Інформація про сутність, прояви та наслідки адиктивної поведінки



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Інформація про сутність, прояви та наслідки адиктивної поведінки



 

Навряд чи знайдеться в нашому суспільстві людина, яка не знає про шкідливість алкоголю та наркотиків. Проте ці речовини все ж приваблюють людей, стаючи згубними для багатьох з них. Спробуємо проаналізувати, чому так відбувається.

Відомо, що вживання алкоголю та інших психотропних речовин призводить до зміни стану свідомості. Найбільш яскравим показником зміненого стану при вживанні алкоголю або наркотиків є ейфорія.

Слово «ейфорія» походить від грецького «euphoria» – добре переношу, означає безпідставний, тобто невідповідний реальній дійсності, благодушний, підвищено-радісний настрій у важкохворих незадовго до смерті. Штучний радісний, щасливий стан відмічається у більшості людей після вживання спиртного, а також алкоголіків або у наркоманів (у першій стадії хвороби) після приймання наркотичної речовини.

Наркотична ейфорія аналогічна алкогольній: той же стан радісного збудження, ілюзія повного щастя, піднесений настрій, веселощі, благодушність, приємні тілесні відчуття. Однак існує і ряд компонентів, властивих тільки наркотикам: відчуття своєї значущості, всемогутності; інколи ( залежно від виду та дози наркотику) яскраві галюцинації, нереальне сприйняття часу, кольору, форм, розміру предметів, відстані і звуків.

Стан ейфорії характеризується не тільки гарним настроєм. Він впливає на мислення, сприйняття, пам’ять, самооцінку. Все, що людина бачить і чує, сприймається нею в радісному, приємному забарвленні: сусіді по столу, їх жарти і розмови, довкілля тощо. Пам’ять ніби сама відсікає всі турботи, неприємності, все погане, що може затьмарити життя. Різко змінюється самооцінка: вона стає занадто завищеною. Людина почуває себе недосяжною для зауважень та критики, надзвичайно успішною, відчуває свою перевагу над іншими. Той, хто знаходиться в стані ейфорії, будь-який свій вчинок сприймає як значне досягнення, очікує сприятливих результатів від усіх дій, що він планує зробити, перебільшує свої можливості; все, що сприймає і відчуває, оцінює тільки позитивно.

Алкоголізм і наркоманію часто розглядають як два самостійних явища. Утім, основа у цих захворюваннях єдина; це – патологічний потяг до хімічної речовини: етанолу, морфію, похідним барбітуратової кислоти тощо. Вживання цих речовин призводить до розвитку психічної та фізичної залежності від них, яке, в свою чергу, сприяє деградації, а то і повному розпаду особистості, зростання захворюваності і врешті-решт призводить до смерті від постійного отруєння організму.

Поруч з наркоманією існує токсикоманія. Термін «токсикоманія» складається з двох грецьких слів: «toxicon» – отрута і «mania», і означає пристрасний потяг до отруйних речовин. Токсикоманію можуть викликати хімічні, біологічні, рослинні засоби.

Серед підлітків найбільш поширеною формою токсикоманії є вдихання випарів бензину, лакофарбових розчинників, клею чи інших хімічних речовин. Соціально-психологічні чинники, механізм захворювання і наслідки токсикоманії та наркоманії багато в чому однакові.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначає алкоголізм як одну з форм залежності від наркотиків і пропонує використовувати термін «узалежнення» (addict) як по відношенню до алкоголю, так і по відношенню до інших наркотичних речовин.

Таким чином, наркотик відрізняється від токсикоманічної речовини тільки з юридичної точки зору. Алкоголь відрізняється від цих речовин в соціальному плані, тобто він просто є дозволеним та звичним. В психологічному ж розумінні всі ці речовини фактично не відрізняються одна від одної. Тому цілком правомірно об’єднати їх одним терміном – «психотропні речовини», тобто речовини, що змінюють психічний стан.

Відповідно до термінології, прийнятої ВООЗ, поведінка людини, що детермінована узалежненням від психотропних речовин, має назву адиктивна поведінка. Цей термін більш доцільно застосовувати, оскільки він включає не тільки етапи хвороби (алкоголізму, наркоманії), а ще й етап передхвороби, коли соціальні впливи ще досить значущі для людини.

Як вже зазначалось, ставлення до наркотиків у нашому суспільстві зовсім інше, ніж до алкоголю. Вже те, що за виготовлення, зберігання, транспортування наркотиків передбачена карна відповідальність, є перепоною для всіх законослухняних громадян. Іншими словами, якщо вживання спиртного є, з точки зору будь-якої людини, його особистою справою, то вживання наркотиків одразу ставить суб’єкта в конфронтацію із Законом. У цьому випадку людина протиставляє себе суспільству, відторгає соціальні цінності. Якщо алкоголік продовжує вважати себе повноправним членом суспільства, то наркоман розуміє, що він таким вже не є, бо вживання наркотиків примушує його переступити межу дозволеного.

Проте, значне розповсюдження наркоманії та токсикоманії (особливо серед молоді та неповнолітніх) дає підстави вважати, що «соціальні відмінності» таких явищ, як алкоголізм і наркоманія для неповнолітніх не є значущими. Так, якщо в 1993 р. на Україні, за офіційними даними, було 27 тис. наркоманів, що стояли на наркологічному обліку, то на 1 січня 1996 р. їх зареєстровано вже 80 тис. Відносно ж осіб, які вживають наркотичні речовини, але ще не перебувають на обліку, ця цифра в 5-6 разів більша. При цьому, серед усіх наркоманів молодь в віці до тридцяти років складає 90%.

Чим же пояснити таке розповсюдження наркоманії та токсикоманії, незважаючи на негативне ставлення до цих явищ нашого суспільства в цілому? Може, тим, що молодь та підлітки не схильні слідувати соціальним вимогам і прислуховуватися до правильної думки? Якоюсь мірою це так, але ще слід зважати і на те, що, окрім ставлення суспільства (соціальний фактор) до явищ, які розглядаються нами, існують також їх біологічні, психологічні, фізіологічні фактори.

Незважаючи на те, що механізм дії всіх наркотиків на психіку людини однаковий, конкретні прояви впливу тієї чи іншої речовини на організм людини мають свої особливості, які визначаються видом наркотику.

У медицині наркотиками вважаються речовини, які в силу свого хімічного складу спроможні специфічно діяти на центральну нервову систему (стимулююча, ейфоруюча, галюциногенна, седативна дія), що і є причиною їхнього немедичного застосування наркоманами.

Немедичне вживання наркотиків набуло масштабів, які мають соціальну значимість для суспільства (сім’ї, трудового колективу, громади, нації). Варто враховувати й формування специфічної тіньової субкультури, яка грає самостійну роль у масовому поширенні наркотиків, тобто виконує функцію механізму «зараження» молодіжного середовища наркоманією.

Спираючись на наведене, законодавець визнав низку психоактивних засобів нелегальними, забороненими до немедичного вживання, використання, виготовлення, поширення в суспільстві, і вони включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів, які підлягають спеціальному контролю. Немедичний обіг наркотиків (вирощування, транспортування, продаж, збереження) є злочинним діянням, що карається відповідно до адміністративного та кримінального законодавства України.

Виділення цих трьох «критеріїв» дозволяє розмежувати поняття «наркотичні речовини» і «психотропні (психоактивні, токсичні) речовини». Останні офіційно не визнані наркотиками, але є шкідливими у медичному і соціальному сенсі.

Слід розрізняти терміни «наркоманія» – залежність від наркотичних засобів, і «токсикоманія» – залежність від психотропних речовин. Алкоголь та тютюн не відносяться до наркотиків у медичному і юридичному розумінні, проте зловживання ними спричиняє узалежнення та захворювання на алкоголізм (у випадку зловживання алкоголем) і нікотинової інгаляційної токсикоманії (або нікотинізму) у запеклих курців. Проте, обіг алкоголю і тютюну в Україні, як і практично у всьому світі є легалізованим, обмеженим, але не забороненим.

Для позначення випадків зловживання (використання) якого-небудь агента, спроможного викликати залежність у сучасній науці вживається термін «адиктивна поведінка» (від англ. аddiction – пристрасть, пагубна звичка, схильність до чого-небудь). Таким агентом може бути практично що завгодно. Крім хімічної залежності, розрізняють залежність від азартних ігор, комп’ютерну та Інтернет-залежність, залежність від релігійних культів і тоталітарних сект, сексуальну залежність й багато іншого. Зокрема Ц. П. Короленко визначає адиктивну поведінку як одну з форм деструктивної поведінки, що виражається в прагненні до відходу від реальності шляхом зміни свого психічного стану за допомогою прийому деяких речовин або постійної фіксації уваги на певних предметах або видах діяльності, що супроводжується яскравими емоціями. Деякі фахівці виокремлюють „адреналінову залежність”, пов’язану з прагненням екстремальних відчуттів і ризикованою поведінкою (наприклад, заняття екстремальними видами спорту).

Відповідно до Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду для медичної характеристики адиктивної поведінки (постановки клінічного діагнозу) використовуються такі поняття:

F1x.0 – гостра інтоксикація (діагностичні критерії різноманітні для кожного класу речовин):

1) прийом одного або декількох психоактивних речовин у дозі, достатній, щоб викликати стан інтоксикації;

2) наявність характерних для даної речовини симптомів, що супроводжуються вираженими порушеннями свідомості, когнітивних функцій, сприйняття, афекту;

3) наявні симптоми неможливо пояснити соматичною патологією або іншим психічним розладом, без урахування ролі психоактивної речовини, яка вживається.

Flx.1 – вживання із шкідливими наслідками (зловживання):

1) чітке підтвердження того, що прийом речовини викликає безпосередньо соматичні або психічні проблеми, включаючи обмеження розумових функцій, відхилення поведінки, які можуть призвести до інвалідизації або зниження соціального пристосування;

2) шкідливий наслідок повинний бути чітко визначений;

3) стереотип прийому речовини зберігається щонайменше протягом місяця або повторюється протягом останнього року;

4) стан на даний момент не відповідає критеріям іншого психічного розладу, що викликається цією речовиною, за винятком гострої інтоксикації (Flx.0).

Flx.2 – синдром залежності.

Щонайменше протягом одного місяця (або, якщо менше місяця, то повторно протягом останнього року) у клінічній картині повинні спостерігатися три або більше із наведених нижче критеріїв:

1) компульсивна потреба прийому речовини;

2) зниження контролю за прийомом речовини (початок, закінчення, дози), що характеризується збільшенням загальної дози і/або тривалості прийому і безуспішних спроб зменшити споживання;

3) соматичний синдром відміни (Flx.3, F1x.4) при зниженні дози або припиненні прийому, що пом’якшується при поновленні прийому;

4) підвищення толерантності, зниження ефекту при прийомі старих доз, який викликає необхідність підвищення дози для досягнення старого ефекту;

5) розширення часу, який витрачається на добування психоактивної речовини, її прийом і перенесення наслідків після вживання, яке супроводжується звуженням здорової соціальної активності й інтересів особистості;

6) продовження прийому, незважаючи на наявність шкідливих наслідків (F1x.1) при усвідомленні цієї шкоди.

Класифікація DSM-IV вводить відсутнє в МКХ-10 розмежування між залежністю від психоактивних речовин і зловживанням ними, що, у свою чергу, варто відрізняти від «вживання зі шкідливими наслідками» (Flx.1).

До зловживання відносять початкові випадки патологічного використання психоактивних речовин, у котрих ще не проявляються у розгорнутій формі всі ознаки залежності.

Flx.3 – синдром відміни:

1) доказ відміни або зниження дози речовини після повторного і, як правило, тривалого споживання високої дози;

2) наявність специфічних ознак синдрому відміни, описаних окремо для кожної речовини;

3) стан неможливо пояснити соматичною патологією або іншим психічним захворюванням, без урахування речовини, яка вживається.

Сучасна класифікація адиктивних речовин (що викликають психічні і поведінкові розлади) включає дев’ять класів речовин:

F10 – алкоголь.

F11 – опіоїди. Крім медичних опіоїдів (героїн, морфін, омнопон, метадон, промедол, бупренорфін, фентаніл, трамадол, трамалгін), до цих речовин варто віднести також препарати опію, які виготовляються кустарно (ханка, черняшка, чорне, солома, ширево, бинти, ацетильований опій – той же героїн, але кустарний).

F12 – каннабіноїди. До цього класу відносять усі препарати як рослинного походження (план, дядька, тобто марихуана, гашиш, мацанка, молоко, каша), так і синтетичні аналоги ТГК, які містять діючу речовину тетрагідроканнабінол.

F13 – седативні і снотворні речовини. Сюди відносять як власне снотворні препарати (барбітурати – барбаміл, етамінал натрію, люмінал), так і анксиолітичні засоби (транквілізатори, оксибутират натрію), а також засоби, які мають седативний ефект (димедрол, кетамін, калипсол та ін.).

F14 – кокаїн. Це також і крек, кокаїн, який обробляється певним чином і не розпадається при нагріванні.

F15 – інші стимулятори, включаючи кофеїн. Серед найбільш поширених – ефедрон і первитин (похідні ефедрину), амфетаміни, чифір, препарати з ліків «Ефект», «Колдакт» й ін.

F16 – галюциногени. Крім найбільш відомих, таких як LSD, мескалін, псилоцибін, одержали поширення фенциклідин, циклодол, а також галюциногени, які місяться у грибах (наприклад, в мухоморах).

F17 – тютюн.

F18 – летучі розчинники. Крім властивого підліткам зловживання клею і розчинників, деякі дорослі «дихають» газом, який веселить (закис азоту).

F19 – спільне вживання наркотиків і використання інших психоактивних речовин. При вживанні наркотиків, які мають ефект декількох класів речовин, залежність від них відносять до цього пункту. Наприклад, екстазі має як стимулюючий, так і галюциногенний ефект.

Розглянемо особливості вживання окремих груп наркотичних речовин.

Опіати. До групи опіатів відносяться природні та синтетичні речовини, які містять морфіноподібні сполуки. Цим наркотикам притаманна седативна, «гальмуюча» дія. Здебільшого вони вводяться внутрішньовенно. Усі природні наркотичні речовини опійної групи отримують з маку.

Найбільш розповсюджений опійний наркотик– героїн. Він має дуже сильний та виражений наркотичний ефект, вкрай високу токсичність та здатність швидко (протягом 2-3 місяців) формувати фізичне узалежнення. Героїн курять, нюхають та вводять внутрішньовенно.

У незаконному обігу знаходяться два різновиди героїну – білий і коричневий. Білий використовується для ін’єкцій, коричневий – для вживання іншими способами. Одиницею виміру маси цього наркотику на ринку є «чек» – 0,1 грама. Цієї кількості героїну вистачає на виготовлення декількох доз.

Поряд з героїном, розповсюджено ще декілька наркотиків-опіатів: макова соломка – подрібнені та висушені частини стовбурів та коробочок маку (самі зернятка маку не містять наркотично активних речовин). Соломка використовується для виготовлення розчину ацетильованого опію; ацетильований опій – готовий до вживання розчин, який отримується в результаті ряду хімічних реакцій. Має темно-коричневий колір та характерний запах оцту; опій-сирець – спеціально оброблений сік рослин маку, що використовується як сировина для виготовлення розчину ацетильованого опію. Ця речовина нагадує пластилін. Колір – від білого до коричневого. Продається у вигляді невеликих шматочків-кульок; метадон – сильний синтетичний наркотик опійної групи. Продається у вигляді білого порошку чи готового розчину. В деяких країнах метадон дозволений як засіб замісної терапії при лікуванні опійної наркоманії.

Опіати мають такі спільні властивості: вони викликають стан ейфорії, відчуття своєї значущості, всемогутності, а потім спокою, умиротворення. Реакція на перше вживання може бути різною – від гострого бажання повторити вживання до отруєння та вкрай негативних відчуттів. Включаючись в обмінні процеси організму, опіати призводять до швидкого (інколи після одно-дворазового вживання) виникнення дуже сильної психічного, а потім й фізичного узалежнення.

Ознаки опійного сп’яніння: блідість шкірних покровів; надзвичайна сонливість; повільне, «розтягнуте» мовлення, що часто «відстає» від теми та напряму розмови; доброзичлива, догідлива поведінка; задумливість: людина прагне до самотності в тиші, у пітьмі, незважаючи на час доби; дуже вузькі зіниці ока, які не реагують на зміни в освітленні; зниження гостроти зору при поганому освітленні; зниження чутливості до болю. Дія наркотику триває 6-12 годин.

Обов’язковим компонентом опійної наркоманії є поява фізичного узалежнення. Якщо вживання опіатів вже стало системою (тобто періодичним, з певними інтервалами між вживаннями наркотику), то після припинення дії наркотику починає розвиватися абстинентний синдром (докладно він описаний у відповідному розділі).

Ознаки систематичного вживання опіатів:

· різкі та часті зміни настрою і активності, які не залежать від ситуації;

· порушення режиму сну та діяльності;

· неприродно вузькі зіниці очей;

· часті недомагання, які не можна пояснити;

· циклічна зміна емоційного та фізичного станів, що характеризують сп’яніння та абстиненцію;

Вживання опіатів небезпечне не тільки тому, що це призводить до захворювання наркоманією. Великим є ризик зараження ВІЛ-інфекцією та гепатитом внаслідок використання спільних шприців, розчинів, посуду для виготовлення наркотику. Відбувається ураження печінки та мозку внаслідок низької якості наркотиків: у них залишається оцтовий ангідрид, який використовується для кустарного виготовлення розчину; зниження імунітету та, як наслідок, вразливість до інфекційних захворювань; імпотенція; зниження рівня інтелекту. Дуже великою є небезпека передозування, що призводить до отруєння та смерті людини.

Каннабіоїди. До них відносяться марихуана та гашиш – препарати з конопель. Вони найбільш розповсюджені серед підлітків всього світу (жаргонні назви у нас – «план», «анаша», «травка»).

Марихуана – це висушена або не висушена зелена трав’яниста частина коноплини. Світлі, зеленувато-коричневі розмелені листя та квітучі вершечки коноплини можуть бути спресовані. Цей наркотик курять, змішуючи з тютюном. Найчастіше використовують пусті гільзи від цигарок «Беламор». Цигарка, начинена у такий спосіб, помітно довша звичайної. Вона згорає нерівно, з одного боку більше, ніж з іншого, за що й отримала жаргонну назву «косяк».

Гашиш – це суміш пилку та подрібнених вершечків конопель – темно-коричнева смолиста, в’язка субстанція, схожа на пластилін.

Коноплі ростуть в регіонах з помірно теплим кліматом. Чим ближче до півдня вирощені коноплі, тим більший наркотичний ефект викликає наркотик, виготовлений з них.

Оскільки гашиш та марихуана не застосовуються ні в медицині, ні в народному господарстві, промисловим способом їх не виробляють. Усі похідні конопель відносяться до групи нелегальних наркотиків, в Україні та Росії повністю заборонені.

Більшість наркоманів починає вживання наркотиків саме з гашишу та марихуани, оскільки їх форма вживання здається найнебезпечнішою і найпростішою, звичною для тих, хто палить.

Дія наркотику настає через 10-30 хвилин після куріння та може продовжуватися декілька годин. Паління гашишу вже через 10-15 хвилин дає картину наркотичного сп’яніння. Спочатку з’являються відчуття, характерні для стресового стану: частішає пульс, з’являється «палаючий» рум’янець, відчуття, що «голова йде обертом», нудота, легка тривога, лякливість. Людина збуджена, поводиться неспокійно, вона непосидюща, постійно змінює позу. Такий стан, зумовлений захисною реакцією організму, звичайно продовжується 10-15 хвилин, а потім або переходить в другу фазу – власне наркотичну, або закінчуються, і людина, відчуває лише легке запаморочення, слабкість, сонливість.

Чи відбудеться перехід з першої фази до другої, чи дія гашишу припиниться – залежить від досвіду споживача наркотику та від його налаштування на виникнення стану ейфорії. Якщо людина впевнена, що виникне цей стан, якщо вона чекає на нього і, тим більше, вже хоч раз відчувала, то він виникне. Ті ж курці, що тільки починають, лише після декількох спроб і палкого бажання «спіймати кайф» починають відчувати ейфорію (за умови достатньо високої дози гашишу в цигарці).

У другій, власне наркотичній фазі, негативні емоції і відчуття зникають. Замість них виникає емоційне піднесення, людина радісно збуджена, комунікабельна. Правда, в змісті її розмови відчувається порушення процесів мислення. В тому, що вона говорить, часто відсутня логіка, окремі уявлення та поняття ніби нанизуються одне на одне, перетворюючись в пусте базікання. Тобто в стані сп’яніння мислення не відображає дійсність, а скоріше відривається від неї, підкоряючись не законам логіки, а емоційному стану людини, її переживанням в ситуації, що склалася.

Спостерігається також зісковзування думок, порушення процесів мислення, яке виявляється в об’єднанні понять не за істотними, а за другорядними ознаками. Людина висловлюється так, ніби мислить, обходячи адекватно-логічні зв’язки між речами. Чітко це проявляється у виконанні нескладного психологічного завдання. Так, на запитання про те, які з чотирьох слів є в якійсь мірі однорідними поняттями і можуть бути об’єднані за родовою ознакою, а одне слово не відповідає цим вимогам і має бути виключене, сп’янілий дає неправдиві відповіді. Наприклад, з чотирьох слів: стілець, свиня, змія, жаба, він об’єднує в одну групу стілець, свиню, жабу, оскільки у них є ноги, і виключає змію, оскільки у неї ніг немає.

Слід відмітити, що такі нелогічні, поверхові умовиводи, бідні за змістом судження, випадкові асоціації здаються тому, хто накурився наркотиком, надзвичайно глибокими, оригінальними, цінними думками. Нерідко вони промовляються патетичним тоном, з почуттям захоплення самим собою, оскільки сприймаються на фоні підвищеної самооцінки, викликаної станом ейфорії.

Дія гашишу на нервову систему проявляється також і в розладах сприйняття. Правда, якщо наркотик був вжитий вперше і в помірній дозі, то галюцинації можуть не з’явитися, але, можливо, виникнуть ілюзії. Це значить, що реально існуючий об’єкт сприймається неадекватно. Наприклад, шум машин, що проїжджають за вікном, може здаватися сиреною повітряної тривоги; рух портьєри на вікні, викликаний потягом повітря, видається вбивцею, який заховався за занавіскою і чекає нагоди, щоб нанести удар.

Якщо гашиш був прийнятий в занадто великій дозі, або приймався декілька разів через короткий проміжок часу, ілюзії переходять в галюцинації. Людина бачить різні образи, предмети, людей; тварин, часто незвичайного вигляду; сюжети з життя, в яких вона сама бере участь або спостерігає їх зі сторони. Слухові галюцинації виражаються в тому, що сп’янілий чує голоси (чоловічі чи жіночі, справа чи зліва, по одному або відразу декілька), які коментують його дії, вчинки, наказують йому щось зробити. В цьому стані людина або посилено до чогось прислухається, або починає без причини сміятися, розмовляти сама з собою, або уважно дивиться на якийсь об’єкт, різко повертає голову, раптово підхоплюється і кидається бігти, або нападає на когось з оточуючих.

Оскільки паління гашишу звичайно відбувається в групі, яскраво проявляється один з типових симптомів – емоційна індукція. Це означає, що настрій, який раптово виник у когось із групи, дуже легко передається решті. Варто засміятися одному, як всі навколо вже регочуть, навіть не намагаючись з’ясувати, в чому причина сміху. Якщо комусь з групи стало страшно, то миттєво вся група вже охоплена панікою, не замислюючись про те, в чому ж, власне, міститься небезпека.

Серед наркоманів, та й просто серед молоді, існує думка, що гашиш – нешкідливий, легкий наркотик. Дійсно, фізична залежність від гашишу виражена слабко. У результаті тривалого вживання формується психічне узалежнення. Швидкість формування узалежнення та ступінь його важкості можуть бути різними у різних людей. На це впливає вік, частота вживання, особливості організму.

Стан абстиненції нагадує похмілля, супроводжується дратівливістю, запальністю, порушеннями режиму сну. Однак довгочасне вживання цього наркотику призводить до недоумкуватості, формуються ознаки таких психічних захворювань, як шизофренія, органічні поразки або параліч. До важких наслідків можна віднести гашишні психози, що розвиваються в результаті тривалої інтоксикації. За своєю течією гашишні психози нагадують шизофренію, вони погано піддаються лікуванню, мають схильність до затяжної течії.

Крім того, паління гашишу є свого роду сходинкою до вживання більш сильних наркотиків, оскільки, одного разу пізнавши незвичайні почуття, людина хоче ще і ще раз випробувати їх, а також підсилити зміни свідомості, зробити їх ще глибшими та яскравішими.

У приміщенні, де курили марихуану, надовго залишається характерний запах паленої трави. Зберігає цей запах і одяг.

Амфетаміни. До групи амфетамінів відносяться синтетичні речовини, що містять сполуки амфетаміну, які отримуються з медичних препаратів, до яких входить ефедрин (солутан, ефедрину гідрохлорид). Ці наркотики мають психостимулюючу, збуджувальну дію. В природі ефедрин міститься в рослині «ефедра».

В Україні амфетаміни зустрічаються найчастіше в таких формах. Ефедрон – готовий для вживання розчин, отриманий в результаті хімічної реакції. Є прозорим або має світло-рожевого кольору, має характерний запах фіалки. Первітин – готовий для вживання розчин, отриманий в результаті складної хімічної реакції. Масляниста рідина, прозора або жовтого кольору, має характерний запах яблук. Ефедрин – кристали білого кольору, отриманий з рослини ефедри. Застосовується в медичних цілях, а також для виготовлення ефедрону та первітину, найчастіше шляхом маніпуляцій з медичними препаратами. Готові до вживання кристали мають жовтий колір. Їх вдихають або курять, але у більшості випадків ці препарати уводяться внутрішньовенно. Амфетаміни викликають стан ейфорії, підвищеної збудливості. Реакція на перше вживання може бути різною – від гострого бажання повторити вживання до отруєння та вкрай негативних відчуттів.

Ознаки вживання амфетамінів: надлишкова рухова активність, балакучість, діяльність носить непродуктивний та одноманітний характер, відсутнє почуття голоду, порушений режим сну і діяльності, наявна сильна сексуальна розкутість. Дія наркотику триває 2-12 годин (залежно від типу речовини). Формується психічне і фізичне узалежнення. Тривале вживання потребує постійного збільшення дози наркотику.

Амфетамінова наркоманія має характер «запійної» або «сесійної» – періоди вживання наркотику змінюються на «холодні» періоди, довжина яких з часом скорочується. Стан абстиненції характеризується досить значним депресивними та дисфоричними розладами. З’являється підвищена сонливість. Загострюються запальність, злобність, агресивність. З часом з’являються необґрунтовані тривожність та підозрілість. Можливі спроби суїциду.

Наслідки вживання амфетамінів: нервове виснаження, незворотні зміни головного мозку, ураження серцево-судинної системи та всіх внутрішніх органів, великий ризик зараження СНІД і гепатитом внаслідок використання спільних шприців та більш високою (у порівнянні з опіатами) частотою вживання під час затяжного періоду, ураження печінки через низьку якість наркотику – в ньому залишаються йод, марганцівка та червоний фосфор, які використовуються для виготовлення наркотику; сильне зниження імунітету та, як наслідок, вразливість до інфекційних захворювань; дуже велика небезпека передозування з тяжкими наслідками, аж до настання смерті.

Екстазі – це загальна назва для групи синтетичних наркотиків-стимуляторів, які користуються великою популярністю у всьому світі. Перший препарат з цього ряду був синтезований наприкінці XIX сторіччя. В 30-х роках ХХ сторіччя широко вживався з медичними цілями для лікування депресивних станів (у США, Швеції, Великій Британії); але незабаром було виявлена його властивість викликати звикання та спричиняти руйнівний вплив на функції центральної нервової системи, і медичне його застосування було припинене.

«Екстазі» має форму білих, коричневих, рожевих, жовтих і різнокольорових пігулок, часто з малюнками, або капсул.

Симптоми сп’яніння під впливом «екстазі»: наркотичний вплив препарату триває від 3 до 6 годин. Збуджується центральна нервова система, підвищується загальний тонус організму, збільшується витривалість, фізична сила. Прискорюються всі реакції організму. Під впливом цього наркотику людина може витримувати екстремальні емоційні та фізичні навантаження, не спати, не відчувати втоми. Деяким з препаратів «екстазі» притаманний галюциногенний ефект.

За штучний «розгін» організму доводиться розплачуватися: після припинення дії наркотику спостерігається стан апатії, пригніченості, великої втомленості, сонливості. Цей стан може тривати декілька днів, оскільки організм потребує відновлення витрачених сил.

Наслідки вживання «екстазі»: швидке виникнення психічного узалежнення. Часте вживання призводить до фізичного та нервового виснаження, ресурси організму швидко вичерпуються. Сильно страждає нервова система, серце, печінка. Тривале вживання призводить до дистрофії внутрішніх органів. Препарат впливає на генетичний код і майбутнє потомство. Виснаження психіки призводить до тяжких депресій, аж до самогубства.

Галюциногени. До групи галюциногенів відносяться наркотичні речовини, основною ознакою яких є властивий їм галюциногенний ефект. Це такі речовини: ЛСД (дістіламід лізергінової кислоти) – синтетичний наркотик, порошок без кольору або прозора рідина[11], які не мають запаху; псилоцин та псилобіцин, що містяться у грибах-поганках.

Наркотичне сп’яніння супроводжується неадекватним сприйняттям зовнішнього світу, порушенням відчуття свого тіла, та координації рухів. Повністю втрачається самоконтроль. Ознаки сп’яніння галюциногенами: підвищена частота пульсу, та артеріальний тиск, розширені зіниці очей, тремтіння рук, сухість шкіри.

Серед молоді вважається, що ці наркотики теж безпечні, адже їх вживання не призводить до фізичного узалежнення. Проте їх вживання призводить до незворотних змін у структурі головного мозку. Виникають психічні розлади різного ступеня важкості, аж до повного розпаду психіки. Навіть одноразове вживання ЛСД може викликати незворотне ушкодження головного мозку. Психічні порушення при цьому важко відрізнити від захворювання на шизофренію.

Інгалянти (токсикоманічні речовини). Як вже зазначалось, самі по собі летючі речовини наркотичної дії до наркотиків не відносяться. Оп’яняючий вплив можливий лише в тому випадку, коли кількість речовини, отримана організмом, є досить великою. Після вдихання випарів бензину, клею або речовин, що містять ацетон (сам ацетон, засоби для виведення плям, розчинники), виникає запаморочення голови, шум або дзвін у вухах, стан приголомшеності. Сп’янівши від впливу токсичних речовин, підліток погано розуміє, що з ним коїться, недостатньо орієнтується в навколишньому світі, стає млявим, пасивним; на запитання відповідає повільно, з великою затримкою перед кожним словом або взагалі не відповідає. Потім у людини виникають ілюзії та галюцинації, навколишні предмети деформуються, а фарби здаються незвичайно яскравими, казковими, неземними. З’являється почуття роздвоєності, ніби він знаходиться водночас у двох місцях, дивиться на себе з боку, відчуває легкість, невагомість. Іноді додаються тактильні галюцинації, коли здається, що під шкірою повзають комахи, що в рот набилося волосся, яке людина марно намагається дістати; ноги, руки, язик або інші частини тіла здаються непропорційно великими і можуть відокремлюватися від тіла, рухатися самі по собі. При подальшому посиленні стану сп’яніння відмічається ейфорійний настрій з блазнюванням, беззмістовною веселістю. Людина хаотично рухається, гримасує, реагує не на співбесідника, а на свої галюцинації. При цьому радісний настрій може раптово змінитися злобністю, страхом, нудьгою, агресивністю.

Сп’яніння інгалянтами продовжується від 30 хвилин до 3 годин. Закінчується цей стан почуттям слабкості, розбитості в усьому тілі, головним болем, сонливістю. Наслідком вживання інгалянтів може бути тяжке отруєння з настанням смерті.

При тривалому вживанні летючих речовин наркотичної дії в результаті постійного отруєння організму досить швидко розвиваються ускладнення: зниження імунітету, часті і тяжкі пневмонії, токсичне ураження печінки (через 8-10 місяців), незворотні зміни у клітинах головного мозку, що розвиваються за 10-12 місяців і призводять до відхилень у психічній діяльності, деградації особистості, інвалідності.

Барбітурати – це лікарські речовини, що застосовуються у медицині як снодійне. Вони виявилися не менш небезпечними наркотиками, ніж опій. При вживанні барбітуратів, після короткочасного (тривалістю 1-2 хвилини) стану розслаблення, приємної млості настає фаза збудження, яка характеризується різким зниженням самоконтролю і руховою розгальмованістю. Людина ніби губить орієнтацію, починає хаотично рухатися, прагне до дій, хоча сама не розуміє, до яких. Увага нестійка, людина легко відволікається. Настрій також не передбачуваний: безпричинна веселість, блюзнірство раптом змінюється хворобливим маренням про те, що оточуючі щось проти неї задумали вчинити, що на неї хтось таємничим чином впливає (наприклад, за допомогою телепатії, гіпнозу, лазерних променів), що її переслідують, хочуть вбити. Згадані порушення в сприйнятті реальності, швидка, неконтрольована і нічим не мотивована зміна настрою призводить до конфліктів між членами компанії, які знаходяться в стані сп’яніння, або до агресивних дій, жорстокості по відношенню до людей, які випадково опинилися поруч. Така дія барбітуратів відома і самим наркоманам, які назвали ці лікарські препарати «скаженими пігулками».

Транквілізатори та хінолітичні речовини, як і інші наркотики, діють на центральну нервову систему шляхом порушення механізму функціонування нейронів у процесі передачі нервового імпульсу. Транквілізатори застосовують в медицині як ліки, за допомогою яких у хворих знижують стан тривоги, страху, психічну напруженість. Такі препарати, як седуксен, триоксазін, реланіум, еленіум, тощо широко застосовуються в неврології та психіатрії. Хінолітичні речовини – циклодол, наркопан, ромпаркін – являють собою ліки, що застосовуються при лікуванні хвороби Паркінсона. Вживання транквілізаторів і хінолітиків з немедичною метою в дозах, що в декілька разів перевищують терапевтичні, також дає ефект ейфорії. Застосування цих наркотиків призводить і до виникнення галюцинацій. Так, наприклад, хвилин через 10 після вживання хінолітиків настає стан не яскраво вираженої легкої ейфорії. Через 15-20 хвилин ейфорія змінюється зоровими галюцинаціями. Спочатку вони ізольовані, фрагментарні: людина бачить навколо себе мишей, жаб, павуків, клопів, тарганів, інших комах та дрібних тварин і починає їх ловити або рятуватися від них. Може примаритися також павутиння або дріт, що спутав людину. Потім виникають слухові галюцинації: людині здається, що хтось кличе її, вона чує різні голоси. При збільшенні дози галюцинації посилюються, змінюється сприйняття величини та форм предметів. Навколишній світ починає приймати невластиві йому риси і виконувати невідповідні функції.

Такий стан наркотичного сп’яніння продовжується від півгодини до декількох годин ( залежно від особливостей організму людини, від виду наркотику, який споживається). Після цього настає втома, млявість, сон.

Зауважимо, що список психотропних речовин дедалі розширюється. Вже є рецепти виго



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 321; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.207.247.69 (0.013 с.)