Пов’язаної з незаконним обігом наркотиків 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Пов’язаної з незаконним обігом наркотиків



 

За даними Міністерства охорони здоров'я України, кількість зареєстрованих хворих наркотичними розладами в наркологічних закладах України станом на 1 січня 2005 року перевищує 85 тисяч осіб. До середини 90-х років понад 95 % осіб, що вживають наркотики, становили мешканці міст. Але з 1993-1994 року намітилася тенденція до збільшення питомої ваги жителів сільської місцевості, які вживають наркотики в немедичних цілях. На сьогодні процес збільшення кількості наркозалежних осіб рівною мірою є характерним для урбанізованих та аграрних територій. За 14 років кількість хворих з наркотичними проблемами, які зверталися за медичною допомогою до державних наркологічних установ, зросла з 22 466 осіб у 90-му році до 85 000 на кінець 2004 року, тобто майже в 4 рази. Від передозувань наркотиками та хвороб, пов'язаних з цим негативним явищам, у 2005 році померло 440 споживачів наркотиків (а за останні 5 років померло 8,5 тис. наркоспоживачів).

Аналіз контингенту реєстрованих наркозалежних свідчить, що майже всі з них є людьми активного віку, а більше 78 % мають вік до 30-ти років. Середній вік споживачів наркотиків в Україні щорічно зменшується в середньому на 0,1-0,15 року.

Поодинокі звернення за медичною допомогою у зв'язку з наркоманією осіб підліткового віку, що мали місце на початку 90-х років, наприкінці 90-х років, змінилися на систематичні звернення десятків і сотень пацієнтів-підлітків для надання їм наркологічної допомоги.

Близько 60 % наркозалежних є особи чоловічої статі, а співвідношення між жінками і чоловіками – на рівні два до одного. Молодий вік хворих на наркоманію обумовлює загальний невисокий рівень їх фахової підготовки. Так кількість осіб, які не мають професії, серед цього контингенту в різних областях України, коливається в межах від 50 до 77 %. Одночасно не менше 38-45 % хворих на наркоманію не мають постійного чи навіть тимчасового місця роботи. Безумовно, безробіття є одним з головних чинників, що спричиняє високі рівні соціальної дезадаптації осіб, які мають наркотичні проблеми. За останні 5 років спостерігається збільшення непрацюючих споживачів наркотиків, втричі серед жінок, і вдвічі серед неповнолітніх.

Наявна статистика і наукові оцінки, зроблені за визнаними в світі методиками, показують, що кількість споживачів різних видів наркотиків в Україні збільшуватиметься щорічно на 6-11 %. На початку розвитку проблеми наркоманії в нашій країні до вживання наркотичних речовин залучалося більше саме молодих людей. Останні ж 3-4 роки Україна переживає процеси, подібні до Західної Європи та Північної Америки, коли й люди середнього віку часто теж стають споживачами наркотиків. Як результат, в Україні середній вік споживачів наркотиків, який до цього щорічно зменшувався, почав зростати.

Для провідних країн світу одним з показників успішності в протинаркотичній роботі є, в першу чергу, не кількість зареєстрованих споживачів наркотичних речовин, а кількість вилучених наркотичних речовин. За найоптимістичнішими оцінками, кількість такої наркотичної сировини, як макова соломка, яка використовується щороку українськими споживачами, сягає за 500 т. Більше ніж 160 т. наркотичної сировини – макової соломки, яка перебуває на нелегальному українському наркотичному ринку щорічно. Якщо зіставити ці цифри з кількістю вилученої за 2004 рік макової соломки, за даними силових відомств, то це приблизно складає 30 т. Легко прорахувати, що це в багато разів менше, ніж насправді було використано для виготовлення саморобного опію в Україні. Правоохоронними органами вилучається. близько 5-8 % таких наркотиків.

За таких умов важко говорити про можливість реальної профілактики, оскільки на сьогоднішній день поки що для практично всіх областей України саме макова соломка залишається головною проблемою. Звідси і випливає очевидне завдання для правоохоронних органів: добитися того, щоб кількість наркотиків, які вилучаються з нелегального обігу, різко зросла хоча б до 40-50 відсотків від їх реальної кількості. Ефективність дій прямого впливу на нелегальну пропозицію повинна розраховуватися не за кількістю заарештованих наркоманів, а за кількістю наркотичної сировини, вилученої з наркотичного обігу.

Робота, яка приводить до зміни наркотичної поведінки, коли людина повертається до нормального життя, практично в усіх країнах світу виглядає таким чином: незначний обсяг медичних дій і велика кількість різноманітних соціально-психологічних, реабілітаційних програм. За даними Міністерства у справах молоді та спорту, в Україні на 2995 рік є 19 центрів ресоціалізації наркозалежної молоді. Менше, ніж 1 % тих, хто потребував подальшої ресоціалізації після медичного лікування, змогли отримати подібну допомогу. Виходить, що майже всі ті, хто потребує соціально-психологічної реабілітації у країні, не може її отримати. Відповідно після медичної допомоги наркозалежні напряму повертаються у те саме середовище, з якого вони вийшли, без будь-яких нових соціальних навичок, без нових поведінкових умінь, які є принципово потрібними для того, щоб суспільство могло очікувати у цьому відношенні реальних результатів.

Необхідно відслідковувати наркотичну та алкогольну ситуацію, а також постійно аналізувати її і надавати суспільству своєчасний, науково обґрунтований прогноз, для того, щоб можна було своєчасно вживати адекватних дій, насамперед профілактичного характеру.

Відповідно до міжнародних договорів, в Україні контролюються 240 наркотичних засобів психотропних речовин і 23 прекурсори, які визначені Переліком наркотичних засобів психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 6 травня 2000 року №770.

Відповідно до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», українська держава встановила особливий правовий режим обігу наркотичних засобів (державна монополія щодо їх обігу, спеціальний перелік цих засобів і речовин, обмеження їх використання лише окремими видами наркотиків і тільки з метою задоволення медичних і наукових потреб, контроль за їх обігом). Цей режим обумовлений біохімічними властивостями групи речовин природного і штучного походження, немедичне вживання яких згубно впливає на людину. Законом України про ліцензування певних видів господарської діяльності такі види господарської діяльності, як розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, пересилання, ввезення, відпуск, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, а також культивування, використання речовин, рослин, що містять наркотичні засоби, підлягають ліцензуванню.

Щорічно фіксується зростання площ ділянок, засіяних маком і коноплею, які використовуються для незаконного виробництва опіуму, гашишу і марихуани. Триває реалізація програми державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003-2010 роки, яка була затверджена Постановою Кабінету Міністрів від четвертого червня 2003 року, але результати роботи доволі скромні. З обігу вилучено 26,5 т. наркотичних засобів і психотропних речовин.

Пропаганда здорового способу життя мусить вийти за межі школи і передусім запанувати в засобах масової інформації, де існують потужні важелі керування громадською думкою. Необхідно впроваджувати громадський контроль за інформаційними матеріалами, які сьогодні друкуються в окремих виданнях, демонструються на центральних та місцевих каналах телебачення, в яких відверто пропагують вживання алкоголю і тютюнопаління, насильство, порнографію та інші негативні прояви життя. Вищеназвані напрями роботи включено до постанови Верховної Ради України "Про інформацію Кабінету Міністрів про посилення боротьби з наркоманією в Україні" для відповідного реагування.

Масштаби наркоторгівлі в Україні досягли рівня, який становить загрозу самій національній безпеці держави. Цілі міські райони і населені пункти буквально у нас на очах перетворюють у своєрідні зони відчуження. І найстрашніше, що в широку, добре організовану, розгалужену мережу нартоторгівлі все більше втягуються учні школи та студенти ВНЗ. Тому необхідно негайно внести зміни та доповнення до Кримінального кодексу, які посилили б відповідальність за поширення наркотиків, особливо за втягнення до цих дій неповнолітніх. Кожен наркоман – потенційний крадій. Оскільки майже всі наркозалежні безробітні, а 1 мл ацитильованого опію на основі макової соломки («ширки») коштує недешево (10-15 грн.), вони здобувають гроші, порушуючи закон. Повідомлення про крадіжки, грабежі і навіть убивства, скоєні наркоманами, уже нікого не дивують. Ще одним способом заробітку є виготовлення і продаж наркотиків.

Фахівці відділів по боротьбі з незаконним обігом наркотиків мають працювати в тісній взаємодії з працівниками карного розшуку. Всі наркозалежні, які так чи інакше затримуються міліцією, мають перевірятися на причетність до крадіжок. Необхідно суттєво покращити роботу по притягненню до відповідальності за збут наркотичних речовин, а також виявленню каналів надходження наркотиків.

Щорічно в Україні наркозалежні скоюють понад 10 тисяч злочинів. Понад 80 % наркозалежних осіб безробітні, і більшість з них не навчається, то ж зрозуміло, що злочин – єдина можливість здобути чергову дозу. Хоча в Україні створено досить чітку систему правових норм, що регламентують здійснення профілактики нарковживання, вони не визначають ситуацію. Можливо є потреба у прийнятті спеціалізованого закону щодо профілактики вживання наркотиків, який би чітко окреслював основні напрямки профілактики, коло її суб’єктів, форми взаємодії між ними. На базі сформованої системи норм виникла система санкцій, яка підтримує ці норми. Дані санкції одержали закріплення в кримінальному й адміністративному законодавстві України. Вони передбачають різноманітні види покарання за вчинення дій, пов’язаних із незаконним обігом наркотиків. На підставі соціальних норм і санкцій в Україні стали утворюватися суб’єкти профілактики наркоманії – установи й організації, які здійснюють профілактичну діяльність. У той же час, сукупність суб’єктів профілактики наркоманії на сьогодні не являє собою системи, так як відсутні налагоджені внутрішні зв’язки між суб’єктами різноманітних напрямків профілактики наркоманії.

Формально профілактиці наркоманії в Україні притаманні всі елементи соціального інституту. Проте, аналіз кожного з етапів її функціонування дозволив виявити проблеми, які заважають повноцінному функціонуванню цього інституту. До них можна віднести:

· відсутність спеціалізованих суб’єктів правової профілактики наркоманії;

· відсутність єдиного закону про профілактику наркоманії, який би чітко регламентував основні напрямки профілактики, повноваження та міру відповідальності її суб’єктів, а також механізми взаємодії між ними;

· наявність протиріч в чинних законах, які так чи інакше регулюють здійснення профілактичної діяльності;

· слабке організаційне та фінансове забезпечення діяльності суб’єктів профілактики наркоманії, що фактично призводить до дисфункцій деяких напрямків профілактики;

· фактична відсутність багаторівневої координації діяльності суб’єктів різних напрямків профілактики наркоманії.

Усі ці недоліки призводять до того, що сукупність суб’єктів профілактики наркоманії не являє собою системи, яка б цілеспрямовано діяла у напряму виявлення, усунення або нейтралізації причин та умов наркоманії і, відповідно, послабляла б його негативний влив на українське суспільство.

Для налагодження координації між суб’єктами різних напрямків профілактики наркоманії необхідно створити координаційні ради на рівні обласних, міських та районних державних адміністрацій. До складу цих рад повинні входити спеціалісти, які обіймають керівні посади у сфері профілактики наркотичної залежності, представники органів влади, правоохоронних органів, ЗМІ, громадських організацій. Координаційні ради покликані формувати регіональну політику у сфері профілактики наркотичної залежності та боротьби із наркозлочинністю, розподіляти обов’язки та відповідальність між суб’єктами профілактики, забезпечувати контроль за їх діяльністю.

Для налагодження взаємодії між органами внутрішніх справ і відповідними НДО в справі забезпечення виконання Національної програми профілактики, необхідно організувати взаємний обмін інформацією і скоординувати профілактичну діяльність, з урахуванням вимог щодо посилення заходів протиепідемічної спрямованості.

Такі форми взаємодії можуть передбачати: проведення спеціалізованими НДО, що залучають до своєї діяльності кваліфікованих медичних працівників (епідеміологів, вірусологів, спеціалістів з питань СНІДу), навчальних семінарів для працівників органів внутрішніх справ, з питань, що стосуються виявлення шляхів поширення ВІЛ-інфекції та інших небезпечних інфекційних захворювань в середовищі споживачів ін'єкційних наркотиків, методах індивідуальної профілактики та захисту здоров'я особового складу від можливого інфікування під час виконання службових обов'язків; а також надання спеціалізованих інформаційних матеріалів про методи профілактики ВІЛ-інфекції для їх поширення серед особового складу ОВС і, відповідно, їх поширення працівниками ОВС під час проведення профілактичної роботи серед наркозалежних.

Працівники ОВС можуть рекомендувати наркозалежним звертатися до місцевих НДО, що займаються реалізацією програм зниження шкоди, для їх постановки на облік у цих організаціях і проведення з ними профілактичної та соціально-реабілітаційної роботи.

Додаток 4.

Юридичні наслідки медіації

Угода, що підписана сторонами за наслідками медіації, може бути долучена за поданням сторін до матеріалів кримінальної справи. На підставі цього прокурор вправі використати результати медіації для винесення постанови про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення підсудного від кримінальної відповідальності на підставі п.1, 2, 3, 4 ст. 7-1 Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України (закриття кримінальної справи у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 Кримінального Кодексу (КК), з примиренням підсудного з потерпілим (ст. 46 КК), із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру в порядку, передбаченому ст. 447 КПК, з передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації (ст. 47 КК).

Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання (частина перша ст. 105 КК).

Як «щире розкаяння», так і «подальша бездоганна поведінка» може бути наслідком між потерпілим та неповнолітнім злочинцем. Крім того, результати примирення можуть засвідчити таке розкаяння і слугувати проявом «бездоганної поведінки».

Крім усього вищезгаданого, досить високий загальний потенціал в аспекті врахування результатів примирення між потерпілим та підсудним при вирішенні кримінальних справ має й та обставина, що суд, постановляючи вирок, враховує поміж іншим також і особу підсудного. Очевидно, що той підсудний, який свого часу досяг згоди з потерпілим, може розраховувати на більш позитивну характеристику його особи.

Суд може також звільнити неповнолітнього підсудного на підставі його дійового каяття (ст. 45 КК) або примирення з потерпілим (ст. 46 (КК). Суддя також може врахувати примирення сторін як обставину, що пом’якшує покарання під час винесення вироку (п.2 ч.1 та ч.2 ст. 66 КК) або призначити більш м’яке покарання, ніж передбачено законом за вчинення особливо тяжкого, тяжкого або середньої тяжкості злочину (ст. 69 КК).

Що стосується осіб, які досягли 18 років на момент винесення злочину, то чинний Кримінальний кодекс передбачає достатньо норм, що стосуються примирення винного з потерпілим і наслідків даного примирення у справах публічного обвинувачення.

Так, стаття 46 КК прямо передбачає звільнення підсудного від кримінальної відповідальності внаслідок примирення з потерпілим. Суддя також може врахувати примирення сторін кримінальної ситуації як обставину, що пом’якшує покарання під час винесення вироку (п.2 ч.1 та ч.2 ст. 66 КК) або призначити більш м’яке покарання, ніж передбачено законом за вчинення особливо тяжкого, тяжкого або середньої тяжкості злочину (ст. 69 КК). Положення частини першої ст. 66 КК визначає, що щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди є обставинами, що пом’якшують відповідальність.

Крім того, частина друга ст. 66 КК передбачає, що при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом’якшують, й інші обставини, не закріплені у названій статті (такою обставиною може бути, зокрема, примирення потерпілого та обвинуваченого/підсудного у справах про злочини тяжчі, ніж злочини невеликої тяжкості).

Додаток 5

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 79; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.81.89.248 (0.009 с.)