.

Наприкінці грудня 1997 року колгоспниками на

загальних зборах було обрано головою господарства Анатолія Османовича Алєдінова. Він народився в 1949 році в м. Тростянці. Закінчив міську школу № 2, потім Полтавське вище командне зенітно-ракетне училище. Проходив службу у Вітебську, а в 1979 році пізнав страхіття війни в Афганістані. Згодом - знову продовження служби на рідній землі: спочатку у Одеській області, а потім у м. Кривий Ріг. У 1991 році А. О. Алєдінов у званні підполковника вийшов у відставку і приїхав на Тростянеччину. Протягом декількох років у колгоспі "Гігант" він працював інженером-будівельником, начальником виробничої дільниці, головним енергетиком, інженером по охороні праці.

Економічний розвиток господарства в 60-90-і роки характеризують такі схеми і діаграми.

 

 

 

 

ОСВІТА