Поняття, види і особливості адміністративно-правових норм

Адміністративно-правова норма являє собою різновид правової норми. Вона віддзеркалює сутність урегулюваних нею суспільних відносин, є необхідним елементом конкретного адміністративно-правового акту (закону, указу Президента, постанови Кабміну і ін.).

Адміністративно-правова норма – це загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене державою, яке регулює виконавчо-розпорядчі відносини, що виникають між органами виконавчої влади та фізичними і юридичними особами, а також відносини внутрішнього адміністрування.
Особливості адміністративно-правової норми:

1. У ній закріплюються відносини з керування, державного контролю та нагляду;

2. Метод впливу адміністративно-правової норми – імперативний, державно-владний;

3. Виконання приписів адміністративно-правової норми гарантується державою за допомогою таких засобів: – організаційні; роз’яснювальні; стимулюючі; примусові.

Види адміністративно-правових норм:

1. За цільовим призначенням: бувають регулятивні та охоронні норми.

2. За змістом: – це матеріальні та процесуальні норми.

3. За впливом на поведінку суб’єкта: бувають зобов’язуючі, забороняючи, уповноважуючи, заохочувальні норми.

4. За масштабом застосування: – це загальні та спеціальні норми.

5. За повнотою викладення: – бувають визначені та банкетні норми.
Реалізація адміністративно-правової норми – це практичне застосування правила поведінки, що міститься у адміністративно-правовій нормі, з метою регулювання виконавчо-розпорядчих відносин. Форми реалізації адміністративно-правової норми: виконання; використання; додержання; застосування.

Вимоги щодо застосування адміністративно-правової норми: законність; обґрунтованість; доцільність.

Отже, адміністративно-правова норма – це правило поведінки, встановлене, державою (Верховною Радою, органом виконавчої влади) з метою регулювання суспільних відносин у сфері державного управління. Норми адміністративного права визначають межі належної, допустимої та рекомендованої поведінки людей, діяльності органів виконавчої влади, їх посадових осіб, а також підприємств, установ, організацій та трудових колективів у сфері виконавчої влади.

Норми адміністративного права встановлюють правовий режим взаємовідносин суб’єктів державного управління і місцевого самоврядування, порядок здійснення організаційно-управлінської діяльності, визначають права, обов’язки громадян у сфері виконавчої влади і гарантії їх реалізації. Серед норм адміністративного права значне місце займають норми про відповідальність (адміністративну, дисциплінарну, матеріальну). Більша частина норм адміністративного права носить імперативний (наказний) характер, їх реалізація підкріплюється можливістю застосування примусової сили держави.

З точки зору статусу учасників правовідносин (адресатів приписів) розрізняють норми, які встановлюють і визначають: порядок взаємовідносин державних та недержавних органів; права і обов’язки громадян у сфері державного управління; правовий статус державних службовців; правовий статус підприємств, установ, організацій; взаємні права і обов’язки суб’єктів, які не підлеглі один одному.

За змістом адміністративно-правові норми можна поєднати у правові інститути, під якими розуміють сукупність правових норм, які регулюють однорідні суспільні відносини.

Можна виокремити групи адміністративно-правових норм: які визначають порядок утворення, задачі, функції, структуру, компетенцію органів виконавчої влади; які визначають основні положення про організацію і правовий статус підприємств, установ і організацій; які визначають форми і методи здійснення виконавчої влади; які визначають права і обов’язки громадян і їх об’єднань у сфері виконавчої влади; які регулюють способи забезпечення законності у сфері виконавчої влади; які встановлюють відповідальність за різні правопорушення, які не є злочинами; які визначають основні положення з управління господарської, соціально-культурної і адміністративно-політичної сферами і міжгалузевому управлінню.

Адміністративно-правові норми можна поділити на види, взявши у якості критерію порядок їх дії у часі, просторі і за колом осіб. За загальним правилом адміністративні норми набувають сили з моменту їх доведення до свідома виконавців. В окремих випадках вони вступають в силу в строк, який вказаний у нормативному акті. Дія норм права розрахована, зазвичай, на невизначений час. Акт, який містить адміністративно-правові норми, не має зворотної сили, а якщо будуть виключення, то про їх наявність вказується у самому акті.

Дія адміністративно-правових норм у просторі пов’язана із статусом органу, який видав акт. Тому розрізняють норми, що діють на території України, і норми місцевого характеру, норми загального і галузевого характеру, а також норми локального характеру.

За колом осіб адміністративно-правові норми діють з урахуванням того, як поширюються встановлювані ними правила на усіх громадян чи на окремі їх групи (військовослужбовці і ін.).

В залежності від порядку реалізації прав і обов’язків учасників адміністративно-правових відносин розрізняють: а) матеріальні норми; б) уставні норми, які визначають систему, компетенцію, права і обов’язки органів управління і посадових осіб; в) процесуальні норми, які визначають способи, порядок, процедуру діяльності по реалізації прав і обов’язків.

Структура адміністративно-правової норми складається з трьох компонентів: гіпотези, диспозиції і санкції. Разом з тим норми адміністративного права як третій компонент можуть містити заохочення або зовсім його не мати.

Гіпотеза вказує на фактичні умови, обставини, з настанням яких слід: керуватися цією правовою нормою.

Диспозиція – це сформульоване у вигляді приписів; заборон, дозволів, тобто правило поведінки суб'єкта. Диспозиція часто формулюється у вигляді вказівок або опису діяння, що тягне за собою накладання стягнення.

Санкція вказує на зміст реагування держави в разі порушення тих чи піших правил поведінки, передбачених правовою нормою. Слід зазначити, що всі норми адміністративного права містять санкції.

Заохочення як елемент правової норми - це публічне визнання заслуг юридичної або фізичної особи за виконання адміністративно-правових чи громадських обов'язків, яке формулюється, як правило, в диспозиції норми. Підставою для заохочення є визначені нормою права дії (поведінка), що стимулюються державою.

Деякі особливості мають санкції адміністративно-правових норм. По-перше, ці норми, зазвичай, не містять конкретної санкції, оскільки вони адресовані сторонам, організаційно підлеглим суб’єкту управління. Порушення вимог норм у таких випадках передбачає дисциплінарну відповідальність. По-друге, зазвичай, санкції встановлюються за порушення усієї сукупності адміністративно-правових норм, сформульованих у одному акті. По-третє, санкція адміністративно-правової норми, зазвичай, виявлена у виді відповідних заходів адміністративної відповідальності.

Специфіка адміністративно-правової норми складається у тому, що санкція (як в деяких випадках і гіпотеза) не завжди викладена безпосередньо у змісті того акта, в якому розміщена дана норма, – досить часто вона передбачена іншим актом.

Адміністративно-правові норми реалізуються різними способами. Виконання таких норм полягає у тому, що той чи інший суб’єкт притримується приписів, які містяться у нормах. Особи, до яких ці вимоги адресовані, здійснюють передбачені цією нормою дії або утриматись від здійснення заборонених нормою дій.

Таким чином, виконання адміністративно-правової норми залежить від поведінки конкретних осіб. Наприклад, громадянин, який досяг 16-річного віку, зобов’язаний мати паспорт. Наявність паспорту і буде виконанням з боку цього громадянина вимог адміністративно-правової норми.

Застосування адміністративно-правових норм полягає у прийнятті індивідуального юридичного акту по конкретній справі. Дані норми реалізуються у процесі вирішення конкретної справи, пов’язаної із здійсненням виконавчо розпорядчої діяльності. Застосування адміністративно-правових норм не передбачає зобов’язання для усіх суб’єктів управлінських відносин, воно відноситься до компетенції спеціально вповноважених на те органів управління і посадових осіб.

Деякі адміністративно-правові норми згідно діючого законодавства можуть застосовуватись у судовому порядку, наприклад, при розгляді судами скарг на постанову адміністративної комісії про накладання штрафу або прийняття суддею рішення про притягнення до адміністративної відповідальності. Це свідчить про те, що для застосування адміністративно-правових норм потрібні повноваження юридично владного характеру.

Таким чином, реалізація адміністративно-правових норм створює потрібні умови для укріплення режиму законності у сфері державного управління, виникнення адміністративно-правових відносин, їх зміни або припинення.

Адміністративно-правові відносини є юридичним результатом регулюючого впливу адміністративно-правових норм на суспільні відносини. Разом з тим такі норми регулюють переважно управлінські суспільні відносини, тобто, відносини, які виникають у сфері виконавчої і розпорядчої діяльності органів виконавчої влади.