Правова поведінка ширша за правомірну поведінку, адже включає до себе ще й зловживання правом.

Зловживання правом — це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні громадянами своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Види зловживання правом:

1. такі, що не характеризуються явною протиправністю;

2. такі, що характеризуються явною протиправністю, тобто такі, що належать до розряду правопорушень.

Правопорушення: поняття, ознаки, види, співвідношення з неправомірною поведінкою.

Правопорушення — протиправне, винне, суспільно небезпечне або шкідливе діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатного суб'єкта, яке спричиняє шкоду інтересам суспільства, держави або особи i тягне за собою юридичну відповідальність.

Ознаки правопорушення:

1. суспільна шкідливість (небезпека)​​;

2. протиправність діяння (дії, бездіяльності);

3. винність;

4. деліктоздатність (осудність) суб'єкта;

5. караність.

Види правопорушень:

· проступки (делікти);

· адміністративні проступки - такі, що посягають на державний чи громадський порядок, власність, права і свободи осіб, на встановлений порядок управління; протиправні, винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них закон передбачає адміністративну відповідальність.

· дисциплінарні проступки - такі, що посягають на дисципліну праці, військову, державну, навчальну та інші види дисциплін; протиправні, винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них законодавством (іншими нормативними актами) передбачено дисциплінарну відповідальність.

· цивільно-правові проступки - шкідливі, протиправні, винні порушення деліктоздатною особою врегульованих нормами цивільного права майнових і зв'язаних з ними немайнових особистих відносин, а також схожих з ними майнових і особистих відносин, передбачених нормами сімейного, земельного.

· злочини.

Злочини – це правопорушення, що передбачається кримінальним законом, тобто суспільне небезпечні, кримінальне протиправні, винні дії чи бездіяльність фізичної осудної особи, яка досягла певного віку, що посягають на суспільний чи державний устрій країни, її політичну чи економічну системи, власність, особу, громадянські, економічні, політичні та інші права і свободи особи.

Правопорушення є складовою неправомірної поведінки. Окрім правопорушення до неправомірної поведінки належить ще й об’єктивно-протиправні діяння, які містять всі ознаки правопорушення, крім деліктоздатного суб’єкта.

Поняття та види складів правопорушень

Склад правопорушення – це сукупність елементів, необхідних і достатніх з погляду чинного законодавства для кваліфікації діяння як правопорушення.

Є два види складів правопорушення: матеріальний і нематеріальний.

До обов'язкових елементів об'єктивної сторони в матеріальних складах правопорушення належать:

1) діяння (дія чи бездіяльність суб'єкта);

2) його шкідливі наслідки;

3) причинний зв'язок між діянням і наслідками, які настали.

До обов'язкових елементів об'єктивної сторони в нематеріальних складах правопорушення належать тільки діяння (дія чи бездіяльність суб'єкта) (наприклад, розголошення таємниці усиновлення всупереч волі усиновителя).

Крім обов'язкових, будь-яке правопорушення має факультативні елементи: спосіб, місце, оточення і час скоєння правопорушення. Кожен з них додатково характеризує суб'єкта правопорушення, ступінь суспільної шкоди від його посягання, роль кожного правопорушника в разі співучасті, обставини, що обтяжують або пом'якшують вину суб'єкта.

Об'єкт правопорушення — це ті суспільні відносини та цінності (матеріальні та нематеріальні блага), що охороняються правом, і яким завдається шкода в результаті вчинення правопорушення або створюється загроза завдання шкоди (наприклад, життя, честь, гідність, право власності).

Об'єктивна сторона правопорушення — це зовнішній прояв самого протиправного вчинку: протиправне діяння

шкідливий результат, що спричинився

причинно-наслідковий зв'язок між діянням і шкідливим результатом

Наприклад, тілесне ушкодження може бути тяжким, середньої тяжкості, легким — відповідно до КК кожне з них утворює самостійний склад злочину.

Суб'єкт правопорушення — це фізична чи юридична деліктоздатна особа, яка скоїла правопорушення.

Необхідна ознака суб'єкта правопорушення — його деліктоздатність, тобто можливість особи, що визначається законом, відповідати за свої діяння. На відміну від юридичних осіб, деліктоздатність яких виникає з моменту їх створення (офіційної реєстрації), деліктоздатність фізичної особи визначається законом з урахуванням віку і осудності, тобто здатності усвідомлювати значення свого вчинку і керувати ним.

Суб'єктивна сторона правопорушення — це внутрішня сторона правопорушення, яка виражає психічне ставлення особи до скоєного нею діяння та його шкідливих наслідків. Обов’язковою ознакою є наявність вини; факультативною – мотив та ціль.

41. Об'єкт і об'єктивна сторона в структурі складу правопорушення.

Об'єкт правопорушення — це ті суспільні відносини та цінності (матеріальні та нематеріальні блага), що охороняються правом, і яким завдається шкода в результаті вчинення правопорушення або створюється загроза завдання шкоди (наприклад, життя, честь, гідність, право власності).

Об'єктивна сторона правопорушення — це зовнішній прояв самого протиправного вчинку: протиправне діяння

шкідливий результат, що спричинився

причинно-наслідковий зв'язок між діянням і шкідливим результатом

Наприклад, тілесне ушкодження може бути тяжким, середньої тяжкості, легким — відповідно до КК кожне з них утворює самостійний склад злочину.

42. Суб'єкт і суб'єктивна сторона в структурі складу правопорушення.

Суб'єкт правопорушення — це фізична чи юридична деліктоздатна особа, яка скоїла правопорушення.

Необхідна ознака суб'єкта правопорушення — його деліктоздатність, тобто можливість особи, що визначається законом, відповідати за свої діяння. На відміну від юридичних осіб, деліктоздатність яких виникає з моменту їх створення (офіційної реєстрації), деліктоздатність фізичної особи визначається законом з урахуванням віку і осудності, тобто здатності усвідомлювати значення свого вчинку і керувати ним.

Суб'єктивна сторона правопорушення — це внутрішня сторона правопорушення, яка виражає психічне ставлення особи до скоєного нею діяння та його шкідливих наслідків. Обов’язковою ознакою є наявність вини; факультативною – мотив та ціль.

Вина виражається у формі умислу чи необережності:

Умисел.

прямий — усвідомлення особою протиправності своєї поведінки, передбачення настання небезпечних наслідків та бажання настання шкідливих або небезпечних наслідків (наприклад, вбивство на замовлення).

непрямий — усвідомлення протиправності своєї поведінки, передбачення настання небезпечних наслідків але байдуже ставлення до настання можливих негативних наслідків (терористичний акт — вчинення вибуху з метою залякування населення).

Необережність.

протиправна самовпевненість — усвідомлення протиправності свого діяння і легковажний розрахунок на можливість запобігання негативним наслідкам (порушення правил дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що заподіяло смерть потерпілому).

протиправна недбалість — особа не передбачала можливості настання суспільно шкідливих наслідків свого діяння, проте повинна була і могла їх передбачити.

Види складів правопорушення – формальний (Склад, який вважається завершеним при здійсненні самого діяння незалежно від на­стання шкідливих наслідків (напр., ст. 159 КК України «Порушення тайни голосу­вання»), матеріальний (Склад, який вважається закінченим за наявності всіх обов’язкових елементів об’єк­тивної сторони), усічений (Склад, який вважається завершеним на по­чатковій стадії здійснення про­типравного діяння (коли особа тільки почала його здійснення) (напр., ст. 257 КК України «Банди­тизм»: Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства,
установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі).