Класифікація правових норм та її критерії.

1. За предметом правового регулювання (або за галузями права):

• норми конституційного,

• адміністративного,

• кримінального,

• цивільного,

• трудового,

• екологічного права та ін.

2. За методом правового регулювання:

• імперативні (містять владні приписи, які не припускають можливості вибору того або іншого варіанту поведінки);

• диспозитивні (дозволяють учасникам відносин обирати той або інший варіант поведінки);

3. Норми за ступенем визначності варіанта поведінки:

• абсолютно визначені (норми з вичерпною конкретністю і повнотою встановлюють умови своєї дії, права і обов'язки адресатів та наслідки їх порушення);

• відносно визначені (норми, що не містять повних, вичерпних вказівок на умови їх дії, права та обов'язки адресатів або зміст санкцій);

4. За функціями права:

• регулятивні (встановлюють правила (міру, масштаб і т.д.) поведінки як критерій наступної оцінки фактичної поведінки суб'єкта).

• охоронні (встановлюють заходи та способи юридичного впливу (примусу), які застосовуються до правопорушників).

5. За способом правового впливу:

• зобов’язуючі (що вміщають наказ на вчинення певних дій, встановлюючи для суб'єктів певний варіант необхідної поведінки. У якості виразників вольової поведінки використовуються терміни «зобов'язаний», «повинен», «належить»);

• уповноважуючи (що надають суб'єктам можливість на вчинення передбачених у них дій, вказуючи на варіант їх можливої, дозволеної поведінки. Як правило, у якості варіантів дозволеної поведінки виступають слова «вправі», «може», «має право».);

• заборонні (вміщають заборону вчинення певних дій. Вказівкою є слова «забороняється», «не вправі», «не може», «не допускається»);

6. За роллю у процесі правового регулювання:

• дефінітивні (містять формули визначення правових понять, категорій, конструкцій);

• колізійні (визначають вибір закону у разі колізії або конкуренції норм права);

• оперативні (визначають межі дії нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом осіб);

• засновницькі (норми-принципи, установчі) (закріплюють фундаментальні соціально-економічні та політичні основи держави, виражають основоположні засади (принципи) правового регулювання суспільних відносин);

• забезпечувальні (містять гарантії здійснення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків);

7. За характером участі у правовому регулюванні:

• матеріальні (містять безпосередні регулятори (правила) поведінки як критерії її правової оцінки (кваліфікації)).;

• процесуальні (визначають порядок здійснення матеріальних норм (процесуальні правовідносини забезпечують впорядкований рух (стан, розвиток) матеріальних правовідносин)).

Способи викладу норм права в статтях нормативно-правових актів за рівнем узагальнення:

— казуїстичний — зміст норми розкривається індивідуалізованими поняттями, через певні факти, випадки, ознаки та ін.;

— абстрактний — зміст норми розкривається через загальні, абстрактні, не індивідуалізовані поняття.

Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта

За повнотою викладу норм права в статтях нормативно-правових актів розрізняють форми (способи):

• повну (пряму),

• відсильну,

• бланкетну.

• Повна

У статті містяться всі необхідні елементи норми права без посилань до інших статей. Наприклад, у ст. 99 Житлового кодексу України зазначено: у разі припинення дії договору наймання житлового приміщення (одночасно припиняється дія договору піднаймання), піднаймач і члени його сім'ї (а також тимчасові мешканці) зобов'язані негайно звільнити приміщення, що займають. У разі відмови вони підлягають виселенню в судовому порядку, а з будинків, що погрожують обвалом, — в адміністративному порядку.

• Відсильна

У статті містяться не всі елементи норми права, але є посилання до інших статей цього акта, якщо є недостатні відомості. Наприклад, ст. 138 «Оголошення розшуку обвинуваченого» Кримінально-процесуального кодексу України говорить: Якщо місце перебування особи, щодо якого винесена постанова про притягнення його у справі як звинувачуваного, не встановлено, слідчий оголошує розшук. За наявності підстав, передбачених у ст. 155 цього Кодексу, слідчий може вибрати у відношенні до розшукуваного обвинуваченого запобіжний захід у вигляді утримання під вартою.

• Бланкетна

У статті міститься посилання не на якесь конкретне нормативне розпорядження даного закону, а на інший нормативний акт. Такого роду стаття є «бланком», що заповнюється іншим законом, джерелом права. Наприклад, у ст. 2 Закону України «Про заставу» зазначається: відносини застави, не передбачені цим законом, регулюються іншими актами законодавства України. Якими актами? Про це в ст. 2 конкретно не сказано, і у загальний «бланкетний» спосіб передбачена можливість регулювання заставних відносин іншими актами законодавства України.

Виходячи з форм викладу правових норм у статтях нормативно-правових актів їх класифікують як повні, відсильні, бланкетні.

Форми (способи) викладу норм права в статтях нормативно-правових актів за рівнем узагальнення:

— казуїстична — зміст норми розкривається індивідуалізованими поняттями, через певні факти, випадки, ознаки та ін.;

— абстрактна — зміст норми розкривається через загальні, абстрактні, не індивідуалізовані поняття.

Правова норма може співвідноситися із статтею НПА так:

- в одній статті є одна правова норма

- у кількох статтях міститься лише одна правова норма

- в одній статті є декілько правових норм.

Структура правової норми. Види структурних елементів.

Гіпотеза: поняття і види.

Гіпотеза (припущення) - частина правової норми, яка містить умови, наявність (або відсутність) яких обумовлює дію даної норми в конкретній ситуації.

Види гіпотези за ступенем складності:

• проста (гіпотеза, яка містить одну умову, наявність (або відсутність) якої обумовлює дію даної норми в конкретній ситуації);

• складна (гіпотеза, яка містить дві і більше обов'язкові умови, наявність (або відсутність) яких обумовлює дію даної норми в конкретній ситуації);

• альтернативна (гіпотеза, яка містить дві і більше умов, з яких наявність (або відсутність) хоча ба однієї обумовлює дію даної норми в конкретній ситуації).

«Якщо продавець оформляє договір купівлі-продажу (гіпотеза), то він зобов'язаний при оформленні договору попередити про право третіх осіб (диспозиція), інакше до нього застосовуватимуться засоби впливу, спрямовані на захист прав покупця (санкція)».

Диспозиція: поняття і види.

Диспозиція — це центральна (основна) частина правової норми, що містить правило поведінки, яке виступає критерієм оцінки реальної поведінки як правомірної або неправомірної, яка вказує дозволену поведінку суб'єкта, обов'язкову (необхідну) або заборонену (неприпустиму).

Диспозиція — основний елемент норми права, у якому формується модель самого правила поведінки, тобто міститься розпорядження про те, як слід діяти в ситуації, в умовах, передбачених у гіпотезі даної норми. Норм без диспозиції не буває.

Види диспозиції за способом викладення:

• проста - це диспозиція, що містить правило поведінки без вказівки на особливості дії суб'єктів щодо його реалізації;

• описова (диспозиція, яка містить правило поведінки та вказує на особливості дії суб'єктів щодо його реалізації);

• відсильна (диспозиція, лише називає правило поведінки і відсилає до іншої правової норми, де передбачена конкретика даного поведінки);

• банкетна (диспозиція, лише називає правило поведінки, але ця назва безумовно передбачає наявність якого-небудь нормативного джерела, де передбачена конкретика даної поведінки).

Види диспозиції за ступенем визначеності:

• абсолютно-визначена диспозиція — диспозиція, яка чітко визначає права і обов'язки учасників відносин, точно називає варіант поведінки. наприклад, у кримінально-процесуальному праві абсолютно визначеною диспозицією є розпорядження суду видаляти з залу судового засідання усіх свідків, що прийшли до початку їх допиту;

• відносно-визначена диспозиція — диспозиція, яка не містить істотних ознак поведінки учасників відносин, достатньо повних відомостей про їх права і обов'язки;

• альтернативна диспозиція — диспозиція, яка характеризується тим, що вказує на кілька правових наслідків, але припускає настання лише одного з них.

Санкція: поняття і види.

Санкція — частина правової норми, яка забезпечує здійснення її диспозиції, що містить наслідки, які наступають у випадку порушення правила, передбаченого в диспозиції.

У санкції виражається несхвальне ставлення суспільства, держави, особистості до порушників правової норми (охоронна санкція). У санкції може виражатися схвальне ставлення у вигляді заохочення — премії, підвищення в посаді до осіб, що виконують диспозицію (корисні варіанти поведінки) на рівні, що перевищує загальні вимоги (заохочувальна санкція).

Види санкцій за ступенем визначеності:

• абсолютно-визначена санкція — санкція, у якій точно зазначені вид і міра юридичної відповідальності за порушення норми права.

• відносно-визначена санкція — санкція, у котрої межі юридичної відповідальності за порушення норми права зазначені від мінімальної до максимальної або лише до максимальної.

• альтернативна санкція — санкція, у якій названі або перелічені через сполучник «чи» («або») кілька видів юридичної відповідальності, із яких правозастосовник обирає лише один — найдоцільніший для випадку, що вирішується. наприклад, пошкодження полезахисних та інших насаджень караються виправними роботами на строк до одного року або штрафом, або покладенням обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Види санкцій за характером наслідків для правопорушника:

• штрафні (або каральні) — передбачають позбавлення волі, штраф, догану, стягнення матеріального збитку та ін.

• відновлювальні (компенсаційні) — передбачають усунення завданої людині шкоди і відновлення її прав: відновлення на старому місці роботи незаконно звільненого; стягнення аліментів та ін.