Роль та завдання працівників кмсд щодо профілактично-коригувального впливу на неповнолітніх, схильних до правопорушень

 

Основним спеціальним органом, одним із головних обов’язків якого є запобігання правопорушенням та злочинам неповнолітніх, є кримінальна міліція у справах дітей (КМСД) – структурний підрозділ кримінальної міліції МВС України.

Сфера компетенції КМСД визначена у статті 5 закону України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх та статтях 3 та 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.1995 № 502 «Про створення кримінальної міліції у справах дітей» та інших нормативно-правових актах України».

КМСД діє на правах самостійного підрозділу в головних управліннях Міністерства внутрішніх справ України в Криму, місті Києві, Київській області, управліннях Міністерства внутрішніх справ України, міста Севастополя, областей, управліннях внутрішніх справ України на транспорті та Міністерстві внутрішніх справ України. Гранична чисельність КМСД затверджуються Кабінетом Міністрів України, на даний час вона становить близько 4 тис. осіб. Близько 70% працівників КМСД за фахом юристи, 17 % – педагоги, 3 % – психологи, Більшість фахових педагогів і психологів працює в приймальниках-розподільниках для дітей.

Головними завданнями діяльності працівників КМСД є розкриття, попередження девіантних, делінквентних, адиктивних проявів серед дітей та гарантування їм соціального захисту.

КМСД здійснює свою діяльність у тісній взаємодії з іншими правоохоронними органами, Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерством освіти і науки, Міністерством охорони здоров’я, Міністерством праці та соціальної політики та їх органами на місцях. Надсилає їм у разі потреби інформацію та пропозиції про поліпшення роботи щодо здійснення соціального захисту неповнолітніх та профілактики правопорушень серед них, а також про усунення недоліків у цій роботі. Саме КМСД, як державний (спеціальний) орган проводить роботу, пов’язану із запобіганням правопорушень неповнолітніх і виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню правопорушень неповнолітніми, вживає заходів до їх усунення, бере участь у правовому вихованні неповнолітніх; виявляє, припиняє та розкриває злочини, вчинені неповнолітніми; проводить розшук неповнолітніх, які залишили сім’ю, навчально-виховний заклад чи спеціальну установу; повертає до місць постійного проживання, навчання підлітків, які заблукали, залишили сім’ю, навчально-виховний заклад; веде профілактичний облік неповнолітніх, звільнених з місць позбавлення волі, засуджених, але стосовно яких виконання вироку про позбавлення волі відстрочено, а також засуджених умовно або до виправних робіт, обвинувачуваних у вчиненні злочину і не взятих під варту в період попереднього слідства які вчинили злочин але звільнені від кримінальної відповідальності у зв’язку із застосуванням заходів громадського впливу, акта про амністію, до яких застосовано примусові заходи виховного характеру, а також тих, які вчинили суспільно небезпечні дії до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність; звільнених із спеціальних навчально-виховних закладів (установ), та яким лікувальними закладами встановлено діагноз “наркоманія”; а також підлітків, які вчинили суспільно небезпечні вчинки до досягнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність; виявляє дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, проституцію, бродяжництво, пияцтво та жебрацтво, а також осіб, які займаються виготовленням та розповсюдженням порнографічної продукції, видань, що пропагують насильство, жорстокість та сексуальну розпусту.

КМСД повідомляє службу та установи у справах про неповнолітніх, які повернулися із загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації, вчинили правопорушення, за які застосовано заходи громадського впливу або адміністративні стягнення, вживають спиртні напої або допускають немедичне вживання наркотичних та одурманюючих засобів, у віці до 16 років систематично самовільно залишають сім’ю, самовільно залишають спеціальні навчально-виховні заклади, для взяття їх на облік та проведення з ними профілактичної роботи, а також інформує вказані органи, служби та установи про необхідність застосування до них заходів впливу або захисту; надає допомогу органам освіти і охорони здоров’я в підготовці відповідних документів щодо оформлення особових справ неповнолітніх, які направляються до загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації.

Основні зусилля співробітників КМСД переважно спрямовані на організацію повсякденної роботи з неповнолітніми, що знаходяться на профілактичному обліку. Саме профілактична робота з підлітками, які перебувають на обліку в кримінальній міліції у справах дітей, не дає можливості остаточно сформуватись їх негативним нахилам та навичкам, сприяє відмежуванню їх від негативного впливу криміногенного середовища.

Попередження негативного впливу на дитячу популяцію повинно носити комплексний характер, поєднувати в собі заходи переконання, примусу і соціальної (в деяких випадках – медичної) допомоги.

Для успішного вирішення поставлених перед КМСД завдань працівники цієї служби мають право:

а) викликати неповнолітніх, їх батьків чи інших осіб у справах про вчинення правопорушень;

б) відвідувати неповнолітніх за місцем проживання та навчання; проводити бесіди з ними, їх батьками чи особами, що їх замінюють;

в) вилучати у невідкладних випадках неповнолітніх із сімей, якщо перебування в них загрожує життю або здоров’ю дітей та влаштовувати їх до притулків для неповнолітніх до винесення рішення суду тощо.

Крім того, підрозділи кримінальної міліції у справах дітей ведуть оперативно-розшукові, профілактичні і довідково-інформаційні обліки з метою накопичення і систематизації інформації необхідної для вирішення завдань по попередженню та розкриттю злочинів серед неповнолітніх.

КМСД постійно здійснюють організаційні і практичні заходи, що сприяють протидії підліткової злочинності, а в останній час в окремих регіонах навіть спостерігається її скорочення.

Слід зазначити, що КМСД діє у постійному контакті з усіма службами органів внутрішніх справ. Особливе місце в її діяльності має взаємодія з карним розшуком і службою дільничних інспекторів міліції, чому сприяє нещодавно прийнята Інструкція про порядок взаємодії органів та підрозділів ОВС при профілактиці злочинності неповнолітніх.

Крім того, КМСД координують та здійснюють свою діяльність у тісній взаємодії з іншими правоохоронними органами, а також комітетами у справах сім’ї та молоді, Міністерством освіти України, Міністерством охорони здоров’я та їх органами на місцях, органами й службами у справах дітей та спеціальними установами, які здійснюють соціальний захист і профілактику правопорушень серед неповнолітніх, надсилає їм у разі потреби інформацію, пропозиції про поліпшення роботи щодо здійснення соціального захисту неповнолітніх та запобігання злочинності серед них, а також про усунення недоліків у цій роботі.

На сьогодні, підрозділи КМСД значно активізували роботу по попередженню правопорушень та запобіганню злочинності серед неповнолітніх, але в їх діяльності зустрічається ще чимало суттєвих недоліків. Перш за все, це випадки передчасного зняття з профілактичного обліку окремих підлітків-правопорушників, так і недостатня організація індивідуальної роботи з ними. На нашу думку, також потребує подальшого покращення організація роботи щодо виявленню та постановки на облік батьків та осіб, що їх замінюють, якщо вони негативно впливають на неповнолітніх, неналежним чином виконують свої обов'язки..

Основними причинами такого стану є наявний на сьогодні низькій рівень виявлення підлітків з антигромадською поведінкою, який не сприяє попередженню правопорушень. КМСД найбільше уваги фактично приділяє попереджувальній роботі з неповнолітніми, які повернулись з установ виконання покарань, умовно засудженим, або засудженим до покарань, не пов’язаним із позбавленням волі, а також з відстрочкою виконання вироку та іншим категоріям, ніж виявленню та корекції поведінки тих, хто дозволяє собі окремі негативні прояви. В цьому плані взаємодія школи та міліції залишається слабкою. Суттєвим недоліком в роботі КМСД є несвоєчасне виявлення неповнолітніх, схильних до вчинення злочинів. Статистика свідчить, що в окремих регіонах приблизно половину злочинів заподіюють неповнолітні, які раніше не знаходились на профілактичному обліку.

Працівники КМСД повинні виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми, вживати в межах своєї компетенції заходи щодо їх усунення, беруть участь у правовому вихованні дітей; повертають дітей до місць постійного проживання, навчання або направляють їх до спеціальних установ для дітей, яких було підкинуто або які заблукали чи залишили сім'ю, спеціальних навчально-виховних закладів. КМСД веде профілактичний облік дітей; виявляє дорослих осіб, які втягують дітей у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво; а також осіб, які займаються виготовленням та розповсюдженням порнографічної продукції, видань, що пропагують насильство, жорстокість, сексуальну розпусту; інформує відповідні служби про дітей, які потребують посиленої уваги, проведення з ними профілактичної роботи.

З наведених відомостей зрозуміло, які складні та різноманітні завдання виконують працівники КМСД і яким рівнем компетентності вони повинні володіти. Виникає питання, чи спроможна одна особа одночасно займатися оперативно-розшуковою діяльністю та здійснювати профілактичну діяльність в середовищі неповнолітніх; одночасно мати високий рівень підготовленості з юриспруденції, психології, педагогіки. соціальної роботи? Думається, що це просто не можливо. Про це кажуть як пересічні працівники КМСД, так і їхні керівники. Вищенаведене питання аж ніяк не риторичне, адже необхідно визначитися, якій заклад буде їх готувати,який диплом буде отримувати майбутній працівник КМСД після закінчення ВНЗ МВС України, – юриста, психолога, педагога чи соціального працівника.

У ст. 1 Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” визначені суб'єкти профілактики правопорушень серед неповнолітніх. З даного переліку видно, що належать вони до різних відомств. Тому з самого закону стає зрозумілим, що кожен із суб'єктів буде проводити профілактику в межах своєї компетенції і згідно планів затверджених у відповідних державних установах. З моменту введення в дію даного закону можна було прогнозувати неузгодженість дій суб'єктів профілактики. На жаль, закон не передбачає створення координаційних центрів, які спроможні об'єднати зусилля всіх інститутів. Перепоною для об'єднання зусиль є специфіка реалізації профілактичних функцій кожним суб'єктом профілактики. Відсутність системи обліку інформації обумовлює відсутність цілеспрямованого профілактичного впливу на дисфункціональні сім'ї чи осіб, яка потребує такого впливу.

КМСД – не єдиний в державі суб’єкт профілактики правопорушень, тому її працівникам треба добре зрозуміти відмінності їх завдань та методів роботи від завдань і методів роботи інших суб’єктів профілактики, громадськості, уяснити порядок взаємодії з ними на місцевому рівні. КМСД здійснює свою діяльність у тісній взаємодії з іншими правоохоронними органами, установами Міносвіти, Мінсім’ямолодьспортом, Мінпраці, МОЗ та їх органами на місцях. З наведених даних зрозуміло, які складні та різноманітні завдання виконують працівники КМСД і якими різноманітними компетентностями вони повинні володіти.

В кінці 80-х – на початку 90-х років ХХ ст. в дитячих кімнатах міліції працювали переважно жінки з педагогічною освітою. Здійснюючи реформу системи МВС, міністр Ю.Ф.Кравченко вважав за потрібне звільнити відомство від “не властивих для правоохоронних органів функцій”. Так було утворено Державний департамент виконання покарань, пожежну службу передану в МНС, завдання профілактики правопорушень планувалося покласти на соціальні служби. Тепер, як вже відзначалося вище, в КМСД працюють переважно чоловіки з юридичною освітою, педагоги і психологи складають близько 20% особового складу. Такий стан справ вказує на більшу готовність відомства готувати працівників КМСД саме як юристів, фахівців блоку кримінальної міліції. У такому випадку КМСД треба або відмовитися від здійснення профілактики (це завдання треба покласти на інші державні й недержавні інституції), чи ввести посади «профілактологів», укомплектовані фахівцями психолого-педагогічного профілю. Щоб підготовку таких фахівців зробити цілеспрямованою, необхідно здійснити психологічний аналіз профілактичної діяльності і на цій основі визначити кваліфікаційні вимоги (перелік знань, умінь, навичок) й психограму (перелік професійно значущих психологічних якостей), окреслити зміст підготовки фахівців з профілактичної діяльності, рівні, форми і методи такої підготовки.

Профілактика правопорушень неповнолітніх – це інтелектуально складний вид діяльності, результати якого насамперед залежать від якості аналітичної роботи уповноважених осіб. Вона повинна здійснюватися на засадах системного й проактивного підходів, враховувати всі без винятку об’єкти профілактики, використовувати увесь наявний потенціал суб’єктів профілактики й громади загалом. Працівники КМСД повинні діяти активно, компетентно, комплексно, одночасно в багатьох напрямах і на всіх рівнях.

Акції загальнодержавного рівня (такі, як «Канікули», «Урок», «Вулиця») необхідно доповнити спеціальними заходами місцевого рівня, які неможливо передбачити в «центрі» але вони можуть бути сплановані на місцях, з урахуванням регіональних відмінностей. Їх може планувати, як рекомендують Л.Мороз і С.Яковенко, Координаційна рада з профілактики правопорушень, створювати при органах місцевого самоврядування.

Оцінка криміногенної ситуації на регіональному рівні є основою для планування профілактично-коригувальних заходів, які повинні включати широкий діапазон управлінських, загально-виховних, профілактичних і каральних, забезпечуючи усунення наявних та упередження нових негативних тенденцій у молодіжному середовищі на популяційному, соціально-екологічному та індивідуальному рівнях.

Враховуючи сказане вище (розуміння профілактичної діяльності як багатоаспектної, багаторівневої, інтелектуально міською), завдання та методи роботи працівників міліції на різних рівнях профілактичної діяльності будуть різними, в межах компетенції, передбаченої чинним законодавством. Отже навчання повинне формувати не тільки необхідні знання та уміння, а світогляд, правосвідомість, гуманістичну спрямованість і професійну мотивацію, чітке розуміння місця органів міліції у профілактичній діяльності та особливостей взаємодії з іншими суб’єктами цієї діяльності. Профілактика на етапі передкримінальної поведінки передбачає одночасно вплив як на особу, так на ситуацію її життєдіяльності.

Кожний з цих елементів цілісної системи сам по собі не ефективний. Для кращого розуміння профілактики як виду діяльності, нижче ми наводимо її структурно-функціональну схему (рис. 3.1).

Суб’єктом діяльності є працівник КМСД, мета діяльності залежить від мотивації та уявлення про бажаний та реальний стан предмету діяльності (це – окрема особа, сім’я, мала група, громада, територія, що обслуговується з притаманною їй криміногенною ситуацією, віктимна категорії населення тощо. Оцінка стану предмету діяльності та наявних ресурсів суб’єкта визначають вибір ним засобів впливу на предмет діяльності. Після безпосереднього впливу необхідно оцінити результативність та ефективність діяльності, при необхідності – внести в неї потрібні корективи,

 

Мотиви діяльності

Контур зворотного зв’язку

 

Знання про об’єкт і чинники

впливу на нього

 

Рис. 3.1. Структурно-функціональної схема профілактичної діяльності

 

Профілактика злочинності повинна включати в себе наступні етапи:

· Аналіз фактів, закономірностей та наукове їх тлумачення.

· Складання прогнозу криміногенної ситуації на основі виявлених закономірностей.

· Якщо прогноз не задовольняє дослідника, виявлення чинників, які детермінують вірогідні небажані наслідки.

· Розробка заходів, які дозволяють компенсувати детермінанти небажаного розвитку подій.

· Здійснення запланованих заходів.

· Аналіз результативності проведених заходів, коригування діяльності.

Результативність профілактики насамперед залежить від якості обліку та аналізу випадків відхилень від соціальної норми. Найбільш істотні труднощі стосуються прийняття управлінських рішень, які зумовлені наступними обставинами:

1) відсутністю достовірних даних для аналізу;

2) низьким рівнем достовірності прогнозів через наявність великої кількості чинників девіацій;

3) відсутністю здібностей й умінь для аналітичної роботи.

Названі труднощі виникають через відсутність методики опрацювання фактів і закономірностей, труднощі обґрунтування заходів, які б могли вплинути на криміногенну ситуацію на загальнодержавному або місцевому рівнях. Не менш складно дати індивідуально-кримінологічну оцінку окремої особи й спрогнозувати її поведінку. Це завдання ставить високі вимоги до рівня підготовленості працівників КМСД в галузі педагогіки, психології, соціології, кримінології.

Спеціальна профілактика в якості предмета має особистість та поведінку дитини, які треба змінити в соціально бажаному напрямку. Досягнення цієї мети передбачає виявлення осіб з кримінальною спрямованістю, прогнозування найбільш вірогідних видів злочинів (де, коли, проти кого вони можуть бути вчинені?) виявлення чинників та обставин, що провокують злочини та їх усунення; створення передумов для соціально бажаної поведінки кримінально налаштованих осіб, контроль за ними, проведення виховних заходів, оцінка дієвості профілактичної роботи.

Віктимологічна профілактика заснована на аналізі обставин, які збільшують вірогідність того, що людина стане жертвою злочину. Стосовно злочинності неповнолітніх відомо, що вони частіше спрямовують свою кримінальну активність проти інших неповнолітніх, а також жінок, чоловіків у стані алкогольного сп’яніння, осіб похилого віку – тобто тих осіб, які не можуть дати відсіч зловмисникам. З цими віктимними особами доцільно проводити роз’яснювальну роботу, яка допоможе їм уникнути небезпеки.

Алгоритм індивідуальної профілактичної роботи працівників КМСД включає такі чотири етапи: виявлення дітей, схильних до правопорушень та постановка їх на облік (пошуковий етап); вивчення особистості та факторів, що негативно впливають на нього, прогнозування можливої криміналізації та шляхів запобігання цьому (аналітичний етап); контроль життєдіяльності дитини, проведення профілактично-коригувальних заходів (операціональний етап); оцінка результатів профілактичної роботи (етап контролю).

До психолого-педагогічних заходів відносять бесіду (яка, наприклад, має за мету проінформувати неповнолітнього про щось, переконати в чомусь), відвідування за місцем проживання з метою вивчення умов життєдіяльності, контролю, отримання додаткової інформації, залучення до суспільно корисної діяльності та змістовного дозвілля, надання (сприяння отриманню) соціальної допомоги, вплив на батьків тощо. Проте працівники міліції мають повноваження й для застосування методів правового примусу як стосовно неповнолітніх, так і їх батьків, осіб, що втягують дітей в протиправні діти чи порушують їх права.

Реалізація положень проекту Закону України «Про профілактику правопорушень»[4] може суттєво піднести ефективність профілактики злочинності неповнолітніх, оскільки надає цій діяльності належної цілеспрямованості, чітко фіксує об’єкти, суб’єкти та рівні профілактики. Так, у ст. 3. проекту цього закону визначаються принципи здійснення профілактики правопорушень: законності, спільності, гуманізму, віддання переваги методам переконання (застосування примусових заходів лише після вичерпання всіх інших заходів впливу), гласності і разом із цим і недопущення розголошення особистих даних людини, отриманих у процесі здійснення профілактичних заходів, індивідуалізації та диференціації форм і методів профілактики; об’єктивності, системності, обов’язковості, верховенства права.

В ст. 4. визначені суб’єкти загальної та індивідуальної профілактики правопорушень: це органи державної влади (законодавчої, виконавчої, судової), органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, засоби масової інформації, громадські організації, у тому числі громадські формування з охорони громадського порядку, релігійні установи та організації, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які беруть участь у профілактиці правопорушень.

Ст. 5 визначає в якості об’єктів профілактики правопорушень громадян України, осіб без громадянства, а також іноземців, …криміногенні чинники правопорушень, особи з криміногенними нахилами, а також юридичних осіб стосовно дотримання ними вимог законодавства щодо охорони державного і колективного майна, мікросередовище, яке сприяє формуванню особи з криміногенними нахилами.

Проект Закону передбачає створення при загальноосвітніх школах соціальної реабілітації Центрів психолого-педагогічної корекції для неповнолітніх, які тривалий час ведуть асоціальний спосіб життя і не піддаються виховному впливу без застосування примусу. Зазначені “Центри” покликані коригувати протиправну поведінку неповнолітніх, здійснювати їх правове виховання та соціальний захист.

Згідно проекту цього Закону, до центру направлятимуться неповнолітні віком від 10 до 14 років за направленням відповідного управління освіти. Тривалість перебування неповнолітніх у центрі психолого-педагогічної корекції не повинно перевищувати одного року. Отже створення при загальноосвітніх школах центрів соціальної реабілітації психолого-педагогічної корекції для неповнолітніх сприятиме їх соціальному захисту, профілактиці правопорушень серед неповнолітніх, які вели антисоціальний спосіб життя.

Для прийняття Закону та створення умов для його виконання потрібно внести зміни до чинного законодавства – адже профілактика правопорушень передбачена низкою спеціальних законів України, зокрема Законами “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”, “Про попередження насильства в сім’ї”, “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі на певний строк”, прийняти нових нормативних актів, що регулюють межі втручання державних органів, громадських формувань й організацій, інших суб’єктів попереджувальної діяльності у сферу прав осіб, що підлягають профілактиці. Оскільки правотворча діяльність не відноситься до предмету нашого курсу, ми їх не розглядаємо.

Аналітичні та звітні матеріали КМСД свідчать, що в багатьох випадках між вчиненням дитиною першого делікту та її постановкою на профілактичний облік в КМСД проходить більше одного року. Це свідчить про неналежну взаємодію окремих підрозділів зі школами, підприємствами, громадськістю за місцем проживання, від яких можливо отримувати інформацію про вчинення дітьми правопорушень та аморальних вчинків.

При здійсненні ранньої профілактики роль правоохоронних органів досить обмежена, але не відсторонена. КМСД повинна привертати увагу інших суб’єктів профілактики до регіональних соціальних проблем, до конкретних дітей та їх сімей для належного не репресивного реагування, брати учать у правовому вихованні, слідкувати за дотримання прав дитини.

Начальник Департаменту КМСД в листопаді 2009 року направила на місця вказівку про використання раніше нагромадженого досвіду профілактики правопорушень дітьми. В ній йдеться про запровадження ідей ювенальної юстиції та відновного правосуддя, покращання організації дозвілля неповнолітніх та інші тепер забуті досягнення колишнього СРСР періоду 60-80 років ХХ ст.

Аналізуючи пропозиції з питань профілактики правопорушень серед неповнолітні, що були направлені в Департамент КМСД за декілька останніх років, можна зустріти багато цікавих ідей. Зокрема йдеться про протидію тенденції навчальних закладів позбавитися невстигаючих та недисциплінованих учнів, які, опинившись поза дитячого колективу та педагогічного контролю, легко можуть стати на злочинний шлях. При відсутності здібностей та бажання вчитися, учням слід надати можливість компенсувати їх неуспішність в навчанні участю у трудовій діяльності. В цьому плані цікавий досвід залучення неблагополучних підлітків у підприємницьку трудову діяльність, описаний Д.З.Зіядовою.

Для дієвої ранньої профілактики важливий психологічний контакт з дитиною, без якого марно сподіватися на позитивні результати виховного впливу. Методи впливу на дитину, заснований на емоційному контакті між вихователем і дитиною розроблялися П.Г.Бельським, Л.Б.Філоновим, С.І.Яковенком. Методика морального загартування була розроблена ще в ХІХ ст. П.Ф.Каптєрєвим і П.Ф.Лесгафтом.^. Не менш дієві методи впливу розроблялися українськими педагогами та психологами – виховання через колектив (А.С.Макаренко), виховання довірою (В.О.Сухомлинський), через формування здатності до соціально та особисто значущого вчинку (В. Роменець, В. Татенко), формування соціальних умінь (І. Зайцева) та ін.

Особливо складний контингент профілактичної роботи утворюють особи, що перебували в закритих виховних закладах чи в установах виконання покарання. Вони характеризуються правовим нігілізмом, стійкою недовірою до працівників правоохоронних органів, держави загалом. Важливою умовою соціальної реабілітації таких осіб є збереження (відновлення) позитивних соціальних зв’язків, реінтеграція у громаду.

На неналежну взаємодію між співробітниками КМСД з навчальними закладами та підприємствами вказують і інші матеріали[5]. Наприклад, В.Л.Васильєв зазначає, що керівники навчальних закладів задля позитивної оцінки їх роботи, створення позитивного іміджу навчального закладу, вважають недоцільним інформувати співробітників органів внутрішніх справ про факти неналежної поведінки неповнолітніх. І навпаки, деякі керівники вважають доцільним лише “проінформувати про факти неправомірної поведінки неповнолітніх”, але самі не приймають рішучих заходів педагогічного впливу, обмежуючись лише “залякуванням підлітка міліцією”.

Безкарність, чи, точніше кажучи, відмову у порушенні кримінальної справи, її припинення через малий вік винного або малу значимість правопорушення, відмова у кримінальному покаранні за іншими причинами (згідно чинного законодавства – розділу ІХ (ст.46-49) КК України, ст. 6-11 КПК України) й неприйняття дієвих профілактичних заходів у подальшому призводить до вчинення з боку таких неповнолітніх нових правопорушень.

Несвоєчасне виявлення неповнолітніх, схильних до вчинення правопорушень та злочинів, а також незастосування до них заходів виховного впливу призводить до вчинення повторних, часто більш тяжких злочинів. Виходячи з цього, ми вважаємо, що головним в діяльності КМСД є попередження правопорушень та злочинів, тобто своєчасне виявлення та усунення причин, що породжують конкретні правопорушення, умов, що сприяють їх вчиненню, встановлення підлітків з антигромадською поведінкою, їх перевиховання, а також створення атмосфери, найбільш сприятливої для формування моральної особи неповнолітнього, що виключає можливість його протиправної поведінки.

Саме цей напрямок діяльності КМСД відповідає сучасним вимогам протидії злочинності та основним положенням теорії кримінології. Цей підхід дозволяє враховувати соціальні та психологічні особливості підлітків. Також він вважається найбільш гуманним, тому що його головною метою є турбота про майбутнє неповнолітніх, допомога в підвищенні їх культури, та формування суспільно корисних поглядів та поведінки.

Конкретні завдання кожного підрозділу органів внутрішніх справ щодо запобігання злочинів неповнолітніх визначені відповідними наказами щодо напрямків їх роботи. Керівники підрозділів органів внутрішніх справ почали включати питання профілактики правопорушень серед неповнолітніх окремим підрозділом у плани роботи на звітний період, забезпечувати контроль за діяльністю підлеглих у цьому напрямку, вживати заходів до поліпшення їх професійної майстерності.

В ході проведеного нами сфокусованого інтерв'ю із працівниками КМСД було з'ясовано, що потреба у покращанні організаційно-методичного забезпечення КМСД зумовлена:

а) відсутністю спеціальних нормативно-методичних документів, що визначають зміст та порядок проведення профілактичної роботи;

б) недостатнім рівнем професійної майстерності практичних працівників КМСД через брак знань з педагогіки та психології;

в) низьким рівнем взаємодії та неузгодженістю дій при вирішенні спільних завдань з іншими службами органів внутрішніх справ, службами у справах дітей, різними державними органами та громадськістю.

Враховуючи вищевикладене, вважаємо за доцільне:

· передбачити спеціальні програми (плани) залучення громадськості до виявлення та усунення причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми, зокрема долучати населення до заходів, спрямованих на виявлення неблагополучних сімей, в яких проживають неповнолітні;

· покращати матеріально-ресурсне та кадрове забезпечення КМСД, що зменшить плинність кадрів цієї служби;

· забезпечити систематичний обмін інформацією підрозділів кримінальної міліції та адміністрації притулків для неповнолітніх, шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації, виховно-трудових колоній для неповнолітніх (про звільнення неповнолітніх) для своєчасного вирішення питань щодо їх працевлаштування та подальшої профілактичної роботи.

Ці пропозиції були оприлюднені під час міжнародної науково-практичної конференції «Профілактика правопорушень серед дітей та молоді: співпраця міліції та громади заради безпеки» та на сайті www.bezpekagromad.org.ua Українського центру порозуміння.

Через недоліки та прогалини у чинному законодавстві, а також в результаті недостатнього впровадження досягнень ювенальної юстиції, в Україні сьогодні немає окремої судової системи для забезпечення особливих правових потреб дітей і молоді (як це є, наприклад, у Швейцарії, де рівень дитячої злочинності становить 0.2% від загального рівня, існують спеціальні поліцейські підрозділи, прокуратура й суд, які обіймаються справами тільки дітей і в яких працюють фахівці, що пройшли спеціальну підготовку).

Як показує практика, така ситуація має негативний вплив на різних рівнях: по-перше, судово-правова система, працюючи з потенційними молодими правопорушниками чи молодими людьми, які скоїли злочин, схиляється до покарання, а не до попередження чи реабілітації; по-друге, представники правоохоронних органів, зважаючи на обмеженість альтернативних репресіям дій, дедалі більше схиляються до покарань чи ув’язнення. По-третє, працівники органів правосуддя майже не отримують знань щодо особливостей розгляду справ неповнолітніх; і по-четверте, справи неповнолітніх передаються до розгляду до звичайних судів: за статистикою, попереднє утримання під вартою до суду може тривати від кількох місяців до кількох років.

Дані судової статистики свідчить, що в період утворення України як незалежної країни, а саме, за 1992 рік у скоєнні злочинів були звинувачені 11 629 осіб віком від 14 до 18 років, з них 2 851 були ув’язнені. На 2008 рік аналогічні показники зросли удвічі. Кожного третього підлітка засуджено на строк від 1 до 3-х років; половину усіх неповнолітніх правопорушників було засуджено на строк від 3 до 5 років; майже 18 % будуть ув’язнені понад п’ять років. Починаючи з 2002 року дедалі більше неповнолітніх злочинців отримували вироки на позбавлення волі від 10 до 15 років. Ці дані свідчить про неефективність системи покарань, пов’язаних з позбавленням волі.

Неповнолітні віком від 11 до 14 років, які за законом ще не несуть кримінальної відповідальності, дедалі більше вчиняють досить небезпечні правопорушення й часто залишаються безкарними. Якщо в 1994 році кількість злочинів, скоєних цією групою неповнолітніх, становила близько 1.5 тис., то у 2008 році вона перевищила 3 тис.

Деяких з цих дітей суди направляють у спеціальні школи, однак близько 80 % порушників залишалося у своїх сім’ях. Оскільки ці сім’ї часто є дисфункціональними, сприяти соціальній реабілітації дітей мали сприяти спеціальні соціальні служби. Нажаль, рішення судів виконуються вкрай рідко через брак відповідних фахівців державних соціальних служб. Це ставить під сумнів ефективність судів і всієї системи відновного правосуддя.

Під час наших досліджень в 2008 році працівникам КМСД – учасникам фокус-груп було запропоновано висловити свої думки щодо можливостей впливу на правосвідомість неповнолітніх з метою формування більш критичного ставлення до себе та актуалізації переживання провини.

Учасники фокус-групи відзначили, що методи примусу широко використовуються в індивідуальній профілактиці. Цей метод тлумачився ними як психологічний вплив посадових осіб від імені державних органів на конкретних осіб, які добровільно не дотримуються норм правова, з метою спонукати, примусити їх виконувати. Узагальнюючі висловлені думки, учасниками фокус-групи, у відповідності до чинного законодавства, заходи адміністративного примусу поділяли на:

адміністративно-запобіжні, спрямовані безпосередньо на попередження правопорушень;

заходи адміністративного припинення, застосуванням яких досягається припинення протиправної поведінки;

заходи адміністративної відповідальності (стягнення).

Учасники фокус-груп визначили, що індивідуальна профілактика – це діяльність, спрямована на виявлення осіб, від яких можна очікувати вчинення правопорушень і здійснення впливу на них та їх соціальне середовище з метою корекції поведінки цих осіб, усунення, послаблення або нейтралізації наявних криміногенних факторів. Індивідуальна профілактика здійснюється відносно тих неповнолітніх, які вже вчиняли правопорушення, для того щоб не допустити рецидиву з їх боку, а також відносно тих, хто опинився у несприятливих умовах і можуть у зв’язку з цим стати на шлях вчинення правопорушень.

Опитувані визначили три головні фази індивідуальної профілактики:

Ø підготовча: виявлення осіб з антигромадськими установками, а також елементів мікросередовища, які на них впливають негативно;

Ø безпосередня: комплекс заходів щодо організації, планування та безпосереднього впливу на особу та її оточення, які виступають у якості предмету профілактичної роботи;

Ø кінцева, яка передбачає проведення оцінки змін предмету впливу, тобто аналіз результатів профілактичних заходів, визначення нових цілей та завдань, закріплення результатів змін.