Поняття права, його основні ознаки.

Право – це регулятор суспільних відносин, який має певні ознаки та особливості, є суспільним явищем і найдієвішим регулятором суспільних відносин.

ОЗНАКИ:

1. нормативність – формування типового правила з метою упорядкування сусп. життя.

2. системність - внутрішня узгодженість всієї системи права

3. інтелектуальний - нульовий характер, вияв волі та свідомості людей

4. Формальна визначеність

5. Соціально – політична стабільність

6. Забезпечення державним примусом – притягнення винних до відповідальності

Ознаки права:

1. Справедлива і рівна міра свободи. Це означає, що межі і зміст прав і обов'язків визначаються правилами належної поведінки, які ви­знані більшістю населення та обов'язкові для усіх {справедлива міра свободи). Своїм загальним масштабом і рівною мірою право вимірює, «відміряє» і оформляє саме свободу в людських взаєминах, свободу індивіда як у взаємовідносинах з іншим індивідом, так і з суспільством у цілому. Свобода завжди обмежена конкретними рамками (мірою), що не допускають антигромадських актів «користу­вання свободою». Це і є рівність у свободі. Право дає міру, а справед­ливість контролює її, припиняє втрату цієї міри, встановлює пропорцій­ність між претензією і обов'язком, свободою і відповідальністю (рівна міра свободи).

2. Нормативність — складається з правових норм і принципів як основних (базових) елементів його будови. За допомогою норм і прин­ципів права в суспільне життя вноситься єдність — право виступає як загальний масштаб {регулятор) поведінки людей. Завдяки нормативності встановлюються межі досягнутої свободи, межі між свободою і несвободою на певному ступені суспільного прогресу. Будучи складни­ми правовими засобами, норми формуються з простих правових засобів нижчого порядку (мінімальних): зобов'язання, дозволи, заборони

3. Системність — є системою погоджених норм і принципів. Пра­во — це не просто сукупність норм і принципів, а їх система, де всі елементи пов'язані і погоджені. Системність привноситься в право за­конодавством.

4. Вольовий характер права, погодженість воль (інтересів) —виражає консенсуальні (погоджені) інтереси. У праві виявляється і втілюється воля, змістом якої є інтерес, зумовлений потребами суспі­льства, його соціально-економічним розвитком.

5. Загальнообов'язковість. Встановлені правила поведінки є зага­льними і обов'язковими для кожного суб'єкта права даної держави, котрий вступає в типові суспільні відносини. Загальнообов'язковість, загальність праву надає те, що в ньому виражаються узгоджені інтереси учасників регульованих відносин.

6. Формальна визначеність — існує у певних формах. Цими фор­мами є нормативно-правові акти {позитивне право), правові (судові та адміністративні) прецеденти (прецедентне право), правові звичаї (зви­чаєве право), нормативно-правові договори (договірне право), правові доктрини (доктринальне право), релігійно-правова норма (канонічне право, мусульманське право та ін.). Вираження норм у приписах зако­нів, інших нормативних актів — це основна ознака формальної визна­ченості права.

7. Державна забезпеченість (гарантованість) — забезпечується шляхом створення спеціальних умов для практичного втілення правових норм, охороняється державою різними способами, аж до легалізовано­го примусу. Слід враховувати, що норми права розраховані переважно на їх добровільне виконання. Але далеко не всі норми права дотримуються і виконуються добровільно. У такому випадку держава застосовує примус.

6. Зміст права. Право як міра свободи особи та масштаб її поведінки.

Інтерес у праві виступає як реальна спонукаюча причина, що обумовлює мотивацію поведінки згідно або всупереч правилам, що містяться в юридичних нормах, спрямованих на впорядкування суспільних відносин.

Воля в праві означає вільне усвідомлення і його виявлення за допомогою закріплення правил поведінки в юридичних нормах, а також вільне усвідомлення і слідування (або відступ) цим правилам. При цьому право, як результат узгодження індивідуальних індивідуальних воль, в остаточному підсумку закріплює волю держави (суб'єкта правотворчості).

Справедливість у праві виражає принцип: «Права одного суб'єкта закінчуються там, де починаються права інших суб'єктів» і означає вимогу належної, обумовленої поданнями про права людини, поведінки всіх суб'єктів суспільного життя (громадян, держави і т.д.).

Гуманізм у праві виражається у визнанні людини в якості вищої соціальної цінності та нормативному закріпленні реальних механізмів реалізації і захисту його прав і свобод.

Існуюче в праві виражається, по-перше, у закріпленні правом прав і свобод (можливої поведінки) суб'єктів суспільних відносин, і, по-друге, у сприйнятті права як реального регулятора відносин у суспільстві (право як воно є).

Належне в праві виражається, по-перше, у закріпленні правом обов'язків (належної поведінки) суб'єктів суспільних відносин, і, по-друге, у сприйнятті права як ідеалу регулювання відносин у суспільстві (право, яким воно повинно бути).

Об'єктивне право – система офіційно виражених і визнаних у суспільстві правил (регуляторів), які охороняються державою, згідно з якими поведінка членів суспільства оцінюється як правомірна або неправомірна.

Суб'єктивні права – система закріплених в об'єктивному праві дозволів (можливостей) здійснення відповідної поведінки, результатом якої є придбання (досягнення) матеріальних і/або нематеріальних благ.

Юридичні обов'язки – система закріплених в об'єктивному праві приписів (необхідностей, зобов’язань) здійснення певної поведінки, що забезпечує реалізацію суб'єктивних прав.

Правові принципи, дефініції і т.д. – система закріплених в об'єктивному праві основ, визначень і т.п., що забезпечують дію права як регулятора поведінки.

Існуюче в праві виражається, по-перше, у закріпленні правом прав і свобод (можливої поведінки) суб'єктів суспільних відносин, і, по-друге, у сприйнятті права як реального регулятора відносин у суспільстві (право як воно є).

Належне в праві виражається, по-перше, у закріпленні правом обов'язків (належної поведінки) суб'єктів суспільних відносин, і, по-друге, у сприйнятті права як ідеалу регулювання відносин у суспільстві (право, яким воно повинно бути).